RU

Спецпроєкт | Зоряні війни. Людство готується до Другої космічної війни (так, перша вже була)

Зоряні війни. Людство готується до Другої космічної війни (так, перша вже була) - Фото
Колаж – Дмитро Кругліков/LIGA.net
07.06.2021, 10:42

Наступний конфлікт між наддержавами обов'язково торкнеться космосу. Як виглядатимуть зоряні війни – розповідає LIGA.net

ЧИТАТЬ ПО-РУССКИ

Війна в космосі неминуча. А з кожним роком її перспектива все ближча, адже безліч країн нарощують відповідний потенціал. Сьогодні ринок військово-космічної промисловості оцінюється приблизно в $740 млрд, а до 2025 року перетне позначку в $1 трлн. Але коли говорять про війну в космосі, то зазвичай уявляють собі космічні кораблі, піхоту та лазерні автомати (поки що до цього далеко). Проте "перша космічна" вже відбулася – вона сталася 30 років тому. На Землі. І наступна війна обов'язково торкнеться орбіти.

"Космічні об'єкти неминуче стануть цілями будь-якої великої війни. Отже війна пошириться і на космос, адже Збройні сили у всьому світі значною мірою покладаються на космічні системи", – розповідає LIGA.net професор міжнародного космічного та військового права в університеті Аделаїди Дейл Стівенс.

Небезпечним наслідком такого конфлікту, говорить вчений, може стати і атака цивільних супутників, які можуть використовуватися у військових цілях: "Сам факт, що ми спілкуємося між Україною та Австралією, відбувається через супутники, які надають необхідну позначку дати і часу, що дозволяють інтернету працювати".

Вчений припускає, що якщо в майбутньому людство почне селитися на Місяці чи інших небесних тілах, то цілями війни можуть стати космічні кораблі й астронавти: "На жаль, конфлікт – це частина нашої природи, і він найвірогідніше відбуватиметься всюди, де є людство".

У новому масштабному спецпроєкті LIGA.net разом зі знаними публіцистами і вченими шукає відповідь на запитання, як виглядатиме Друга космічна війна, як країни готуються, хто вже готовий, скільки витрачають грошей і чим це все загрожує людству.

 

Цей текст було написано за підтримки тисяч платних передплатників LIGA.net. Минулого місяця його отримали наші платні підписники. Тепер ми публікуємо його в загальний доступ, щоб ви могли оцінити, які тексти ми створюємо для нашого закритого співтовариства. Оформіть підписку "Партнер" зараз і будете отримувати найцікавіше з того, що ми робимо. Ми також відключимо для вас рекламу, а також будемо щотижня надсилати переказ з перекладом 10 головних історій від найкращих медіа планети. Дякуємо вам за підтримку.

ПЕРША КОСМІЧНА: ВІДЧУТТЯ КАТАСТРОФИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

Боротьба за першість у космосі розпочалася близько 60 років тому. Головними суперниками місячних перегонів були США та СРСР. Космос був одним із символів наддержави поряд з ядерною зброєю, а суперництво за першість на орбіті було елементом холодної війни.

Старт перегонам дав запуск Радянським Союзом першого штучного супутника "Спутник-1" у жовтні 1957 року. З цього моменту в космосі й розпочалася військова активність, розповідає LIGA.net професор міжнародного космічного та військового права в університеті Аделаїди Дейл Стівенс: "У 1950-1960 роках космос почав мілітаризуватися".

Хоча СРСР і був першою космічною державою, якій вдалося вивести людину на орбіту, перегони загалом він досить швидко програв. Уже в 1969 році США взяли "пальму першості" (і досі не випустили її з рук) – Ніл Армстронг і Базз Олдрін висадилися на Місяць.

Успіхи США та СРСР у космосі викликали суперечливі почуття у світі: з одного боку, це був знак нових перспектив, що відкрилися перед людством; з іншого – через холодну війну поява зброї масового ураження на орбіті була лише питанням часу.

І це сталося. Улітку 1962 року США підірвали ядерну боєголовку на висоті 400 км в рамках проєкту Starfish Prime. Вибух утворив тимчасовий радіаційний пояс навколо Землі, що вивів з ладу кілька супутників, включно з британським Ariel-1.

Неважко уявити собі наслідки сотень ядерних вибухів у космосі. Після такого низьку навколоземну орбіту ніхто не зможе використовувати ще багато років, – розповідає доктор космічних наук з Бірмінгемського університету Гаррет Доріан

"Це був лише один вибух. Неважко уявити наслідки сотень ядерних вибухів у космосі. Після такого низьку навколоземну орбіту ніхто не зможе використовувати ще багато років", – розповідає LIGA.net доктор наук про космос з Бірмінгемського університету Гаррет Доріан.

Світові лідери почали здогадуватися, до якої катастрофи призведе ядерна зброя на орбіті. У 1967 році США, Великобританія та СРСР підписали масштабний договір про космос. Документ заборонив відправляти до зірок ядерну, хімічну та біологічну зброю, будувати будь-які військові споруди і механізми на орбіті. Також договір оголосив космос надбанням усього людства, відкритим для дослідження. "На щастя, всі великі ядерні держави світу є учасниками цього договору, і якщо вони будуть його дотримуватися, то ця зброя не буде розміщена в космосі", – каже Доріан.

Завдяки подібним ініціативам космос (поки що) так і не став великомасштабним театром бойових дій. Навіть навпаки – він є важливим простором для ядерного стримування.

Після перемоги в місячних перегонах Вашингтон ще більше випередив на цьому терені Москву. Однак, незважаючи на закінчення холодної війни, космос досі залишається символом всевладдя, а через величезну кількість рідкісних ресурсів і постійно зростаючу залежність армій на Землі космос з легкістю може стати театром бойових дій вже незабаром.

У 2000-х велику космічну гру перевернув Китай. Пекін вирушив на орбіту, запустив безліч супутників усіх типів, побудував орбітальну станцію, створив ракети-носії. Але головне – розробив антисупутникову зброю і сформував космічні сили в армії.

Космос – парадоксальне середовище. Сьогодні там не ведуть бойових дій і виграти війну, використовуючи лише космічні інструменти, найвірогідніше не вийде. Проте і перемогти не вийде, не використовуючи його можливостей. Космос – важливий елемент для військових – як зі стратегічного, так і з оперативно-тактичного погляду.

Людина дедалі більше освоює космос, а саме здешевлення цього процесу дозволяє безлічі країн або корпорацій запускати на орбіту власні апарати, значна частина яких працює в інтересах збройних сил різних країн світу.

Наприклад, супутники-шпигуни. Вони ведуть спостереження за подіями на Землі з космосу, забезпечуючи військових інформацією. З одного боку, на орбіті вже де-факто є інструменти збройних сил; з іншого – вони не є прямою бойовою загрозою, а отримана інформація часто застосовується і в інтересах цивільних. Тому наявність таких апаратів у космосі майже ні у кого не викликає претензій. Але це ілюзія.

До 2021 року в космосі перебуває близько 6000 супутників, з них – понад 2600 активних (вони забезпечують зв'язок, спостерігають за Землею, моніторять навколишнє середовище і безпеку кордонів, відповідають за систему навігації). Водночас щонайменше понад 300 супутників існують у суто військових цілях. Решта космічних об'єктів – фактично космосміття.

Тепер більше предметних даних. Наприклад, понад 50% активних супутників (як комерційних, так і урядових) контролюються країнами-членами НАТО. Супутники дозволяють, зокрема, забезпечити точність і нищівну силу ударних сил і засобів, розповідає старший співробітник з питань стратегії в Командуванні з трансформації ОЗС НАТО Кестутіс Паулаускас: "Водночас сам собою космос як унікальна фізична сфера дивно миролюбний. У космосі ніколи не було міждержавних конфліктів із застосуванням сили чи агресії".

І хоча космос миролюбний, "перша космічна війна" відбулася. Вона продемонструвала реальну важливість позаземного простору для військових.

У 1991 році розпочалася кампанія США в Перській затоці. Хоча жодних прямих зіткнень у космосі не було, провести успішну операцію американцям дуже допомогла система глобального позиціонування (GPS). Вперше її застосували ще під час В'єтнамської війни. "Без "орбітальних очей" військам США було б значно важче орієнтуватися, спілкуватися і керувати військами в негостинних пустелях Кувейту та Іраку... Масовані артилерійські обстріли, що називають "сталевим дощем", також були б неможливі без GPS", – розповідає журналіст Ларрі Грінеймейер .

Одночасно з цим "перша космічна війна" розкрила і основну слабкість GPS – його сигнал відносно просто заглушити. Ця система складається з трьох елементів: супутника, приймача та наземної станції управління. Перешкоди порушують здатність приймати сигнал із супутників приймачами, додаючи в нього шум. Їм можна протидіяти – достатньо збільшити потужність сигналу й антен для його кращого розрізнення від стороннього шуму. Але американські військові також інвестують і в нові технології, які дозволять навігаційним системам працювати навіть за слабкого сигналу супутникового зв'язку або й зовсім в умовах його відсутності.

Хоча з часів конфлікту в Перській затоці світ просунувся в технологічному плані, для військових в космосі змінилося небагато, і сьогодні його головною військовою функцією є збір інформації, яка дає військам вкрай широке поле застосування:

Прогнозування погоди. Метеорологічні супутники знаходять своє застосування, переважно, у цивільному житті, проте вони також надзвичайно корисні для військових, адже прогноз погоди має бути розписаний по хвилинах під час проведення спеціальних повітряних операцій.

"Відсутність хмарності, наявність або відсутність місячного світла і швидкість вітру відіграють надзвичайно важливу роль під час проведення спеціальних операцій. Якщо метеорологічні дані хоч трохи виявляться несприятливими, операція може зазнати невдачі", – заявляє начальник метеорологічної служби одного з авіаполків сил спеціальних операцій Афганістану Хуссейн Рахімі, пояснюючи важливість цієї функції супутників для військових цілей.

Виявлення пуску ракет. Одна з найважливіших функцій, яку сьогодні виконують супутники – виявлення і попередження про пуск ракет на ранніх етапах. Це дозволяє оперативно проінформувати владу і дати їй час на прийняття відповідного рішення.

Фотозйомка. Важлива функція для військових. Знімки, зроблені з космосу, з'являються у великій кількості фільмів про шпигунів і війну. Завдяки їм збройні сили планують операції або, наприклад, виявляють угруповання військ і/або військової техніки біля своїх кордонів. Супутникові знімки знаходять застосування і у війні на Донбасі, оскільки дозволяють фіксувати зростання угруповання російської армії біля українських кордонів.

Стежити за шпигунами. Завдяки розміщенню приймачів на супутниках, військові взмозі перехоплювати і збирати сигнали з космічних апаратів інших країн. Потім вкрадені сигнали розшифровуються – класичне військове шпигунство.

Управління військами та зв'язок. Приклад війни в Перській затоці продемонстрував, наскільки важливі супутники і з оперативної точки зору – без космосу військові просто не змогли б екстрено зв'язуватися один з одним, отримувати актуальну інформацію про те, що відбувається на місцях, керувати логістичними операціями тощо. Відсутність супутників значно ускладнила б успішне проведення операцій командирам. Те саме відбувається і в сучасних операціях. Наприклад, під час російсько-української війни, що триває, можливості супутників активно використовуються обома сторонами (Україні в цьому значну підтримку надають союзники з НАТО).

Сьогодні, здавалося б, далекий космос як ніколи близький до Землі. Жодна сучасна військова операція або конфлікт не обходяться без космосу. І ця зростаюча залежність від позаземного простору створює не тільки можливості та спрощує життя, а водночас робить країни вразливими. Втрата космічного інструментарію в військових операціях дорівнює "сліпоті", а день без космосу в цивільному житті може призвести до величезних економічних втрат. Саме тому великі держави активно включені в боротьбу за космос.

 

ДРУГА КОСМІЧНА: ПІДГОТОВКА РОЗПОЧАЛАСЯ

Головними претендентами на лідерство в космосі залишаються США і Китай. Росія посідає вагоме місце, але через об'єктивні причини не здатна скласти серйозну конкуренцію двом наддержавам. Водночас усі три володіють найбільшою кількістю супутників (основним військовим космічним інструментом); мають незалежні цивільні космічні програми; забезпечені протисупутниковою зброєю; визначають космос в якості однієї з граней сучасної війни; мають власні супутникові системи навігації (США – GPS, Росія – Глонасс; Китай – Бейдоу); і, врешті-решт, мають у своєму розпорядженні космічні війська (хоча б на папері та у формулюваннях).

Суперництво за космос відбувається в двох площинах: мирній і військовій. У першій площині країни змагаються, показуючи технічний прогрес і можливості цивільної авіакосмічної промисловості (висадка на Місяць або дослідження Марса – мирний приклад домінації); у другій – демонструють загрозливі для нацбезпеки проєкти (міжконтинентальні балістичні ракети чи антисупутникову зброю – військовий приклад).

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ. Безумовний і незаперечний лідер космічних перегонів. Перша позиція міцно закріплена за Штатами. Фактично зараз перегони відбуваються за почесне друге місце – фаворит є недосяжним ані для Китаю, ані для Росії.

Успіх США є результатом багаторічної послідовної політики щодо інвестування в науку, дослідження та технології. У 60-70-х ця політика дозволила їм перемогти Радянський Союз, а сьогодні дає можливість утримувати результат і розвивати його, випереджаючи суперників на десятиліття.

За американську військову активність у космосі, від половини XX століття і до 2019 року, переважно були відповідальні Військово-повітряні сили, а саме – космічне командування. Вони відповідали за попередження про ракети, спостерігали за космічною активністю інших країн, складали прогноз погоди для військових, керували супутниками зв'язку та навігації, а також займалися розробкою нових військово-космічних технологій (супутників наступного покоління, систем попередження, ракет-носіїв тощо).

Космічне командування надавало підтримку американським солдатам майже у всіх військових кампаніях – В'єтнам, Гренада, Лівія, Панама, Перська затока, Ірак, Сирія тощо. Але, незважаючи на високе оперативне значення космовійськ, у ВПС нехтували ними – у них був недокомплект спеціалістами, хронічний брак фінансування, а під час професійного військового навчання космосу приділялося приблизно дві години з загальних 450.

Одночасно з цим головні опоненти Америки – Китай і Росія – вже активно розвивали космовійська. Тому в 2019 році 45-й президент США Дональд Трамп відокремив "космос від повітря", створивши рід військ – Космосили. Їхню появу і необхідність існування підтримав і чинний президент США Джо Байден.

У 2020 році бюджет космічних військ склав всього $40 млн. А вже 2021-го їх профінансують на понад $15 млрд. Різке збільшення фінансування – це один із ключових сигналів, який символізує початок зоряних воєн. Переважна більшість бюджету Космосил піде на дослідження, розробку і впровадження нових технологій ($10 млрд), решту грошей розподілять на експлуатацію і обслуговування, а також забезпечення новими апаратами. Наприклад, $1,8 млрд підуть на закупівлю двох систем GPS III від Lockheed Martin, що мають поліпшений захист від перешкод. Ці ж установки втричі точніші за існуючі системи GPS.

На сьогодні в лавах Космосил США служать близько 4000 "захисників" (саме так називають американських солдатів цього роду військ, що навіть стало приводом для створення численних мемів на тему). Однак зараз Космовійська лише комплектуються, і їхня чисельність щороку збільшуватиметься. А з огляду на зростаюче значення космосу для нацбезпеки, можна припустити, що збільшиться і їхнє фінансування.

Крім Космосил, США також мають найбільше активних супутників – 1327. 77 із них контролюються Космічними силами. Наприклад, Milstar забезпечує супутниковим зв'язком усі Збройні сили США – піхоту, флот, авіацію.

Одна з основних цілей США в космосі в доступній для огляду перспективі – повернення людини на Місяць. В адміністрації Трампа хотіли, щоб американці знову висадилися там не пізніш 2024 року в рамках проєкту "Артеміда". Для реалізації проєкту NASA співпрацює з низкою комерційних партнерів на кшталт SpaceX Ілона Маска та Blue Origin Джефа Безосса. У космічному агентстві США вважають, що дослідження Місяця і його оточення дозволить зробити наступний "гігантський стрибок" – відправити людину на Марс.

Цей проєкт має не лише наукову, а й чисто політичну складову: американські космічні амбіції обумовлені перегонами з одним із їхніх основних опонентів.

КИТАЙСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА. Друга космічна держава світу і ключова загроза американській домінації поза Землею. Перший супутник Китай запустив у 1970 році і спочатку не становив загрози для США та СРСР, які на той час вже активно освоювали космос. Однак разом зі зростанням економіки збільшувалися й амбіції Пекіна.

У 2003 році Китай де-факто проголосив себе космічною державою, розпочавши пілотовані польоти в космос. А вже 2007-го Пекін показав, що здатний не тільки на мирну, а й цілком збройну конкуренцію за зірки – ракетою знищив свій старий метеорологічний супутник, що висів на висоті понад 850 км. До цього Пекін робив три схожих спроби, але всі вони були безуспішними.

Дії Китаю засудили майже всі країни Заходу, включно зі США (водночас Вашингтон також має таку зброю, а подібні випробування проводилися американцями ще в 1950-х). Критика була обумовлена, головним чином, появою ще однієї загрози для американської апаратури в космосі, а також виникненням космічного сміття. Але, незважаючи на протести, Китай продовжив тестувати антисупутникову зброю. І тепер, можливо, навчений це робити краще, ніж будь-хто інший.

Сьогодні Китай має в своєму розпорядженні різні ракети-носії, супутники всіх видів, запускає автоматичні міжпланетні станції, має програми з освоєння Місяця і Марса. Під час виконання першої програми Пекіну вдалося домогтися значного результату – посадити космічний апарат на зворотному боці Місяця. Вони зробили це першими в світі. Пекін також заявив про плани побудувати населену базу на Місяці до 2029-го.

Саме цей епізод активності Китаю в космосі змусив адміністрацію Трампа активно розвивати військові та цивільні космічні потужності США. "Ми зараз беремо участь в космічних перегонах, як це було в 1960-х. Китай став першою країною, що посадила дослідницький апарат на зворотному боці Місяця, що свідчить про прагнення країни зайняти стратегічні лідируючі позиції в дослідженнях Місяця", – заявив ексвіцепрезидент США Майкл Пенс.

За військову активність Пекіна в космосі відповідають Сили стратегічного забезпечення Народно-визвольної армії (ССЗ НВАК). Їх створили в 2015 році унаслідок великої військової реформи. ССЗ НВАК об'єднали в собі майже всі аспекти військових космічних операцій, оскільки стали одним командним центром для запусків у космос, підтримки армії на Землі, а також забезпечення супутниковим зв'язком і розвідінформацією.

Говорити про необхідність створення космічних сил у Китаї почали ще в 1990-х. Пекін бачив оперативні можливості Вашингтона, отримані завдяки космосу і GPS. Тому вже у 2000 році китайські військові, серед іншого, отримали власну навігаційну систему Бейдоу.

Саме створення ССЗ НВАК деякі західні ЗМІ називають кульмінацією десятирічних зусиль з модернізації китайської армії. "З моменту створення наприкінці 2015 року SSF консолідував більшу частину військового космічного та інформаційного потенціалу Китаю", – говорять аналітики Jamestown Foundation Бейтс Гілл і Адам Ні. На їхню думку, створення космовійськ у Китаї демонструє пріоритети країни в війнах майбутнього – в космосі та кіберпросторі. Чисельність військ, бюджет і технологічні плани – державна таємниця в Китаї.

Крім успіхів у створенні космічних сил і цивільної аерокосмічної промисловості, Китай також може похвалитися чисельністю діючих супутників – 363. Проте їхні цивільні апарати активно використовують військові. Наприклад, нещодавно Китай запустив три нових спутники серії Yaogan-31. Офіційно їх використовуватимуть "для дослідження електромагнітної обстановки та інших випробувань". У дійсності ця серія апаратів призначена для військових цілей, оскільки вони обладнані оптичними, радіолокаційними і сигнальними приладами на борту, тобто їхнє основне завдання – військове шпигунство.

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ. Вважає себе космічною державою. Хоча вже скоро з трійки її може видавити Індія (про неї – нижче). Москва бере участь у місіях на Міжнародній космічній станції. Запускає ракети з космодрому Байконур (до 2020-го послугами радянсько-російський носіїв користувалися США, але через технологічний прорив SpaceX американці можуть повністю відмовитися від російських послуг).

Навіть до 2021 року вся "космічність" Росії полягає в спадщині СРСР. Наприклад, польоти до МКС виконуються завдяки радянським носіям "Союз" і "Прогрес". У новітній історії Росія поки не спромоглася на жодне досягнення в космосі – з кінця 80-х років у росіян не було навіть самостійної наукової міжпланетної місії.

Водночас Росія активно чинить опір просуванню людства в космос – постійно називає будь-яку активність опонентів "загрозливою". Пояснити це можна тільки науковим, технічним та ресурсним відставанням. Москва не знає, як наздогнати США і Китай. А тепер – як не поступитися Індії.

Як приклад – космічна програма Росії на 2016-2025 роки. Апогеєм оголошено наближення до Місяця для "повномасштабного дослідження", а також висадка людей у ​​2030 році (Китай планує на 2029-й, США – 2024-й, максимум – 2028 рік). Але вже минуло п'ять років від затвердження та початку дії програми, а Роскосмос досі не виконав жодного пункту з плану. Це означає, що дедлайни в будь-якому разі доведеться перенести щонайменше на п'ять років.

Москва намагається виправити ситуацію, створюючи нові піар-проєкти. Але вони застарівають ще на етапі планування. Популяризатор космонавтики в Росії, інженер-конструктор Олександр Хохлов розповідає: "Проєкт ракети "Ангара А5" і нові проєкти ракет "Союз-5" і "Союз-6" застаріли ще до початку серйозної розробки. Світові технології космічного ракетобудування пішли далеко вперед, а ракети "Союз-5" і "Союз-6" створюються на основі радянської ракети середнього класу "Зеніт". Вона була створена ще минулого століття".

Водночас, незважаючи на відсутність технологій, Росія постійно озвучує амбіції, створила космічні війська (на папері), підтримує технічний стан супутників і заявляє про протисупутниковий арсенал.

Перші "космічні" частини з'явилися в Росії ще в середині XX століття. Вони входили до складу ракетних військ і були перетворені на Військово-космічні сили в 1990-х.

Повітряно-космічні сили Росії сформовані в 2015 році. У ВКС служать 165 000 осіб, проте велика частина з них – це повітряні сили. Тобто мова про перейменовану бойову авіацію, яка не має стосунку до космосу. Водночас у бюджеті Росії на 2021 рікі на всю оборону закладено $39 млрд (у США – $740 млрд). І тільки на космовійська США виділяють $15 млрд (половина всього військового бюджету РФ). Очевидно, що за такого співвідношення ресурсів Росія не здатна змагатися ні з США, ні з Китаєм. Утім, за даними на березень 2020 року, у Росії в космосі залишається 169 активних супутників.

ІНШІ КРАЇНИ. Крім США, Китаю та Росії в космічних перегонах беруть участь і кілька десятків інших держав. Наприклад, Велика Британія не надто відстає від Росії за кількістю супутників – понад 130 апаратів. У п'ятірку лідерів входить Японія, в арсеналі якої близько 80 активних супутників. Ці держави також мають власні космічні програми.

Тим часом Росії дихає в спину Індія. У 2019-му вона оголосила себе космічною державою – військовим цієї країни вдалося збити космічний супутник на низькій навколоземній орбіті. Нью-Делі активно готується до проведення незалежних пілотованих програм на власному космічному кораблі (у 2021-му проведуть безпілотні тестові польоти, в 2022-2023 роках – з людиною на борту). У країни є довготривалі місячні та марсіанські програми. І хоча 2019 року індійський модуль розбився під час посадки на Місяць – він туди хоча б долетів.

ПРИВАТНИЙ КОСМОС: НАЙМАНА СИЛА В КОСМІЧНІЙ ВІЙНІ

За успіхи в космосі людство має дякувати не тільки уряду, але й приватним підприємцям, без яких багато проєктів були б неможливими. Наприклад, розвиток американського Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) було б більш важкою і дорогою справою без партнерських відносин з корпораціями в сфері розробки нових технологій.

"Космос більшою мірою, ніж будь-яке інше операційне середовище, має дуже глибокий зв'язок між компаніями і державами", – розповідає LIGA.net професор міжнародного космічного та військового права в університеті Аделаїди Дейл Стівенс. Саме завдяки корпораціям космос стає все більш дешевим середовищем, і це створює взаємозв'язок: що дешевше політ і що вищий заробіток – то більше інвестицій, пояснює вчений.

Якщо в потенційному космічному конфлікті будуть джерела доходу, слід очікувати, що в них відіграють роль і приватні компанії, – говорить доктор космічних наук з Бірмінгемського університету Гаррет Доріан

Перші супутники, які запустили в космос, належали державам – мали обмежені можливості та були дуже дорогими, пояснює фінансовий директор NASA Джефф ДеВіт. За його словами, коли в космос прийшов бізнес, вартість супутників істотно знизилася, використовуванність – зросла.

Відтоді NASA все частіше вдається до використання приватного сектора – закуповує послуги чи надає гранти на розробку технологій. Наприклад, один із сьогоднішніх пріоритетів NASA – програма "Комерційний екіпаж". Її мета – припинити використання російських "Союзів" для польотів до МКС. Головні підрядники – SpaceX і Boeing. Грандіозним успіхом програми став листопад 2020 року – компанія Ілона Маска доставила чотирьох астронавтів на МКС на приватному пілотованому кораблі Crew Dragon з американської землі.

Приватний сектор залучають і у військові космічні програми – безліч приватних корпорацій працюють на Пентагон. Де-факто це означає, що фірми, задіяні в галузі, вже давно є учасниками мілітаризації космосу і майбутньої "космічної війни".

Коли компанія через якусь країну скоїть незаконну дію в космосі, включно з нападом на іншу компанію або державу, її дії будуть безпосередньо пов'язані з країною, – пояснює професор Стівенс

"Якщо в потенційному космічному конфлікті будуть джерела доходу, слід очікувати, що в них відіграють роль і приватні компанії. Хоча невідомо, чи будуть вони безпосередньо пов'язані з бойовими діями", – говорить LIGA.net доктор Доріан. На його думку, корпорації та військові побудують відносини в космічній сфері на вже існуючій моделі їхніх взаємин на Землі: "Приватні компанії постачатимуть космічні активи державам так само, як вони це роблять зараз, наприклад, у виробництві і постачанні зброї".

Однак контроль діяльності корпорацій у космічній сфері буде значно жорсткішим, адже дії приватного бізнесу в цій площині йдуть у нерозривному ланцюзі з державною політикою, розповідає професор Стівенс: "Коли компанія з якоїсь країни скоїть якусь незаконну дію в космосі, включно з нападом на іншу компанію чи державу, її дії будуть безпосередньо пов'язані з владою". На думку вченого, роль приватних компаній в космосі у військовому плані буде тільки зростати, але водночас знадобиться і жорсткіший контроль.

Лідерами на ринку оборонної аерокосмічної промисловості є Boeing, Space X, Blue Origin, Lockheed, General Dynamics, Airbus, Northrop Grumman і United Technologies. Весь ринок сьогодні оцінюється приблизно в $740 млрд, а за нинішніх тенденцій до 2025 року він може перетнути позначку в $1 трлн.

Велика частина доходів зазначених компаній – військова і цивільна авіація. Однак всі вони задіяні і в розробці, виробництві та обслуговуванні космічних (як цивільних, так і військових) апаратів. Якщо враховувати доходи виключно від космічних проєктів, то лідер ринку – SpaceX.

LOCKHEED MARTIN. Найбільша компаній у галузі оборонної аерокосмічної промисловості. Створена в 1926 році. До 2014-го стала абсолютним лідером на ринку за доходами від військового продажу. Лідерську позицію утримує донині.

2013 року 78% виручки припали на військовий продаж. Того самого року компанія уклала угоду з ВПС США щодо надання супутників військового зв'язку на $ 2,2 млрд. Крім цього, компанія також працює на більш ніж 20 американських держустанов – від Міноборони до ФБР і ЦРУ.

У 2014-му Lockheed стала головним підрядником у програмі з розробки радара Space Fence. Процес створення системи, що відстежує супутники і космічне сміття, тривав шість років. Навесні 2020-го Космічні сили США взяли його на озброєння. На сьогодні Space Fence – найбільш просунутий радар у світі. Він забезпечує виявлення, відстеження і точне вимірювання космічних об'єктів на низькій навколоземній орбіті, дозволяє виявляти мікросупутники та маленьке сміття. Також у Lockheed заявляють, що радар дозволяє відстежувати одночасно понад 20 000 об'єктів у космосі. У Космосилах США називають його найбільш чутливим пошуковим радаром.

Ця система вже довела свою ефективність у 2019 році. Унаслідок випробувань Індії на орбіті утворилося космічне сміття, яке загрожувало не тільки комерційним, а й військовим апаратам. Space Fence дозволяв прогнозувати траєкторію руху уламків з точним розрахунком за часом.

Крім військово-космічних проєктів, компанія також працює і над цивільними завданнями – наприклад, космічним кораблем Orion для NASA в рамках програми "Артеміда" щодо відправки астронавтів на Місяць у 2024 році. NASA дадуть Lockheed $4,6 млрд за шість капсул.

2019 року виручка корпорації склала понад $59,8 млрд, з яких 95% – військовий продаж.

BOEING. Найбільша корпорація в світі в сфері високих технологій. Відома, головним чином, завдяки цивільній авіації, однак працює в космічних проєктах. Створена 1916 року. Спочатку спеціалізувалася на виробництві гідропланів та дослідженні деревини для створення аеропланів. У роки Другої світової війни взялася за виробництво бомбардувальників, а після – виробництво літаків цивільної авіації.

У 1970-х компанія вийшла на ринок військово-космічної промисловості. Виробляла балістичні ракети і ступені для ракет. S-IC – перший ступінь американської ракети Сатурн V – було розроблено компанією Boeing. Він застосовувався під час польотів Апполона-4 і доставляння першої космічної станції NASA Skylab. Також Boeing зробив модуль Unity для МКС.

На стику 1990-2000-х Boeing поглинув низку компаній, які займалися аерокосмічною діяльністю, що значно посилило його присутність на ринку. Сьогодні компанія є найбільшим виробником аерокосмічної техніки і другим підрядником за обсягами військового продажу. Наприклад, у жовтні 2020 року Boeing отримав контракт на суму $298 млн для розробки прототипу супутника і розробки безпеки системи зв'язку для Космічних сил США, якою забезпечуватимуться усі американські Збройні сили. Прототипи мають бути створені до 2025 року. Паралельно з цим Boeing працює над програмами Protected Tactical Enterprise Service і Protected Tactical Satcom, що розвивають безпечні та стійкі засоби зв'язку тактичного рівня для збройних сил США.

У 2019-му компанія заробила значно більше своїх конкурентів з Lockheed – $76,5 млрд. Однак з них лише $34 млрд стосувалися оборонних замовлень.

GENERAL DYNAMICS. Ще одна передова компанія, що спеціалізується на аерокосмічних технологіях і має великі оборонні замовлення. Заснована в 1952 році. Головні досягнення компанії – участь у програмах з будівництва першого в світі атомного підводного човна USS Nautilus і створення багатоцільового винищувача F-16.

Проте GD також брала активну участь і в космічній галузі. "Один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства", – цю фразу, сказану Нілом Армстронгом під час висадки на Місяць, почули понад 600 млн осіб у всьому світі. Це сталося частково завдяки інженерним досягненням працівників General Dynamics, які створили і встановили на борту Apollo 11 ретранслятор, що передавав на Землю голос і відео Армстронга.

Відтоді компанія безперервно працює з NASA і американською армією. Останні 30 років GD є основним підрядником зі створення, модернізації та обслуговування наземних супутникових систем для NASA, які дозволяють керувати польотами і контактувати з астронавтами.

Також GD виробляє космічні шифратори і дешифратори, які не повинні допустити витоку критично важливих даних із супутників і космічних кораблів у чужі руки.

2019 року компанія заробила $39,3 млрд, з яких 75% ($29,5 млрд) – оборонний продаж. GD продає військовим системи стаціонарного та мобільного радіо- і супутникового зв'язку, а також антенні технології; постачає опорну мережу мобільного зв'язку армії США, яка забезпечує тактичне передавання даних солдатам у будь-якому місці на полі бою.

NORTHROP GRUMMAN. Компанія спочатку займалася будівництвом авіаносців, кораблів і літаків. Сьогодні продовжує працювати у цих сферах, але до них також додалася активна роль в космічному секторі. NG надає послуги як державним, так і комерційним клієнтам.

Одна з компаній, що утворили NG, – Grumman – може похвалитися багатою історією. Саме вона спроєктувала і побудувала місячний модуль – транспортний засіб, що висадив людей на Місяць.

Сьогодні компанія працює спільно з армією США, надаючи послуги з обслуговування систем попереджень про ракетні атаки, встановлення і вдосконалення ракетних перехоплювачів (протиракетної оборони), забезпечує безпечний, захищений і надійний зв'язок військовим.

Також компанія задіяна в цивільному космічному секторі. Лідер у галузі виробництва твердопаливних ракетних двигунів: компанія розробляла двигун для Orion, а їхні силові установки використовуються в ракетах Pegasus, Minotaur, Antares і Delta IV.

У 2019 році компанія заробила $33,8 млрд, з яких 85% склав оборонний продаж ($28,6 млрд).

AIRBUS. Найбільша європейська аерокосмічна корпорація, що одночасно є одним з найбільших оборонних підрядників. Основний напрямок діяльності – цивільна і військова авіація.

Однак європейці також можуть похвалитися і досить великою активністю на космічному терені. Airbus надає широкий спектр послуг: від постачання електронних компонентів і телекомунікаційних платформ до наукових супутників і космічних кораблів з екіпажем. Також компанія бере участь в розробках технологій для відправки космічних кораблів.

У березні Airbus уклала контракт з Європейським космічним агентством на розробку прототипу фабрики зі збірки супутників на низькій орбіті Землі – тобто фактично Airbus протягом наступних двох років створить проєкт космічного заводу, а потім збере зразок для подальших випробувань на орбіті.

Щоб знизити витрати, пов'язані з проєктом, фабрику можуть розгорнути на МКС. На розробку концепції Airbus отримає $3,5 млн. Завод на орбіті на першому етапі збиратиме великогабаритні, але легкі конструкції типу антенних решіток і сонячних панелей. Також планується замінювати частини супутників. Для всіх цих завдань орбітальний завод буде оснащуватися змінними маніпуляторами. Мета проєкту – знизити вартість запуску супутників, адже деякі елементи для них збиратимуться прямо в космосі.

Водночас вони також задіяні й у військових проєктах. Наприклад, сімейство британських військових супутників Skynet на сьогодні обслуговується саме Airbus Defense and Space.

У 2019 році компанія заробила $78,9 млрд, 14% ($11,2 млрд) склали оборонні замовлення.

SPACEX. Мабуть, найбільш відома компанія, задіяна в аерокосмічній сфері. Її успіх – це не тільки результат революційних проєктів та ідей, але також і досить епатажна особистість творця – Ілона Маска.

Маск створив компанію з досить простою метою – скоротити витрати на польоти в космос і відкрити шлях до колонізації Марса. Його завдання чудово збіглися з інтересами NASA, інвестиції якого мали сприяти саме вищезгаданим цілям.

У 2005 році компанія уклала контракт на $100 млн з ВПС США на створення Falcon I, вже наступного року SpaceX розпочала співпрацю з NASA, в рамках якої заробила майже $400 млн на розробці ракети-носія Falcon 9 і корабля Dragon. NASA мало на меті доставляння вантажів і екіпажу на МКС за допомогою приватних компаній.

Після успішного виведення на орбіту Falcon 1, Space X отримала ще безліч контрактів від NASA, але вже на більш значні суми. Наприклад, в 2008-му – на $1,6 млрд в рамках пілотованої програми. У 2014 році NASA підписало зі SpaceX контракт на $2,6 млрд з доставки астронавтів на МКС.

На тлі успіхів навесні 2016 року компанія отримала ще один контракт – з ВПС США за програмою виведення в космос найбільш важливих супутників для забезпечення державної безпеки – на запуск навігаційного супутника GPS. Сума контракту – майже $83 млн.

У 2020 році SpaceX обрали однією з двох компаній для запуску супутників для потреб Міноборони США з 2022 до 2027 рр. (компанія Маска отримає 40% від загального числа запусків). Також SpaceX отримала контракт на $316 млн за одну лише місію USSF-67, заплановану на 4 квартал 2022 року, а восени їй надали контракт на виробництво чотирьох супутників виявлення та відстеження балістичних і гіперзвукових ракет.

Основна мета SpaceX – відправлення людини на Марс і подальша колонізація "червоної планети". І безліч розмов навколо компанії пов'язані саме з цією темою. В рамках проєкту SpaceX розробляє багаторазову ракету-носій Starship, яка має стати найпотужнішою з будь-коли створених у світі.

Одним з найбільших успіхів SpaceX можна назвати запуск двох астронавтів NASA на МКС за допомогою власної багаторазової ракети Falcon 9 з американської території (раніше всі пуски були популярними ще з Байконура). Це підвищило  вартість компанії до $36 млрд. Її дохід у 2018 році склав $2 млрд. Ця цифра може здатися маленькою на тлі конкурентів Маска, проте слід враховувати, що SpaceX задіяна виключно в космічній промисловості. Її конкуренти задіяні в різних галузях бізнесу.

BLUE ORIGIN. Ще один умовний "новачок" на ринку. Корпорація творця Amazon Джеффа Безоса спеціалізується на аерокосмічній продукції (розробляє ракетні рухові установки і ракети-носії) і космічних польотах.

Довгий час про неї було мало що відомо. Її проєкти і плани "добровільно" приховувалися. Навіть про саме існування компанії дізналися завдяки тому, що Безос почав скуповувати під неї землю в Техасі. Журналісти зацікавились, хто ж ця людина, "що захоплює землю і для якої сума не має значення", і таким чином вийшли на Blue Origin. Довгий час компанія існувала суто за рахунок особистих коштів Безоса від продажу ним акцій Amazon.

Один з головних проєктів космічної компанії Безоса – New Shepard, призначений для комерційних польотів у космос. Перший випробувальний політ здійснено 2015 року – багаторазовий космічний корабель для суборбітальних польотів піднявся на висоту понад 93,5 км. Корабель зробив уже близько 10 випробувальних польотів – піднявся в космос і успішно повернувся.

У 2018 році компанія припускала, що квитки для космічних туристів почнуть продавати в 2019-му, однак відтоді не просунулася в цьому напрямку. Але і "космотуризм" – це не все, чим займається Blue Origin.

Компанія також виробляє великий ракетний двигун BE-4. А в 2017 році було укладено контракти з трьома різними телекомунікаційними компаніями щодо запуску спутників на орбіту. Очікується, що, наприклад, телевізійний супутник Eutelsat запустять на ракеті Blue Origin вже в 2022 році.

Компанія також конкурує і на полі військових контрактів, але зі змінним успіхом. Наприклад, в 2021 році мав відбутися запуск її ракети-носія New Glenn для потреб американських військових, але його перенесли на кінець 2022-го, оскільки Blue Origin програла SpaceX контракт з Пентагоном.

Blue Origin поки відстає від SpaceX, але поступово посилює свої позиції в космічній галузі. Зараз компанія Безоса намагається отримати контракт в рамках проєкту "Артеміда", що повертає людей у ​​космос.

У лютому 2021 року стало відомо, що Безос збирається "активніше" зайнятися просуванням Blue Origin. Це може значно вплинути на розвиток компанії, вважають  західні оглядачі.

UNITED TECHNOLOGIES. Велика корпорація, задіяна в абсолютно різних галузях: від виробництва вентиляційних систем до космічної промисловості.

Компанія була заснована 1934 року. Її спеціалізацією стало літакобудування – виробництво вертольотів і реактивних двигунів. Пізніше корпорація вирішила вийти на ринок інших сфер високих технологій.

Сьогодні її дочірня фірма – Collins Aerospace – є одним з найбільших у світі постачальників оборонних аерокосмічних продуктів. Крім виробництва вертольотів і літаків, компанія також займається освоєнням космосу.

Для цивільних потреб компанія розробляє і виробляє системи життєзабезпечення астронавтів: активного терморегулювання, що контролюють температуру повітря і електронних компонентів; відстеження рівню кисню, забруднювальних речовин і вологості в кабіні для підтримки житлового середовища екіпажу; переробки вологи і стічних вод на питну для повторного використання.

Collins Aerospace створює і костюми для астронавтів, які використовує NASA. У компанії цей товар називають найменшим космічним кораблем в світі, оскільки в ньому є все, що потрібно для виживання поза кораблем.

Однак вона також пропонує широкий спектр продуктів для військових. Наприклад, метеорологічні радари, що дають розширену інформацію про погоду. Це дозволяє військовим визначати плани польоту, щоб звести до мінімуму збої у виконанні місії.

Виручка United Technologies в 2019 році склала $77 млрд, з них $13 млрд – продаж у сфері оборони. Оборот конкретно Collins Aerospace цього року склав $26 млрд.

ІНШІ КОМПАНІЇ. Крім вищезгаданих гігантів галузі, існують і приватники поменше. Якщо говорити про Україну, то є Firefly Aerospace підприємця Максима Полякова. Компанія спеціалізується на створенні легких ракет-носіїв для доставляння малих вантажів у космос і співпрацює з NASA. У 2019 році Firefly стала однією з восьми компаній (поряд з Northrop Grumman, Rocket Lab і SpaceX), які ВПС США обрали для участі в програмі Orbital Services Program-4 (OSP-4) з бюджетом у $986 млн. Компанії-постачальники повинні доставляти вантажі на орбіту протягом 12-24 місяців з моменту отримання замовлення.

Перше (і поки єдине) замовлення від ВПС США на $35 млн в рамках програми в квітні 2020-го отримала компанія VOX Space, що належить Virgin Orbit, яка спеціалізується на запусках малих супутників. Одним з недавніх досягнень компанії є орбітальний запуск ракети LauncherOne з-під крила Boeing 747-400. Такий метод запуску супутників має бути набагато дешевшим за класичні способи.

ЯК ВИГЛЯДАТИМУТЬ КОСМІЧНІ ВІЙНИ МАЙБУТНЬОГО

Процес мілітаризації космосу не припинявся з перших років освоєння. Деякі інциденти дають привід замислитися, що країни вже не просто озброюються для битв у космосі, але й розпочали повноцінну війну за нього. І головний об'єкт суперництва в цій війні – ресурси.

У квітні 2020 року президент США Трамп підписав указ, що дозволяє американським компаніям вести розробку і добувати ресурси на Місяці та інших небесних тілах. Росія і Китай відразу кинулися звинувачувати США в порушенні договору про космос. Москва назвала це "агресивним планом із захоплення територій інших планет". Пекін і Москва скористалися цією історією, щоб нагадати світові про їхню пропозицію прийняти договір про запобігання розміщенню зброї в космічному просторі. Документ не тільки забороняв би розміщувати в космосі будь-яку зброю, але навіть погрожувати застосовувати силу проти космічних об'єктів інших країн.

У дипломатії прийнято говорити одне, а робити протилежне. Пекін і Москва, схоже, мають унікальну схильність до такої практики, – кажуть військові експерти Бредлі Боуман і Джаред Томпсон

Китай і РФ вже довгий час намагаються нав'язати цей документ Штатам. А Вашингтон каже, що Москва та Пекін не відмовляться від розробки своїх проєктів протисупутникової зброї (від наземних систем до орбітального арсеналу), адже в проєкті договору вони не враховуються. Американські військові експерти з Фонду захисту демократії і Центру воєнної і політичної влади  вважають, що Байдену слід уникати пастки, якою і є цей договір: "В дипломатії прийнято говорить одне, а робити протилежне. Пекін і Москва, схоже, мають унікальну схильність до такої практики".

Військові експерти пояснюють це наступним чином: договір зв'яже руки США, адже усі його країни беруть зобов'язання не розміщувати зброю в космосі першими. Але Китай і РФ виводять в космос апарати подвійного призначення. Вони заявляють, що використовують їх в мирних цілях, а на ділі в потрібний момент зможуть виводити з ладу або знищувати військові та розвідувальні супутники США. Підписання договору захистить цю зброю і не дозволить Вашингтону виводити на орбіту свою.

Як уже йшлося вище, кожна з трьох держав має протисупутникові ракети, що базуються на Землі. Однак країни також розробляють і новий тип космічного арсеналу. Наприклад, в американській розвідці заявляють, що Китай і Росія мають технологію лазерної зброї, що виводить з ладу супутники.

Космічні об'єкти неминуче стануть цілями будь-якої великої війни. Отже, вона пошириться і на космос, адже армії у всьому світі покладаються на космічні системи, – заявляє професор Стівенс

Росія і Китай також активно використовують і тестують "супутники-сміттярі". Їхнє цивільне застосування – захоплення сміття, військове – захоплення супутника. Китай, стверджують у Вашингтоні, вже демонстрував уміння маневрувати такими апаратами в космосі, наближаючись до інших супутників.  

Схожу технологію випробовує і Росія. У 2020 році РФ вивела на орбіту супутник "Космос-2543". Від нього в напрямку іншого россупутника відокремився якийсь об'єкт. Москва каже, що це – маленький космічний апарат, а США заявляє, що це був снаряд. До цього РФ також вчилася маневрувати супутниками в космосі – в 2017 році вони управляли своїм апаратом поблизу американського супутника. Схожий інцидент стався повторно: Росія запустила супутник, який почав активно маневрувати близько урядового пристрою США. І, цілком ймовірно, мав характеристики зброї.

Спостерігаючи за нинішніми тенденціями, доктор Доріан каже LIGA.net, що наступна війна між космічними державами – якщо до неї, звичайно, дійде – неминуче спричинить фізичний конфлікт у космосі. За його словами, це обумовлено залежністю людства від позаземного простору: "Втрата таких активів, як, наприклад, GPS, буде надзвичайно згубною не тільки для збройних сил, а й для цивільного населення, яке покладається на цю інфраструктуру".

За словами Доріана, жодних позитивних сторін у перенесення фізичного конфлікту ще й у космос немає, адже навіть "в разі перемоги в такій війні, будь-яка країна потребуватиме величезних інвестицій і багатьох років розвитку, щоб замінити втрачену космічну інфраструктуру".

Конфлікт – це частина нашої природи, і він, найвірогідніше, відбуватиметься всюди, де є людство, – каже професор Стівенс

Стівенс вважає, що оскільки військові засоби, що перебувають у космосі, сприяють веденню бойових дій на Землі, – значить, вони є законними цілями: "Такі космічні об'єкти неминуче стануть цілями будь-якої великої війни. Отже, війна пошириться і на космос, адже збройні сили у всьому світі значною мірою покладаються на космічні системи".

Небезпечним наслідком такого конфлікту, говорить вчений, може стати і атака цивільних супутників, які можуть використовуватися у військових цілях: "Сам факт, що ми спілкуємося між Україною та Австралією, відбувається через супутники, які надають необхідну позначку дати і часу, що дозволяють інтернету працювати".

Він також припускає, що якщо в майбутньому людство почне селитися на Місяці або інших небесних тілах, то тоді цілями воєн можуть стати також космічні кораблі й астронавти: "На жаль, конфлікт – це частина нашої природи, і він, швидше за все, відбуватиметься всюди, де є людство".

Всі опитані LIGA.net експерти впевнені – майбутня війна, безсумнівно, торкнеться космосу. Це є чудовим приводом, щоб спрогнозувати, як виглядатимуть бойові дії поза Землею.

Коли йдеться про космічні війни, люди уявляють сцени з "Зоряних воєн" та інших творів поп-культури, а також проєктують на свої фантазії схеми планетарних бойових зіткнень.

Наприклад, у 1970-х СРСР запустив у космос секретну військову космічну станцію "Алмаз". Її унікальність полягала в обладнанні: на "Алмаз" встановили 23-мм скорострільну гармату "Ріхтер". Зрештою від проєкту відмовилися через високу вартість, але цей кейс яскраво демонструє, як війни в космосі уявляли собі в минулому.

Сьогодні уявлення про космічні війни в суспільстві не надто змінилося, головним чином, через фільми, ігри, серіали та книжки про майбутнє, де йдуть перестрілки з лазерних гармат, а орбітальні бази мало не беруть на абордаж у полум’ї та звуках вибухів (такого в вакуумі бути не може, але заради видовищності сценаристи на це не зважають).

Однак вчені зовсім не планують ставити на космічні апарати кулемети. Основний акцент у військово-космічній промисловості робиться переважно в двох напрямках: зміцнення супутників і протисупутникова зброя. Адже будь-який супутник може вважатися "зброєю" і бути ціллю під час війни. А всі вищезгадані держави мають у своєму арсеналі протисупутникове озброєння: від лазерів, що осліплюють супутники, до ракет класу "земля-космос", що дозволяють збивати космічні об'єкти.

Воювати в космосі для будь-кого, держави чи приватної корпорації, було б повним божевіллям, – говорить доктор астрофізичних наук Стюарт Кларк

Загалом є шість типів озброєння, яке потенційно може бути застосоване в космосі. Деякі з них вже випробовувалися або взяті на озброєння, інші – залишаються на рівні нереалізованих планів або вигадок поп-культури:

Кінетичні системи типу "земля-космос" є об'єктами, запущеними з Землі. Наприклад, ракети.

Некінетичні системи "земля-космос" – це найрізноманітніші кібердевайси (сліпучі лазери і глушники). Інструменти, які знаходяться на Землі, але націлені на космічні об'єкти.

Кінетичні системи "космос-космос" – космічні апарати, які здатні наближатися до інших об'єктів на орбіті та захоплювати або знищувати їх. Наприклад, "супутники-сміттярі".

Некінетичні системи "космос-космос" – супутник виводиться на орбіту і мікрохвилею виводить з ладу інші космічні об'єкти. Поки що жодна з держав світу відкрито не заявляла про наявність такого типу зброї або навіть його розробку.

Кінетичні системи "космос-земля" – класичний приклад з наукової фантастики. Розміщення в космосі озброєння, здатного атакувати об'єкти на Землі. Ніхто поки не тестував подібний тип зброї. У будь-якому разі, відкритої і достовірної інформації про це немає.

Некінетічні системи "космос-земля" – системи протиракетної оборони, розміщені в космосі. Сьогодні також є, скоріше, ідеєю з поп-культури. Втім, загроза з боку інших супутників підштовхує вчених до розробок в цьому напрямку.

Через закони фізики деякі типи такої зброї навряд чи будуть повсюдно застосовуватися в космосі, а реальні бої на орбіті, принаймні, в доступній для огляду перспективі, будуть куди більш нудним видовищем, ніж сцени з "Зоряних воєн".

Якщо ви справді хочете битися в космосі, ви маєте зробити все, що в ваших силах, щоб вивести з ладу космічний корабель ворога, не розірвавши його на частини, – каже доктор Кларк

Наприклад, застосування протисупутникових ракет створює космічне сміття, яке надалі може призвести до ефекту Кесслера – уламки стикаються з іншим сміттям і створюють ефект доміно, який одного разу зробить низьку навколоземну орбіту непридатною для польотів. І якщо ефект Кесслера – наслідок дещо довгостроковий, то у "перестрілки" в космосі є і миттєвий руйнівний підсумок, що загрожує навіть переможцям потенційного зіткнення.

"Воювати в космосі для будь-кого, держави чи приватної корпорації, було б повним божевіллям, – пояснює Кларк в розмові з LIGA.net. – У військовому сенсі це – не найкраще місце для битв, адже ваші апарати так само уразливі для космічного сміття, як і всі інші. Ви можете підірвати космічний корабель суперника, але тоді ваші ж апарати будуть уражені уламками". Ба більше, каже він, хмари космічного сміття, які виникнуть під час битв на орбіті, зможуть вражати й інші супутники, руйнуючи цивільні засоби зв'язку і навігації – не розрізняючи, кому вони належать і кому нашкодять.

У нас, як у глобальної цивілізації, все ще є можливість уникнути повторення в космосі помилок, скоєних на Землі, – сподівається професор Доріан

Крайній варіант на випадок воєн – нелетальна зброя, каже Кларк: "Якщо ви справді хочете битися в космосі, ви маєте зробити все, що в ваших силах, щоб вивести з ладу космічний корабель ворога, не розірвавши його на частини". Тому потрібно придбати апарат, здатний зачепитися за ворожий корабель і, наприклад, зіткнутися з атмосферою Землі, щоб згоріти в ній. Інший можливий варіант – лазери, які пошкодять оптичні системи ворожих супутників і осліплять їх.

Вчені  впевнені, що основною метою зоряних воєн найближчі 50 років залишаться супутники – їх будуть виводити з ладу, щоб послабити війська на Землі, а самі "битви" в космосі будуть повільними і обміркованими. Можливо, одним з реалістичних прикладів майбутніх космічних воєн у популярній культурі є ця сцена з серіалу "Космічні війська" – супутник Китаю наближається до американського апарату і розбирає його на запчастини. Але навіть такі комічні маніпуляції створюють небезпечне космічне сміття.

Ще однією темою, яка може здатися вже давно "закритою", є розміщення зброї масового ураження в космосі. Договір 1967 року забороняє такі дії. Однак, каже професор Стівенс, в 1996 році Міжнародний суд заявив, що "якщо виживання держави знаходиться під загрозою під час конфлікту, вони не можуть зробити висновок про незаконність застосування ядерної зброї". Відповідно, вважає вчений, це як і раніше "дещо відкрите питання, чи може держава в надзвичайних обставинах застосувати ядерну зброю навіть у космосі".

Опитані  LIGA.net вчені згодні, що на сьогоднішній день космос залишається демілітаризованою зоною, якщо мати на увазі під цим визначенням розміщення неядерної летальної зброї. Але оскільки космос давно використовується для розвідки, зв'язку, виявлення запусків ракет тощо – він уже мілітаризований і є повноцінним елементом війни, а тому може (і одного дня стане) ще одним простором для бойових дій.

"Я щиро сподіваюся, що подальша мілітаризація космосу – це не неминучий процес. У нас, як у глобальної цивілізації, все ще є можливість уникнути повторення в космосі помилок, скоєних на Землі", – додає доктор Доріан.

Про це ж говорить і професор Стівенс: "Війна, яка досягне космосу і призведе до знищення супутників, які нас усіх обслуговують, глибоко вплине на те, як ми звикли жити в цифрову епоху". За його словами, єдиним інструментом протидії цьому сценарію є розвиток законів і обмежень збройного конфлікту в космосі.

Але для цього всі сторони повинні знову почати довіряти одна одній, відновивши світовий порядок, яким він був до 2014 року. Світове право має знову стати основою міжнародної політики, а не формальністю, як Будапештський меморандум. Але чи можна сказати, що США, Китай і Росія довіряють один одному у 2021 році?

Читайте також: Війни майбутнього. Як влаштований світ приватних військових компаній та хто з них найсильніший

Владислав Сердюк
Владислав Сердюк
журналист LIGA.net
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини