RU

Спецпроєкт | Війни майбутнього. Як виглядає світ приватних військових корпорацій і хто найсильніший

Війни майбутнього. Як виглядає світ приватних військових корпорацій і хто найсильніший - Фото
Приватні військові компанії (ілюстрація - LIGA.net)
23.03.2021, 17:40

Приватні армії є майже в кожній країні. До 2023 року ринок ПВК у США складе $80 млрд. Хто сильніший і як воюють українці – в спецпроєкті LIGA.net

ЧИТАТЬ ПО-РУССКИ

Приватні військові компанії (ПВК) нарощують вплив у всьому світі та збільшуються в розмірах. Весь ринок – понад $200 млрд. Найманці охороняють політиків, тренують війська, конвоюють кораблі, захищають військові бази і посольства. Все частіше беруть безпосередню участь у конфліктах – на боці тих, хто більше заплатить. І порушують закони.

Як виглядає сучасний найманець, хто зі світових компаній найсильніший і на чиєму боці воюють українці: LIGA.net поговорила з "солдатами удачі" з України, керівником однієї з українських охоронних фірм, а також склала рейтинг найбільших ПВК у світі.

Цей текст був написаний за підтримки тисяч наших передплатників, які отримали його на початку місяця. Тепер ми відкриваємо його для всіх, тому що вважаємо його важливим для вас. Підтримайте створення таких текстів, оформивши щомісячну передплату від 100 грн / міс. Крім спеціальних текстів, ми також відключимо для вас рекламу і будемо надсилати щотижня переказ кращих історій планети.

Але спочатку – трохи історії.

СОЛДАТИ УДАЧІ: З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ

Професія найманця згадувалася ще за часів Стародавньої Греції: солдати служили тиранам і набиралися в армії інших держав. Хоча військова справа займала важливе місце в системі цінностей, найманство осуджувалося через сумнівну відданість такої армії. У наступні історичні епохи ремесло розвивали вікінги, італійські кондот'єри, німецькі ландскнехти і швейцарські пікінери. Останні поклали початок французькому прислів'ю "Немає грошей – немає швейцарця".

У сучасному світі першопрохідцями вважають британців Девіда Стірлінга і Джона Вудхауса. У 1965 році вони створили Watch Guard International (WGI) з колишніх бійців спецназу Special Air Service (SAS) і працювали з акцентом на країни Перської затоки. Компанія проіснувала сім років. WGI навчала військових, воювала проти повстанців, а в 1971 році спробувала скинути режим Муаммара Каддафі в Лівії, але зазнала поразки.

Солдати удачі – хлопці не найвищої моралі. І з цієї причини багато хто з них працюють у тіні. Причин для цього багато. Наприклад, під час громадянської війни в Конго найманці не надто дотримувалися правил ведення війни. І одного разу миротворці ООН спробували їх заарештувати. Це спричинило затяжні бої, що тривали кілька днів. Унаслідок загинули сотні людей: миротворців, найманців, цивільних. А для найманців в Анголі, які були однією з найбільш боєздатних одиниць в країні, історія закінчилася смертними вироками і довгими тюремними термінами.

Активний розвиток найманства змусив світ звернути увагу на цей специфічний ринок. Два протоколи до Женевської конвенції від 1977 року де-факто заборонили цю діяльність: найманці не могли мати статус комбатанта (учасника бойових дій) і військовополоненого (що не може гарантувати їм належного ставлення в разі полону). У 1989 році була прийнята міжнародна конвенція ООН з боротьби з найманцями (набрала чинності в 2001 році). Вона прямо забороняє використання найманців. Але ратифікували конвенцію лише 37 країн, серед яких Україна. Росія, США і Великобританія – відмовилися. Що не дивно, адже американці та британці – найбільші гравці на ринку, а Росія прямо використовує найманців для досягнення політичних цілей.

Більшість сучасних ПВК відрізняються як від історичних попередників, так і від практики 1970-х. Сьогодні представники цього бізнесу вважають за краще, щоб їх називали "військовими підрядниками", а саму сферу – "військовою промисловістю". Однак чіткої лінії розмежування між поняттями "військового підрядника" і "найманця" немає, вважає американський експерт і автор книг про ПВК Шон МакФейт. І ті, й інші працюють за гроші, маючи ідентичний набір умінь: "Якщо у вас є навички роботи приватним військовим підрядником, то ви теж можете працювати найманцем".

До того ж ПВК підзвітні законам країни, з якої приїхали. Але, виїжджаючи на роботу за кордон, часто порушують місцеві закони. Чи загрожує їм за це покарання? Найчастіше – ні. Справа в складності застосування законів однієї країни в іншій. До того ж, неможливо вести розслідування в країні за відсутності порядку (а саме в таких місцях найчастіше і використовують ПВК). Резюме багатьох сучасних військових компаній рясніє прикладами злочинів – і відсутністю покарання.

Після закінчення холодної війни світ пішов шляхом гібридних конфліктів. Але якщо немає прямої загрози глобальної війни – немає і військових бюджетів, а отже і військових у штаті так багато не потрібно. Скорочення бюджетів і масові звільнення на тлі конфліктів нового типу створили попит на ПВК. Так найманці стали повноцінним бізнесом.

У 1989-му в ПАР виникла ПВК Executive Outcomes. Компанія воювала з повстанцями, билася за нафтові об'єкти і алмазні копальні, тренувала військових (заробляли на цьому близько $40 млн на рік). У вас є проблема? Вони її вирішать. У 1994 році компанія навіть запропонувала ООН розібратися з геноцидом в Руанді за $120 млн. ООН відмовилася, тому що вважала людство не готовим до "приватизації миру". Унаслідок в Руанді було вбито від 500 000 до 1 млн осіб. Через чотири роки ПВК EO закрилася, але залишила мережу найманців, які працювали в Екваторіальній Гвінеї, Сомалі та Нігерії.

Нові ПВК з'являлися не тільки в Африці. У 1994-му в Британії виникла Sandline International, яка проіснувала десять років. ПВК встигла повоювати в Папуа-Новій Гвінеї, Сьєрра-Леоне та Ліберії. У 1987-му в США з'явилася Military Professional Resources Incorporated (MRPI). ПВК навчала "мистецтву війни" хорватів і боснійців в 1995 році, а потім брала участь у військових кампаніях США в Іраку і Афганістані. Мабуть найбільш відома американська Blackwater виникла 1997-го. І працює навіть зараз, хоч і змінила вивіску на Academi (у складі Constellis).

11 вересня 2001 року попит на ПВК зріс до небес, коли теракти в США дали старт міжнародній боротьбі з тероризмом і стали фундаментом для війни в Афганістані та Іраку. Вже у 2002-му Blackwater зайшла в Афганістан, а роком пізніше, разом з кількома десятками інших ПВК, з'явилась в Іраку. ПВК охороняли політиків, об'єкти Держдепу і Міноборони США, тренували місцеву армію і поліцію, готували їжу, "допитували ув'язнених", ремонтували обладнання і будували бази.

2006 року на 140 000 американських військових в Іраку припадало близько 100 000 приватних військових підрядників (крім субпідрядників). Піковим став 2008 рік – на Міноборони США в Іраку працювали понад 163 000 приватних підрядників (з них 28 000 – американці). І до правомірності цього явища часто виникали питання.

Наприклад, в 2004-му 250 колишніх в'язнів Абу-Грейб в Іраку, де катували людей, подали колективний позов проти двох американських ПВК – CACI International і Titan. Вони звинуватили підрядників у тортурах. Але суд відхилив позов, а контракти з ПВК були продовжені. Тільки у 2019 році федеральний апеляційний суд США дозволив розглянути справу проти CACI International.

ПВК використовують не тільки в гарячих точках. Вони з'являються і в зонах лиха. У 2005-му деякі ПВК залучалися до боротьби з наслідками урагану Катріна в США: Kellogg Brown & Root Services відновлювали енергопостачання і ремонтували бази ВМС США, а Blackwater охороняли "власність мільйонерів Нового Орлеана від грабіжників".

У 2020 році, коли Штатами прокотилася хвиля антирасистських протестів Black Lives Matter, потягнувши за собою заворушення, військові підрядники з'явилися на вулицях міст. Наприклад, філія Fox News в Сіетлі найняла ветерана морської піхоти Джона Каруго для захисту команди репортерів під час висвітлення протестів. Відео, на якому підрядник роззброює бунтаря, що вкрав штурмову гвинтівку з поліцейської машини, стало вірусним в інтернеті.

РЕЙТИНГ СИЛЬНИХ. НАЙБІЛЬШІ ПВК

У 2021 році на всій планеті діють тисячі таких компаній. LIGA.net відібрала найбільші з них.

1. CONSTELLIS

Одна з найбільших військово-охоронних компаній. Штат перевищує 20 000 осіб, а активні операції йдуть у 20 країнах. Компанія пропонує широкий спектр послуг безпеки: від фізичної охорони до захисту підприємств ядерної та критичної інфраструктури. ПВК також пропонує озброєних працівників служби безпеки, електронне охоронне устаткування, проведення аналізу вразливостей, навчання і укомплектування персоналом.

Головною особливістю Constellis можна впевнено назвати Academi (Blackwater) – компанію, історія якої створила в поп-культурі картинку сучасних ПВК як "безжальних найманців". Blackwater в 1997-му заснував колишній морський котик Ерік Прінс. Він хотів навчати військових і поліцейських США, але компанія швидко піднялася завдяки Афганістану та Іраку, де забезпечувала захист політиків, тренувала солдатів і поліцейських.

Першим контрактом Blackwater в Іраку була безпека тодішнього глави американської адміністрації Пола Бремера в 2003 році. За це фірма отримала $21 млн. Через рік Blackwater охороняла американські дипмісії в Іраку, Афганістані, Боснії, Ізраїлі, отримавши за два роки близько $480 млн. У 2005-му вони працювали в зоні лиха урагану Катріна.

Перші втрати Blackwater зазнала в 2004 році: іракські повстанці влаштували засідку в Фаллуджі, убивши чотирьох підрядників. Їх спалили, а обвуглені тіла повісили над мостом через Євфрат. Точного числа загиблих найманців немає. ПВК їх приховують, щоб не відлякати інвесторів. Уряд США не веде облік. Однак є аналітика: за даними університету Брауна на 2019 рік, за весь час військових кампаній в Афганістані і Іраку загинули понад 8000 підрядників і 7000 американських військових.

Найвідомішим інцидентом в резюме Blackwater була стрілянина на площі Нісур у Багдаді: підрядники в складі конвою Держдепу США нібито потрапили в засідку і відкрили вогонь.Під час хаотичної стрілянини загинули 17 цивільних і постраждали близько 20 осіб. США та Ірак звинуватили Blackwater, і заявили, що стрілянина була відкрита без видимої причини.

Звинувачення висунули п'яти найманцям. Один з них зізнався в скоєнні менш тяжкого злочину в обмін на обвинувальні свідчення проти колег. Восени 2014 року трьох з них судили за 14 звинуваченнями в ненавмисному вбивстві, а в 2015 році засудили до 30 років в'язниці. Ще одного визнали винним у вбивстві та засудили до довічного. У грудні 2020 року 45-й президент США Дональд Трамп помилував чотирьох підрядників Blackwater, які відбували покарання за цей інцидент.

І цей випадок не єдиний. Одне з розслідувань Конгресу показало, що підрядники Blackwater брали участь у 195 перестрілках в Іраку, що закінчилися втратами. Найманці відкривали вогонь першими в 163 випадках. У більшості з них підрядники стріляли з рухомих транспортних засобів, не зупиняючись для підрахунку загиблих або надання допомоги пораненим.

Унаслідок Blackwater провела ребрендинг, перетворившись на Academi і злившись з ще однією відомою ПВК Triple Canopy. Цю компанію 2003 року заснували ветерани спецназу Метт Манном і Том Кетіс. Вони хотіли створити бізнес для боротьби з тероризмом і навчати урядові сили. Як і Blackwater, перші контракти Triple Canopy отримала після вторгнення в Ірак. Там вони займалися охороною і оснащенням союзних військ в зоні бойових дій. Пізніше вони охороняли деякі посольства США в найнебезпечніших точках світу. А в 2010-му надавали допомогу на Гаїті, де стався землетрус. У 2009-му уряд Іраку заборонив роботу Blackwater в країні, а Держдеп США тимчасово призупинив з ними співпрацю. Контракти передали Triple Canopy, навіть незважаючи на претензії до персоналу ПВК, який не дуже добре говорив англійською мовою.

2. DYNCORP

Велика американська ПВК. І, мабуть, одна з найстаріших. Компанію заснували ще 1946 року. Початковий профіль – авіаперевезення і обслуговування літаків. Сьогодні фірма спеціалізується на підтримці, навчанні і наставництві пілотів. Переважну більшість доходів компанія отримує від уряду США.

Компанія пропонує послуги з підготовки військових розвідників (збору інформації) і працівників правоохоронних органів; навчання солдатів переговорних технік; військової логістики; обслуговуванню військових баз (приготування їжі, ремонт, будівництво, транспортування, технічне обслуговування); а також гасінню лісових пожеж.

У 1990-х компанія займалася встановленням систем безпеки в посольствах США та підтримувала експлуатацію американських ракетних полігонів. Пізніше DynCorp вийшла на роботу в Іраку, Гаїті, Судані, Ліберії та Афганістані, де займалася підготовкою військових і правоохоронців. В Афганістані фірма також забезпечувала безпеку тодішнього президента країни Хаміда Карзая, який неодноразово ставав жертвою замахів.

DynCorp працювала в Болівії, Боснії, Сомалі, Анголі, Косово, Кувейті та інших країнах. У деяких з них вони оскандалились: Human Rights Watch звинуватила підрядників DynCorp в торгівлі дітьми з метою сексуальної експлуатації в Боснії; в Афганістані підрядники ПВК нібито наймали хлопчиків допубертатного віку для виконання еротичних танців в жіночих образах; в Іраку працівник DynCorp застрелив місцевого таксиста, що проїздив шляхом руху колони, хоча жертва не становила загрози.

3. ПВК ВАГНЕРА

Де-факто контролюється урядом Росії, який використовує армію під прикриттям ПВК. Ідея створити таку вивіску з'явилася у Кремлі 2010 року. Реалізацію проєкту поклали на соратника Путіна, бізнесмена Євгена Пригожина.

"Коли вагнерівців називають ПВК – це фейк... Діяльність російських псевдо-ПВК – це з області військових злочинів", – говорить LIGA.net військовий експерт і заступник директора Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь. За його словами, російські ПВК знаходяться поза законом і є структурами прикриття: "Вони не виконують жодних функцій, крім завдань російських спецслужб".

До складу ПВК Вагнера входять не тільки профільні російські розвідники, а й люди з кримінальним минулим. За даними української військової розвідки, сьогодні вагнерівці вербують і українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях. У 2019-му СБУ повідомляла, що знає особистості 125 українців, які входять в російську ПВК.

"Вони пропонують зарплату в розмірі $5000 на місяць, пільги УБД і пенсійне забезпечення після трьох років служби", – розповідають у військовій розвідці, додаючи, що росіяни перекидають найманців-українців воювати в Лівії і Сирії.

Особовий склад ПВК Вагнера почали набирати в 2013 році. 2014 року вагнерівці з'явилися в Україні: воювали і брали участь в окупації Криму, а також у складі російської армії воювали на Донбасі. Через рік їх почали відправляти до Сирії, де Росія підтримує режим диктатора Башара Асада. Крім участі у війні, вагнерівці займалися захопленням родовищ і об'єктів нафтопереробки. Натомість Пригожин претендував на контроль над частиною захопленого бізнесу.

У 2017 році ЗМІ опублікували відео, на якому російські найманці катують і вбивають чоловіка в Сирії. Його б'ють кувалдою, потім відрізають руки і голову саперною лопаткою. Насамкінець тіло підвішують за ноги і спалюють. Все сталося близько родовища Шаїр, яке вагнеровці захопили. За ці злочини ніхто не був покараний.

Росіянам в Сирії здавалося, що можна робити все, що заманеться.

Але в 2018 році вони зіткнулися з американськими військовими під час спроби захопити нове родовище. 40 солдатів США близько чотирьох годин протистояли 500 бойовикам військ Асада і Росії. Бойові дії відбувалися біля газопереробного заводу Коноко, де базувалися курди і їхні союзники-американці. Війська Асада за підтримки росіян стягнули туди військових, танки і бронетранспортери. Американський спецназ Delta Force і рейнджери намагалися зв'язатися з російською стороною, щоб ті зупинили наступ, але відповіді не отримали. Тоді США підняли винищувачі та бомбардувальники, а з землі запрацювала артилерія. Сирійські війська і росіяни почали панічно втікати, але їх переслідували. Унаслідок були знищені близько 300 солдатів. Проте США втрат не зазнали.

Якщо індивідів з ПВК Вагнера зловлять, то вони будуть відповідати за законами тієї країни, де їх затримали. Але там, де вони діють, закон і порядок не працюють, – каже військовий експерт Михайло Самусь.

Наприкінці 2017 року Кремль почав використовувати ПВК Вагнера в інших країнах: в Судані вони тренували місцевих військових в обмін на видобуток золота; в Лівії працювали на "друга Кремля" генерала Халіфу Хафтара; в ЦАР навчали урядових військових і воювали з повстанцями в обмін на алмази і золото; в Венесуелі охороняли ще одного друга Росії – Ніколаса Мадуро.

У 2020 році в ЗМІ з'явилася інформація, що СБУ майже затримала три десятки найманців Вагнера, виманивши їх у пастку: планувалося, що найманці з території Білорусі вилетять в Стамбул, але літак екстрено посадять в Україні, де найманців затримають. В останній момент операція провалилася нібито через "крота" в Офісі президента (операцію нібито відклали і вагнерівців затримали спецслужби Білорусі). У керівництві України називають історію фейком, але лідер групи розслідувачів Bellingcat Христо Грозєв каже, що операція була і провалилася тільки її остання фаза. Він знімає про це документальний фільм.

4. AEGIS DEFENSE SERVICES

Ця британська приватна військово-охоронна компанія була заснована 2002 року. Офіси в Афганістані, ОАЕ, Іраку, Саудівській Аравії, Лівії, Сомалі та Мозамбіку. Сьогодні компанія працює в складі канадської охоронної фірми Garda World (займається фізичною охороною заходів, аеропортів, портів, дипломатичних представництв, нафто- і газодобувних підприємств, а також фізосіб. Забезпечує мобільне патрулювання і надає послуги розвідувального характеру).

ADS, як і інші ПВК, розцвіла під час війни в Іраку, підписавши багатомільйонні контракти з Міноборони США. Водночас її діяльність перш за все була зосереджена на інформаційній підтримці військових: підтримка логістичних операцій; надання інформації про ситуацію з безпекою в певних районах; отримання розвідданих і сприяння обміну даними; безперервне інформування про життєздатність дорожнього руху у всій країні.

У 2011 році, коли американці вирішили покинути Багдад, ADS стала однією з небагатьох ПВК, яким передали забезпечення безпеки в країні. Того ж року вони почали охороняти посольство США в Кабулі.

5. SOC-USA 

Заснована 2003 року в США. Працює в складі корпорації Day & Zimmermann, яка з'явилася на ринку ще у 1901-му і спеціалізується, зокрема, на виробництві боєприпасів. Штат SOC налічує понад 5000 осіб. Компанія надає стандартний набір послуг: безпека об'єктів і підприємств, критичної інфраструктури, кібербезпека, надає кінологів і саперів, проводить логістичні операції.

За 18 років роботи підрядники SOС-USA встигли попрацювати в 22 країнах світу на різних континентах. Компанія продовжує працювати в деяких країнах, займаючись захистом американського дипломатичного персоналу та об'єктів. На території США забезпечує безпеку ключових об'єктів ядерного комплексу країни.

У 2004 році SOC зайшла в Ірак, де відповідала за охорону американських військових баз, закупівлю обладнання та інші завдання, що дозволило американським військовим зосередитися на наступальних операціях. Тоді компанія залучила до роботи в Іраку близько 10 000 підрядників з різних країн, зокрема, з Балкан.

Крім Іраку, компанія працювала в Африці та Південно-Західній Азії, де проводила курси з медичної підготовки, займалася будівництвом і матеріально-технічною підтримкою країн-партнерів США. У ЦАР забезпечувала безпеку американських дипломатичних об'єктів. У 2017 році SOC почала працювати в Сомалі. Там вони також працюють на Держдеп, відповідаючи за безпеку американської дипломатичної місії в країні (поновила роботу 2018-го), надаючи цілодобову охорону периметра, групи реагування на НС, пересувні патрулі та захисні групи супроводу.

Також компанія працює в Ізраїлі. Там, крім типового для ПВК набору послуг, SOC забезпечувала дипломатичну місію всім необхідним: займалися пошуком житла та офісних приміщень, медичним обслуговуванням, організацією рекреаційної зони, відповідали за зв'язок.

ПВК В УКРАЇНІ

На папері в Україні немає компаній, які надають військові послуги, а найманство переслідується за законом. Але компанії, що займаються військово-консалтинговою діяльністю, є – вони працюють під виглядом охоронних підприємств, каже LIGA.net нардепка від Слуги народу Ольга Василевська-Смаглюк, що є ініціаторкою одного з законопроєктів про приватну військово-консалтингову діяльність, який повинен врегулювати порядок створення і діяльності ПВК.

Нардепка вважає, що цю сферу необхідно узаконити, створивши для бізнесу "червоні лінії" і змусивши нести відповідальність, наприклад, якщо підрядників з України використовують в бойових діях за кордоном: "Ми не "за" найманство. Ми підтримуємо супровідні військові послуги: послуги перекладачів, охорони, медицини. Всіх хвилює, що це перетвориться на найманство. Але ми створюємо ряд запобіжників, наприклад, контрольний орган при Кабміні, а також страхування військових підрядників і гарантії, що їх не використовуватимуть у військових діях".

Одна з українських фірм, яка де-факто займається військовим консалтингом - Omega Consulting Group (OCG) – зареєстрована в Славутичі як охороннє підприємство. "Теоретично нас можна назвати українською ПВК, але юридично ми ТОВ, яке надає охоронні послуги", – розповідає LIGA.net гендиректор компанії Андрій Кебкало.

Чоловік пропрацював у ПВК в якості підрядника близько 12 років. У 2011 році, оцінивши потенціал ринку, відкрив власну компанію. Основні клієнти OCG в Україні, за його словами, це – посольства, дипломати та іноземні підприємства: "Жодного українського клієнта у нас немає".

Україна має мати зовнішню стратегію, щоб легалізувати військовий консалтинг, адже це де-факто присутність на території іншої держави, – вважає гендиректор OCG Андрій Кебкало

За час існування компанія працювала, наприклад, в Лівії, Буркіна-Фасо, ПАР, Малі, Нігерії та Гвінеї. "Надаємо послуги переважно консультаційного характеру (водночас на сайті компанії вказані послуги зі збройного супроводу кораблів, протидії рейдерству, озброєній охороні. – Ред.). Наприклад, в Того до нас звернулися для проведення аудиту військово-морських сил. Аудит провели, надали документацію, що ми виявили, і рекомендації", – розповів Кебкало. Зараз у компанії, за його словами, шість активних контрактів.

Кебкало критично ставиться до вищезазначеного законопроєкту, називаючи його "велосипедом на квадратних колесах": "Перемішали дві різні речі – охоронну діяльність і військовий консалтинг. Якщо охоронна діяльність, то держава сюди ніяк не відноситься. У мене компанія Х, я уклав договір про співпрацю з фірмою, що видобуває нафту в Нігерії. Отримав контракт, є ліцензії, поїхав охороняти нафтові вишки. Що з цього державі?".

Інше питання, пояснює він, – це військовий консалтинг. Тоді йдеться, зокрема, про постачання за кордон зброї, інструкторів і радників для урядів. "Це переростає в присутність на території іншої держави, і тут потрібна воля влади... Для цього в України має бути зовнішня стратегія, адже це – доступ до дуже великого ринку природних ресурсів. Чого росіяни засіли в ЦАР – французькій колонії споконвіку? Там золото, нафта, газ, уран. Росіяни прийшли, ногою двері відкрили і засіли, тепер їх звідти не викинути", – каже Кебкало.

За його словами, в сьогоднішньому вигляді легалізація українських ПВК не має сенсу: "Ухвалимо ми закон, який діє в Україні. Як мені це розв'язує руки в Анголі? Я приїжджаю туди і кажу: "Ось у нас за законом можна". А в Анголі мене в'яжуть і все".

Водночас Кебкало визнає, що законопроєкт полегшить долю людей, які повертаються з ротації, адже вони зможуть, наприклад, уникнути підвищеної уваги з боку правоохоронців: "Але це для приватних осіб, не для юридичних. Мені від цього закону ні холодно, ні жарко. Я зараз закрию компанію, реєструюсь на якихось островах і все".

За його словами, сьогодні в Україні працюють десятки рекрутингових агентств, що набирають людей для роботи за кордоном. Одним із них є Sunrise Security Services, що надає роботу з охорони кораблів у зоні з підвищеним ризиком. Ця компанія навіть має відкриту базу даних персоналу для потенційних претендентів.

Створенням ПВК займався і екскомандир добровольчого батальйону Донбас Семен Семенченко. У 2019 році в інтерв'ю Острову він розповів, що створив компанію міжнародної безпеки, зареєстровану в США, з представництвом в Україні: "Ми займаємося, наприклад, забезпеченням безпеки для неурядових та міжнародних організацій в зонах підвищеного ризику: навчанням місцевих правоохоронних органів і представників влади". Водночас інформації про компанію або її діяльність у відкритих джерелах майже немає. Кебкал охарактеризував її діяльність як "незрозумілу".

Діяльність ПВК знаходиться на дуже тонкому льоду міжнародного права: крок вліво, крок вправо – і ми в зоні кримінальних правопорушень, – каже Самусь

Російсько-українська війна на Донбасі актуалізувала питання про українців у ПВК. "Зараз велика кількість ветеранів АТО/ООС працюють за кордоном у ПВК (точних даних про їхню кількість немає. – Ред.). Їх приваблює відносно висока зарплатня та можливість застосувати навички і знання, отримані під час проходження військової служби", – розповідає LIGA.net ексміністр оборони України, а тепер голова правління Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк. Він уточнює: сьогодні ані самі підрядники, ані держава не контролюють долю цих людей, правовий статус і безпеку.

"Українські чоловіки йдуть в такі компанії у США і Великобританії, щоб знайти професійну реалізацію після досвіду служби в ЗСУ і зони бойових дій", – говорить Самусь, пояснюючи мотивацію військових найматися в ПВК.

На його думку, для військового розвитку в цьому напрямку виглядає логічним: "Особливо, якщо це чітко в правовому полі. Діяльність ПВК знаходиться на дуже тонкому льоду міжнародного права: крок вліво, крок вправо – і ми в зоні кримінальних правопорушень".

У сфері ПВК є дуже багато людей зі звичкою, якої важко позбутися. Хтось відвоював, автомат склав і більше ніколи до цього не повернеться. Але є ті, хто більше нічого не вміє, – каже Кебкало

Кебкало бачить дещо іншу мотивацію колишніх військових йти на роботу в ПВК: "Я з багатьма людьми зустрічався, які більше нічого не вміють робити. У мене жодної цивільної спеціальності немає – все життя пробув в армії. Мені зараз влаштуватися на роботу нереально. Хіба що охоронцем в супермаркеті або тілоохоронцем. У цій сфері дуже багато людей зі звичкою, якої важко позбутись. Хтось відвоював, автомат склав і більше ніколи до цього не повернеться. Але є ті, хто нічого більше робити не вміє".

Про досвід співпраці з однією з іноземних ПВК розповів LIGA.net на умовах анонімності ветеран російсько-української війни Павло. Він здобув освіту в сфері інформаційно-комунікаційних технологій і пішов на війну на Донбасі. Після повернення звідти вирішив, що хоче спробувати себе в ПВК: "Дико цікавило все військове. Очікував, що буде як у фільмах і історіях друзів про життя найманців. За фактом зіткнувся з дуже організованою структурою, яка не поступається середній військовій частині. Хіба що з відсутністю звань і рутинних обов'язків".

Він звернувся в іноземну компанію, яка знайшла йому роботу в Сенегалі, де потрібні були технічні знання і бажано військовий досвід. Процес оформлення уповільнювала відсутність деяких сертифікатів, зокрема, з вогневої підготовки: "Довелося пропустити перше відрядження, накопичити грошей, пройти курси з медицини, стрільбі з основної та допоміжної зброї, а також з роботи в багатолюдних місцях. Половину курсів оплатив з власної кишені. Решту оплатила компанія, відмінусувавши суму з зарплати".

В обов'язки Павла входило встановлення і обслуговування технічного обладнання та систем моніторингу для охорони периметру. Він побував у двох відрядженнях: перше тривало чотири місяці, друге – сім. "Ставка починалася від $1300 на місяць і могла зростати в залежності від навичок і досвіду, а також виконуваних завдань. У багатьох компаніях прийнято виплачувати зароблені гроші після відрядження. Відпрацював, приїхав, чекаєш пару тижнів і приходить виплата", – розповідає чоловік.

Питання функціоналу ПВК має ретельно вивчатися і стандартизовуватись, щоб не допустити виходу за межі міжнародного права. Зісковзнути з діяльності ПВК у воєнні злочини дуже легко, – вважає Самусь

Рядовий склад, з яким працював Павло, був з людей, що мають бойовий досвід: "Це були переважно співробітники європейських структур. Були підколи, іноді непорозуміння, але для чоловічого колективу це – звичайна практика. Етап притирання є скрізь і завжди. Загалом почувався в своїй тарілці".

"Повертатися (в цей бізнес. – Ред.) не планую. Знайшов себе в іншій сфері", – резюмує він.

Перспектив легалізації цієї сфери в Україні немає, вважає Василевська-Смаглюк. "Ніхто не хоче братися за законопроєкт, оскільки це, з одного боку, законна мільярдна виручка, з іншого – подразник для потенційних конкурентів... Якщо буде політична воля, то з'явиться і перспектива легалізації. Зараз такої волі немає", – каже нардепка.

Іншої думки дотримується Загороднюк. Він бачить перспективу легалізації, уточнюючи, що діяльність ПВК має вестися виключно за кордоном і бути в першу чергу охоронною: "Україні це цікаво для загального економічного зростання, а також офіційного працевлаштування великої кількості колишніх військових".

Такий бізнес не має працювати над виконанням завдань в Україні, інакше це призведе до надзвичайно негативних наслідків. Україні категорично не потрібні приватні армії, що діють всередині країни, – каже ексголова Міноборони Андрій Загороднюк

Водночас він уточнює, що сфера військового консалтингу має ліцензуватися і вестися в строго правовому полі з гарантіями для підрядників і держави, що в таких компаніях не будуть "віддавати і виконувати злочинні накази". Деякі ПВК, констатує Загороднюк, працюють на високому професійному рівні, а деякі навпаки – в сірому правовому полі. І, на його думку, реєстрація ПВК в Україні дозволить державі запропонувати законну і контрольовану альтернативу.

З ним згоден і Самусь, який вважає, що перспектива легалізації є зважаючи на велику кількість українських фахівців, які можуть займатися такою діяльністю: "Але це дуже тонка матерія. Питання функціоналу ПВК має ретельно вивчатися і стандартизуватись, щоб не допустити виходу за межі міжнародного права".

За його словами, коли ПВК починає брати участь в бойових діях, вона автоматично сходить з правової дороги: "ПВК не можуть брати участі в бойових діях, вони можуть надавати послуги: тренування і навчання персоналу, консалтинг, охорона районів або об'єктів... Зараз компанії з США і Великобританії дотримуються всіх вимог і українським компаніям потрібно тісніше працювати з ними, щоб побачити, як правильно займатися цим бізнесом".

ДЕ СЬОГОДНІ ПРАЦЮЮТЬ ПВК

У різних формах приватні військово-охоронні компанії присутні мало не в усіх країнах світу. Переважна більшість займається забезпеченням безпеки людей і об'єктів. Виняток – ПВК Вагнера і більш дрібні фірми з країн третього світу.

Американська Triple Canopy вже дев'ять років працює в Кувейті: навчає військових і поліцію, забезпечує безпеку об'єктів армії США, встановлює і обслуговує системи безпеки. Constellis, до складу якої входить як Triple Canopy, так і Academi (колишня Blackwater), заявляє, що проводить активні операції в 20 країнах. Якщо ж дивитися на кількість держав не тільки з активними, а й неактивними операціями (наприклад, Constellis), то здається, що в різних формах вони присутні майже скрізь.

У США через полігони Constellis у рік проходять близько 20 000 військових і поліцейських, включно зі спецназом, морськими котиками, рейнджерами, морпіхами, береговою охороною. На сайті компанії активні майже 500 вакансій, зокрема, в Іраку, Кувейті, Афганістані та Пуерто-Ріко. Шукають всіх: від адміністраторів і неозброєних охоронців до фахівців з контррозвідки, кінологів та керівників груп з силового захисту. Найбільша охоронна компанія, британська G4S, спеціалізується головним чином на наданні неозброєної охорони, проводить операції з розмінування в Іраку, діючи там спільно з ООН, що є послугою глибоко військового характеру.

ПВК Вагнера продовжує активні операції в деяких країнах Африки: хоча їхнє керівництво найбільш зацікавлене в захисті своїх фінансових інтересів і виконанні поставлених Кремлем завдань, вони так само займаються приватною охороною. Під час передвиборчої кампанії в ЦАР їх постійно помічали в оточенні президента країни Фостен-Арканжи Туадери. Коли ЦАР охопила хвиля насильства через незгоду повстанців з результатом виборів, вагнерівці неодноразово брали участь в бойових діях спільно з урядовими військами. Хоча участь в конфлікті уряд РФ заперечує, заявляючи, що росіяни надають "інструкторські послуги", місцеві медіа кажуть протилежне.

Робота вагнерівців у ЦАР яскраво демонструє, що пряме втручання ПВК у військові дії далеко не завжди призводить до якихось помітних результатів. Велика частина території ЦАР вже тривалий час перебуває під контролем різних повстанських угруповань. І хоча росіяни прямо втручаються в війну між урядом і повстанцями, за кілька років їхньої присутності в ЦАР президент навіть мінімально не зрушив з місця в питанні відновлення контролю над країною. Йому як і раніше підконтрольні тільки 30% території держави. І росіян такий розклад, ймовірно, влаштовує. Якщо навіть уявити гіпотетичну можливість повного відновлення контролю над країною (що малоймовірно), в уряду ЦАР виникло б питання про доцільність перебування військ іншої країни на своїй території.

Найманці з Латинської Америки, суворі ветерани нарковоєн, привнесли нову тактику і жорстокість в конфлікт в Ємені, – пише американський експерт Шон МакФейт

Є й інші, менш відомі ПВК, які беруть участь у бойових зіткненнях. У 2015 році уряд Нігерії замовив послуги південноафриканської ПВК STTEP (вихідці з Executive Outcomes) для боротьби з терористами Боко-Харам. Уряд Нігерії наполягав, що роль близько 100 найманців була в консультуванні, але ПВК, ймовірно, брала безпосередню участь в бойових діях, навчаючи нігерійських військових тактиці так званого "безжального переслідування" – постійних нападів на табори терористів, змушуючи їх втікати. Потім їм відрізали шляхи відходу вертолітними нальотами. Також ПВК збирала розвідувальні дані, транспортувала війська і евакуювала поранених.

Приклад цієї ПВК демонструє, як невелика група найманців здатна вплинути на перебіг конфлікту. 100 "підрядників" з ПАР зуміли різко змінити ситуацію на користь уряду Нігерії, що сталося буквально за кілька місяців роботи. Але багатьом терористам Боко-Харам вдалося втекти, перегрупуватися і через деякий час знову повернутись і тероризувати Нігерію.

У 2015 році Об'єднані Арабські Емірати таємно відправили кілька сотень найманців з Латинської Америки в Ємен, де вони билися на боці уряду країни проти повстанців-хуситів. "Усі вони вихідці з Колумбії, Панами, Сальвадору та Чилі – суворі ветерани нарковоєн. Вони привнесли нову тактику і жорстокість в конфлікти на Близькому Сході", – пише американський експерт і автор книг про ПВК Шон МакФейт.

За його словами, Емірати найняли близько 1800 латиноамериканських найманців. Також в Ємені інтереси Саудівської Аравії нібито представляли і африканські найманці з Судану, Чаду та Еритреї. "Приватна сила виявилася корисним варіантом для багатьох арабських країн, особливо Саудівської Аравії, Катару і Еміратів, які хочуть вести війну, але не мають агресивної армії. Їхні найманці останніми роками воювали в Ємені, Сирії і Лівії", – пише експерт.

І тепер ПВК наймають навіть терористи. Наприклад, ймовірно узбецька ПВК Malhama Tactical, яка працює тільки на екстремістів-джихадистів. Вони надають стандартні послуги: інструктаж, торгівля зброєю або військова підтримка. Malhama Tactical працювали в Сирії на терористів, пов'язаних з Аль-Каїдою та Ісламською партією Туркестану, уйгурським угрупованням з Китаю. "У майбутньому джихадисти користуватимуться послугами найманців для проведення високоточних терористичних атак", – вважає МакФейт.

2019-го про себе нагадав засновник Blackwater Ерік Прінс. Західні ЗМІ опублікували конфіденційний звіт Радбезу ООН, в якому Прінса звинуватили в порушенні ембарго на поставки зброї до Лівії: Прінс нібито розгорнув там групу найманців, озброєних гвинтівками, човнами і технікою для кібератак. В рамках операції, вартість якої сягала $80 млн, найманці збиралися сформувати загін для стеження і вбивства лівійських командирів. У доповіді йдеться про те, що Прінс виступив на боці "друга Кремля", бунтівного генерала Халіфи Хафтара. Сам Прінс звинувачення заперечує, стверджуючи, що він не знайомий з Хафтаром.

15 лютого 2020-го проіранські бойовики атакували американську військову частину біля аеропорту Ербіль в Іраку – одну з трьох, що залишилися зі значною чисельністю військ США в країні. В результаті обстрілу загинув філіпінський підрядник, отримали поранення один американський військовий і ще четверо працівників ПВК. Цей інцидент актуалізував питання про американських ПВК в Іраку і яскраво показав, як ПВК приватизують війни.

Хоча США вважають, що Ірак уже не надто потребує прямої військової підтримки з їхнього боку, там досі залишаються близько 2500 американських військових. Водночас, за даними Конгресу США, на сьогодні в Іраку і Сирії перебувають понад 4800 підрядників, які працюють на американське Міноборони. А ситуація в Афганістані ще більш запущена: число американських військових в цій країні невідоме, проте на США там працюють понад 22 000 підрядників.

БЕЗМЕЖНИЙ РИНОК

Приватні військово-охоронні послуги – це багатомільярдний ринок, що постійно розвивається. За деякими даними, він оцінюється в понад $200 млрд. Вважається, що до 2023-го тільки у США оборот у цій сфері бізнесу складе $80 млрд і щороку зростатиме на 3,4%. Опитані LIGA.net експерти впевнені: попит на ці послуги зростатиме, адже цьому сприяють нові гібридні конфлікти. Однак оцінка наслідків – розходиться.

"Хаотизація в різних регіонах триває, тому ПВК продовжуватимуть нарощувати ринок. Але цей ринок повинен бути все більш регламентованим", – вважає Самусь. На його думку, якщо світ зуміє взяти під контроль діяльність ПВК, то зростання їхньої кількості лише зміцнить міжнародну безпеку. Якщо ж ситуація піде шляхом російських псевдо-ПВК, то все буде навпаки.

Сьогодні немає конфліктів, в яких не брали б участь ПВК. Зростання попиту на їхні послуги – неминучий процес, – заявляє Кебкало

"Для Росії використання ПВК – один з епізодів їхньої протиправної діяльності. Але колись хаос повернеться до його організаторів. Ці ПВК почнуть діяти на території Росії. Коли керованість знизиться, туди повернуться всі ці люди, які воювали за кордоном, які знають, що законів не існує і можна вбивати кого завгодно. Росії доведеться ще довго боротись з наслідками хаотизації", – вважає Самусь.

Загороднюк зазначає, що ПВК – невід'ємна частина світового порядку: "Цей вид діяльності збережеться в світі поки є конфлікти, що заважають економічній діяльності великих корпорацій, які є замовниками таких послуг". Водночас він додає, що наразі ПВК не впливають на міжнародну безпеку, оскільки не є самостійним політичним суб'єктом.

Зі свого боку Кебкало не бачить загроз для міжнародної безпеки, якщо ПВК не працюватимуть за російським сценарієм: "ПВК Вагнера працює дуже грубо. Про це не треба кричати, не потрібна така реклама. Такі речі люблять тишу... Але якщо відійти від моделі Вагнера – я в цьому загрози не бачу. Є регуляторні органи. У мене в компанії сертифікат ISO на військовий консалтинг, нещодавно ми закінчили аудит. Це вже не так, як було у 1970-ті. Ми займаємося специфічною сферою діяльності, але не хочемо асоціюватися з такими компаніями, як ПВК Вагнера".

"Зростання найманства породжує новий вид загроз – приватизацію війни, – каже Шон МакФейт. – Якщо ця тенденція розвинеться, надбагаті стануть наддержавами і це призведе до воєн без держав... Це може змінити міжнародні відносини до невпізнання". За його словами, ринок сили "продовжує зростати тривожними темпами".

Ще у 2007 році ООН попереджала про загрозу приватизації війни. За результатами дослідження, що тривало два роки, фахівці заявили: хоча приватні підрядники наймаються в якості охоронців, в результаті вони виконують військові обов'язки. І у 2021 році ситуація на міжнародній арені не надто змінилася.

Військові сили кожному, хто може собі це дозволити, – це змінить майбутнє. Якщо за гроші можна купити вогневу міць, то великі корпорації і надбагаті стануть новим видом наддержав, – каже МакФейт.


Приватні військові корпорації вже давно вийшли за межі гіпотез і заборонених тем. Ідея приватної сили популярна також у сучасній культурі. Наприклад, розвитку ідей ПВК як приватних армій при корпораціях сприяють комп'ютерні ігри.

Всесвіт настільної і комп'ютерної гри Cyberpunk, наприклад, показує, як великі корпорації фактично кидають виклик державі завдяки приватним арміям. Корпорації воюють між собою, намагаючись робити це тихо, щоб не привертати уваги широкого загалу й уряду. Водночас влада маленьких країн капітулювала перед військовою міццю бізнесу. Світ Cyberpunk увібрав в себе все найгірше і показує образ майбутнього, до якого людству не слід прагнути.

В основі сюжету російської гри Escape from Tarkov лежить конфлікт між урядом Росії та західною корпорацією. Обидві сторони ведуть збройний конфлікт в одній з російських областей через приватні військові компанії: USEC, що захищає інтереси корпорації, і BEAR, що створена урядом РФ. Таким чином ціла область стає зоною бойових дій між незрозумілими суб'єктами і без прямого оголошення війни.

"Відродження найманців – одна з найнебезпечніших тенденцій нашого часу, непомітна для більшості спостерігачів. Але так і було задумано. Наслідки відродження вельми значні: військові сили кожному, хто може собі це дозволити, – це змінить майбутнє. Якщо за гроші можна купити вогневу міць, то великі корпорації і надбагаті стануть новим видом наддержав", – резюмує МакФейт.

Читайте також: Алмази, золото і ПВК Вагнера. Чому ПАР скочується в хаос і як цим скористається Путін

Владислав Сердюк
Владислав Сердюк
журналист LIGA.net
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини