Складено рейтинг, про що найбільше шкодують помираючі

Обов'язки працівниці хоспісу полягали в полегшенні стану вмираючих пацієнтів. Таким чином, жінка буквально проводила з ними останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг, про що шкодують люди, які знаходяться на порозі смерті, - передає 20 хвилин.

П'ять найбільш поширених:

1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, яке очікували від мене інші.

Це найбільш поширений жаль серед людей. Коли люди усвідомлюють, що їхнє життя майже закінчено, вони можуть озирнутися назад і легко побачити, які їх мрії залишилися нереалізованими. Більшість людей навряд чи намагалися виконати навіть половину з їх мрій і повинні були померти, знаючи, що це відбувалося тільки внаслідок вибору, який вони зробили або не зробили.

2. Мені шкода, що я так багато працював.

Це почуття було у кожного пацієнта чоловічої статі, про яких дбала співробітниця хоспісу. Вони тужили за своєю молодістю і за своїми взаєминами. Деякі жінки теж висловлювали такий жаль. Але оскільки більшість з них були людьми старшого покоління, вони, в основному, не займалися зароблянням коштів для сім'ї.

3. Мені шкода, що у мене не було сміливості висловити свої почуття.

Багато людей придушували свої почуття, щоб зберегти певні взаємовідносини з іншими. В результаті вони погоджувалися на пересічне існування і ніколи не ставали такими, якими б вони хотіли себе бачити.

4. Мені шкода, що я не підтримував стосунки зі своїми друзями.

Часто ці люди дійсно навіть не усвідомлювали всієї користі підтримки контактів зі своїми старими друзями, поки до їх смерті не залишалося кілька тижнів, і вже не завжди була можливість їх розшукати.

5. Мені шкода, що я не дозволив/дозволила собі бути більш щасливим.

Цей вид жалю був напрочуд спільним. Багато хто до кінця не розумів, що їхнє щастя це питання вибору. Вони були підпорядковані звичкам і сформованим уявленням. Вони знаходилися в полоні "комфорту" звичного способу життя. Через страх перед змінами вони удавали перед іншими і перед самими собою, що були задоволені своїм життям.