Михайло Ромащенко: Потрібно готуватися - аномалій буде більше

10.07.2012, 10:39
Михайло Ромащенко: Потрібно готуватися - аномалій буде більше - Фото
Академік Ромащенко вважає, що потрібно заздалегідь адаптуватися до нових кліматичних умов (фото - igim.org.ua)

Україну чекає посилення посушливості клімату, а паралельно - зростання кількості і сили проявів стихії. Щоб не повторити долю Кубані, треба діяти

Природні катастрофи в різних куточках світу забирають тисячі життів людей і завдають колосальний матеріальний збиток. Фахівці однією з основних причин вважають глобальну зміну клімату. Повінь на Кубані, можливо, теж стала одним із наслідків кліматичних змін, помноженим на горезвісний людський фактор. Беручи до уваги глобальні тенденції, Україні слід терміново готуватися до нових викликів, розповів в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ доктор технічних наук, професор, директор Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук Михайло Ромащенко.

- Все частіше світ стрясають урагани, цунамі й повені. Що відбувається?


- Це глобальна зміна клімату. Багато моїх колег-вчених говорять, що йдеться про циклічність, і що чергове потепління завершиться черговим циклом похолодання. Тим не менш, факт залишається фактом: ми стали свідками очевидної істотної зміни клімату Землі. Зміни видно неозброєним оком. Найочевидніше - зростання частоти і сили аномальних явищ. Згадайте Новий Орлеан. Навіть США - могутня країна - не змогла в 2005 році уникнути страшної повені. Або цунамі в Індонезії в 2004-му, коли загинули понад 200 тисяч осіб.

Все говорить про те, що нас чекають ще більш серйозні катаклізми. В цих умовах відчувати себе в безпеці не може ніхто. Ми повинні протистояти кліматичним змінам і знайти спосіб жити в нових умовах.

- Чого чекати Україні в умовах глобальної зміни клімату?


- Нас чекає подальший процес опустелювання. Клімат ставатиме все більш сухим. Ми вже вирощуємо в північному лісостепу і в Поліссі культури, які раніше вирощували виключно в південному лісостепу - сою, кукурудзу. Звичайно, не стоять на місці селекціонери, але тим не менше - за останні 60 років середня температура зросла більш ніж на 2 градуси. Це означає, що зони, які ми колись планували осушити, тому що там були болота, сьогодні треба вже зрошувати.

Крім того, потрібно бути готовими до того, що в Карпатах буде більше опадів. Ці великі маси води потрібно навчитися спускати без шкоди для людей і економіки.

Потрібно нарощувати зусилля зі створення планів управління ризиками, планів управління паводками. Це передбачає директива, яка здійснюється в Європі.

Треба створювати більше систем попередження, як це вже було зроблено в Закарпатті, які фіксують опади. Найменші зміни передаються на центральний диспетчерський пункт, оснащений системами прогнозування подальшого розвитку подій - як опади вплинуть на річки, які загрози формування водних потоків. Це дає можливість заздалегідь сповіщати населення і уникнути жертв.

В цілому нас чекають дві речі: з одного боку - зростання посушливості клімату, з іншого - зростання числа і сили стихійних явищ (екстремальні опади, зледеніння, найсильніші снігопади).
Треба створювати більше систем попередження, як це вже було зроблено в Закарпатті, які фіксують опади. Це дає можливість заздалегідь сповіщати населення і уникнути жертв 

- Виходить, що ризики пом'якшити можна. Це вимагає великих витрат ...


- В Україні надто багато проблем, які заважають звернути увагу на екологію. У тому числі бідність. Попросту, коли людина голодна, то ні про що інше, крім їжі, вона думати не буде. Після задоволення цього простої вимоги з'являється бажання мати житло. І тільки після цього людина починає цікавитися середовищем свого проживання. Якщо говорити про Україну, то у нас навіть не нагодували всіх. Без цього питання екології йдуть на задній план.

Тим не менш, я вважаю, що в частині протипаводкового захисту Україна зробила за останні роки дуже багато. По-перше, розроблена і затверджена програма захисту Закарпаття, що передбачає новий концептуальний підхід. Так-сяк програма виконується, навіть в умовах бідність держбюджету.

- Паводки в Закарпатті - хвора тема України. Вийде колись звести до мінімуму збитки від цього явища?


- Давайте згадаємо паводки 1999 і 2001 років. Ті страшні потопи стали відправною точкою для перегляду доктрини протистояння руйнівним кліматичних явищ. Влада України змушена була серйозно переглянути уявлення про кліматичні загрози. Стало ясно, що політика "давайте побудуємо якомога більше дамб і будемо сподіватися, що це нас вбереже" не виправдала себе.

Ми проаналізували логіку проектувальників захисних споруд. Щоб ви розуміли, з чого виходять інженери: при будівництві використовуються спостереження, накопичені до катастрофи. Так от, виявилося, що проектувальники використовували логіку "однопроцентного забезпечення" - це коли повторюваність події прогнозується з розрахунку один раз на 100 років. Але біда в тому, що кожна нова катастрофа потужніше попередньої. І часовий проміжок між подіями вже не 100 років, а менше. Проектувальники цього не враховували. І коли приходить біда, інфраструктура не справляється і гинуть люди. Згубна логіка продовжує сьогодні жити в багатьох головах. Мовляв, якщо, наприклад, раніше дамба справлялася, то чому вона раптом не повинна впоратися і зараз. Тобто не враховується фактор зміни клімату і збільшення сили катастроф.

Тим не менш, завдяки  програмі, яка  фінансується державою, нам вдалося досягти значних успіхів, і паводки на Закарпатті вже не мають настільки жахливий  характер, як це було раніше. 2010 рік підтвердив ефективність роботи нових споруд, побудованих в рамках програми. Ми вчимося і намагаємося шукати спільну мову з природою.
На Кубані ситуацію можна було б пом'якшити й навіть уникнути НП, якби скидання води з водосховищ почалося в плановому режимі й заздалегідь 
- Що можна сказати про стан дамб на водосховищах, багато з яких капітально не ремонтувалися з часів СРСР?

- Це правда. Всі ці об'єкти вимагають чіткого моніторингу та подальшого проведення робіт з укріплення, реконструкції та модернізації з урахуванням нових реалій. Останні два пункти потребують особливої ​​уваги, тому що ці питання вже просто кричать про необхідність пошуку рішень.

Але це не означає, що обов'язково завтра щось прорве. Благо, колись інфраструктура будувалася на совість. Не можна говорити, що все пущено на самоплив, і держава не розуміє і не знає цієї проблематики. Так, грошей не вистачає. Але влада робить відсотків 70-80 від необхідного - наскільки дозволяють кошти.

- Як ви вважаєте, чи можна було уникнути такої кількості жертв на Кубані?

- Ситуацію можна було б пом'якшити й навіть уникнути НП, якби скидання води з водосховищ почалося в плановому режимі й заздалегідь. Потрібно було збільшувати ємність водосховища, а не скидати воду, коли воно було вже фактично переповнене. В умовах зміни клімату, коли природні аномалії стають практично непередбачуваними, краще перестрахуватися, особливо враховуючи географію і рельєф регіону, де стався паводок.

Крім того, потрібно пам'ятати, що сьогодні більш-менш достовірні прогнози погоди можна робити не більше, ніж на три доби вперед. На п'ять і трохи більше - це вже з ймовірністю 50 на 50, далі - менше. Людство не навчилося далеко заглядати вперед. Тому потрібно скрізь, де йдеться про життя людей, перестраховуватися. На Кубані цього, на жаль, зроблено не було, от і сталася трагедія.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини