Футбол проти свавілля. Фанати починають масову акцію протесту

16.11.2012, 15:55
Футбол проти свавілля. Фанати починають масову акцію протесту - Фото
Батько і син. Справа Дмитра (ліворуч) і Сергія Павличенка рясніє нестикуваннями і прогалинами

Футбольні фани доводять непричетність товариша і його батька до вбивства і організували акцію протесту національного масштабу з прицілом на Європу

Вбивство судді в Україні - злочин надзвичайний і вкрай рідкісний. Останній раз така НП трапилася в березні 2011 року - в під'їзді свого будинку був знайдений з вогнепальними і колото-різаними пораненнями суддя Шевченківського райсуду Києва Сергій Зубков. А 2 жовтня 2012-го пролунав вердикт суду: у вбивстві винні 47-річний киянин Дмитро Павличенко та його 19-річний син Сергій, перший отримав довічне ув'язнення, другий - 13 років в'язниці. Можливо, нюанси справи Павличенка не отримали б гучного розголосу, але завдяки футбольним фанатам про цю сім'ю і її трагедію дізналася вся країна.

Павличенко-молодший - активний уболівальник київського "Динамо", регулярно відвідував фанатську трибуну. Ультрас практично відразу після затримання Сергія організували безпрецедентну акцію на захист товариша і його батька. Фанати наголошують, що це не бажання "відмазати" одного зі своїх, а спроба вказати на явні прогалини в слідстві. По-перше, знаряддя вбивства так і не були знайдені. По-друге, жоден з шести свідків, які бачили вбивць судді Зубкова, не впізнав батька і сина Павличенків. Мотив злочину - помста за відібране суддівським рішенням житло - теж викликає сумнів. Навіщо Павличенку-старшому вбивати суддю після того, як він збирав прес-конференції і писав скарги в усі інстанції і навіть президенту? І навіщо було підводити під особливо тяжку статтю Кримінального кодексу юного сина?

Футбольні вболівальники створили сайт на підтримку Павличенків і відеоролик, що розповідає про трагедію родини, стали масово висловлювати протест проти міліцейського і судового свавілля на трибунах стадіонів під час матчів чемпіонату України. Динамівських ультрас підтримали фанатські об'єднання інших клубів - зі Львова, Дніпропетровська, Харкова, Донецька, Одеси, Чернівців, Миколаєва, Чернігова, Луцька, Сімферополя і т.д.

Ультрас впевнені, що сім'ю Павличенків елементарно підставили. Аргумент - суддя Зубков вів кілька справ, пов'язаних із законністю будівництва об'єктів нерухомості в столиці. Зокрема, саме він незадовго до смерті заборонив скандальне будівництво елітного житла на вулиці Гончара, поблизу від історичного заповідника "Софія Київська".

Фанати закликають усіх уболівальників України прийти з 16 по 19 листопада на матч своєї команди в чорному одязі і з плакатом "Свободу Павличенкам!". А на 25 листопада запланували в Києві масштабну акцію протесту проти несправедливого, на їхню думку, вироку суду. Запрошують не тільки любителів футболу - всіх небайдужих. Про місце проведення повідомлять додатково. У планах українських фанів - винести проблему сім'ї Павличенків на трибуни футбольних стадіонів Європи, вони закликають приєднатися європейських вболівальників.

Історія конфлікту

Дмитро Павличенко жив з родиною (дружина і два сини) в квартирі на першому поверсі старого будинку по вулиці Б.Хмельницького, 33/34 - в центрі столиці. Житло дісталося господареві у спадок. У 1996 році, офіційно отримавши дозвіл чиновників, звів прибудову - в ній сім'я жила, квартиру здавали в оренду. Проблеми почалися, коли в 2000-х представництво голландської фірми Гоойоорд прийнялося скуповувати квартири в будинку, ймовірно, з метою створення офісного центру. Дмитро продавати нерухомість відмовився - його родині це було явно невигідно. За словами Павличенка, з моменту появи інтересу фірми до нерухомості йому почали телефонувати невідомі люди з погрозами, одночасно стали приходити судові позови від Гоойоорд про нібито незаконну прибудову еркера.

Трагедія сім'ї Павличенків: версія групи підтримки

У підсумку в 2010-му році суддя Шевченківського райсуду Зубков виніс заочне (Павличенко каже, що не отримував повістки до суду) рішення про знесення прибудови та виселення сім'ї з квартири. За словами Дмитра, на підставі цього рішення судові виконавці та працівники міліції увірвалися в квартиру, спилявши двері, і виставили родину на вулицю, їй довелося орендувати чуже житло. Речі непрохані гості повантажили на кілька машин і відвезли в невідомому напрямку. Через плутанину з місцем зберігання родині так і не вдалося отримати їх назад.

За словами Олександра Гавриша, гендиректора фірми Гоойоорд, яка встигла до моменту примусового виселення сім'ї Павличенків купити всі квартири в будинку, суть конфлікту з Павличенком в тому, що останній нібито "незаконно прилаштував прибудову до будівлі, чим обмежив користування земельною ділянкою та завдав шкоди конструктивним елементам споруди".

Незабаром після виселення Павличенко провів прес-конференцію, на якій вимагав справедливості і звернувся до президента за допомогою і захистом. Він поскаржився на Зубкова в усі можливі інстанції, в тому числі до Вищої ради юстиції, а також розмістив в інтернеті гнівну статтю з карикатурою на суддю. Адвокат Павличенка Тетяна Шевченко акцентує увагу на тому, що конфлікт однозначно слід вважати публічним. Тобто вирішувати його силовим способом, причому, з особливою жорстокістю, не було ніякого резону.

Поганий хороший суддя

Суддя Зубков 10 років займався цивільними справами: від простих розглядів щодо порушення Правил дорожнього руху до великих майнових суперечок. Саме він вів справу по скандальному будівництву житлового будинку на вулиці Гончара, 17/23. Забудовник намагався стягнути з громадських активістів, які перешкоджали будівництву в історичній частині Києва, 560 тис.грн. за знесений паркан, але Зубков не задовольнив позов. "Він був дуже справедливий суддя. Але якщо говорити про причини його смерті, то не думаю, що вони пов'язані зі справою по будівництву на Гончара. Адже цю справу вели й інші, і з ними все, слава богу, в порядку", - розповіла незабаром після смерті судді активістка Ірина Нікіфорова.

24 березня 2011-го Вища рада юстиції мала розглядати питання про позбавлення Сергія Зубкова суддівської мантії через порушення присяги. Таку пропозицію вніс член ВРЮ, співробітник Адміністрації президента Андрій Портнов - на підставі перевірок звернень начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції Олександра Бондаренка і голови Держкомітету архівів України Ольги Гінзбург. За даними перевірок, суддя ухвалював рішення, що дозволяють збільшувати поверховість історичних будинків у центрі столиці.

Злочин

21 березня 2011-го року суддя, який виніс вердикт про відчуження квартири у сім'ї Павличенків, був знайдений мертвим на сходовій клітці сьомого поверху свого будинку. На тілі Зубкова судмедексперти знайшли кілька колото-різаних поранень і два вогнепальних. Нанесені вони були шилом і пластиковими кулями. Вбивці Зубкова, реалізуючи злочинний задум, влаштували, за словами співробітників міліції, справжній маскарад - вони потрапили в під'їзд будинку, зображуючи інваліда-колясочника і супроводжуючого. Однак вистава з інвалідним візком лише привернула додаткову увагу. Особу одного із злочинців запам'ятали консьєржка і два ліфтери. Один ліфтер навіть спробував замкнути в ліфті зловмисника, але тому вдалося вирватися.

Через два дні Дмитра та Сергія Павличенків заарештували за підозрою у вбивстві судді - міліціонери знову увірвалися до квартири, тільки тепер вже орендованої, вибивши двері й вікна, і відправили батька і сина до Лук'янівського СІЗО. Незабаром вищі чини МВС і прокуратури відрапортували про розкриття резонансного вбивства і затримання злочинців.

У міліції розповідали, що слідство має цілий набір доказів: нібито був зафіксований дзвінок Сергія батькові по мобільному телефону з місця злочину зі словами "Тато, я на місці", в ліфті і на сходовій клітці сьомого поверху - відбитки пальців. Також повідомлялося, що вбивці, забруднені кров'ю, одягалися у верхній одяг жертви. Тодішній міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов повідомив, що мотивом злочину виявилася помста судді за рішення про виселення сім'ї з квартири.

Слідство

Вийшовши на Павличенка, слідство, по суті, розглядало тільки одну версію: помста судді за неприйнятне рішення квартирного питання. На перевірку у справі виявилося чимало нестиковок і незрозумілих речей: жоден зі свідків не впізнав батька і сина Павличенків, на місці злочину не було знайдено прямих доказів проти них, знарядь вбивства теж не знайшли, а деякі непрямі докази виглядають дивно. Наприклад, на місці злочину було знайдено кросівки і спортивні штани, що належали Сергію Павличенку, які він нібито зняв з себе під час боротьби з суддею, а у відкритій без понятих машині Дмитра знайшли предмети, "схожі" на кулі, якими був убитий суддя.

Головний свідок у справі - ліфтер, який намагався затримати одного з убивць - заявив, що слідчий змусив його "впізнати" Дмитра Павличенка. Потім він кілька місяців не з'являвся до суду, тому судді довелося винести постанову про розшук і примусовий привід. Потім у суді він заперечив, що був присутній на одному з двох відтворень злочину і розписувався під протоколом другого відтворення. Ліфтер сказав, що боявся йти на слідчі заходи і прислав замість себе брата.

Дмитро Павличенко не раз заявляв, що на нього і сина певні люди чинили тиск з метою домогтися того, щоб вони взяли вину на себе. "Мене цілими днями водили по кабінетах, ніякі свідки мене не впізнали. А один високопоставлений чин запропонував угоду: взяти на себе злочин в обмін на те, що родину не чіпатимуть. Тоді мені дадуть десять років, а через п'ять вже звільнять. В разі ж моєї відмови мені світить довічне ув'язнення, старшого сина і дружину посадять як співучасників, а молодшого сина помістять в дитбудинок", - заявляв батько сімейства.

Сергій Павличенко відразу після затримання зізнався у вбивстві і навіть розповів про подробиці на місці події під час слідчого експерименту. Однак незабаром він відмовився від своїх слів, звинувативши міліцію в тиску і погрозах. "Мені сказали, що якщо я дам свідчення, з мене знімуть усі звинувачення і посадять тільки батька", - вже в суді розповів Сергій.

Суд і вирок

В суді у сторони обвинувачення почалися проблеми - розглядаючи підсудних, свідки говорили, що вони не схожі на злочинців ні обличчями, ні комплекцією. Події, що відбувалися фатального вечора, очевидці описували зовсім не так, як зафіксовано в протоколах. Всі ці нестиковки суддя Голосіївського суду Києва Галина Бондаренко пояснила тим, що "люди бачили злочинців лічені секунди і перебували в стресовому стані".

Головним доказом провини підсудних суд порахував біологічний матеріал, який був виявлений на місці злочину. На залишеному в під'їзді інвалідному візку знайшли відбитки пальців Дмитра Павличенка, на знайденій на місці вбивства медичній масці - його біоматеріал. Що стосується його сина, то, згідно з матеріалами справи, в під'їзді знайшли його кросівки і спортивні штани.

Ще одним важливим, на думку суду, доказом провини підсудних є вилучений у них вдома аркуш паперу формату А-4, на якому почерком Дмитра Павличенко написано "Голосіївська, 13" - адреса судді. Це означає, говориться в обвинувальному висновку, що Дмитро заздалегідь планував злочин.

2 жовтня 2012-го суд визнав Дмитра та Сергія Павличенків винними у вбивстві судді Зубкова: Дмитро Павличенко засуджений до довічного ув'язнення, його син Сергій - до 13 років позбавлення волі. Мати сімейства Павличенків, яка залишилася на руках з неповнолітнім сином , повинна буде виплатити 500 тис.грн. компенсації за заподіяну шкоду.

Дмитро Павличенко та його син провини не визнають. Глава сімейства заявив: "Я на сто відсотків упевнений, що за злочином проти судді Зубкова стоять саме представники фірми Гоойоорд, які протягом 16 років хочуть мене вбити і посадити, і їх покриває прокуратура міста Києва".

Що стосується алібі, то тут у підсудних немає впевненої позиції. Дмитро Павличенко говорить, що в день вбивства судді до другої години дня їздив у справах, після чого приїхав додому, щоб допомогти синові, який нібито поранив ногу склом біля будинку (за версією слідства, він отримав це поранення в сутичці з Сергієм Зубковим). Після цього глава сімейства поїхав у справах до Шевченківського суду. Повернувся близько половини шостої вечора. Після цього, за словами Дмитра, вони з дружиною відвезли старшого сина до дідуся - батька Дмитра Павличенка. Дмитро пояснив це тим, що за раною Сергія потрібний був догляд, а в нього не було часу. У дідуся Сергій пробув наступні три дні - аж до затримання.

Адвокат Павличенка Тетяна Шевченко наполягає, що для її підзахисного і його сина відважитися на вбивство судді Зубкова після того, як конфлікт через житло став вкрай публічним, означало б автоматично стати підозрюваним. "Навіщо збирати прес-конференції, писати скарги на суддю, щоб потім холоднокровно його вбити, та ще й втягнути в це свого сина? На жаль, наша правоохоронна система і наш судоустрій побудовані так, що ніхто не зацікавлений у встановленні істини. Слідчі вибирають одну версію і йдуть найлегшим шляхом. Знайшли людину, яка писала скарги на Зубкова, яка вступила з суддею в публічний конфлікт", - вважає Шевченко.

Захист Павличенка звертає увагу не те, що речі обвинувачених, які фігурують у кримінальній справі, були вилучені міліцією під час примусового виселення сімейства з житла - ще до вбивства. І відбитки пальців Павличенків міліція зняла, коли суддя Зубков був живий - на самому початку конфлікту з голландською фірмою.

У свою чергу столична прокуратура, яка розслідувала справу, вироком залишилася задоволена. Там впевнені, що мотивом вбивства була помста.

Після вироку адвокат Тетяна Шевченко подала апеляцію на рішення Голосіївського суду і сподівається, що вона буде розглянута найближчим часом. Чи вплине на рішення суду вищої інстанції акція футбольних фанатів - невідомо. Але якщо ультрас зможуть розгойдати громадян, далеких від футболу, але небайдужих до подій в правоохоронній та судовій системах, шанси Дмитра та Сергія Павличенків вийти на волю зростуть у рази.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини