13.05.2019, 13:20

Володимир Зеленський як шанс перезапустити відносини із США

Главный консультант отдела военной и военно-экономической политики Национального института стратегических исследований

Зеленському варто дистанціюватися від політичного скандалу, що виник в США з подачі Юрія Луценка - Україна не може бути "гравцем" на виборах в США

Коли автора даних рядків неодноразово питали після 21 квітня 2019 року яким буде головне завданням майбутнього президента України на американському напрямку відповідь була стандартною – наповнення практичним змістом тези про стратегічне партнерство із США. І на сьогодні таке партнерство більше ціль чим реальність. Проте схоже, що дане завдання відійде на другий план. Поки що Володимиру Зеленському прийдеться займатися більш прозаїчним завданням – не допустити остаточного перетворення українського питання в елемент внутрішньополітичної боротьби в США напередодні виборів американського президента 2020 року.

Формально Володимир Зеленський успадкує доволі непоганий міжурядовий рівень взаємодії – допомога цього року Україні від уряду США складає майже 700 млн. доларів, на Міжнародному центрі миротворчості і безпеки в Яворові до тренувань наших військових приступила 101 повітряно-десантна дивізія США. Але паралельно із цим в останні місяці почали з’являтися і доволі негативні моменти.

Найгіршим поки що є фактично дострокове відкликання із України посла США  Мары Йованович. Розповіді про планову ротацію і заміну посла в акурат до появи нового президента України це радше невдала спроба приховати те, що правим ЗМІ США в тому числі за допомогою заяв Генерального прокурора України Юрія Луценка для видання The Hill вдалося створити враження в Дональда Трампа, що американський посол в Києві грає проти нього і взагалі є людиною Барака Обами. Схоже на те, що окремі українські політики вирішили піти далі помилки 2016 року, коли в перемогу Дональда Трампа мало-хто вірив в Києві. Тепер же виходить так, що ставку на виборах 2020 року вирішили робити виключно на Дональда Трампа. Адже як по іншому пояснити те, що заяви вже згаданого Генерального прокурора України дають можливість американським правим ЗМІ і безпосередньо Дональду Трампу говорити про українське втручання в вибори 2016 року на противагу російському втручанню, яке і сьогодні використовують опоненти глави Білого Дому.

Проте як виявилося ситуація із Марі Йованович була лише квіточками. А от ягідками може стати інший неприємний момент – як стало відомо завдяки виданню The New York Times приватний адвокат президента США Рудольф Джуліані мав намір прибути в Київ і зустрітися із майбутнім президентом України Володимиром Зеленським. Проте предметом їх розмови мало стати далеко не питання налагодження взаємодії нового гаранта Конституції України із очільником США. Руді Джуліані перш за все цікавить продовження анонсованого Юрієм Луценко розслідування щодо можливого втручання України в американські вибори 2016 року. Також приватного адвоката Трампа цікавило розслідування проти діяльності компанії Burisma, в роботу якої був залучений син віце-президента США Джозефа Байдена – Хантер Байден. Створення враження про конфлікт інтересів в діяльності Джозефа Байдена в Україні, про можливість чого теж писало видання The New York Times, це прекрасний аргумент для Дональда Трампа проти одного із своїх головний конкурентів на виборах 2020 року.

На щастя Руді Джуліані відмовився від поїздки в Київ. Так – саме на щастя, адже його поява в Києві поставила б Володимира Зеленського в дуже неприємну ситуацію. Зустрітися із приватним адвокатом Дональда Трампа, ціль перебування якого це збирання компромату на ворогів глави Білого Дому, це створити враження в Демократичної партії США що ми підігруємо їх політичним опонентам республіканцям. Не зустрітися це втратити можливість налагодити неформальний канал комунікації із Дональдом Трампом. Так як це робив Петро Порошенко, який зустрічався із Рудольфом Джуліані або іншим вхожим в Білий Дім американським політиком Ньютом Гінгрічем.

Проте відмова Рудольфа Джуліані від візиту до Києва супроводжувалася доволі різкими заявами, які викликали в багатьох в Україні необґрунтовано панічну реакцію. Мова йде про тезу щодо присутності ворогів Дональда Трампа і США в оточенні майбутнього президента Володимира Зеленського. Як наслідок, окремі українські коментатори почали говорити про загрозу для наших взаємин із Вашингтоном, якщо нашому новому президенту не вдасться вибудувати особисті відносини із Дональдом Трампом. Часто до таких тез вдаються ті, хто не сприймає Володимира Зеленського і не підтримував його під час президентської кампанії. Після цього ідуть навіть порівняння того як Петру Порошенку вдалося налагодити відносини із 45 президентом США.

Проте в цій ситуації треба розуміти два важливих моменти. Перш за все особисті гарні відносини із Дональдом Трампом іще не є синонімом чи навіть гарантією того, що у відповідної країни будуть нормальні відносини із США загалом. Згадайте приклади персонально гарних відносин президента США із лідерами РФ, КНР чи КНДР. Проте відповідні персональні взаємини аж ніяк не вдалося конвертувати в покращення двосторонніх відносин.

Окрім того дещо переоціненою є здатність персонально 45 президента США розвернути американську політику щодо України із курсу, який був започаткований в 2014 року після Революції Гідності і з початком агресії РФ. На це є декілька причин. Низка із них інституційні. Так об’єми фінансової допомоги Україні схвалює Конгрес США. Тому будь-які пропозиції скоротити допомогу Києву, які будуть іти із Білого Дому і не супроводжуватимуться переконливими аргументами, явно будуть не прийняті американськими законодавцями. Безпосередньо на українському напрямку працюють бюрократи середньої руки в Державному департаменті, Міністерстві оборони і Раді національної безпеки. На противагу цьому Дональд Трамп в українські питання практично не залучений – в тому числі через те, що Україна його мало цікавить. В таких умовах курс США щодо України визначають професійні бюрократи, які сприймають взаємодію із Києвом не через призму особистих симпатій і антипатій Дональда Трампа, а через сформовані стратегічною культурою уявлення про американські національні інтереси. А до цих інтересів саме належить побудова демократії в Україні, допомога Києву в протидії агресії РФ і

невизнання результатів російської агресії. Врешті решт Дональд Трамп за майже два із половиною роки правління проявив себе як доволі хаотичний і непослідовний політик, який нездатний до систематичного продуманого і несуперечливого курсу на будь-якому важливому напрямку. Увага 45 президента США розпорошена і довго не концентрується на одному питанні. В таких умовах уявити радикальний поворот в політиці щодо України дуже важко. Додайте до цього те, що сьогодні на порядку денному Білого Дому питання Венесуели, Ірану, КНДР, КНР і іще низка моменті то на радикальну зміну курсу щодо України банально не вистачить навіть уваги. Тому розмови про те, що Дональд Трамп зможе якось нашкодити Україні в помсту за небажання допомагати йому в рамках кампанії 2020 року дещо м’яко кажучи перебільшені.

Другим важливим моментом є те, що як раз найгіршим розвитком цій ситуації для українсько-американських відносин стала б планомірна політика підтримки Дональда Трампа в рамках кампанії 2020 року. Тому категорично неправі ті в нас, хто зараз своїми панічними тезами на фоні скасування візиту Руді Джуліані до Києва свідомо чи несвідомо фактично штовхає Володимира Зеленського до помилкових кроків – почати грати за керівника Білого Дому, надаючи йому компромат проти Джозефа Байдена. Такий розвиток подій призвів би до того, що українське питання остаточного стало б елементом внутрішньополітичної боротьби в США із усіма негативними наслідками. А мова в кінці кінців іде про двопартійний консенсус в США щодо необхідності і далі допомагати Києву в процесі побудови демократії і протидії агресії РФ. Тому треба віддати належне командні майбутнього президента України Володимира Зеленського, яка має намір дистанціонуватися від внутрішньополітичних протиріч в США, якщо вірити американському виданню The Washington Post. Це є абсолютно правильна і раціональна позиція.

На сам кінець варто згадати іще одну важливу річ. Поява абсолютного політичного неофіта, яким є Володимир Зеленський, є насправді гарною можливістю припинити перетворення українського питання в елемент потужної внутрішньополітичної боротьби в США. Новий президент України чітко може виходити із того, що це не він ініціював призначенням Генерального прокурора людини, яка фактично своїми діями почала підігрувати Білому Дому в боротьбі із демократами і цим самим сприяла достроковому відкликанню посла США із Києва. Так само Володимир Зеленський точно в жодному вигляді не був залучений в публікацію даних амбарної книги Партії регіонів влітку 2016 року, яка запустила скандал із Полом Манафортом. Тим самим шостий гарант Конституції України, якщо не наробить дурниць, зможе перегорнути нинішню доволі негативну сторінку взаємодії із США.

Спеціально для LIGA.net

Читайте також: "Вороже коло". Чому адвокат Трампа не їде до Зеленського

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не співпадати з позицією редакції LIGA.net
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.