05.07.2018, 11:20

Що нам робити з Росією?

В українських нормативних документах Росію визначено як загрозу та агресора. Однак подібні визначення без плану дій залишаються простою емоцією

Реклама
Реклама
Реклама

Російський напрям на довгі роки стане найбільш складним, проблемним та відповідальним для української зовнішньої політики. Помилки тут коштуватимуть найдорожче, а прості рішення працюватимуть найгірше. Співвідношення сил, стиль і пріоритети зовнішньої політики Росії, асиметрична взаємозалежність та складна історія – все це перетворює українсько-російські відносини на вузол протиріч, розбиратися з яким важко навіть за нормальних умов. Сьогодні ж – і завтра теж – коли Крим окуповано, а частину території Східної України взято в заручники, будувати відносини з Росією буде ще складніше.

Логічно припустити, що саме тут потреба у стратегічному плануванні є найбільшою. Експромт у відносинах з Росією стає надто небезпечним. Старі рецепти часів багатовекторності теж працювати не будуть. Міжнародне середовище змінилося настільки суттєво, що потрібна повна переоцінка нашої російської політики.

Просте рішення, звичайно, є. Воно полягає у продовженні поточної «стратегії», яку коротко можна охарактеризувати як топтання на місці під гасла про європейську та євроатлантичну інтеграцію. І хоча гасла ці про ЄС та НАТО, на них можна побудувати також і щось схоже на тактику стосовно Росії. Приміром, можна заморозити конфлікт на Сході, використати його для внутрішніх потреб та тиску на міжнародних партнерів, а їхній тиск на Росію експлуатувати у власних інтересах. Обмеженість та слабкість такої «стратегії» очевидні: питанням часу залишається прямий діалог між Кремлем та країнами Заходу. Після чого спекулювати підтримкою Заходу стане неможливо. Крім того, чотири роки війни мали навчити нас тому, що без перетворення на ефективну державу та надійного союзника, масштабної – тобто здатної дійсно зменшити ступінь нашої вразливості перед Росією – допомоги ми не отримаємо.

В українських нормативних документах Росію визначено як загрозу та агресора. Однак подібні визначення без плану дій залишаються простою емоцією. Єдину стратегію, яку можна на них побудувати без врахування численних нюансів – це стратегію перетворення на інструмент російської політики інших. Інструмент надійний, передбачуваний та відносно дешевий.

Кожні півроку моментом істини стає продовження санкцій ЄС проти Росії. Ці санкції мають дуже обмежений вплив на поведінку Кремля, але ми звертаємо на них непропорційно велику увагу – просто тому, що бракує інших інструментів свідомої політики щодо Росії. Санкції стали її альфою та омегою, мірилом успішності. Але не рішення про продовження санкцій, яке до того ж приймається не нами, має бути критерієм, а зміни у російській політиці. Досягти їх експромтом чи спекуляціями на тему членства України в НАТО буде неможливо.

Політика щодо Росії має розпочинатися із визначення наших власних цілей. Чого ми хочемо досягти? Чого хочемо уникнути будь-якою ціною? Як співвідносяться між собою наші бажання? Стратегія, націлена на повернення Криму, буде зовсім іншою, ніж та, що ставить за головну мету розв’язання конфлікту на Сході. Частково ці нюанси можна простежити за ідеями адаптації в українських реаліях ізраїльської, фінляндської або австрійської моделей безпеки. Сьогодні ж на порядку денному замість чіткої ієрархії завдань – суміш із недосяжних цілей.

Далі треба зрозуміти чого насправді хоче Росія. Стандартні варіанти відповіді відомі: позбавити Україну державності або перетворити на маріонетку. Але для чого? Чи є це кінцевою метою? Як співвідносяться можливі варіанти? Розуміння стратегічної логіки Кремля – не на рівні гасел, а на рівні прагматичному – необхідна передумова для вироблення плану дій як на окремих напрямах, скажімо стосовно введення миротворчої місії на Донбас, так і щодо Росії в цілому. За позиціями сторін завжди стоять їхні інтереси, і доцільно прагнути ці інтереси якомога повніше осягнути.

Розуміння власних сильних та слабких сторін – ще одна ключова передумова стратегічного мислення. Ми слабкі й залишаємося вразливими до можливої повномасштабної російської агресії; але у випадку такої агресії асиметрія цілей буде на нашу користь. В асиметричних конфліктах слабкі держави перемагають чи принаймні не програють набагато частіше, ніж це може здаватися на перший погляд – у ХХ столітті перемог та нічиїх для слабких держав було не менше 40%. Іншими словами, перемогти Україну Кремлю – навіть за десятикратної військової переваги – буде непросто.

Схоже, що ключові слабкості криються в самій Україні, в її неефективній державі, корумпованій політичній системі, дефіциті демократії та правових механізмів. Ці слабкості точно враховуватиме російська стратегія щодо нас. Чи зможемо ми врахувати внутрішні слабкості Росії, які дуже схожі на наші?

Сьогодні наша головна надія покладена на міжнародну допомогу. Але міжнародне середовище мінливе і стає все більш прагматичним. Доцільніше було б виходити з того, що воно ставатиме для України все менш сприятливим і не переоцінювати вплив третіх сторін на динаміку наших відносин із Росією. Обмеженість цього впливу була переконливо продемонстрована протягом останніх кількох років.

Говорити про майбутнє відносин із Росією політично дорого, особливо напередодні виборів, але стратегічно необхідно. Зберігати невизначеність, розплачуючись за це перспективами та майбутніми втратами – це найгірший вибір. Відносини із Росією ніколи не будуть простими, і прості рішення в них рідко стануть ефективними. Постійне коливання між перемогою та зрадою, недовіра та емоції – приблизно так це виглядатиме. Вміння формулювати домовленості, дотримання яких триматиметься лише на спільній користі, а не на формальних обіцянках, стане одним із способів в діапазоні «зрада-перемога» наблизитися до останньої.

Микола Капітоненко
Міжнародний центр перспективних досліджень

Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Якщо ви не згодні з опублікованої вище авторською колонкою, напишіть свою і надішліть її на адресу opinions@liga.net.

Матеріали, що публікуються в розділі "Думки", відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з позицією редакції порталу ЛІГА.net і Інформаційного агентства "ЛІГАБізнесІнформ".
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама