18.07.2019, 16:04

"Нам мало стрімів і хештегів". Чому молодь не ходить на вибори

студент 3 курса Киево-Могилянской академии

#ВладаЦеМи. Політики досі не навчилися говорити з виборцем. Це або монолог з "актового залу", або бомбардування стрімами

Молодь не ходить на вибори; країною керують люди, народжені в СРСР; у нас не відбулося зміни поколінь, - такі фрази часто зустрічаються в українських ЗМІ та на дискусійних майданчиках. Вчергове вони звучали у червні на лекції американського історика Тімоті Снайдера. Найбільш парадоксально, мабуть, чути це від старих політиків, які, на кшталт вічно народного депутата Юхима Звягільського, були у всіх каденціях Верховної Ради і самі не дають оновитися політичному істеблішменту.

Навряд чи проблема - тільки в пасивності української молоді. Незважаючи на зауваження соціолога Володимира Паніотто  (детальніше тут: #ВладаЦеМи. Чому Україною досі керує покоління СРСР) про те, що віковий склад обох Майданів переважно складався з людей середнього віку, починалося все як раз зі студентських протестів. Скажу більше, серед Героїв Небесної сотні опинилися щонайменше три студенти.

Я на місці політиків намагався би утримуватися говорити щось про політичну нездатність української молоді, принаймні щоб не занижувати собі рейтинги.

Скоріше, проблема саме в довгостроковій перспективі - в неготовності молоді впроваджувати глобальні реформи через недовіру до політики. Масштабне дослідження цінностей покоління Z (не плутати із "Зе!") підтвердило засадничу недовіру громадян віков 18-29 років до державних інституцій. Однак дослідники помітили й іншу тенденцію: українська молодь не довіряє політичним лідерам (49%) більше, ніж особам іншої національності (13%), віросповідання (19%) або політичних поглядів (22%).

Ми об'єднуємося в дещо нонкомфорну субкультуру, сильно залежну від інтернет-комунікації (94% українців до 30 років користуються соцмережами). Відсутність цензури в мережі, культура мемів і анонімне спілкування сприяють десакралізації будь-якої політичної категорії в наших очах. Це не добре і не погано, це об'єктивний тренд сучасного світу.

Тому з нами не працює перспектива, коли сивочолий політик "з досвідом" патетично розповідає, як сильно він любить Україну, - а потім розслідування журналістів розкривають масштабні корупційні схеми його оточення.

Але не спрацює і посилене бомбардування мемами, стрімами, челленджами або хештег-кампаніями. Запит молоді на зміни означає зміну не тільки в комунікації з виборцями, а й самого політичного феномена.

Ми не ходимо на вибори, бо не хочемо нести відповідальність за вибір "меншого зла" і не віримо в те, що старі методи виправдовуються шляхетною метою. Ганебна практика утворення сіток виборців, тарифних і пенсійних обіцянок, засіву мажоритарки або формалізму в гендерній квоті нам не цікава. Нова комунікація повинна початися, принаймні, з розкриття донорів партій і кандидатів; з легкої онлайн-комунікації з кожним виборцем, з неформальності на grassroots-рівні політики (банально, але спілкування має бути людяним, а не у форматі "актовий зал-сцена").

Молодь готова йти на компроміси, щоб стати на чолі змін. Але ми не віримо, що можна піти на компроміси, щоб боротися з корупцією пліч-о-пліч з корупціонерами або оновлювати склад Вищої ради правосуддя пліч-о-пліч зі старою когортою суддів.

На дострокових виборах в Раду, в тому числі, йдуть абсолютно нові партії. Серед них досі не зафіксували жодних сумнівних агітаторів або кримінального підкупу, у тому числі так званих виборчих сіток, які вочевидь визначали кількість отриманих партіями мандатів на попередніх виборах. Можливо, ми і правда рухаємося до нової політичної культури - культури боротьби ідей і цінностей, а не взаємного чорного піару і фізичних розправ. Середній вік кандидатів в списках цих партій варіюється в межах 35 років. Якщо їм вдасться показати в парламенті новий рівень політики, я думаю, молодь зуміє довести, що #ВладаЦеМи не тільки в часи революцій. Зрештою, наша країна - теж мілленіал з 1991 року і потребує нових методів політики.

Читайте також: #ВладаЦеМи. За кого голосувати на виборах: пройди тест і дізнайся

Денис Карловський - один із п'яти переможців конкурсу LIGA.net  серед студентів українських вишів на тему "Вибори й молодь"

#ВладаЦеМи  - це серія матеріалів, що розповідає про те, як молодь змінює вигляд України, чому важливо брати державу у власні руки і чому не варто боятися зробити помилку. Проект реалізується за підтримки USAID - Internews

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не співпадати з позицією редакції LIGA.net
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.