Мистецтво нецензурного, або Політична мова Зеленського

Мистецтво нецензурного, або Політична мова Зеленського

политический психолог
22.11.2019, 13:39

Як нецензурщина перетворилася на буденність і стала частиною нормальної політичної мови

У політичних комунікаціях відбулися два важливі зрушення. По-перше, обсценна лексика - просто кажучи, нецензурщина - перетворилася на буденність, стала частиною нормальної політичної мови. По-друге, з комунікацій практично зникла конфіденційність. Будь-яка розмова тет-а-тет може стати надбанням громадськості в будь-який момент - навіть розмова двох лідерів держав, не кажучи вже про рядових політиків.

Як відомо, мова не тільки описує реальність, а й створює її. Тому аналіз трансформацій, що відбуваються з мовою, дозволяє глибше зрозуміти те, що відбувається з нами, його носіями. А відбувається з нами щось украй важливе. Щось, що зачіпає одну з фундаментальних людських потреб.

Про все по порядку.

Почнемо з так званих "плівок Мельниченка". Майже 20 років тому українське суспільство отримало досить переконливі свідчення злочинної змови вищих посадових осіб країни, що спричинила смерть людини. Хоча й раніше не було секретом ні те, що міліція нікого особливо не береже, ні те, що політики фанатично віддані своїм і тільки своїм інтересам і заради цього готові йти чиїми завгодно головами, плівки все одно шокували. Окремо шокувало те, як легко й охоче вони там матюкаються. Це ніби додало фактури й достовірності новим знанням, забезпечило максимально щільний контакт з реальністю, котра відкрилася.

Відносно людей, покликаних визначати правила й закони, за якими судилося жити всім іншим, існують певні нормативні очікування. Це в армії і на будівництві мат надає більшої ваги керівному слову, там так прийнято. А в політиці прийнято інше. І запитай у 10 випадкових перехожих, чи пристойно воно політику матюкатися як прапорщику, дев'ять із них відповіли б негативно.

Хоча очевидно, що межі пристойності з того часу значно розсунулися.

Володимир Зеленський ще в статусі потенційного кандидата в президенти запустив флешмоб "Ідіть у сраку", який став дико популярним. Днями він вплутався в дурну суперечку з Юлією Тимошенко, натякнувши на її проблеми з вагою, які намічаються, й у відповідь отримав ще більш товстий натяк на знаменитий номер з піаніно та спущеними штанами. Приблизно в ці ж дні розгніваний Олег Ляшко кинув президенту: ви як грали х ** м на баяні, так і будете грати. І майже одночасно світову пресу облетіли свідчення посла США в ЄС Гордона Сондленда про розмову з Трампом - ту саму, де "Зеленський любить вашу дупу". Область тазу з усіма її органами раптом стала не просто осередком світової й української політики, а практично витіснила будь-який інший її зміст. На політичні теми тепер складно говорити без відсилання до президентських геніталій.

З одного боку, в цьому немає нічого крамольного. Уявлення про певні частини людського тіла як про "сороміцькі" не абсолютні, а сконструйовані культурою. Для людини як живої істоти всі органи однаково цінні - і серце, і пряма кишка. Для людини як продукту культури виникає ця напружена різниця, яка проростає і в мові. Але оскільки сучасні уявлення про тіло змінюються в напрямку повного і беззастережного його прийняття, зникає і розщеплення мови на дозволене і заборонене. Точніше, в ранг забороненого переміщуються інші категорії, раніше цілком нешкідливі.

Але, з іншого боку, "геніталізація" політики - це все-таки симптом. Людська комунікація необхідно складна, оскільки складні й різноманітні завдання, які ми таким чином вирішуємо. І ця складність проявляється зокрема, в співіснуванні "низького" й "високого" регістрів. "Низький", представлений серед іншого матом, забезпечує нормалізацію енергетичного та емоційного обміну між людьми, дозволяє скидати надлишки негативу, що накопичився. "Високий" є інструментом визначення мети й розвитку. І проблема нинішнього моменту не в тому, що "високий" і "низький" регістри раптом абсолютно змішалися, оскільки політики суцільно заговорили як виконроби. Проблема в тому, що "високий" регістр зник зовсім. Ми стрімко втрачаємо мову для опису досконалості - того блага, до якого мало б сенс прагнути й заради якого варто було б докладати зусиль, битися, накопичувати і скидати негатив.

Більш того. Нескінченні прослушки і зливи конфіденційних розмов політиків поступово привчили нас до думки про те, що всі розмови про "високе" - це обдурювання. Що політика цілком виткана з шантажу, зради, змови та жадібності. І що ті суспільні блага, яких все-таки вдається досягти політичним способом, є побічним продуктом основної діяльності. Це гірке, але важливе знання, яке спирається на фундаментальні причини й веде до не менш серйозних наслідків.

Приблизно 100 років тому Зигмунд Фрейд запропонував досить революційне пояснення механіки великих політичних процесів. Натовп, говорив Фрейд, тримається на любові до лідера та його здатності втілювати колективні уявлення про ідеал. Унікальне почуття причетності, солідарності і братерства, що виникають між людьми в натовпі, - це лише відбите світло цієї любові.

Однак, коли б випало Фрейду спостерігати за сьогоднішніми революційними натовпами, він, швидше за все, переглянув би цю теорію. Адже сучасні революції - це революції без лідера, мережеві повстання. І ось  який парадокс: лідера немає, ідеалізувати нікого, а братство є. Все це вказує на глибокі зміни у ставленні людства до власних уявлень про досконалість. Принаймні в політиці й відносинах влади міцніє розуміння, що не боги горщики обпалюють. Вірніше сказати, міцніє розчарування, але за ним має йти і розуміння, і все більш сміливе привласнення відповідальності та контролю за тим, що відбувається все більшою кількістю звичайних людей.

Ну а прагнення до досконалості нікуди не зникло. Воно просто з політики переїхало в Instagram.

Читайте матеріал російською: Искусство нецензурного, или Политический язык Зеленского

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини