15.07.2019, 17:40

Готовність до оборони. Стратегія та пріоритети закупівель ЗСУ

Главный консультант отдела военной и военно-экономической политики Национального института стратегических исследований

Загроза ескалації з боку РФ залишається більш ніж реальною, тому здатність ЗСУ протистояти агресії - найважливіший військовий і політичний фактор

Відповідно до основних макропоказників загроза із боку РФ для України буде актуальною і в наступні 10-15 років. За обрахунками командування Сухопутних військ США потенціал російських збройних сил буде збільшуватися щонайменше до 2028 року. В таких умовах одним із головних завдань будь-якого українського керівництва буде підготовка саме до великої повномасштабної війни із РФ. В кінці кінців якомога більша готовність до війни високої інтенсивності із нашого боку це найкраща гарантія того, що ситуація в районі Операції об’єднаних сил буде і далі контрольованим конфліктом низької інтенсивності. Покладатися в даному питанні на добру волю Кремля не вдячна справа.

Головним обмежуючим фактором військового будівництва 2020-30 роках буде те, що в розпорядженні офіційного українського керівництва будуть менші чим в РФ ресурси. На сьогодні Україна виділяє на ЗСУ порядку 4 млрд. доларів (102 млрд. грн) із яких до 700 млн доларів (17 млрд. грн) іде на закупівлі нової і ремонт старої техніки. Росіяни витрачають на збройні сили 44-46 млрд. доларів із яких на озброєння іде 17 млрд. доларів.

Із боку може видатися, що наша справа завідома програшна. Хоча це звичайно далеко не так. Слід почати із того, що частина озброєнь, які закуповує і утримує РФ перш за все потрібні для протистояння із США. Мова йде про ядерну тріаду, а також протиповітряну оборону країни. Дані озброєння абсолютно непотрібні на випадок конвенційної війни із Україною. Окрім того РФ навіть за найбільшого бажання не зможе задіяти всі збройні сили на випадок війни проти нашої держави – залишаються інші напрямки, які вимагають уваги (НАТО, Кавказ і Близький Схід, Центральна Азія, Далекий Схід). Україна може задіяти більший відсоток наявних сил для гіпотетичного великого зіткнення.

Проте такі вихідні умови далеко не панацея. Наявна російська загроза вимагатиме якісно нового військового будівництва для України протягом наступного десятиліття, якщо ми хочемо посилити ефект стримування. Перш за все необхідно буде збільшити відсоток бюджету ЗСУ, який іде на закупівлю військової техніки. Нинішні показники в середньому в 20% (чи навіть 25% як було в 2018 році) це добре – саме скільки НАТО вимагає від своїх членів як мінімум витрачати на озброєння і військову техніку (ОВТ). Проте цього недостатньо, якщо ми хочемо справді підготуватися до великої війни. Бюджет закупівель ОВТ необхідно буде збільшити щонайменше до 35% від нинішнього бюджету. Для порівняння естонські збройні сили на сьогодні витрачають 40% своїх видатків на закупівлю і ремонт озброєння.

Другий не менш важливий момент. Треба буде чесно визнати і сказати це суспільству, що без збільшення витрат на оборону на 23-25 млрд. доларів в 2020-30 роках Україна не зможе почати переозброєння парку винищувачів і ППО при збереженні нинішнього щорічного рівня витрат на оборону. Сконцентруватися прийдеться перш за все на сухопутних військах, десантно-штурмових військах, морській піхоті і силах спеціальних операцій. Іншими словами на війні на суші і наших спроможностях діяти саме в цій сфері протиборств. В кінці кінців війни так чи інакше ведуться за контроль над землею, а сама авіація, крилаті і балістичні ракети хоча і можуть значно впливати на хід конфлікту, проте контролю над сушею не дають самі по собі. Для цього росіяни так чи інакше будуть змушені задіювати наземні війська. Тим більше, що армія РФ при всіх зусиллях реформ і переозброєння останніх 10 років ще далека від потенціалу безконтактної війни, який мають США. Спробувати ж підтримувати повний спектр можливостей при нинішньому рівні витрат означає створити загрозу для всього військового будівництва України в наступні 10 років. Зробити все, як відомо, це не зробити нічого.

Третє. Необхідно буде чітко розставити пріоритети в закупівлях ОВТ – визначити ТОП-3, ТОП-5 і ТОП-10. При цьому навіть якщо закупівля зброї чи техніки під номером шість чи сім в переліку ТОП-10 буде конкурувати за ресурси із закупівлею ОВТ в переліку ТОП-3 то пріоритет однозначно треба буде віддавати зброї в ТОП-3. Такою має бути логіка дій.

В ТОП-3 закупівель військової техніки мають потрапити найбільш потужні по ураженню і радіусу дії системи. Пріоритетом №1 звичайно ж має стати закупівля керованих ракет різних типів по проекту «Вільха». Мова йде про ракети радіусом 70 км і 130 км із осколково-фугасною бойовою частиною, а також ракети із касетною бойовою частиною. Важливим є вихід на дальність в 200 км ракет цього сімейства. Саме ці ракети будуть основою вогневої могутності ЗСУ оскільки зможуть працювати на оперативну глибину і вирішувати завдання відповідного рівня. В квітні цього року глава Укроборонпрому заявив про те, що до кінця 2019 року буде створено 200 ракет по проекту «Вільха». Проте такі темпи виробництва ракет є недостатніми. 200 ракет це менше чим один залп одного дивізіону (18 пускових установок) реактивних систем залпового вогню Смерч. На випадок війни необхідна здатність робити десятки таких залпів.

Номер два по закупівлям має стати крилата ракета Нептун як основа спочатку наземного, а в перспективі повітряного і навіть морського протикорабельних ракетних комплексів. Хоча зараз мова йде більше про завершення робіт по цьому проекту. Але саме відповідна крилата ракета зможе не лише надійно прикрити Чорноморське і Азовське побережжя від можливого десанту із моря, але і прорідити морську блокаду, якщо РФ прийме відповідне рішення.

Завершує ТОП-3 закупівля снарядів калібром 152-мм і некерованих ракет до реактивних систем залпового вогню Град і Ураган. В масовій уяві саме танк посідає важливе місце в якості засобу ураження. Проте реактивна і ствольна артилерія особливо в поєднання із розвідницькими БПЛА відвоювала собі місце в спроможності завдавати ворогу масованих втрат. 70% усіх жертв в рамках боїв на Донбасі в 2014-15 роках були саме від застосування реактивної і ствольної артилерії, а аж ніяк не танків і іншої бронетехніки. Фактично ж поки танки чи інша бронетехніка вийде на дистанцію ефективної роботи її неодноразово може знищити артилерія, якій в виявленні і коректуванні вогню допомагатимуть безпілотники. Фактично масовані закупівлі снарядів калібром 152-мм і некерованих ракет калібром 122-мм і 220-мм дасть можливість вийти на потенціал безконтактної війни тактично рівня так само як закупівля ракет сімейства Вільха дасть можливість вийти на безконтактну війну оперативного рівня. Відповідні інвестиції в накопичення боєприпасів до найбільш серйозних систем ураження в рази збільшує значення системи зберігання цих боєприпасів. Є побоювання, що саме склади із боєприпасами стануть головною і першою ціллю для російського високоточного озброєння (КР Калибр, балістичних і крилатих ракет комплексу Искандер-М).

В ТОП-5 на додачу до вже згаданих систем мають ввійти системи зв’язку/системи радіоелектронної боротьби і безпілотники. Наявність достатньої кількості засобів ураження відповідного радіусу не будуть нічого варті, якщо росіянам вдасться зменшити керованість ЗСУ. Росіяни активно насичують свої війська системами радіоелектронної боротьби різних рівнів і типів. Тим самим надійні системи зв’язку достойно займають четверте місце по пріоритетності закупівель. Отримання від США радіостанцій Harris Falcon із можливістю подальшого постачання по лінії урядової допомоги, закупівлі за власні кошти турецьких радіостанцій тактичного рівня Aselsan є кроками в правильному напрямку. Поряд із зв’язком важливо отримати і власні спроможності порушувати зв'язок ворога і боротися із його розвідувальними безпілотниками. Тим самим посилювати РЕБ ЗСУ.

Врешті решт ТОП-5 замикають безпілотники – перш за все розвідувальні і меншою мірою ударні (такі як куплені в Туреччини Bayraktar TB2). Із 2016 року в ЗСУ масово пішли безпілотники Фурія А1-С та модернізовані Фурія А1-СМ. Саме вони перш за все стали «очима» артилерії, яка може працювати на дальність в 24-35 км. Також в дослідницькій експлуатації перебувають БПЛА Лелека-100 і PD-1. Поки що розвідувальні безпілотники постачаються десятками, але мова має йти про сотні зразків оскільки відповідний тип техніки буде доволі швидко втрачатися в випадку активних бойових дій. Особливу увагу треба виділяти стійності таких БПЛА до систем РЕБ, оскільки росіяни активно вчаться перехоплювати контроль над ворожими безпілотниками, саджати їх в себе і отримувати таким чином розвідувальні дані про ворога.

Друга частина списку ТОП-10 має включати радіо-локаційні станції (РЛС) різних типів, переносні зенітно-ракетні комплекси, кероване протитанкове озброєння, модернізацію танків Т-64БВ до рівня модифікації 2017 року. Врешті решт не можна забувати і про легку бронетехніку для мобільності солдат.

Номер шість в списку ТОП-10 займають РЛС. Мова йде як про контрбатарейні РЛС так і про ті системи, які моніторять повітряну ситуацію. Раніше вже писав про важливість контрбатарейної РЛС 1Л220УК Зоопарк-3 для ефективного військового будівництва України. Не менш важливими є радари 79К6 «Пелікан», 36Д6М і МР18 від запорізького підприємства НВК Искра. Так в України буде зменшуватися потенціал контролювати ситуацію в своєму небі по мірі того як прийдеться списувати радянські винищувачі і системи ППО середнього радіусу дії. Проте це ніяким чином не знімає необхідності знати що відбувається в небі країни і попереджати про це ППО наземних підрозділів набагато раніше чим загрозу побачать самі військові на місці. Зрозуміло, що і таких радарів має бути чимало оскільки вони будуть ціллю так званих прорадіаційних ракет РФ.

Розуміння того, що відбувається в українському небі дозволить ефективніше працювати ППО наземних підрозділів, які треба буде підсилити новими ПЗРК. Дані системи дозволять боротися із ворожими безпілотниками на додачу до штатних артилерійських чи ракетних систем. Також масована присутність ПЗРК зменшить ефективність роботи бомбардувальників, штурмовиків і немодернізованих ударних гелікоптерів РФ, які працюють некерованими боєприпасами. Масоване поширення переносних зенітно-ракетних комплексів змусить авіацію противника підніматися вище, що зробить бомбометання менш ефективним або в випадку гелікоптерів спускатися нижче, що дасть можливість працювати по ним більшою кількістю систем озброєння. Саме тому ПЗРК займають сьому сходинку в переліку ТОП-10.

Можливість знищити російську бронетехніку на дальніх підступах не знімає необхідності боротися з нею на ближчих дистанціях. Саме тому треба продовжувати насичення військ власними протитанковими ракетними комплексами Стугна-П і Корсар. Із 2018 року пускові до даних ракет сотнями почали надходити у війська. Кількість ракет, які постачаються до національних ПТРК в рік, складають декілька тисяч. Так само треба продовжувати взяті темпи по модернізації основного бойового танку Т-64БВ до рівня моделі 2017 року. Після модернізації наш основний бойових танк майже нічим не поступається основному бойовому танку РФ Т-72Б3. Модернізація 100 танків Т-64БВ протягом 2017-18 років це добре. Проте необхідним є повна модернізація парку машин цього типу. Мова йде загалом про 600-700 машин.

Врешті решт десяте місце займає легка і середня бронетехніка. В рамках війни на Донбасі було втрачено багато БТР-70, БТР-80, БМП-1 і БМП-2, що значно зменшило мобільність наших сил. Окрім того радянська бронетехніка виявила себе абсолютно непридатною до сучасних умов бою. І якщо потреби в БТРах хоча б частково вдається покривати сучасними зразками бронеавтомобілів типу Варта, Козак, машин сімейства Kraz, то із БМП ситуація гірша. Замінити радянські машини поки нічим. Хоча знову ж таки пріоритетність нової БМП значно поступається серйозним системам ураження відповідної дальності та потужності. Проте вже сьогодні можна було б почати щонайменше дослідно-конструкторські роботи по створенню нової бойової машини піхоти.

Запропонований перелік не є завершеним – особливо коли мова про другу частину переліку ТОП-10. Тим паче, що по мірі реалізації плану по закупівлям озброєння із ТОП-3 увага може переноситися на інші пріоритети по закупівлям. Проте саме вище визначені системи в випадку масованої появи в військах дозволять збільшити шанси ЗСУ у випадку великого протистояння із РФ.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не співпадати з позицією редакції LIGA.net
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.