07.11.2018, 10:50

Генеральний фарс. Чому справа Гандзюк вимагає тверезого підходу

Виходячи з логіки наших правоохоронців, якщо злочин кваліфіковано як вбивство, то його слід розслідувати, а якщо за іншою статтею - то не потрібно?

Реклама
Реклама
Реклама

Заява генпрокурора у Верховній Раді про відставку через нібито намагання маніпулювати слідством з боку деяких народних депутатів, активістів та інших громадських діячів – навіть до моменту голосування виглядала як фарс та чергова маніпуляція. Голосування напівпорожньої зали Верховної Ради підтвердило справжню суть резонансного жесту Генерального прокурора. І той факт, що, на жаль, вже багато років правоохоронні органи у своїй роботі орієнтуються не на вимоги Закону, а на кон'юнктуру політичного ринку.

Так, ними – правоохоронцями – часто-густо маніпулюють. Але більше того: вони залюбки підтримують це! І справа Катерини Гандзюк, через яку начебто вирішив звільнятися генпрокурор, – як лакмусовий папір, що наглядно демонструє стан усієї сучасної правоохоронної системи. Нижче я наведу непопулярні для українського медіапростору тези. Але, на мій погляд, злочин, вчинений щодо Катерини кваліфікувати як «Умисне вбивство» (ст. 115 ККУ), що зробила Нацполіція після смерті дівчини, – НЕ коректно.

Слідство – емоціям не місце

По-перше, хочу зазначити, що я, як і кожна здравомисляча людина з превеликим жалем ставлюся до того, що відбулося, і вимагаю неупередженого, оперативного та чесного розслідування смерті активістки. Звісно, те, що трапилось з Катериною, не має траплятися з людьми взагалі, і зокрема з тими, хто займається громадською діяльністю. Напад на них, заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень – це кричущий факт. Сама по собі така ситуація демонструє, що в країні зневажаються громадянські права і свободи. Але при цьому, якщо представники правоохоронних органів намагаються говорити, що раніше у цій справі вони діяли відповідно до Закону, а тепер їм щось нав'язують - то це чистої води маніпуляція.

Читаємо рядки з вітчизняних ЗМІ у справі Катерини Гандзюк, де мова йде про перекваліфікацію правоохоронцями злочину, вчиненого проти дівчини ще до її смерті: «Правову кваліфікацію справи під тиском громадськості й резонансу змінювали кілька разів: "хуліганство", потім "умисні тяжкі тілесні ушкодження", згодом "замах на вбивство" (15 стаття ККУ стосується замаху на злочин).

Із самого початку цей злочин не мав би кваліфікуватися «під тиском громадськості та резонансу». Так само він не мав кваліфікуватися за ст.115 ККУ «замах на вбивство». Тому що об`єктивно як замах на вбивство це могло б бути кваліфіковано у разі, якщо б дівчину намагалися кинути у чан з кислотою чи якби зловмисники вилили на неї ціле відро такої кислоти.

Ще раз підкреслю, те, що з нею зробили, - страшний злочин. При чому страшний і як спосіб його вчинення щодо конкретної особи, так і страшна мета – залякати всіх, хто мислить по-іншому, намагається щось змінити на краще завдяки своїй активній громадянській позиції. Але при цьому, правоохоронні органи повинні керуватися Законом, а за Законом такий злочин мав би бути кваліфікований як «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень» (ст. 121 ККУ). Навіть якщо б там була крапля кислоти, вилитої на обличчя, це все одно згідно зі ст. 121 Кримінального кодексу України і переліком медичних показань судово-медичної експертизи є ознаками заподіяння саме тяжкого тілесного ушкодження за ознакою заподіяння невиправного спотворення особи.

Відкриваємо ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України і читаємо, що «умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років».

І якщо матеріали судово-медичної експертизи встановить, що смерть Катерини знаходиться у причинному зв'язку із нанесеними їй тілесними ушкодженнями, то буквально кожне слово статті підпадає під справу Катерини Гандзюк.

Навіть більше, злочин, вчинений проти Катерини можна було б (за наявності відповідних аргументів) кваліфікувати за ст. 258 ККУ «терористичний акт». Навіть у такій кваліфікації можливо знайти логіку. Зокрема, відповідно до Закону, терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою -караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

А згідно з ч.3 цієї статті, дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

У свою чергу, ст. 115 ККУ «умисне вбивство», яку наразі інкримінують зловмисникам, виглядає дивно та нелогічно. Саме той факт, що у результаті суспільного резонансу або орієнтації тільки на нього, правоохоронці відпочатку кваліфікували це як замах на вбивство, а після смерті через 3 місяці після вчинення злочину, як умисне вбивство, говорить про те, що ні про яку законність та верховенства права тут мова йти не може.

Кваліфікація VS резонанс: різні речі

Слід розуміти, що резонанс злочину не повинен впливати на його кваліфікацію. Тобто за якою б статтею не кваліфікували злочин проти Катерини Гандзюк, злочин має з ретельністю розслідуватися правоохоронними органами і правоохоронці мають знайти не тільки виконавця, але і замовника. Тому що саме замовники, які залишаються за кадром, які залишаються непокараними – корінь зла. Саме ця безкарність породжує в них почуття вседозволеності, і є підставою до нових подібних злочинів.

І якщо б навіть зараз злочин було кваліфіковано не як «умисне вбивство» (ст. 115 ККУ), а як «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень», це ніяким чином не мало б вплинути на розслідування, на оперативність, на резонанс цього злочину.

Проте, виходячи з логіки наших правоохоронців, якщо злочин кваліфіковано як вбивство, то одразу усе слід кинути та розслідувати, а якщо за іншою статтею - то його розслідувати не потрібно? Тобто виходить це вже не резонансний злочин?

У своїй роботі правоохоронці повинні керуватися винятково Законом, а не емоціями. Саме цим вони по суті і відрізняються від громадських активістів. Закон або є усюди, у тому числі, в діяльності правоохоронців, або його немає. Третього варіанту не існує.

«Умисне вбивство» - бомба, що підкладена суду

До речі, кваліфікація злочину, здійсненого проти Гандзюк – є й маніпуляцією щодо наступного судового розгляду. Адже якщо суд, керуючись виключно Законом, кваліфікує дії зловмисників як «завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть», то це може стати черговим приводом безпідставно звинуватити цей суд у тому, що він сприяє пом`якшенню відповідальності злочинцям. Подібний розвиток ми вже спостерігали в інших кримінальних провадженнях.

Порушення закону з благих намірів – злочин

Якщо правоохоронці піддаються впливу громадськості - хоч у бік обтяження кваліфікації, хоч в бік пом'якшення, хоч в бік звільнення підозрюваного від покарання тільки через емоції та кон'юнктуру політичного ринку, це якраз красномовно говорить про те, що Закон в країні не працює і наступного разу це дозволить цим же правоохоронцям виступити абсолютно по-іншому і знову продемонструвати зневагу до Закону. Закон не має порушуватися навіть з благих намірів.

Якщо ми дійсно прагнемо бачити Україну європейською правовою державою, то маємо і керуватися рішеннями і практикою Європейського суду з прав людини, який чітко говорить про те, що кожен має постати перед неупередженим правосуддям за те, що зробив. А резонансні і не тільки резонансні справи, не дивлячись на емоції, мають виважено розслідуватися до кінця.

Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Якщо ви не згодні з опублікованої вище авторською колонкою, напишіть свою і надішліть її на адресу opinions@liga.net.

Матеріали, що публікуються в розділі "Думки", відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з позицією редакції порталу ЛІГА.net і Інформаційного агентства "ЛІГАБізнесІнформ".
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама