"Джерело миру": а ви знаєте, що відбувається в Сирії?

"Джерело миру": а ви знаєте, що відбувається в Сирії?

эксперт по вопросам международной политики и Ближнего Востока Украинского института будущего
17.10.2019, 17:09

Туреччина запустила вже третю військову операцію на північному сході Сирії. Ердогану закидають намір провести етнічні чистки на цій території

9 жовтня 2019 року, о 21:30 вечора Туреччина офіційно запустила вже третю за рахунком транскордонну військову операцію на північному сході Сирії, спрямовану проти місцевих курдів. Про початок операції повідомив особисто президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, і в досить незвичний спосіб - через свою сторінку в Twitter. Мабуть, дається взнаки його досвід спілкування з президентом США Дональдом Трампом, який саме таким способом оголосив про початок виведення свого військового контингенту з території Сирії.

Військова операція Туреччини викликала численні суперечки всередині американського істеблішменту, і гнівну реакцію багатьох західних країн, які звинуватили Анкару в агресивній політиці, зриві мирного процесу в Сирії та дестабілізації регіону.

Окремі політики навіть закидають Ердогану намір провести етнічні чистки на території північно-східної Сирії з метою заміни місцевого населення іншим, більш лояльним до Туреччини.

Читайте також - Курдське питання: урок для України

У зв'язку з цим, виник гострий запит на пояснення того, що ж зараз відбувається в Сирії і чим це все може закінчитися. Ну, давайте розбиратися. Відповім на найпоширеніші питання, які виникали у зв'язку з ескалацією в Сирії. Просто, коротко й лаконічно.

Чому Туреччина вторглася до Сирії?
Офіційні причини вторгнення, озвучені представниками турецької влади - це:

  1. Забезпечення безпеки турецько-сирійського кордону шляхом знищення курдських терористів.
  2. Захист територіальної цілісності Сирії, перешкоджання сирійським курдам створити власну легітимну державу або квазі-автономію.
  3. Боротьба з наркотрафіком.
  4. Запобігання використанню сирійськими курдами дітей у бойових діях.
  5. Нейтралізація всіх терористичних структур у сирійській прикордонній смузі.
  6. Створення "зони безпеки" вздовж турецько-сирійського кордону глибиною в 30-40 км на території північно-східної Сирії.
  7. Переселення на ці землі, зачищені від терористичних елементів, до 3 млн. сирійських арабських біженців, які проживають нині в жахливих умовах у таборах південної Туреччини.
    Реальні причини дещо інші:

1. Консолідація населення Туреччини навколо президента Реджепа Таїпа Ердогана на тлі "боротьби з тероризмом" з метою підняття його рейтингу й посилення на внутрішньополітичному фронті, особливо після недавніх провальних для правлячої партії місцевих виборів.
2. Мобілізація електорату президента шляхом розгойдування теми боротьби Туреччини з терористами й екстремістами і просування образу Анкари як миротворця в регіоні.
3. Придушення й нейтралізація сирійського курдського руху, представленого двома структурами, які Туреччина вважає терористичними організаціями - "Сили народної самооборони" (YPG) і коаліція "Сирійські демократичні сили" (SDF);
4. Розрив логістичних та комунікаційних зв'язків між сирійським курдським рухом і турецькими курдськими сепаратистами по іншу сторону кордону шляхом захоплення та зачищення прикордонної смуги вздовж турецько-сирійського кордону.
5. Створення про-турецького анклаву в північній Сирії шляхом зміни демографічного портрета місцевого населення (вигнавши місцеве курдське населення та замінивши його більш лояльним арабським і туркоманським) та створення маріонеткових організаційно-політичних структур на кшталт "ДНР/ ЛНР" на українському Донбасі.

Чому США виводять свої війська?

Це було рішення президента США Дональда Трампа, який вважає участь країни в конфлікті в Сирії тратою часу, грошей та інших ресурсів. На його думку, ця війна не несе ніяких вигод Сполученим Штатам, а підтримка національно-визвольних проектів сирійських курдів із їх мріями створити прото-держава на північному сході Сирії не приносить жодного прибутку або дивідендів Вашингтону.

Читайте також - Україна треба позбавлятися від рожевих окулярів. І як можна швидше

Рішення про виведення американського військового контингенту з північної Сирії (вони мали там близько 2 000 військовослужбовців + обслуговуючий персонал + легка техніка) було прийняте Трампом ще в кінці 2018 року. Але тоді чиновники Пентагону та Держдепартаменту переконали президента почекати з рішенням і зупинили його.

Після провалу реалізації різних американсько-турецьких домовленостей щодо Сирії, Трамп, в ході телефонної розмови з президентом Туреччини, вирішив закрити це питання і де-факто дав "зелене світло" Ердогану на проведення військової операції в північній Сирії.

Американські війська спершу відійшли від прикордонних сирійсько-турецьких районів, де Анкара почала вторгнення, а потім, опинившись затиснутими між наступаючими з півночі турками,  курдами, що оборонялися навколо сирійськими військами, котрі рухалися на допомогу курдам , американці вирішили остаточно покинути Сирію, й почали виводити свій контингент через кордон з Іраком.

Невже Дональд Трамп зрадив сирійських курдів?
У принципі так. Формально-юридично, між США та курдським керівництвом не було ніякого союзної угоди, тому з правової точки зору, Штати нічим курдам не були зобов'язані, як і курди - американцям.

Однак де-факто, курдські загони YPG і SDF діяли в якості близьких союзників США в Сирії під час війни з терористами "Ісламської держави", починаючи з 2014 року. В боях з "ІД" загинуло до 12 000 сирійських курдів. США постачали їм на допомогу зброю, боєприпаси, бронетехніку, бронемашини й навіть прислали власний спецназ. При цьому, Вашингтон обіцяв захищати інтереси сирійських курдів, що й переконало їх у тому, що їх ідеї отримати власну автономію та мати міжнародне прикриття у вигляді американської "парасольки безпеки" можуть бути дійсно реалізовані за допомогою США.

Тому, раптовий і різкий вихід США із Сирії, по суті, залишає курдів на розтерзання турецьким військам, і змушує їх шукати іншого союзника, наприклад Росію. Остання, скориставшись відходом США з Сирії, зайняла їхнє місце і схилила зневірене курдське керівництво до домовленостей про військовий союз із урядом Башара Асада, що і сталося два дні тому.

Хто такі курди?
Це народ, чисельність якого коливається в межах 35-42 млн чоловік, який не має власної держави, який проживає в основному в чотирьох країнах: Сирія, Ірак, Туреччина та Іран. Місце компактного проживання курдської меншини в Сирії - це північно-східні провінції Аль-Хасака, Ракка та частина провінції Алеппо, які межують із Туреччиною. На території Сирії чисельність курдів - приблизно 2 млн чоловік.

У чому проблема Туреччини з курдами?
Курди, будучи досить великою меншістю в Туреччині, завжди хотіли отримати власну широку автономію або державу. Будучи розкиданими на території чотирьох держав, вони залишаються одним із найбільших народів без власної країни. Після Першої Світової війни, коли європейські країни пообіцяли курдам свою державу в обмін на допомогу у війні проти Османської імперії, їх обдурили й нічого не дали. Замість цього, їх повстання проти турків провалилося.

Відтоді турецькі курди і курди Іраку, що їх підтримують, кілька разів організовували повстання проти центральної влади в Анкарі, але всякий раз їх придушували в крові. Черговий етап збройного конфлікту між курдськими сепаратистами і турецьким керівництвом почався в 1980-х роках, коли створена Робоча партія Курдистану почала партизанську війну проти Туреччини. Вона триває досі.

Коли сирійські курди організували самоврядування на північно-східних територіях, прилеглих до південно-східних провінцій Туреччини, Анкара сприйняла це як потенційну загрозу. Сирійські курди подавали поганий приклад для своїх турецьких побратимів, і зберігали тісні зв'язки з Робочою партією Курдистану в Туреччині. Це і стало головною проблемою Ердогана в його сирійській політиці.

Чи буде російсько-турецька війна?
Ні, її не буде. Росія і Туреччина - ситуативні союзники на сирійській шахівниці. Обом країнам не вигідна конфронтація.

Навіть навпаки: міжнародний тиск, що підсилився на Туреччину у зв'язку з вторгненням до Сирії, тільки ще більше підштовхне Ердогана в обійми Москви. Він буде ставати все більш залежним від позиції РФ у Сирії, яка серйозно посилиться після остаточного відходу американців.

Після виведення військового контингенту США з Сирії та досягнення домовленостей між курдами та сирійським урядом в Дамаску, Кремль почне схиляти Туреччину до мирних переговорів із Сирією, щоб вийти на якесь проміжне мирне врегулювання і нормалізацію відносин.

Росії вигідна стабілізація північно-східної і східної Сирії, повернення під контроль Дамаска курдських самопроголошених регіонів (разом з нафтогазовими родовищами), а також розподіл сфер впливу в цій частині країни вже без участі США.

Інше питання - наскільки на це готові будуть піти Анкара й Дамаск, між якими зберігається дуже сильна ненависть. Турки вважають, що Асаду не можна довіряти в жодних угодах, а сирійці вважають турків зрадниками, котрі встромили ножа в спину Сирії у 2011 році, коли Ердоган підтримав антиурядові угруповання, відкрив для них кордони і почав поставляти зброю бойовикам у північній Сирії, які намагалися скинути уряд Башара Асада.

Читайте матеріал російською: "Источник мира": а вы знаете, что происходит в Сирии?

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини