07.08.2018, 09:45

Чому Україна - новий стовп демократії у світі

журналист, спецкор телеканала "Прямий" при штаб-квартире ООН

Якщо Франція та США народили демократичну систему, то Україна її відстояла і захистила від сучасних загроз

Символізм демократії та ії справжні реалії

Демократія — це політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. Якщо на будь-якій точці планети, ви запитаєте середньостатистичну, поверхнево політично обізнану людину: які країни є головними  прикладами ефективної демократії в світі? Ви з великою імовірністю отримаєте відповідь: США або Франція. 

Тим не менш, згідно із показиниками світового Індексу демократії станом на 2017 рік, — ані Сполучені Штати Америки, ані Франція не мають демократії. В цих країнах зараз те, що називається, — "неповноцінна демократія". США знаходяться на 21 місці і стоять після Південної Кореї. Натомість Франція знаходиться на 29 позначці. Одразу перед нею, на 28 місці, стоїть Республіка Ботсвана. Тобто, станом на сьогодні, держава в Південній Африці випереджає за демократичними показниками Францію. 

Індекс демократії  щороку складає британська компанія “The Economist Intelligence Unit (EIU)”. Вона оцінює стан демократії в 167 країнах світу. При складанні класифікації враховують 60 різних показників. Основні критерії розділені на п’ять категорій: вибори та плюралізм, громадянські свободи, діяльність уряду, політична зангажованість населення та політична культура. Вперше цей індекс був складений у 2006 році. Сьогодні найдемократичніша країна світу — це Норвегія. Одразу за нею йдуть Ісландія та Швеція. На 6 місці Канада, на 13 - Німеччина. Загалом "Повноцінну Демократію" сьогодні мають 19 країн — це переважно європейські держави.

Іронічно, що на 14 місці демократичного рейтингу сьогодні стоїть Велика Британія, яка номінально досі зберегла конституційну монархію, але попри це вона має повноцінний демократичний устрій. Так само на 19 сходинці стоїть Іспанія, в якій також збереглась конституційна монархія. Власне, іронія полягає у тому, що кілька сотен років тому тому, у XVIII ст., в жовтні 1781 року, об’єднана американо-французька армія і флот примусили капітулювати восьмитисячну англійську армію при Йорктауні. А на початку 1782 року в Парижі розпочались переговори між представниками Англії та США щодо укладення мирної угоди. У 1783 був підписанний Версальський договір між Британією та Сполученими Штатами, за яким визнавалась незалежність останніх, а також офіційно затверджувався новий американський кордон за річкою Міссісіпі. Тобто США та Франція були першими поборниками демократії та пліч-о-пліч боронили ідеї рівності, але сьогодні їхній переможений монарх і колонізатор має більше успіхів у становленні демократичних цінностей, ніж вони. Таке навіть у страшному сні не могло наснитись американським батькам-засновникам. 

Чому США та Францію вважають головними “картинними” прикладами демократичних держав?

Історичні жертви та боротьба, які США та Франція поклали за ідеї сучасного політичного устрою, створили образ і засади авторитету цих держав у світі. В епоху просвітництва Американська і Французька революції стимулювали інтелектуальний і суспільний розвиток — змінили уявлення про цивільні права та політичну рівність.

Американська Декларація незалежності, прийнята 4 липня 1776 року, вперше в історії забрала владу з рук монарха і передала її вільним громадянам. Це був унікальний для того часу документ. В його основу лягла чиста філософія та ідеалізований світ — він базований на теоріях Локка, Вольтера, Руссо і цілого ряду інших європейських і американських філософів-просвітників, про пиродні права людини. В монархічні часи Європи ці новітні погляди були одночасно революційними і абсолютно наївними. 

Попри світову скептичність, ці ідеї пізніше також знайшли детальне відображення в “Декларації прав людини і громадянина”, яку проголосили Національні збори Франції влітку 1789 року. Французька революція обіцяла політичні свободи і соціальну рівність. Згідно із декларацією, джерелом суверенної влади була нація. З плином часу, відповідь на питання, хто має право говорити від імені французької нації, весь час змінювалась, — авторитарні режими брали владу над молодою демократією — але вже було зрозуміло, що процес необоротній, — Європа активно змінювалась.

Неочікувано для всього світу, — ідеалісти перемогли циніків, прагматичні погляди поступились цінностям людської рівності та вищої світової справедливості для кожного індивіда. Відчайдушна революційна спроба змінити реалії політичного і правового життя — увінчалася успіхом, — навіть двічі. Те що раніше було предметом дискусії науковців і філософів, стало дійсністю з якою відтепер довелось рахуватись. На світовій арені, це була майже казкова історія — перемога  пригнобленого “добра”, над панівним “злом”. Але щоб об’єднані американські колонії отримали свободу від імперії, їм довелось триматися на одній ідеології майже десятиріччя. “Кривавий експеремент”, із втілення філософських теорій рівноправ’я у “Новому Світі” тривав 8 років. Тобто, США пережили 8 років безжальної війни об’єднаних колоній проти своєї Імперії. Після цього були іще десятиріччя державного становлення, формування політики, внутрішні громадянські войни та революції.

І неважливо, що перші демократичні перемоги США, базувались на ідеях рівності тільки для світлошкірих європейців. Неважливо, що перша американська демократія міцно стояла на рабовласництві та своєрідній формі нацизму. Неважливо, що звільнену від імператора демократичну Францію майже одразу захопив диктатор, який сам себе коронував. В історії залишилось інше: важливо те, що їм вдалось це зробити. Важлива ідеологія, важлива політична база, яка об’єднала світ — важлива красива легенда країни. І в цьому немає нічого поганого, — кожна країна має сформувати “self identifying principles” — принципи самовизначення на міжнародній арені. В США та Франції було багато негативного, часто злочинного досвіду. І досі, в цих країнах панують дискримінаційні настрої і вирують внутрішні проблеми, але саме ці держави, дали шанс на життя — демократії. Ніби алхіміки вони перетворили філософську речовину — на твердий, незмінний матеріал, який об’єднав Західний Світ. 

Роль України на мапі новітньої історії 

Якщо Франція та США створили демократичні інституції, то Незалежна Україна виявила і перемогла новітню імперіалістичну загрозу проти світової демократії. І цей факт, має бути головним меседжем Києва на міжнародній арені.

Українці легко прийняли демократичні цінності під час референдуму у 1991 році і важкою ціною захистили власні права та свободи, коли вони опинились під загрозою російської диктатури. Майдан, — це третя світова революція в ім’я демократії. Якщо Франція та США народили демократичну систему, то Україна її відстояла і захистила від сучасних загроз. Саме таким має бутив міжнародний меседж Києва. 

Україна може стати однією із небагатьох європейських держав, яка запропонує партнерам — політичну стабільність. Сьогодні, Київ чіткий у своїх міжнародних поглядах. Чого не скажеш про непередбачувану Адміністрацію 45 президента Сполучених Штатів Америки і Євросоюз, який переживає власні кризові часи. Як не дивно, але саме анексія Криму та активна війна на Сході перетворили Україну на міцний стовп світової демократії, а також основного та очевидного опонента Кремлю.

Водночас, те що для світу, — “стовп та опора”, для Москви — стабільний і довготривалий якір. Очевидно, що багато держав не захочуть підлаштовуватись під нові “російські” правила гри, на які вже погодився Дональд Трамп. Тому, чітка позиція України — автоматично підтягує партнерів. Державна стратегія Києва, станом на сьогодні, є зрозумілою для Західних партнерів. Навіть більше, в багатьох питаннях інформаційної, а також гібридної російської агресії, Київ рухається на кілька кроків попереду і підганяє ліберальний світ.

На відміну від США, кроки Адміністрації Українського Президента не залежать від публікацій у Twitter або перестановки дієслів "would" чи "wouldn’t". Заяви України не виходять за рамки міжнародного права і зберігають цінності демократії. Станом на зараз, за цими показниками, ми виграємо, навіть у колись найбільших представників світових демократій. Будь-якій державі потрібен стабільний партнер, чиї слова не розходяться з діями — тим паче, в кризові часи. Україна перетворилась на останній стовп демократії у світі. Державі немає куди відступати, окрім як тримати оборону. Таким чином, Київ може об’єднати тих, кого не влаштовує, російський "New World order".  І чим гучніше про це заявляти, тим міцнішу підтримку збере держава у нестабільні часи для Західних країн.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не співпадати з позицією редакції LIGA.net
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.