Українці не бачать причин для протесту - опитування

11.08.2015, 14:33
Українці не бачать причин для протесту - опитування - Фото
f4c26ae4768a1420764f710cf7819ba1.jpg
Лише 18% українських громадян готові брати участь у можливих акціях протесту ("обов'язково" готові це робити 4%, а ще 14% - "швидше за все"). В цілому, більшість опитаних (67%) брати участь у протестах не мають наміру (43% - "точно ні", 24% - "скоріше, ні"). Про це свідчать результати дослідження, проведеного Фондом Демократичні ініціативи та соціологічною службою Центру Разумкова.

За словами соціологів, це - найнижчі показники готовності до протестів за період з травня 2013 року. При цьому найвищі протестні настрої громадян спостерігалися в січні 2015 року - готовність протестувати висловили 43% населення (нагадаємо, саме в той період почала стрімко знецінюватися гривня).

Як завжди високою готовністю до протестів відрізняється населення заходу країни, де готові протестувати 33% респондентів. В інших регіонах така готовність помітно нижче: 21% - центр, 13% - південь, 10% - схід, і 7% - конкретно Донбас.

При цьому станом на кінець липня менше третини (28%) населення очікують, що в їхніх населених пунктах можливі такі протести. Всього 6% в цьому впевнені, а ще 22% "допускають" таку можливість. Більшість населення (60%) вважає такі акції або малоймовірними (33%), або зовсім неможливими (27%). Найбільше очікують протестів жителі центру (38%), сходу (30%) і заходу (28%) країни, найменше - жителі Донбасу (10%).

Дослідження було проведено з 22 по 27 липня 2015 року. Опитано 2011 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком анексованого Криму і тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей. Теоретична похибка вибірки - 2,3%.

Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ у Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Комментарі

Останні новини

СпецпроектПогружение в Бабий Яр и цифровой двойник Киева. Как украинские айтишники сохраняют историю