Експерти назвали головні досягнення і провали Порошенка
08.06.2016, 12:08

Петр Порошенко
За два роки Петро Порошенко вже увійшов в історію. Його правління будуть згадувати як час дивних протиріч: був лідером країни, яка воює, але без оголошення воєнного стану; став автором політики децентралізації, але консолідував владу в своїх руках; будував європейську Україну, але залишався пострадянським олігархом. Таку думку в ексклюзивному коментарі ЛІГА.net вмсловив президент Фонду якісної політики, політичний філософ Михайло Мінаков.
На його думку, до свого дворічного президентства Петро Порошенко може заявити про три реальні досягнення: асоціація з ЄС, цілісність країни в момент найвищих загроз за 25 років незалежності і створення силових структур, здатних краще протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам.
Мінаков вважає, що не дивлячись на протидію Росії та гнучкість наших європейських партнерів, з 1 січня 2016 асоціація вступила в дію в повній мірі. Це, правда, супроводжувалося закриттям зони вільної торгівлі з РФ за рішенням Володимира Путіна. Незважаючи на явний примат економічного мислення, Петро Порошенко прийняв і втілив рішення, яке болюче вдарило по компаніям, які торгували з противником.
"Після втечі президента Януковича, анексії Криму та початку війни в Донбасі, цілісність України - головна турбота головнокомандувача. Порошенко і його призначенці зуміли створити досить ефективну систему безпеки", зазначив політичний філософ.
Він додав, що крім зовнішніх загроз, загрозу єдності країни представляли і некеровані процеси в областях. Чотири "народні республіки" сепаратистів були зім'яті, а дві - значно потіснили. Губернатори Порошенка поступово повернули контроль над великими і середніми містами України. Антикорупційні структури в президентській вертикалі, хоч і не показують результатів в боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади, зуміли, проте, стати важливим інструментом в контролі президента за владними елітами.
"На тлі досить скромних здобутків Порошенка, його провали виглядають куди більш небезпечними для української державності. Як і Віктор Янукович, нинішній президент вкрай недбалий до Конституції. Перетворення Конституційного суду в маріонетку Банкової і фактичне злиття гілок влади в одну президентську вертикаль підривають легітимність центральної влади і в цілому політичної системи", - зазначив Мінаков.
На думку експерта, комерційний інстинкт Петра Порошенка не дозволяє розділити політику і бізнес. Президент привів у політику нову групу бізнес-партнерів, які - при всіх можливих добрих намірах - приватизують публічні політичні інститути. З кожним днем все більше питань, хто Порошенко - політик чи бізнесмен. Корупція як нерозуміння різниці між публічними і приватними інтересами переживає свій ренесанс не без впливу прикладу президентських бізнес-активностей в Україні, Росії та офшорних територіях.
"Сильний бізнес-лідер і медійний оратор, Порошенко виявився слабким лідером-політиком. У нього немає команди, а є челядь. Навколо нього немає професіоналів, а є вірні слуги. Відсутність внутрішньої партнерської критики, нетерпимість до альтернативних думок вихолостили кадровий склад президентської команди. Ідейна і ідеологічна убогість Банкової привела до ігор в декомунізацію та менеджмент безпам'ятства, що створюють нових ворогів для української республіки серед власних громадян", - вважає Мінаков.
На думку політичного філософа, в результаті вельми сумнівних з точки зору легітимності, легальності та ефективності рішень, за два роки правління Петро Порошенко консолідував владу в своїх руках. Повна лояльність Кабміну, парламенту, Конституційного суду і Ради юстиції, очікувана покірність нового складу ЦВК роблять Порошенка єдиною політичною фігурою, відповідальною за все, що відбувається в Україні.
"Тепер питання в тому, як він розпорядиться своєю ніким і нічим необмеженою владою. В якій рубриці майбутніх підручників з історії він виявиться: серед успішних реформаторів або ненависних деспотів", - резюмує експерт.
Читайте також: Експерт озвучив найбільшу заслугу Порошенка
Заступник директора Інституту соціології НАН України, соціолог і психолог Євген Головаха в свою чергу заявив, що особиста перемога і досягнення Петра Порошенка - це те, що, незважаючи на погіршення рейтингів Порошенка і його партії, консолідація влади все ж відбулася.
"Формально у нього є досягнення - Порошенко консолідував владу: з ним пов'язаний прем'єр-міністр, а генеральний прокурор - колишній лідер його партії", - зазначив Головаха.
"Що стосується перемог для країни, які можна було б приписати Порошенку, то треба згадати, що він, принаймні, не розв'язав велику війну", - підкреслив соціолог. Він вважає, що це великий плюс, тому що така загроза була.
"Порошенко обрав політику не загострення ситуації, завдяки чому ми змогли уникнути жаху надзвичайного стану і всіх подібних "принад", які для України, швидше за все, закінчилися б катастрофою", - вважає Головаха.
Експерт виділив і промахи президента. На його думку, провали більше стосуються економічних питань.
"Економічні реформи навіть через два роки роботи президента знаходяться в дуже дивному стані. Хоча, звичайно, у нас складно пов'язувати стан економіки з діяльністю президента. Тому що за цей вектор за Конституцією відповідає уряд. Але побічно, з огляду на наші ще радянські традиції незнищенного централізму, запитати за економічні провали і розчарування можна також і з Порошенком ", - зазначив заступник директора Інституту соціології НАН України.
На його переконання, два роки - це достатній термін для того, щоб з'явилися перші видимі ознаки позитивних реформ, якби ці реформи носили послідовний характер.
На його думку, до свого дворічного президентства Петро Порошенко може заявити про три реальні досягнення: асоціація з ЄС, цілісність країни в момент найвищих загроз за 25 років незалежності і створення силових структур, здатних краще протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам.
Мінаков вважає, що не дивлячись на протидію Росії та гнучкість наших європейських партнерів, з 1 січня 2016 асоціація вступила в дію в повній мірі. Це, правда, супроводжувалося закриттям зони вільної торгівлі з РФ за рішенням Володимира Путіна. Незважаючи на явний примат економічного мислення, Петро Порошенко прийняв і втілив рішення, яке болюче вдарило по компаніям, які торгували з противником.
"Після втечі президента Януковича, анексії Криму та початку війни в Донбасі, цілісність України - головна турбота головнокомандувача. Порошенко і його призначенці зуміли створити досить ефективну систему безпеки", зазначив політичний філософ.
Він додав, що крім зовнішніх загроз, загрозу єдності країни представляли і некеровані процеси в областях. Чотири "народні республіки" сепаратистів були зім'яті, а дві - значно потіснили. Губернатори Порошенка поступово повернули контроль над великими і середніми містами України. Антикорупційні структури в президентській вертикалі, хоч і не показують результатів в боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади, зуміли, проте, стати важливим інструментом в контролі президента за владними елітами.
"На тлі досить скромних здобутків Порошенка, його провали виглядають куди більш небезпечними для української державності. Як і Віктор Янукович, нинішній президент вкрай недбалий до Конституції. Перетворення Конституційного суду в маріонетку Банкової і фактичне злиття гілок влади в одну президентську вертикаль підривають легітимність центральної влади і в цілому політичної системи", - зазначив Мінаков.
На думку експерта, комерційний інстинкт Петра Порошенка не дозволяє розділити політику і бізнес. Президент привів у політику нову групу бізнес-партнерів, які - при всіх можливих добрих намірах - приватизують публічні політичні інститути. З кожним днем все більше питань, хто Порошенко - політик чи бізнесмен. Корупція як нерозуміння різниці між публічними і приватними інтересами переживає свій ренесанс не без впливу прикладу президентських бізнес-активностей в Україні, Росії та офшорних територіях.
"Сильний бізнес-лідер і медійний оратор, Порошенко виявився слабким лідером-політиком. У нього немає команди, а є челядь. Навколо нього немає професіоналів, а є вірні слуги. Відсутність внутрішньої партнерської критики, нетерпимість до альтернативних думок вихолостили кадровий склад президентської команди. Ідейна і ідеологічна убогість Банкової привела до ігор в декомунізацію та менеджмент безпам'ятства, що створюють нових ворогів для української республіки серед власних громадян", - вважає Мінаков.
На думку політичного філософа, в результаті вельми сумнівних з точки зору легітимності, легальності та ефективності рішень, за два роки правління Петро Порошенко консолідував владу в своїх руках. Повна лояльність Кабміну, парламенту, Конституційного суду і Ради юстиції, очікувана покірність нового складу ЦВК роблять Порошенка єдиною політичною фігурою, відповідальною за все, що відбувається в Україні.
"Тепер питання в тому, як він розпорядиться своєю ніким і нічим необмеженою владою. В якій рубриці майбутніх підручників з історії він виявиться: серед успішних реформаторів або ненависних деспотів", - резюмує експерт.
Читайте також: Експерт озвучив найбільшу заслугу Порошенка
Заступник директора Інституту соціології НАН України, соціолог і психолог Євген Головаха в свою чергу заявив, що особиста перемога і досягнення Петра Порошенка - це те, що, незважаючи на погіршення рейтингів Порошенка і його партії, консолідація влади все ж відбулася.
"Формально у нього є досягнення - Порошенко консолідував владу: з ним пов'язаний прем'єр-міністр, а генеральний прокурор - колишній лідер його партії", - зазначив Головаха.
"Що стосується перемог для країни, які можна було б приписати Порошенку, то треба згадати, що він, принаймні, не розв'язав велику війну", - підкреслив соціолог. Він вважає, що це великий плюс, тому що така загроза була.
"Порошенко обрав політику не загострення ситуації, завдяки чому ми змогли уникнути жаху надзвичайного стану і всіх подібних "принад", які для України, швидше за все, закінчилися б катастрофою", - вважає Головаха.
Експерт виділив і промахи президента. На його думку, провали більше стосуються економічних питань.
"Економічні реформи навіть через два роки роботи президента знаходяться в дуже дивному стані. Хоча, звичайно, у нас складно пов'язувати стан економіки з діяльністю президента. Тому що за цей вектор за Конституцією відповідає уряд. Але побічно, з огляду на наші ще радянські традиції незнищенного централізму, запитати за економічні провали і розчарування можна також і з Порошенком ", - зазначив заступник директора Інституту соціології НАН України.
На його переконання, два роки - це достатній термін для того, щоб з'явилися перші видимі ознаки позитивних реформ, якби ці реформи носили послідовний характер.
Читайте также спецпроект: Модель Порошенка: два роки при владі
Підписуйтесь на аккаунт ЛІГА.net у Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини
Комментарі