Вустами Тимошенко глаголять... "Месседж" Рубана

20.11.2008, 10:20

Юлія Володимирівна переконує, що виборів не буде, але при цьому вона веде дуже грамотну і продуману виборчу кампанію. Усі її "месседжі" перевірені, всі вони лягають в одну лузу - БЮТ просто треба підтягнути під себе весь "помаранчевий" електорат

Чи відчують українці на собі велику любов і увагу з боку США після приходу до американської влади Барака Обами? Які шанси в України приєднатися до ПДЧ у цьому році і до НАТО взагалі? "Чи відпустить" нас Росія, зрештою? З чим пов'язані недавні стрибки курсу американського долара в Україні? Куди хилить Юлія Тимошенко і що насправді звучить з її вуст? Про "підводні камені" геополітики і вітчизняне економічне і політичне життя розказав в ексклюзивному коментарі кореспонденту ЛІГАБізнесІнформ директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан.

Чи відіб'ється якось на Україні президентство Барака Обами у США? Чи відчують українці на собі велику любов і увагу з боку Америки після його інавгурації?

Мені здається, що зміни всередині України – це наша з вами робота, українців. Американський уряд реалізовує власні національні інтереси. Звичайно, багато в чому їхні інтереси збігаються з нашими. Зокрема, вони нас хочуть бачити незалежною, політично стабільною і економічно багатою країною. Нам просто необхідно мобілізувати націю для того, щоб подолати політичну і економічну кризу. А те, що наш Президент, ВР, посли, дипломати можуть розраховувати на підтримку США – це очевидно. Візьмемо, наприклад, навіть рішення МВФ про надання Україні 16 млрд. Адже більшість голосів у Фонді належить Сполученим Штатам.

Проте нам не треба покладати дуже багато надій на зовнішню підтримку. Ключ до розв'язання наших проблем - всередині України. І хоча рішення МВФ нашій державі і допоможе, але не замінить нам нашу роботу. Дуже важливо, щоб ми це розуміли.

Які шанси в України приєднатися до ПДЧ у цьому році? "Чи відпустить" нас Росія, зрештою? Як бачимо, Грузію вона "не відпускає"…

Шанси, звичайно, залишаються. Але проблема в тому, що у цього питання є дві сторони. Перша пов'язана із позицією Росії, яка ніколи не зміниться і про яку відверто заявив Путін у Бухаресті – Росія наполягає на тому, щоб Україна не сприймалася як самостійний гравець, щоб всі переговори у цьому контексті велися через РФ. Росія тисне на європейські країни і насамперед –на держави старої Європи з приводу того, що вона хотіла б мати право вето на безпеку на європейському континенті. Фактично пропозиція Росії полягає в тому, щоб залишити в минулому поняття трансатлантичної солідарності. Замість НАТО Росія бачить європейську безпеку, такою де США не грають основну роль, а всього лише є одним із гравців, і де сама Росія домовляється конкретно з кожною з країн.

Наскільки це прийнятно для Європи?

Кожна європейська країна робить для себе висновки. Наприклад, питання про протиракетну оборону. Чому зійшовся клин на цьому питанні? – Дуже просто, адже це питання майбутнього всього НАТО. Що означатиме саме НАТО через кілька років? Зараз нам вже говорять польські і чеські колеги, що вони не впевнені у тих гарантіях, які підписані ними в НАТО. У них немає впевненості, що все НАТО одностайно виступить на їх захист, якщо щось трапиться. Їм мало того, що написано у Вашингтонському договорі. Вони вважають, що реальною гарантією безпеки є перебування підрозділів збройних сил США на їхній території. Оскільки якщо американська ВР зазнає нападу, то тільки тоді Сполучені Штати стануть на їхній захист.

Крім того, є друга сторона цієї проблеми. Якби спитали у представників країни-членів НАТО, якою ви бачите роль України в майбутньому НАТО, то спочатку варто у них поцікавитися про те, що ж це буде за НАТО? – Виявляється, що ясне бачення в багатьох країнах Європи вже зараз відсутнє. НАТО перебуває у перехідному періоді, і куди воно переходить – чіткої відповіді немає. Наприклад, багатьом європейським країнам доводиться сьогодні нести тягар операції в Афганістані, але при цьому у них немає ясного розуміння – для чого ця операція в Афганістані і як вона впливає безпосередньо на безпеку Європи.

Ще навесні розмова про ПДЧ була набагато легшою, ніж зараз. Тоді не було ще такої розрізненості всередині НАТО, яка абсолютно не стосується України. Ця розрізненість йде від того, що немає єдиного розуміння – що таке НАТО.

Як Ви можете прокоментувати недавні різкі стрибки курсу американського долара в Україні?

У цій ситуації було реалізовано сценарії, пов'язані зі специфікою нашого валютного ринку. На жаль, в ньому не спрацьовує вільний ринковий механізм. Наш валютний ринок складається з двох гравців: один продає, інший купує. Один називається Національним банком України, інший – Нафтогазом України. А між ними метушаться різні інвестори, посередники тощо. Тобто було введено в дію сценарії, під час яких нас переконували, що долар знецінюється, а наша гривня йде вгору. В результаті ми зайвий раз зв'язали руки-ноги нашим експортерам. І зовнішні проблеми світового масштабу застали нас у набагато гіршому стані. А що означає вдарити по вітчизняному експортеру? Тому всі ці "пригоди" з курсом гривні у першій половині року – по моєму, це було бажання уряду шукати якісь обхідні шляхи для того, щоб не робити серйозних економічних реформ.

Згідно з Вашою експертною думкою, що породжують і розвивають в нашій державі часті перевибори?

Насправді, для успіху демократії необхідні вибори, зокрема, виборність посадових осіб. З цієї точки зору вибори – абсолютно нормальний процес. Однак наші політики з нього ніколи не виходять. Дивіться, Президент підписує Указ про розпуск ВР. Прем'єр-міністр переконує, що виборів не буде, але при цьому вона веде дуже грамотну і продуману виборчу кампанію. Всі її "месседжі" перевірені, всі вони лягають в одну лузу.

Тоді чи полягає в чомусь проблема дострокової виборчої кампанії для БЮТ?

Для того, щоб успішно її побудувати, БЮТ треба підтягнути під себе весь "помаранчевий" електорат. Що для цього треба зробити? – Розчинити "Нашу Україну". Маленькі партії вже благополучно розчинилися – починаючи від "Народної самооборони" і закінчуючи Стретовичем, Катеринчуком тощо. Всі вони, як один, "побудовані". Коли я чую їх "месседжі" – це "месседжі" Юлії Володимирівни. Вони її просто ретранслюють.

Залишився тільки "Народний Союз "Наша Україна" в персоні пана Кириленка. Проте ми можемо сміливо чекати, що наступним завданням буде спроба заміни цього політика, який чинить опір розчиненню "Нашої України" у БЮТ, на якусь іншу кандидатуру. Я стверджую, що якщо не буде Кириленка, то на його місце можуть вибрати людину, узгоджену з Тимошенко.

Юлія Володимирівна, насправді, хоче вийти на цю виборчу кампанію, розмивши організаційну здатність "Нашої України", підтягнувши під себе "помаранчевий" електорат. Інакше їй немає сенсу починати перевибори, оскільки вона не повторить свого результату.

Як Ви думаєте, у неї вийде?

Тут багато що залежить від почуття самозбереження всередині "Народного Союзу "Наша Україна". Свого часу цей же сценарій Юлія Володимирівна реалізовувала у Соціалістичній партії, де перебував її нинішній Міністр транспорту Йосип Вінський. То було своєрідне захоплення структури зсередини за допомогою довірених осіб. Що трапилося після цього з політичним активом СПУ? – Якщо ця історія нічому не навчила актив НСНУ, тоді вона їх вже і не навчить. Тоді цю партію чекає доля Соцпартії. Або "Нашу Україну" очолить хтось, зручний Тимошенко – він один потрапить у її виборчий список. А з іншими буде "на війні, як на війні".


Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини