В'ятрович: Янукович занадто ледачий, щоб стати вождем

19.03.2012, 10:18
В'ятрович: Янукович занадто ледачий, щоб стати вождем - Фото
Екс-голова архіву СБУ вважає, що за Януковича есбеушники стали чекістами, які не розуміють, що на дворі 2012 рік, а не 1937-й

Історик Володимир В'ятрович каже, що його позбавляють права на професію, тому змушений займатися громадською, якщо не опозиційною діяльністю

Колишній керівник архіву СБУ Володимир В'ятрович поділився в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ своєю думкою про те, у що перетворилася Служба безпеки з приходом до влади Віктора Януковича, у кого українська влада навчилася обмежувати доступ до архівів, про фільм "Август. Восьмого" й зв'язку між справами істориків у Львові та соціологів - в Києві.

- Вас знають, в першу чергу, як історика, але останні пару років ваша поведінка нагадує поведінку політика: політичні заяви, акції. З чим це пов'язано?


- По-перше, я вважаю, що мене як історика й не тільки мене, а й інших професіоналів, сьогодні просто позбавляють права на професію. В  нинішніх умовах реалізувати себе фактично неможливо. Історія як наука все більше цензуруються, а величезний масив наукових досліджень, напрацювань просто пропадає.

По-друге, як історик я бачу, що країна сьогодні знову переживає не найкращі часи. Історія - суворий учитель, вона повторює уроки, якщо вони не засвоюються з першого разу. В Україні зараз згортається демократія, Україна поступово позбавляється свободи слова, свободи зібрань. Тому, незважаючи на те, що я в першу чергу історик і хотів би займатися тільки дослідженням минулого, сьогодні не можу дозволити собі бути байдужим до сьогодення.

І потім, для мене це не нове - в 2004-му я був одним із засновників "Пори". Те, що ми робили на той момент, було правильним. Єдине, про що шкодую, так це про те, що після перемоги "помаранчевої революції" ми, активісти "Пори", делегували продовження того, що почали на Майдані, багато в чому випадковим людям.

- Навіщо потрібна акція "Сидять не ті", яка пройшла в суботу під Лук'янівським СІЗО - засвітити її організаторів? Адже в тому, що сидять не ті, багатьох не потрібно переконувати, а тих, хто так не думає, ви не переконаєте.

- У нас немає завдання засвітити організаторів. Є завдання показати всьому суспільству, що ми живемо в державі, в якому з'явилися політв'язні. Політичні в'язні - це ж не тільки Юлія Тимошенко та Юрій Луценко, це й пересічні громадяни, яких сьогодні переслідують за їхні політичні переконання й активну громадянську позицію. Сьогодні садять учасників "податкового Майдану", закривають так званих "нежіночих Робін Гудів", запорізьких "підривників" і т. д. Якщо не намагатися зупинити це зараз, далі можуть піти масові репресії.

- Наскільки подібні акції дійсно ефективні в боротьбі проти режиму?


- Я переконаний, що єдине, чого сьогодні боїться режим в цілому і Віктор Янукович як його втілення - масових протестів. Очевидно, що наша акція не стане початком масового опору, але вона точно стане ще однією точкою кристалізації громадського протесту в Україну.
Сьогоднішня Росія - тільки карикатура на Союз, а Україна при Януковичі - лише карикатура на Росію 
- Ви працювали керівником архіву СБУ в "помаранчевий період" історії України. Як ви оцінюєте те, що голова Держархіву Ольга Гінзбург заявляє: потрібно закрити половину архівів?

- Відкритість архівів - один з критеріїв того, наскільки в країні розвинена демократія. Не випадково ж на вході в будівлю архіву США є фраза "Демократія починається тут". Держава, яка закриває від своїх громадян минуле, неправильно розвивається. Очевидно, що українське керівництво спирається на російський досвід "суверенної демократії", суть якої полягає в реабілітації ганебної радянської політики державного й партійного авторитаризму. Думка така: "раз СРСР був великою країною, раз в Союзі Сталін дозволяв собі політичні репресії, а ми хочемо бути великими, то теж можемо собі це дозволити". Але нехай не спокушаються уявною величчю: сьогоднішня Росія - тільки карикатура на Союз, а Україна при Януковичі - лише карикатура на Росію.

- Кроки до обмеження доступу до архівів, гучна "справа істориків" і Тюрми на Лонцького, до якого ви мали відношення, і зовсім свіжа "справа соціологів" - ланки одного ланцюга?


- Так, це явища одного порядку. Все перераховане - демонстрація того, що в Україні Служба безпеки перетворена в "службу залякування", кийок в руках керівництва країни. Причому ця палиця може обробляти не тільки політичних опонентів, але навіть незалежних вчених, які за визначенням є вільнодумними людьми. Сьогоднішня СБУ - це "чекісти", які не розуміють, що на дворі 2012 рік, а не 1937-й. Поведінка силовиків, з одного боку, лякає, але в тей же  час викликає оптимізм - вони приречені, тому що використовують давно застарілі механізми: масові допити, залякування і т.д. У століття інформаційних технологій така поведінка спецслужб викликає посмішку. Зверніть увагу, що навіть Янукович, хай не щиро, але все-таки змушений був заявити про непрофесіоналізм СБУ у "справі соціологів".

- У вас залишилися знайомі, колеги, може, навіть друзі в СБУ, з якими підтримуєте зв'язок?

- Практично нікого з тих фахівців, з якими я працював, в СБУ не залишили - ситуація після 2010 року почала змінюватися блискавично з приходом Валерія Хорошковского. Дуже шкода, що разом з відходом багатьох хороших фахівців в СБУ повернулася "кагебізація" - козиряння званнями, заяви про "багаторічні чекістські традиції", святкування дня чекіста. Це ганебні явища в житті сучасної Служби безпеки, на мій погляд.

- Ви недавно назвали фільм
"Серпень. Восьмого" агітпропагандою Кремля, яка не повинна потрапити в український прокат. Ви дійсно вважаєте, що заборона - ефективний захід боротьби з пропагандою? Та й чи є сенс забороняти, коли сьогодні кожен може його подивитися в Інтернеті?

- Я абсолютно не проти того, щоб Росія проводила пропаганду на своїй території. Але ми повинні розуміти, що цей фільм - продовження інформаційної війни РФ проти Грузії, яка в свою чергу є продовженням реальної війни між цими двома країнами. І Росія сьогодні, як і в 2008-му, за допомогою свого флоту, що базується в Криму, намагається втягнути Україну в цей конфлікт. Чому ми повинні ставати майданчиком для російських військових дій? В Україні є достатньо велика й організована грузинська діаспора, цей фільм ображає їх почуття. Разом з тим, відсутність прокату "Серпня. Восьмого" в Україні навряд чи образить почуття рядового росіянина. Тому й вважаю, що немає необхідності в такому прокаті.

А що стосується того, що його можна подивитися в Мережі, так, дійсно, в цьому і є свобода - нехай дивиться, кому потрібно. Але втягувати державу в новий конфлікт за допомогою офіційного кінопрокату немає необхідності. Хоча погоджуся з тим, що неефективно боротися з пропагандою заборонами - краще створювати свій якісний продукт, яким люди будуть пишатися.

- А ви цей фільм дивилися?

- Так, повинен зізнатися, подивився в Інтернеті піратську копію. Тільки потім, щоб особисто переконатися в тому, що це гола пропаганда. "Ворога треба знати в обличчя".
Авторитарний вождь при всіх негативах повинен мати одну позитивну рису - бути трудоголіком. Янукович, як на мене, ледачий політик, який лише імітує статус сильної руки 
- Ви вважаєте, що на сьогодні на Україну деструктивно впливає тільки російська пропаганда, або західна теж не відстає, просто про неї говорять менше?

- Звичайно, інформаційний вплив Заходу також має місце. Найсвіжіший приклад - візит до нас в країну так званого історика Россолінского-лібе з лекцією про "звірство" УПА. Німеччина зараз багато працює в напрямку коригування геополітики пам'яті. Спроби розділити відповідальність за Голокост, за Другу світову між усією Європою, включаючи Україну, тим самим почасти реабілітуючи німців, проводяться постійно. Причому, якщо лідери Польщі чи країн Прибалтики, наприклад, вміють відповідати на такі випади, то українське керівництво програє ідеологічну боротьбу, а точніше, здається без боротьби.

- Це проблема тільки влади Януковича, чи попередні керівники України також здавалися в ідеологічних протистояннях без боротьби?

- І попередня влада реагувала на подібні виклики дуже слабо, але "помаранчеві" хоча б намагалися це робити. У 2005-2010 роках були спроби сформулювати історичну політику й свій погляд на минуле. Звичайно, було чимало перекосів, дехто підходив дуже грубо до такої делікатної теми, як історія, але робота велася. В результаті інформаційне поле України, хоч трохи, але захищалося. А з 2010-го у нас не просто немає гуманітарної стратегії, але й ті чиновники, які повинні відповідати за її створення, є агентами впливу інших країн ...

- Про
Дмитра Табачника зараз говорите?

- І про Табачника, і про згадану вище Гінзбург, і інших. Ці чиновники - інструменти реалізації російської історичної політики на нашій території.

- Багато говорять про стиль управління президента Януковича. Думка історика: ви вважаєте його авторитарним керівником?

- Напевно, назвати Януковича авторитарним керівником було б для нього великою честю. Будь-який авторитарний вождь, при всіх негативах, повинен мати одну позитивну рису - бути трудоголіком. Віктор Янукович, як на мене, абсолютно ледачий політик, який лише імітує статус "сильної руки". Люди, які часто стоять в пробках через переміщення президентського кортежу, уже помітили, що президент приїжджає на роботу близько 11 ранку й близько 4-5 вечора повертається назад в Межигір'ї. А якщо Янукович далекий від образу владного "залізного господаря", який йому нав'язують, то й боятися його не варто.

- Історія знала багато режимів, бачила їх початок і кінець. Можете спрогнозувати, до чого йде Янукович - до другого терміну або політичного краху?

- Мені здається, що ті безглузді кроки, які сьогодні робить влада, показує її недовговічність. Потенціалу для керівництва країною, для проведення системних реформ у неї небагато. Але це не означає, що ми повинні сидіти й чекати, поки все саме розвалиться. Розвалюватися може дуже довго, тому активний громадянський протест Україні необхідний.

Але, якщо говорити про опір режиму, то я наполягаю на тому, що він повинен бути мирним. Будь-які спроби підштовхнути людей на насильницькі дії закінчаться компрометацією процесу. Влада буде легко дискредитувати активістів у очах і зарубіжного співтовариства, і наших громадян. Ми повинні пам'ятати уроки 9 березня 2001-го - акції "Україна без Кучми".
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини