Стець: Під основний тиск потраплять київські ЗМІ

01.03.2012, 16:12
Стець: Під основний тиск потраплять київські ЗМІ - Фото
Стець вважає, що станом за свободою слова Україна скотилася до рівня 2002 року

Депутат-опозиціонер вважає, що на ЗМІ сьогодні тиснуть і в регіонах, і в Києві, але під основний тиск потраплять національні й столичні медіа

Народний депутат від НУНС, голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Юрій Стець розповів в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ про нові завдання, клімат в комітеті, робота якого в останні місяці супроводжувалася скандалами, і власне про свободу слова в Україні.

- Ваш попередник на посаді голови комітету
Андрій Шевченко перебував під шквалом критики окремих колег, зокрема, депутата-регіонала Олени Бондаренко. Як його роботу оцінюєте ви?

- Я не буду коментувати дії Шевченка, оскільки у мене є певні моральні принципи - у нас з Андрієм давня історія відносин ...

- Ви друзі?

- Так, тому говорити про його роботу було б неетично з мого боку. Хоча в комітету були проблеми - це факт. Те, що були випадки, коли члени комітету були не в курсі всього, що відбувається, те, що не всі рішення узгоджувалися колегіально, - теж факт. Але я в цьому бачу й свою провину, не можна робити винним лише одну людину. Останнє ж, як каже Янукович, "додумайте самі".

- Яка атмосфера в комітеті після зміни керівника?

- Після відсторонення Шевченка пройшли два засідання. І на відміну від багатьох попередніх разів, був кворум. Причому кворум в 10 осіб з 11. Потрібно віддати належне Олені Бондаренко, незважаючи на те, що вона мій політичний опонент: вона виконала обіцянку як в.о. голови комітету, і забезпечила принцип черговості у веденні засідань. Ми плідно працюємо.
Закон про протидію корупції не забороняє мені працювати на громадських засадах генпродюсером на ТБ. Та ж Герасим'юк - генпродюсер, комуніст Голуб керує партгазетою. У нас всі депутати до чогось, окрім законотворчості, мають відношення 
- Ви хочете сказати, що особисті тертя між окремими членами комітету не заважають роботі?

- У мене ні з ким тертя немає.

- У вас немає, а між Шевченком і Бондаренко є ...

- У будь-якому колективі є особисті відносини. Коли люди не можуть знайти контакт, вони будуть заважати один одному, і кожен буде говорити на адресу іншого неприємні речі. Звичайно, це впливає на роботу. Тому одним зі своїх першочергових завдань на новій посаді я бачу згладжування конфліктів, створення робочої атмосфери. Мені було важливо почути підтримку всіх колег-депутатів. Я її почув. Депутати від усіх фракцій підтримали мене.

- Підтримали всі 11 членів комітету?


- Не всі. Шевченко на засідання, на якому обговорювалася моя кандидатура, не прийшов, Олена Кондратюк хворіла, Олександр Абдуллін взагалі рідко ходить. Але з Абдулліним ми теж дружимо давно, тому ніхто не сумнівався, що він підтримує моє призначення. Так що в мене є підстави дивитися на подальшу роботу комітету з оптимізмом. А адже ще зовсім недавно саме його існування було під загрозою - були ініціативи щодо розформування.

- На яких підставах?


- Існує пункт регламенту Ради, згідно з яким у випадку, якщо комітет не може певну кількість разів зібрати кворум, то або усувають від роботи його голову, або розформовують весь комітет. Така загроза була.

- Не боїтеся звинувачень в упередженості? Працюючи головою комітету зі свободи слова, ви займаєте посаду генпродюсера  5 каналу.

- Моя відповідь на подібні претензії опонентів: "Друзі, якщо ви не піднімали це питання до мого призначення, то й після цього говорити що-небудь немає сенсу".

- Це не виправдання ...

- Я не порушую жодного закону. Суть в тому, що закон про протидію корупції не забороняє мені працювати на громадських засадах генеральним продюсером на ТБ і бути членом наглядової ради каналу. Та ж Ольга Ольга Герасим'юк - телевізійний генпродюсер, комуніст Олександр Голуб за фактом керує партійною газетою, і нікого це не хвилює. У нас всі депутати до чогось, окрім законотворчості, мають відношення. Я, на відміну від багатьох, не голосую чужими картками, і моєю карткою, крім мене, ніхто ніколи не голосував.

- А наскільки взагалі велика для опозиціонера цінність керувати комітетом (крім доплати до зарплати), якщо і в комітеті, і в сесійній залі більшість провладна? Чи буде ваша робота ефективною?

- По-перше, я хочу зробити так, щоб більшість у комітеті з питань свободи слова таки належало опозиції. Є певні переговори з окремими депутатами-опозиціонерами з інших комітетів, які погодилися б брати участь в роботі цього комітету. Поки не можу називати прізвищ.

По-друге, що стосується ефективності роботи, не варто забувати, що голова комітету отримує бонуси в плані публічності: він озвучує думку комітету, може вести діалог з міжнародними організаціями, наприклад, ПАРЄ, "Репортери без кордонів" і т.д. Це може робити будь-який депутат, але голові комітету організовувати подібні зустрічі набагато легше. Це вагомий ресурс.

- Що плануєте змінити в роботі комітету?


- Повинен сказати, що відсутність діалогу з журналістами, яка у нас останнім часом спостерігалася, дуже велика проблема. Якби у нас як у законодавчої влади був нормальний діалог з "четвертою владою", то не було б причин для створення, скажімо, громадського комітету "Стоп цензурі!". Те, що його поява назріла, - наша недоробка в тому числі. Журналіст повинен відчувати від нас підтримку, зі ЗМІ потрібно мати прямий щоденний контакт.

А ще мені дуже соромно, що наш комітет займає останнє місце за якістю роботи й продуктивності в парламенті. Інша справа, що не всі законопроекти можна зробити законами - ми не можемо вплинути на руку Чечетова. Але працювати потрібно - потрібно проводити круглі столи, комітетські слухання і т.д.

Тиск на регіональні ЗМІ відбувається більш нахабно й примітивно, і тому більше впадає в очі, а в Києві воно більш тонко. Але результат один і той же 
- Ви говорили, що, на відміну від попередників, будете регулярно звітувати про виконану роботу ...

- Так, обов'язково. Це будуть або "круглі столи" за участю преси, або офіційні брифінги, прес-конференції. Думаю, раз в два місяці я зможу тримати відповідь за проведену роботу перед журналістами і суспільством.

- Ви говорили про намір створити якесь постійне представництво журналістів при комітеті. Про що йдеться?


- Справа в тому, що наявність громадської ради при комітеті сьогодні неефективно. Я вирішив на своїй сторінці в Facebook дати можливість журналістам вибрати п'ятьох колег, які будуть в постійному діалозі зі мною. Вони будуть, якщо хочете, громадськими радниками, мостом між журналістами всієї України та парламентським комітетом зі свободи слова.

- З кого обиратимуть ті, голосує?

- Я запропоную початковий список тих журналістів, яких вважаю лідерами громадської думки. А далі кожен зможе сам вписати будь-яке прізвище.

- Чому саме п'ять чоловік?


- Коли збираються більше семи осіб - це колгосп, у такій обстановці важко приймати рішення. З тисячами людей спілкуватися фізично неможливо. Структурно в цю п'ятірку буде входити один представник регіональних ЗМІ та четверо - центральних, київських. Чому так? По-перше, загальнонаціональних видань у нас просто більше, по-друге, вал тиску на ЗМІ я очікую саме в Києві.

- На недавній зустрічі з президентом прозвучала думка, що як раз регіональні ЗМІ більш уразливі, а центральні багато в чому знаходяться в тепличних умовах ...

- Я можу сказати, що тиск на регіональні ЗМІ відбувається більш нахабно й примітивно, і тому більше впадає в очі, а в Києві воно більш тонко. Але результат один і той же.

- Чи варто очікувати законодавчих ініціатив у сфері свободи слова та інформації перед виборами?


- Поки ми не обговорювали в комітеті це питання. Розписуватися за всіх я не можу. До речі, це було помилкою Андрія Шевченка - говорити від імені комітету, не завжди погоджуючи свою точку зору з колегами. Подібної помилки я ніколи не допущу.

Якщо говорити особисто від себе, то вважаю, що ми повинні змінювати в корені "Закон про інформацію", тому що він дуже застарів. Але що ми можемо міняти, якщо всі ініціативи опозиції "банятся" більшістю в сесійній залі?

- Як оцінюєте загальний стан свободи слова в Україні? Ви якось сказали, що ми скотилися на рівень 2002 року, але ж тоді не був так розвинений Інтернет. Невже розвиток Інтернету, електронних ЗМІ, соцмереж не є гарантією захисту певного рівня свободи?

- Свобода слова - це не вибіркове якість. Це стан, коли кожна людина може висловити, що вона думає, в будь-якому місці, і не боятися, що в неї виникнуть проблеми. У Росії Інтернет досить вільний, але не можна сказати, що в Росії є свобода слова. Не можна говорити, що якщо свобода є в Інтернеті, то вона частково є. Вона не може бути частковою - свобода слова або є, або її немає. Тому так, Україна в цьому показнику скотилася на рівень 2002 року.

- Якою у зв'язку із цим ви очікуєте парламентську кампанію-2012?

- Все буде дуже жорстко - це буде друге Мукачеве 2004 року. Я думаю, що в хід підуть біти, будуть розбиті голови. Всі передумови до цього є. Зміна влади у нас завжди проходила спокійно. Ми завжди отримували зміни малою кров'ю, тому, напевно, і не цінували цього. Може бути, країна повинна пройти через якісь випробування, для того, щоб почати цінувати те, що у нас є. Тому ці вибори пройдуть дуже складно.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Комментарі

Останні новини
Загрузка...