RU

Семен Семенченко: Ми переможемо, але не через місяць

06.08.2014, 14:38
Семен Семенченко: Ми переможемо, але не через місяць - Фото
Семен Семенченко

Комбат батальйону "Донбас" - про добровольців, неписьменних генералів, бойовий бартер і про те, як почути Донбас після війни

Командир батальйону добровольців "Донбас" Семен Семенченко на два дні приїхав до Києва із зони проведення АТО, щоб провести кілька зустрічей. Інтерв'ю з кореспондентом ЛІГАБізнесІнформ записувалося буквально "на колесах" в автомобілі комбата.

- Які головні потреби батальйону зараз, чого не вистачає і чому?

- Бракує важкого озброєння, яке мало видати Міністерство оборони України. Бракує техніки. Але міністерство нам видавати нічого не хоче.

- Чому?

- Швидше за все тому, що не хоче підняти свою дупу. Кожна видача повинна бути за законом узгоджена в інших інстанціях. Але це в мирний час, а зараз війна. Думаю, якби Автомайдан приїхав, видав цим хлопцям в кабінетах пі***ів, змусив бігати - все це можна було б зробити за один день. Та й міністр оборони теж міг би покарати пару разів винних. Але зараз вони сидять і нічого не хочуть робити.

Проблема друга - каски та бронежилети. Нічого нам влада не передавала і зараз не всі бійці цим забезпечені. Третя проблема - дуже низька зарплата. Мені особисто все одно. Але що таке для бійців 980 гривень? Зараз нам сказали, що покладаються якісь АТОшні 3000 гривень. Але в законі цього немає, тому що там всі категорії враховані, крім резервістів. А ми і є резервісти

Всі наші бійці - добровольці. Але ж у кожного є сім'я, якій потрібно щось висилати. В результаті у деяких бійців періодично виникає спокуса конфіскувати щось у бойовиків. Таке буває. Ми 20% батальйону перетрусили, щоб прибрати людей, схильних до різних неправильних речей. П'ють, наприклад. З іншого боку батальйон - точний зліпок нашого народу.

Є потреба в психологах. Держава про це не турбується. У підсумку в якійсь суперечці боєць може пересмикнути автомат, можуть побитися. І п'ють не від того, що алкоголіки - розрядитися намагаються. Ну, уявіть. Брали штурмом об'єкт, але потрапили в засідку. Довелося відступити, але дві людини зникли. Через два дні прийшли забрати тіла, а вони роздулися. При вигляді своїх товаришів в такому вигляді... Людям важко. Я сам перший місяць ночами підхоплювався з думкою, що ми потрапили в засідку, всіх оточили. Потім через годину в голові щось клацає і все нормально. Зараз це вже пройшло. Але багато хто досі не можуть прийти в себе.

- Яка техніка є в батальйоні?

- 42 машини, але жодної машини армія не дала. Машини найрізноманітніші - починаючи від Жигулів, закінчуючи КрАЗами, які ми бронюємо своїми силами. Робимо тачанки - пікап з кулеметом. Паливо - дуже велика проблема. На пальне йде 20 тисяч гривень на день.

- А хто збирає гроші? Звідки вони приходять?

- Гроші збираємо своїми силами. Незважаючи на різні чутки, жодної копійки від олігархів ми не взяли. Фінансують нас всі бажаючі. Наприклад, зустрічаюся з одним народним депутатом. Він питає, хто нас фінансує. Я відповідаю: ти і фінансуєш, ти нам 100 тисяч за останні два місяці перерахував. Він вважає, що це дрібниця. Але таких людей багато - хтось більше перераховує, хтось менше. Ось ця машина, на якій ми їдемо - це 5 канал нам подарував (Chevrolet Suburban зі свіжими кульовими отворами на лівом борту). Ще одну машину нам подарувала макаронна фабрика. Мільйон гривень принесли люди, які просили не афішувати їх імен. Нам цих грошей вистачило на п'ятьох загиблих - по 200 тисяч гривень на сім'ю полеглих воїнів. Це були бійці, загиблі в Карлівці. Пораненим відразу виділяємо 10 тисяч гривень. Зробили благодійний фонд, почали збирати гроші серед української діаспори в світі. Зараз створюємо систему звітності, щоб кожен в режимі онлайн міг усе побачити.

- А як загалом - грошей вистачає?

- Зі скрипом, але кінці з кінцями зводимо. Ми намагаємося про своїх піклуватися. Зараз взяли лікарські склади сепаратистів на 15 мільйонів гривень. Люди з усієї Росії збирали та надсилали, а ці суки все ховали. Ми зараз всі ці препарати роздаємо по лікарнях. Щось нам теж дісталося, на медслужбу.

- Скільки зараз бійців у батальйоні?

- 500 чоловік. З резервом - 4,5 тисячі осіб. У нас три бойових роти і окремий взвод БТР. Але три БТР, які нам дали, вже зламалися. Їх зняли з якоїсь учебки. Це машини 60-70 років в жахливому стані. Нам потрібні танки. Але їх нам теж не дають. Доводиться вимінювати. Підтримка одного танка коштує чотири відра раків - це якщо під Донецьком. Якщо в Луганській області - там інакше: день літає наш літак в інтересах танкової бригади, а потім нам дають один танк. Я серйозно.

- З ким воює батальйон - чи зустрічаються громадяни РФ, осетини, чеченці?

- Зустрічали чеченців, азербайджанців, білорусів. Багато осіб, національність яких важко встановити. Половина - місцеві ідіоти Донбасу. Плюс козаки і диверсанти РФ.

- Де зараз знаходяться бійці? Які цілі?

- Ми звільнили район Артемівська, міста Попасне, Лисичанськ. Зараз добиваємо угруповання в Первомайську і вирушаємо в Донецьк.

- А що в Первомайську? Наскільки я знаю, вже більше двох тижнів йдуть бої.

- Справа в тому, що йдеться не тільки про Первомайськ. Там ще Стаханов, Ірміно, Кіровськ - ціла агломерація, близько семи міст. Інша проблема - терористи штовхають нас на масові жертви, але ми цього уникаємо. Просуваємося тільки в тому випадку, якщо впевнені у своїх силах.

- Як моральний дух бійців?

- По-різному. Більшість - відмінно. Ті, хто тільки потрапив до нас - намагаємося їх ставити в другий ешелон, використовувати їх в тих місцях, які їм під силу. Деякі ламаються. Все-таки це не іграшки, а війна. Моральний дух більшості високий, незважаючи на всі обстріли і відсутність сприяння з боку армії з постачання. Бійці бачать, як їх підтримує суспільство, бачать малюнки дітей, бачать людей, які приходять підтримати. Це зміцнює дух. 75% бійців батальйону - жителі Донбасу. Це місцеві. Вони звільняють свою землю.

- Як ти оцінюєш оснащення і підготовку терористів?

- Я бачив базу підготовки батальйону "Привид" Мозгового в Лисичанську. Вони там кинули стільки зброї! ПТКРи, танкетки інженерні, важкі кулемети різних видів, міномети. І це тільки те, що вони вважали за непотрібне. Шалені склади продовольства. Вони все ще вірять у свою перемогу. Не забувайте, що 90% звільненої території вони самі залишили. Ми просто йдемо слідом за ними. Слов'янськ, Краматорськ, Костянтинівка - вони самі покинули ці міста.

- Багато говорять про зрадників в Генштабі. Що ти можеш про це сказати?

- Не готовий вішати ярлики. Але практично всі командири, з якими я спілкуюся, говорять про те, що коли використовують маршрути пересування, які дає їм керівництво, то найчастіше потрапляють в дупу. Якщо тут же роблять все по-іншому - все проходить нормально. Проблема зрадництва є. Відомі суми, які сплачуються - $70-100 тисяч за зданий маршрут, за команду висунутися в якийсь район. Я не готовий називати прізвища - я не контррозвідник, я не знаю. Але ця проблема існує, тому що є речі, які нічим іншим пояснити не можна.

Що стосується генералів. Є реальні бойові генерали, працювати з якими приємно. А є неписьменні ідіоти, які кажуть встановити прапор до певної дати, забороняють робити розвідку - мовляв, що там дивитися?! Природно, до цього пристосувалися. Якщо вимагають йти без розвідки, зазвичай командир використовує "ВОВ" - "виявлений, обстріляний, відійшов, товаришу генерал!" Все. І робить правильно. Бо якщо без жертв кілька разів ткнути носом в необхідність розвідки - генерали починають включати голову і згадувати, чого їх навчали в училищі. Але не можна сказати, що такі все. Є багато цілком адекватних людей.

Купа добровольців не бере участі в війні, хоча хоче цього і має військові спеціальності. А є інша купа людей, яким автомат в руки давати не можна, а їх забирають в армію 

- Яким зараз повинно бути головне завдання в Донбасі? Раніше говорили, що потрібно будь-якою ціною перекрити кордон, але ми бачимо, як це важко.

- Головне завдання те саме - захистити кордон. Наведу приклад. До мене звертаються волонтери, які реально доставляють продукти харчування блокованим силам АТО. Не армія доставляє, а волонтери. Армія звітує. Питання в тому, чому не вирішується логістична задача. Будь-який директор фірми, якщо дати йому завдання, це зробить. Армія чомусь це питання не вирішує.

Є проблема набору людей. Купа добровольців не бере участі в війні, хоча має бажання і має військові спеціальності. А є інша купа людей, яким автомат в руки давати не можна, а їх забирають в армію. Звідси самостріли, вогонь по своїх, пияцтво, мародерство, які є в будь-якій армії світу. Але це ж можна мінімізувати, якщо підійти до справи по-іншому!

- Що робити у звільнених містах? Чи можна переконати обдурених громадян України в Донбасі, що армія - визволителі? І що робити з тими, хто не асоціює себе з Україною?

- Необхідно терміново підвищувати авторитет влади. Потрібно пояснити людям, що повернення до минулого не буде. В жодному разі не повинні знову отримувати владу попередні чиновники, кримінальні авторитети, "господарники", які займали місця в органах управління. Якщо люди побачать, що всіх цих покидьків у владу не пускають - вони почнуть владі довіряти. Мають бути надіслані численні перевірки по господарствах, по виконкомах. Ці перевірки повинні базуватися на твердженні, що крали всі. Доказів - повно. Потрібно проводити десепаратізацію. Потрібно знаходити прихованих бойовиків, тому що багато тих, хто воював, кинули зброю, але не змінили своїх поглядів

Якщо всього цього не буде - ніяка робота з розумом, ніяка просвітницька робота волонтерів та програми на телебаченні не дадуть результату, бо не буде довіри. Держава має всі сили, щоб не допустити реваншу клану людей минулої влади. Якщо держава цією можливістю не скористається, то це зробимо ми - не батальйон "Донбас", а прості люди, яким не все одно.

- В Генштабі прогнозують протягом місяця закінчити активну фазу військової операції в Донбасі.

- Це можливо. Але місяця мало. Сам Донецьк - одне місто - треба зачищати не менше півтора місяців. Це в тому випадку, якщо не зміниться ситуація по живій силі і техніці у бойовиків.

- Як оцінюєте вчинок чотирьох сотень українських піхотинців і прикордонників, які перейшли кордон з Росією?

- Я більше ніж упевнений, що більшість з них зробили це не через боягузтво, а через те, що вони вже засумнівалися в тому, на чиїй стороні воюють. Логістичні завдання не вирішувалися, постачання не було. Вони були в тяжкому становищі, їх обстрілювали з різних сторін. У будь-якому разі, солдат звинувачувати не можна. Звинувачувати потрібно генералів і офіцерів. Офіцер повинен здохнути, але вивести своїх людей через свою територію. Ось до офіцерів особливе питання. Солдат звинувачувати важко. Не потрібно забувати і про те, що були і бійці, які не перейшли кордон з Росією, а прорвалися з оточення по нашій території.

- Зараз пропагандисти Кремля розкручують тему "добровольчі батальйони повинні йти на Київ міняти владу". Це реальний сценарій? Якою буде роль батальйонів після війни?

- Я категорично проти будь-яких військових переворотів. По-перше, це не панацея. Де той уряд, який прийде на зміну? Де та економічна програма, яка виправить ситуацію? Де ті десятки тисяч фахівців, якими ми замінимо корупціонерів? Цього всього немає. І поки цього немає, говорити про це всім просто злочинно

По-друге, у нас є легітимно обраний президент. Він абсолютно не вичерпав свого кредиту довіри. Його можна критикувати, йому можна щось пропонувати. Але ось таким чином його міняти ми не маємо права - ми його самі вибирали.

Третє - з приводу "йти на Київ". Йти на Київ треба. Але не військовим шляхом, а як активний загін громадянського суспільства, як альтернатива, як люди, що мають волю до дій, які не бояться і розуміють, що їхні товариші не повинні загинути марно. Ці люди мають мету вищого порядку. І це, звичайно, цікаво. Але й то не факт, що йти потрібно для того, щоб змінювати уряд. Можливо, краще тиснути, контролювати, пропонувати.

- Критики добровольчих батальйонів часто використовують аргумент про те, що ці батальйони - приватні армії олігархів. Згадують Коломойського. Вони стверджують, що добровольці в майбутньому можуть стати проблемою для президента і України.

- Добровольці - це позасистемні люди. Зрозуміло, вони стануть проблемою чинної влади. До речі, не впевнений, що проблемою президента. Я з ним зустрічався. Він здався мені досить щирою людиною. Але хочу засмутити: від президента дуже мало залежить в країні. У будь-якому разі - зараз, коли державна машина дісталася від попереднього режиму. Президента можна багато за що критикувати, але я б не став його відразу зараховувати у вороги України. Абсолютно не згоден. Але, зрозуміло, добровольці стануть проблемою для тих, хто звик працювати з системними олов'яними солдатиками, які будуть сидіти вдома без ноги, з посібником, і просто дивитися на пролітаючі повз Мерседеси. Позасистемні люди не побояться і діятимуть.

Повинен сказати, що всі ці критики добровольців займаються створенням міфів. Це казкарі. Які приватні армії?! Люди йдуть вмирати за Коломойського, чи що?! За що? 980 гривень - вся зарплата. Ці міфи - маячня і вигадки негідників, які звикли обливати брудом все навколо. Професійні мерзотники, яким часто допомагає "диванна сотня". Слава Богу, Україна змінилася. Я впевнений, що люди знайдуть в собі сили розібратися в тому, хто є хто.

- Ми переможемо?

- Народ обов'язково здобуде перемогу. Але до цього, на жаль, доживуть не всі.

Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ у Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини