Перший політтехнолог Тимошенко: Мотивів вбивати Щербаня не було

15.11.2011, 11:17
Перший політтехнолог Тимошенко: Мотивів вбивати Щербаня не було - Фото
За словами політтехнолога, в 1996 році і 2004-му були вже дві абсолютно різні Тимошенко

За найактивнішої участі цієї людини 15 років тому був реалізований політпроект "Юлія Тимошенко". Йому ж довелося мати справу з горезвісною ЄЕСУ

Політична кар'єра Юлії Тимошенко почалася в 1996 році, коли майже нікому невідома бізнес-леді з Дніпропетровська потрапила до Верховної Ради. Політтехнолог Андрій Золотарьов, який працював на очолювану нею корпорацію Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ), був людиною, яка 15 років тому відповідала за "проект Тимошенко". В інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ Золотарьов, на очах якого проходило становлення дніпропетровської еліти, погодився розповісти про саму Тимошенко, звичаї бізнесу середини 1990-х і прокоментувати реанімацію проти екс-прем'єра кримінальних справ 15-річної давності.

- Розкажіть, як ви потрапили на роботу в ЄЕСУ.

- Завдяки збігу обставин. Не більше. До 1996 року я провів ряд виграшних кампаній - по виборах народних депутатів, вибори мера Дніпропетровська. До того моменту вже створив собі репутацію у певних колах. Влітку 1996-го від людей, близьких до Павла Лазаренка (тодішнього прем'єр-міністра України, - ред.), мені надійшла досить туманна пропозиція. Завдання стояло так: зібрати групу журналістів, політтехнологів і соціологів, яка б в призначений час у призначеному місці зуміла б себе показати. Ніхто не говорив, що Тимошенко збирається на вибори. Завдання конкретизувалося тільки восени: їхати до Кіровоградської області та забезпечити результат. Ніяких других турів, тільки переконлива перемога Тимошенко в першому. Ми отримали 91% голосів. Юлія Володимирівна була на той момент уже відомим бізнесменом, але не мала політичного досвіду.

- Що на той момент представляла ЄЕСУ?

- У стінах корпорації пафосний дух обкому КПРС був змішаний з відчайдушністю і хвацькістю фірми середини 1990-х. Наприклад, рядові співробітники без запрошення не могли пройтися по президентському поверху. Там на рецепції сиділи серйозні хлопці з "Титану" з автоматами. Важко сказати однозначно, на чиєму боці була правда життя. Багато конфліктів і протиріч усередині корпорації було зумовлено різницею у світогляді і життєвому досвіді співробітників.

До ЄЕСУ, до речі, існувала корпорація Український бензин, знаменитий КУБ, яка квартирувала в парку Шевченка. Стиль КУБа був втілений в транспаранті, що висів на річниці компанії - "Хто з нами не працює, той з нами не їсть".

Між КУБом і ЄЕСУ був період Співдружності, коли спільний бізнес намагалися робити Тимошенко і Віктор Пінчук (під патронатом Лазаренка, звичайно). Це було недовго, близько року, потім побили горщики. При цьому вони квартирували в інституті трубної промисловості у Дніпропетровську на вулиці Писаржевського, 1. "Заклятих друзів" розділяла якась пара поверхів.

У великий бізнес Тимошенко потрапила саме в момент зламу Союзу і стрімко піднялася на постачання ПММ з Росії. Була така знаменита Російська товарно-сировинна біржа, шлях Тимошенко у великий бізнес проходив через неї. Не обходилося і без проблем. У 1994-му Тимошенко по-крупному кинули китайські партнери на якихось операціях з металом...

- Всі компанії перебували під патронатом Лазаренка?

- Без патронату Лазаренко в той період в Дніпропетровську працювати по-великому було неможливо. Павло Іванович був всюдисущий і всемогутній. І багато з тих, хто сьогодні завзято кидають в нього каміння, тоді стояли по стійці смирно, прикладали руку до козирка і ділилися з ним доходами.

- Коломойський теж?

- Група Приват - окрема тема, у них було особливе становище, більш незалежне. Напевно, вони виявилися спритнішими та хитрішими за багатьох тодішніх стовпів дніпропетровського бізнесу. Але і вони були змушені жити за тими правилами, які диктував Павло Іванович. Бо поза цих правил у великому бізнесі в Дніпропетровську нічого вижити не могло.

- Коли Тимошенко потрапила в команду Лазаренка?

- На початку 1990-х. У 1992 році Кравчук філігранно розвів дніпропетровську еліту. Справа в тому, що тоді Дніпропетровськ був не по зубах президенту. Це місто завжди було державою в державі. В якому гендиректор Південмашу мав свій авіапарк, підпорядковувався безпосередньо ЦК, мав навіть власні ДАІ і прокуратуру. І традиційно в Дніпропетровську банкували два клани: металурги і оборонники. Групи слабші, типу будівельників, долучалися до них. Кадри кувалися в цих кланах. Аграрії в Дніпропетровській області ніколи не були на перших ролях. Регіон був промисловий, і сільські кадри погоди не робили. Всі до останнього чекали, що першою особою стане Валерій Пустовойтенко. Це було логічно і очікувано. Пустовойтенко вже думав про те, як розставить меблі в кабінеті глави обладміністрації.

І тоді Кравчук поставив колишнього голову колгоспу Лазаренка губернатором такої консервативної області. З прогнозованими соціальними ліфтами, з чітким табелем про ранги. Це змішало всі розклади і багато в чому визначило долю регіону. Прихід Лазаренка ламав багато існуючих зв'язків і порядків. На той момент він ще не набрав ваги, не обріс зв'язками, командою. Йому потрібні були свої люди. У цей момент шляхи Тимошенко і Лазаренка й перетнулися.

Тим більше що, якщо бути об'єктивним, Юлія Володимирівна вміла добиватися результату. Це був 1992 рік, в цей період якраз стрімко злетів КУБ. Вони отримали монополію на поставки ПММ сільському господарству області. За три роки Тимошенко пройшла шлях від відеопрокату до великого бізнесу. З іншого боку, можливості тоді такі давалися багатьом. Але піднімалися не всі. Комусь не вистачало характеру, комусь мізків. У випадку з Тимошенко її харизма та інтелектуальні здібності команди принесли результат. У тому числі і матеріальний.

- Коли ви з нею познайомилися?

- У кабінеті Тимошенко в ЄЕСУ. Треба було зробити передвиборчу фотосесію. Вже наявні знімки не підходили. Юлія Володимирівна виглядала дуже яскраво і розкуто, але для сільської глибинки це було зухвало чужорідно. Її манера одягатися, її дорога біжутерія там були недоречні. Для сільського округу потрібно було виглядати скромніше, наблизитися до людей. Ми спробували трансформувати яскраву бізнес-леді в сільську вчительку.

Потім уже, по більшій частині, бачилися в ході кампанії в Бобринецькому виборчому окрузі. Спочатку ситуація з виборами була непроста. Намітився конфлікт між прем'єром Лазаренком і головою Адміністрації президента Дмитром Табачником. Зірка глави АП ще не закотилася, і палиці в колеса він міг встромляти. За два місяці до виборів почали тиражувати чорнуху - розклеювали ксерокопії зі справи, яка стосувалася затримання Тимошенко в 1995 році в Запорізькому аеропорту з валютою.

Не можна сказати, що ми приїхали, і для нас скрізь горіло зелене світло. Працювати доводилося в режимі бліцу і з коліс. Про Тимошенко тоді знали, що вона мільйонерка з Дніпропетровська, яка з вертольота гроші розкидає. Такі гуляли чутки. За місяць з невеликим перевернули ситуацію.

- Яке враження Тимошенко залишила після першого спілкування?

- Серед дніпропетровського бізнес- і політбомонду зустрічалися різні персонажі, від відвертих хамів і солдафонів до веселих пройдисвітів типу Бендера. Тимошенко була не схожа ні на кого. Вона була тоді, як згусток енергії, чарівна, екстравагантна, дотепна, швидка в реакціях. Тільки Тимошенко могла о 4 годині ночі проводити робочі наради.

У той момент з нею працювати була дуже легко. Тоді в неї не було зарозумілості, поблажливого ставлення до людей. Усі раціональні аргументи приймалися. І в плані зручності роботи я знав небагато людей, які могли так, як вона, адаптуватися до ситуації і навчатися на ходу. Проблеми кандидата на виборах в 1996 році як такої не було. Треба віддати належне Тимошенко: питання типу "вам заплачено, а я лише заїду за мандатом" в принципі не стояло! Про роботу восени-взимку 1996 року у мене залишилися найкращі спогади.

- Чому ви її навчали?

- Часу на тренінги не було. Якщо сформулювати коротко, треба було зробити так, щоб вона не виявилася в положенні Вінні-Пуха, який поліз за медом до "неправильних бджіл". Наприклад, їй доводилося пояснювати, що кортеж з Мерседесів в сільському виборчому окрузі, де люди в деяких селах до жовтня ще не бачили гривень, - це перебір. Тоді ж був період безгрошів'я. Людям не платили пенсію. Скрізь процвітали бартерні розрахунки. Так що, для кампанії був обраний образ чудотворця. Людини, яка одним махом вирішує всі проблеми.

Ключовою проблемою округу була невиплата пенсій. Тут треба віддати належне Павлу Івановичу: на той момент принцип "сказав - зробив" у нього працював беззастережно. Була сформульована проблема, нам було обіцяно її рішення, яке відкривало дорогу практично до абсолютної перемоги. Яку ніяким компроматом було не перебити. Команда Лазаренка дуже потужно спрацювала на те, щоб перетягнути на сторону Тимошенко місцеву владу. Це їй блискуче вдалося.

- Хабарами?

- Свічку не тримав, але... Люди Лазаренка грошима не смітили. Для мажоритарного округу діяли вони системно і гнучко. Команда Лазаренка працювати вміла. Їм вдалося навіть нейтралізувати протеже Табачника, який сидів спокійно в Кіровограді і писав реляції про те, як успішно веде кампанію.

Зараз це виглядає досить наївно, але коли під час виступу Юлії Володимирівни в сільському клубі вимикалося світло (відбувалося це регулярно і повсюдно), слідував дзвінок куди треба, і світло з'являлося. Чи треба говорити, що решта додумував людський поголос. На початок грудня, за тиждень до виборів, констатував факт того, що на окрузі стихійно сформувався фан-клуб Тимошенко, показник підтримки перевалив за 70%. І можу сказати точно: Бобринецькій футбольній команді за те, що вона змінила назву на "Юлія-Новатор", грошей точно не платили.

- Якою Тимошенко була в особистому спілкуванні?

- Здебільшого, мені доводилося спілкуватися з нею, коли вона була в гарному настрої. Було досить легко і невимушено. Тоді всі розумні і аргументовані пропозиції вона приймала. У неї була готовність змінюватися, вчитися, щоб увійти в нове для себе середовище. Проте пізніше, в 2004 році, мені здалося, що говорю з іншою людиною. Вона дивилася крізь мене, наді мною. Це був вже небожитель, який простих смертних в упор не бачив.

Про те, що Тимошенко до тих пір була нормальною людиною, говорить такий випадок. Під час кампанії в Бобринецькому районі Тимошенко привезли до інтернату для дітей-інвалідів. Видовище було не для людей зі слабкими нервами: убогий інвентар, погнилі матраци, страшний запах. На Тимошенко це справило враження. Незважаючи на те, що на результат виборів це вплинути не могло: більшість дітей було з районів, що не входили в округ. А ось неприємності це могло створити цілком реальні. Що потім і сталося. Аргументи щодо того, щоб надати допомогу через два тижні, після виборів, були відкинуті. І через 24 години з Дніпропетровська дітям привезли все необхідне. А мені потім довелося довго легалізовувати цю допомогу і відбивати скарги на підкуп виборців у Центрвиборчкомі.

- Скільки ви працювали з Тимошенко, і з ким працювали з її родичів?

- З Тимошенко працював рік, з літа 1996-го. Але мені частіше доводилося спілкуватися з її свекром, Геннадієм Опанасовичем Тимошенко. Той же Микита Потураєв, який був прес-секретарем Тимошенко на виборах, більше спілкувався з нею. Стосунки між Юлією Володимирівною і свекром були неоднозначні. Були певні ревнощі. Тих людей, яких вона вітала, Геннадій Опанасович третирував (хоча, по суті, він був нормальним, непоганим мужиком). Саме у нього було право підпису. Цей момент особистісного ставлення іноді виявлявся проблемою в роботі. Навіть такі дрібниці, як виділення канцелярських товарів для рекламно-інформаційного департаменту ЄЕСУ чи закупівля інструментів для музичного колективу з Бобринця, проходили через Геннадія Опанасовича. Тимошенко вирішувала стратегічні, глобальні питання.

- Ви були посвячені в бізнес-деталі того, що відбувається в ЄЕСУ?

- Безумовно, питаннями бізнесу я не займався. Але уявлення про те, як він вівся, мав. Економіка страждала від дефіциту грошей. По суті, ЄЕСУ на той момент була способом перевести в готівку економічні можливості і політичний ресурс. Влада на той момент ще не повною мірою оформилася - ще не існувало такого поняття, як відкат. Влада крала, але набагато менше. І Павло Іванович вирішив першим підійти до цього питання системно. І зрозуміло, що корпорація ЄЕСУ грала за тими правилами, які були прописані не Тимошенко.

Суть полягала в тому, що ЄЕСУ виробляла до 12 товарообмінних операцій, поки на певній стадії не випадали живі гроші. З неабиякою вигодою або, як тоді говорили, підйомом. У ЄЕСУ була досить потужна економічна команда, яку очолював Олександр Гравець. Як хороший начальник генштабу, він був автором і розробником основних економічних схем. Пізніше, коли компанію стали відверто "кошмарити", він вибрав за краще виїхати в Ізраїль. Ще був потужний на той момент юридичний департамент.

- А конкуренти у ЄЕСУ були?

- Хто пам'ятає зараз корпорацію Республіка?..

- Ви застали період війни держави з ЄЕСУ?

- Я розумів, що після усунення Лазаренка це рано чи пізно відбудеться. Питання було тільки в часі. Я і багато людей з корпорації були проти форсування подій. Я маю на увазі відому прес-конференцію Тимошенко та Єльяшкевича з вимогою імпічменту Кучми влітку 1997 року. Після цього ЄЕСУ почали рвати вже по-справжньому. Тоді ж дали тріщину і відносини Тимошенко з Лазаренком. Юлія Володимирівна мала свої плани на Громаду, почала фінансування партії і розраховувала очолити її. А в підсумку Павло Іванович прийшов на з'їзд, який проходив у Будинку Кіно, та й сказав: "Це моя партія". Треба було бачити обличчя Юлії Володимирівни...

- Які до цього у Кучми були стосунки з Лазаренком?

- Стосунки у них були далеко не безхмарні ще з тих часів, як Лазаренко був губернатором. Я прекрасно пам'ятаю, як відставлений прем'єр Кучма прийшов на форум Міжрегіонального блоку реформ. Йде собі сірий мужичок в кепці-аеродромі, ніхто його не зустрічає, нікому не потрібен, нуль уваги до екс-прем'єра. Наочно і демонстративно. Скажімо так, під час кампанії 1994 року - мінімум до другого туру - Павло Іванович не поспішав допомагати Леоніду Даниловичу. Він спочатку поставив на Кравчука.

Але мабуть, у результаті прагнення Кучми спертися на тверде перемогло. На тлі інших регіонів дніпропетровський менеджмент виглядав більш фундаментально. У тій же Кіровоградській області ефективність управління була на порядок нижче.

- Кучма був у долі?

- Це залишилося між ним і Лазаренком. Хто такий Павло Іванович, Кучма чудово знав. Так що, сильно лукавить він, коли говорить про те, що він запрошував на пост прем'єра міцного господарника з чистими руками, просто янгола у плоті, а у нього звідки не візьмися роги виросли.

- Ви згодні із звинуваченнями Генпрокуратури проти Тимошенко?

- Студент-першокурсник знає визначення права: це формально виражена міра загальної рівності і справедливості. Тут немає ні права, ні рівності, ні справедливості. Процес над Тимошенко - це спроба під виглядом правосуддя розібратися з конкурентом. Тільки замість "биків" і "торпед" - прокурори і Гаррі Поттер в суддівській мантії.

Якщо підходити справедливо - це той випадок, коли джентльмени - вперед. Якщо судити Тимошенко, то на лаву повинні сісти для початку кілька тисяч, у яких життя вдалося. Ці кілька тисяч людей уособлюють ділову та політичну еліту України. У тому числі діячі, які сьогодні широко представлені в Адміністрації президента, у Кабміні, депутатському корпусі. Кокетування бізнесмена до законів було запрограмовано. Коль судити, так усіх. ЮВТ була в цьому плані не гірше і не краще, ніж будь-який інший донецький або дніпропетровський бізнесмен.

Дніпропетровський бізнес завжди відрізнявся зацикленістю на грошах і гранично прагматичним, що межує з цинізмом, підходом. Пам'ятається, в 1993 році Тігіпко, тоді голова правління ПриватБанку, повчав журналістів щодо того, що в умовах будівництва капіталістичного майбутнього вони не повинні витати в хмарах, а повинні повзати, як крокодили, по землі: швидко-швидко. Було відчуття легкого сюрреалізму. Адже на якихось п'ять років раніше він настільки ж пафосно, тільки як секретар обкому ВЛКСМ, говорив дещо інші речі.

- Хіба ЄЕСУ вело бізнес виключно чесно?

- ЄЕСУ, по суті, була прокладкою між владою і економікою, трансформувала адміністративні можливості влади в конкретні фінансові вигоди. Це був державний бізнес, тісно переплетений з владою. Досить сказати, що у відносинах ЄЕСУ з дніпропетровською владою неозброєним оком було видно, що люди ці не чужі одне одному. Дуже багато людей з кадрової обойми обласної влади прийшли на роботу в ЄЕСУ. Батько нинішнього губернатора Дніпропетровської області Вілкула, нинішній мер Кривого Рогу тоді очолював гірничорудний департамент ЄЕСУ. Переплетення це було помітно навіть у дрібницях. Лазаренко вже прем'єрствував в Києві, але службові Опелі облдержадміністрації продовжували заправлятися в гаражі ЄЕСУ. Скінчилася дружба - звалився бізнес, точніше влада, навалившись усією своєю вагою, його задавила.

ЄЕСУ працювала за правилами, які не вона прописувала. Коли керівництво одного з металургійних підприємств Дніпропетровська вийшло на Газпром і домовилося про прямі поставки газу, його досить грубо віджали. З точки зору нормальних конкурентних відносин це нечесно. Але це у великих і малих масштабах у нас до цих пір повсюдна практика, коли близькість до влади стає конкурентною перевагою. Або в Донбасі все було по-іншому? Зверніть увагу, як наші банки вирішують питання з клієнтською базою. У кожній області у влади є свої "улюблені" банки.

Або звинувачувати Тимошенко в несплаті податків в країні, де ніхто не платить їх чесно. У всіх наших топ-політиків, які ведуть спосіб життя мультимільйонерів, гроші, як в анекдоті, з тумбочки. Який дурень буде платити податки і чесно декларувати доходи, дивлячись на розмах будівництва палацового комплексу в Межигір'ї, на циганський шик наших можновладців?

Весь великий бізнес зав'язаний на офшорах. У нас же основний іноземний інвестор - це Кіпр. І те, що зараз інкримінують Тимошенко, можна пред'явити будь-якому бізнесмену, який користується офшорами. Або судіть всіх, або нікого. А у нас голосніше за всіх кричать "Тимошенко - злодійка!" люди, чий прикид тягне так на їх десятирічний казенний оклад держслужбовця. Як сказав один американський юрист, "не показуйте мені кодекс - покажіть мені суддю".

- Зараз Тимошенко намагаються звинуватити в співучасті у вбивстві Євгена Щербаня. Гіпотетично можливо?

- Можна з таким же успіхом звинуватити її у замаху на Папу Римського...

- І все ж, мотиви могли бути?

- Між Лазаренком і Щербанем взаємні мотиви були. У них була конкуренція. Щербань був одним з господарів Донецької області. Павло Іванович як людина авторитарна вважав, що господарем має бути тільки він. І хоча Тимошенко важко було назвати неконфліктним бізнесменом, у неї не було мотиву. Принаймні, ім'я Щербаня ніколи не звучало. Найчастіше незлим тихим словом згадувався Пінчук. Був ще цілий ряд проблемних для ЄЕСУ персонажів, але вони живі і здорові.

По-друге, не її методи, однозначно. До слова, в лихі дев'яності в Дніпропетровську було куди спокійніше, ніж у Донецьку чи Сімферополі. Конфлікти найчастіше вирішувалися іншими методами.

- А що у Тимошенко на той момент було з Пінчуком?

- Якісь взаємні образи залишилися з часів їх спільного проекту Співдружність. У 1998 році у мене була можливість піти до Пінчука і зайнятися його мажоритарної кампанією. Коли я прийшов до Тимошенко прощатися, мені було сказано: "Іди працюй до кого завгодно, тільки не до Пінчука". Там була якась дуже сильна особиста образа.

- Чи є у Тимошенко політичне майбутнє?

- Майбутнє Тимошенко сьогодні у найменшій мірі залежить від неї самої. У більшій мірі буде залежати від дурості і спраги помсти української влади, а також послідовності європейських політиків. Сьогодні Тимошенко перетворюється на політичний міф, вона може стати українською Аун Сан Су Чжі або Беназір Бхутто, для яких моменти перебування в камері стали лише етапом політичного шляху.

І треба пам'ятати, що безглузде загвинчування гайок завжди закінчується зривом різьблення. Питання тільки в тому, коли зовнішні обставини дотиснуть українську владу. До речі, є один принциповий момент, Тимошенко зразка 2004-2011 рр.. затребувана не буде. Вона повинна змінитися. Можливо, змінити команду, яку, схоже, перебування Тимошенко у в'язниці влаштовує. Вони живуть на відсотки з її політичного капіталу. Так що, поки для Тимошенко ще не все втрачено.

Сергій ВИСОЦЬКИЙ
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини