Гайдай: Янукович повинен випустити Тимошенко чи пересаджати своїх

11.05.2012, 11:38
Гайдай: Янукович повинен випустити Тимошенко чи пересаджати своїх - Фото
Гайдай вважає, що влада повинна або випустити Тимошенко з в'язниці, або посадити туди більшість своїх же представників

Політтехнолог - про іміджеву катастрофу влади, політичний крах Тимошенко й секрети успіху на виборах мера Києва

Власник і директор зі стратегічного планування соціально-інжініріногового агентства Гайдай.com, політтехнолог Сергій Гайдай в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ висловив свою точку зору щодо складного іміджевого положення перед Заходом і власними громадянами, в якому опинилася нинішня влада на чолі з Віктором Януковичем. Також експерт поділився впевненістю в політичному заході Юлії Тимошенко, окреслив основні тренди парламентської кампанії-2012 і дав кілька порад кандидатам в мери Києва.

- Наскільки серйозно варто сприймати владі сигнали Заходу про порушення прав і свобод в Україні й натяки на міжнародну ізоляцію?

- Це серйозна проблема. Для будь-якої влади, якою б вона не була, дуже важливо таке поняття, як легітимність. Легітимність - це те, наскільки багато громадян готове делегувати цієї влади право реалізувати владні повноваження. Якщо таких громадян мало, то влада перебуває під загрозою відсторонення, причому не завжди мирного і не завжди законного. Відсутність легітимності - хороший грунт для соціальних вибухів і революцій. Все, що відбувається з владою сьогодні в світлі останніх подій - це, безумовно, іміджева катастрофа.

Але мені здається, потрібно говорити не про катастрофу конкретно цієї влади, а політичного класу України як такого. Тому що 20 років політичний клас, який очолює Україну, не змінюється. Не зазнали змін правила гри, які склалися ще на зорі незалежності. А український народ сильно підріс інтелектуально, хто б що не говорив. Сьогоднішні політики не влаштовують сьогоднішнього українця.
Все, що відбувається з владою сьогодні в світлі останніх подій - це, безумовно, іміджева катастрофа 
- Хата українця більше не скраю?

- Вона ніколи і не була скраю, якщо відверто говорити. І потім, це неправильно інтерпретована приказка. Коли кажуть "моя хата скраю", це означає, що я сам собі господар, а не "мені все одно". Приказка насправді має позитивний контекст, якщо чітко розбиратися в українських сенсах.

- Навіть якщо проблеми є у всього політичного класу України, при владі сьогодні Янукович і його команда, їм за все відповідати. Чи є для неї механізм, щоб виправити ситуацію? У "біло-синіх" ще є резерв?


- Якщо говорити об'єктивно, то Янукович і його команда на даний момент зробили для країни конкретних справ більше, ніж зробили Ющенко і Тимошенко, але при цьому ситуація у Януковича складніше, ніж у попередників. Виявилося, що для того, щоб перекреслити всі благі ініціативи й вчинки, достатньо було засудити Тимошенко. Хоча справа не тільки в суді над Тимошенко. Справа в конфлікті цінностей нинішнього правлячого класу й середнього класу України.

Нинішній владі, безумовно, треба вирішувати "проблему Тимошенко". У даній ситуації уряду вигідніше позбутися політичного в'язня такого рангу, ніж мати у себе під боком антирепутаційну бомбу. Тимошенко у в'язниці - це бомба сповільненої дії для влади. Звільнити Тимошенко, може бути, було б і не зовсім справедливо, але іншого виходу вже просто немає.

Є ще один варіант виходу з іміджевої кризи - це розпочати масштабне реформування самих органів влади, реформування правил гри для всього політичного класу, коли більшість із тих, хто сьогодні перебувають при владі по всій вертикалі, повинні будуть опинитися поруч з Тимошенко. І тоді посадка Тимошенко не буде розглядатися як тиск на опозицію, а буде виглядати як покарання чергового корумпованого чиновника. Для цього потрібно створити вузьку групу недоторканних, які проведуть реформи по типу грузинських, а у нас поки є широка група недоторканних, які нічого не реформують.

- Влада Януковича взагалі надає значення своєму іміджу або керується принципом "проти лому немає прийому"?

- По-різному. Я не можу відповісти за президента, але знаю, що там достатня кількість розумних людей, які розуміють, що у них серйозні проблеми із соціальним діалогом. Інша справа, що у тих, хто це розуміє, часто немає можливості істотно вплинути на ситуацію. Ніяка система сама себе ніколи не реформує, це факт.
Допускаю, що буде ізоляція, але білоруський варіант нам не загрожує. В цьому випадку в Україні неминучі соціальні потрясіння ... А Януковичу буде дуже важко 

- Чи допускаєте ви можливість міжнародної ізоляції України в разі, якщо питання Тимошенко вирішене не буде?

- Так, допускаю, що буде ізоляція, але думаю, що білоруський варіант нам не загрожує. В цьому випадку в Україні неминучі соціальні потрясіння. Білорусь завжди була країною, яка так чи інакше знаходиться в ізоляції, тоді як Україна завжди була досить відкритою. Рядовий українець просто не зможе жити так, як готовий жити рядовий білорус. Зверніть увагу на те, що такого поняття, як, наприклад, "білоруський гастарбайтер" просто не існує, тоді як українці масово виїжджають на роботу за кордон. А тепер уявіть, що для цих людей закриють кордони. Ізоляція торкнеться не стільки уряду, нехай навіть у них і виникнуть проблеми із закордонними рахунками, скільки народу в цілому.

- Ізоляція означатиме кінець Януковича?

- Принаймні, йому буде дуже важко.

- Говорячи про імідж влади, не можна не згадати
вибухи в Дніпропетровську.

- Ці вибухи не піддаються традиційній логіці. Якщо вважати, що це тероризм, тоді чому не було офіційних заяв тих, хто взяв би на себе за них відповідальність і висловив свої вимоги? На бізнес-війну це теж не схоже, бо бізнес підриває конкретного конкурента в Мерседесі, а не урни біля транспортних зупинок. Напрошується також поганий російський варіант, де є підозра, що ФСБ підривало власних громадян для нагнітання страху, а уряд виступав в ролі захисника від терористів. Але такого у нас я теж не спостерігаю.

Швидше за все, дніпропетровські вибухи - це чиясь  збочена логіка. Допускаю, що існує конфлікт між якимись групами людей, що не на поверхні. І вибухи - демонстрація сили однією групою перед іншою. Просто ми про це не знаємо.

- Рік тому ви говорили, що політичне відродження Тимошенко неможливе. Сьогодні вона не сходить з перших шпальт, навіть перебуваючи за гратами. Ви досі вважаєте її політичним трупом?


- Так. Зверніть увагу на те, що Тимошенко, колись володіла рейтингом в 50%, потрапила в дуже вигідну для себе ситуацію. У в'язницю. Нагадаю, що старт Тимошенко як політика почався з СІЗО, звідки вона вийшла народним героєм й сходу взяла 7% на парламентських виборах. З тих пір вона тільки набирала бали, підтверджуючи свою популярність.

Сьогодні вона знову в такій же ситуації. І що ми бачимо? При арешті її ніхто не захищав, колонію ніхто не штурмує, революції з гаслом "Юлі волю!" в країні немає. За неї сьогодні готове проголосувати відсотків 20 населення. Але це голосувати, а вийти на акцію протесту на підтримку Тимошенко готові зовсім мало людей, воювати за неї і зовсім майже ніхто не хоче. Все це говорить про політичний крах людини. І я можу сказати, чому так сталося. Причиною всьому багаторічна політика популізму, гори невиконаних обіцянок, небажання реформувати систему, тоді коли у Тимошенко була така можливість. Прихильники Тимошенко сьогодні підтримують її, скоріше, за інерцією і через нелюбов до чинної влади.
Наявність політв'язня псує імідж країни, дає привід Заходу для тиску на владу, але не народжує хвилю протестувальників, які кидаються на амбразуру за Тимошенко 
- Ви назвали Тимошенко "майбутнім українським Ходорковським" ще до посадки. Це означає, що ви припускаєте, що все-таки екс-прем'єр буде сидіти безстроково?

- По-перше, я не знаю. По-друге, застосовуючи порівняння з Ходорковським, я говорив, що, з одного боку, наявність політичного в'язня сильно псує імідж країни в світі, дає відмінний привід західним партнерам для тиску на владу, але не народжує хвилю протестувальників, які готові йти на штурм за Ходорковського. Як бачимо, ніхто не кидається на амбразуру й за Тимошенко.

- До речі, за Луценком теж ніхто нічого не штурмує. На останнє засідання суду у його справі взагалі не прийшов жоден протестуючий ...

- Звичайно, адже Луценко молодший політичний брат Юлії Володимирівни. Їх відрізняє тільки масштаб особистості.

- Восени Україну чекають парламентські вибори. Ви як політтехнолог очікуєте в цій кампанії принципово нові прийоми, технології, маніпуляції?

- Технології з часів появи перших політиків в історії не змінювалися. У когось з'являється ідея, як жити краще, і він намагається в цій ідеї когось переконати. А способи донесення грунтуються щоразу на нових технічних новинках. Раніше це було тільки в усній формі, потім з'явилося друковане слово, телебачення, тепер ось ще й Інтернет. Так що, якщо ви запитаєте, чи буде компромат - так, буде. Але він завжди і був. Також і по всіх інших аспектах агітації та виборів.

Враховуючи, що партії сьогодні девальвовані, головним на цих виборах буде мажоритарна їх складова, йде повернення до 2002 року. Але навіть в 2002-му політична складова була визначальна - "цей кандидат за Ющенка, значить і я за нього". Зараз же на перший план вийдуть вчинки конкретних кандидатів. "Чим кандидат корисний особисто мені?" - питатимуть виборці, і не важливо, в якій він партії. Для когось це "щось" буде означати посилку з гречкою, для когось новий побудований міст, для когось відремонтоване освітлення в під'їзді чи на вулиці. А для когось - мережа юридичних консультацій в місті.

Звичайно, при владі в цьому випадку є фора в порівнянні з опозицією, тому що при владі більше можливостей зробити щось для людей напередодні виборів. Тому головна технологія виборів-2012 - соціальна користь від конкретного політика чи партії.

- Раз партійні списки вторинні на цих виборах, наскільки тоді важливі об'єднання опозиційних партій, маніпуляції з поглинанням однієї провладної партії іншою і так далі?


- Для населення це, загалом, неважливо, а для самих партій має величезне значення. Об'єднання - це гарантія для конкретних політиків зберегти за собою мандат ще на один термін.

- Ваш прогноз на конфігурацію парламенту наступного скликання ...


- Буде дуже строкатий склад. Туди увіллється маса мажоритарників, це створить багато груп і угрупуваннь, дуже довго будуть формувати більшість. І президенту, зокрема, буде важко впоратися з такою різношерстою публікою.
У Раді буде дуже строкатий склад. Влада зможе залучити велику кількість мажоритарників, але гарантованої більшості це не дасть 
- Ви думаєте, що так звані незалежні мажоритарники масово не побіжать записуватися в провладну більшість?

- Я думаю, що влада зможе залучити під свої знамена велику кількість мажоритарників, але гарантованої більшості це не дасть.

- Крім парламентських виборів, нас чекають вибори мера Києва. Безвідносно до персоналій дайте пораду - що повинен робити кандидат в мери столиці, щоб перемогти?


- Перше - запропонувати киянам зрозумілу працюючу ідею. Припустимо, виселення бюрократичного апарату влади за межі столиці, як це відбувається в багатьох країнах. Наприклад, у Туреччині Ататюрк виселив владу в Анкару. Стамбул залишився найбільшим містом Туреччини, але вільним від державної бюрократії. У Бразилії звільнили від бюрократів Ріо-де-Жанейро. Президент Казахстану Назарбаєв теж виселив владу з Алма-Ати в казахський степ - в Астану.

- В Україні це неможливо.


- Для політиків "неможливо" - поняття погане. Це гарна ідея для передвиборчої програми. У Києві повинен залишитися тільки мер, якого не призначають, а якого вибирають самі кияни. До речі, крім влади, можна говорити про звільнення Києва від бізнесу - якщо сьогодні офісні хмарочоси будують в центрі Києва, то і український бізнес розташовується тут, захаращуючи історичний центр. Якщо "Парус" будувати поруч з  урядом, який переїхав на 250-й кілометр Одеської траси (географічний центр України), то топ-менеджери великих кампаній перекочують в Умань. Бізнес не повинен розташовуватися в історичному центрі столиці, для цього має бути бізнес-сіті, як у Франції - там весь бізнес живе в в передмістях Парижа. Ця ідея киянам сподобалася б. Багато адже хочуть, щоб їм більше не заважав пересуватися по Києву президентський кортеж або щоб Андріївський спуск не спотворювали склом і бетоном.

Ну і, звичайно, кандидат в мери повинен розуміти, що йому потрібно реально здійснити реформу ЖКГ. Необхідно перевести цю сферу на ринкові умови. Щоб киянин розумів, що у нього на шиї не сидить бюджетний начальник ЖЕКу, а що він може вибирати між п'ятьма-шістьма великими компаніями, які можуть забезпечити електро-, водопостачання і так далі. Компанії ці будуть розвиватися в конкуренції і боротися за кожен будинок у Києві.

- Чому такі ідеї не відстоюють ті, хто збирається йти в мери? Ми чуємо від них побиті фрази і обіцянки.

- Тому що Попову це не треба, його влаштовує існуюча система, і він поки демонструє, що наводить в ній порядок. А Кличко поки дуже далекий від реального соціального проектування.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини