Андрій Єрмолаєв: Крутого розвороту України до Москви не буде

20.11.2013, 10:10
Андрій Єрмолаєв: Крутого розвороту України до Москви не буде - Фото
Андрій Єрмолаєв

Яким бачать майбутнє відносин України, Євросоюзу та Росії в базовій експертній установі Банкової

Національний інститут стратегічних досліджень при президенті України - "базова науково-дослідна установа аналітико-прогнозного супроводження діяльності президента". Фактично - експертний мозок адміністрації голови держави. Проте складається враження, що нагорі не чують експертних рекомендацій - політичний курс країни більше пов'язаний з поточною кон'юнктурою, приватними конфліктами, а не інтересами держави. Чому - про це в інтерв'ю з директором інституту Андрієм Єрмолаєвим, який у розмові з кореспондентом намагався говорити як експерт, але частіше виступав чиновником на службі президента.

- Дехто вважає, що Україні потрібно відмовитися від інтеграції в будь-які об'єднання - і до Європейського Союзу, і в майбутній Євразійський.


- Інтеграційні процеси - світова тенденція. Все більше питань безпеки, торгівлі, економічного співробітництва пов'язані з рішеннями на наднаціональному рівні. На наших очах за останні 20-30 років у більшості регіонів світу відбулося формування економічних, економіко-політичних проектів з різною глибиною інтеграції.

Крім того, сьогодні виникло нове поняття - паралельні сучасності. Після XX століття виявилося, що не тільки західний шлях, не тільки невдалий соціалістичний шлях, а й східні, латиноамериканські шляхи мають право на існування. Конкурентною може бути не тільки західна модель.

- Який вибір для України найбільш прагматичний з точки зору національних інтересів?

- Тут немає проблеми вибору, але є проблема шляху. Враховуючи історичні течії, настрої і зв'язки українського суспільства, культурну спадщину, альтернативи європейському вибору немає. Питання в тому, в якій послідовності ми розвиваємося як європейське суспільство і держава.

Зараз йдеться про те, що Україна може підписати пакет угод, пов'язаних з більш чітким впорядкованим форматом відносин з Євросоюзом. Але ЄС і Європа - не одне і те ж, і далеко не всі країни увійшли до цього утворення і беруть участь в реалізації його проектів. У цьому відношенні для України - це вкрай серйозний крок.
В Україні перспективи Євразійського Союзу Росії ніхто не обговорює і не обговорюватиме - ідеї брати участь у розвитку такої спільності в Україні немає 
Але потрібно усвідомлювати, що цей процес абсолютно закономірний і вписується в логіку того, що відбувається в нашому регіоні. Ми були свідками діалогу про співпрацю між Євросоюзом і РФ. Москва свого часу цілком серйозно розглядала можливість членства в ЄС. У Москві так само, як і в Києві, обговорюється створення зони вільної торгівлі з ЄС. З цієї точки зору позиція України абсолютно послідовна - у нас вже є ЗВТ з СНД, а тепер Україна планує підписати угоду з Євросоюзом. І, природно, ми орієнтовані на більш щільне співробітництво з ЄС. У той же час Україна є історично великим партнером Російської Федерації .

- Чи є перспектива у Євразійського Союзу?

- В Україні можливі перспективи Євразійського Союзу Росії ніхто не обговорює і найближчим часом не буде обговорювати, тому що як такої ідеї брати участь у розвитку нової євразійської спільності в Україні немає. Немає ні прихильників цієї ідеї, ні провайдерів. Що стосується Митного союзу, то Україна послідовно говорила про бажання мати особливий формат саме в частині економіки. Можливо, якраз тут стикаються інтереси двох центрів сили на континенті - країн, об'єднаних навколо Брюсселя, і країн, які об'єднуються навколо Москви.

Україна визначилася з напрямком і має намір стати асоційованим членом ЄС. Тепер ми плануємо підписати пакет документів у Вільнюсі. Це своєрідна історична точка, на якій сконцентровано увагу і в Євросоюзі, і в Росії. Але є важлива умова, яка має бути відображена в угоді - ми повинні отримати право і можливість мати свій голос у подальшому розвитку єдиного європейського простору - і в плані економічної організації, і майбутньої політичної організації .
Підписавши асоціацію з ЄС, Україна повинна отримати право голосу в питаннях майбутнього розвитку Євросоюзу 
- Тобто ще на етапі асоційованого членства?

- Уже на етапі асоційованого членства. Бо сьогодні ніхто не питає бачення України щодо розвитку Європи в рамках проекту ЄС. Для того щоб брати участь в європейському проекті і не потрапити в пастку можливих загроз, Україна повинна мати право голосу. Євросоюз повинен зрозуміти, що ми розглядаємо цей новий рівень відносин як з точки зору вигод, так і з точки зору ризиків.

- Які рекомендації інституту щодо виконання критеріїв ЄС? Чи потрібно виконувати всі умови, в тому числі звільняти Юлію Тимошенко, що ви рекомендували зробити президенту Януковичу?

- Це проблемне питання у переговорах. Останні місяці на перше місце вийшли питання не так соціально-економічного плану, скільки політичного. І вони все більше нагадують тиск і умови, а не переговорний процес. Дипломатичний корпус ЄС намагається діяти з позиції сили. І є ризик, що політизація переговорного процесу стає інструментом впливу на внутрішню політику. У центрі уваги до кінця переговорів між Києвом і Брюсселем виявилися не наші реформи і модернізація, а політичні вимоги...

- Питання, пов'язані зі звільненням Тимошенко...

- Навіть не з Тимошенко. На мій погляд, вона стала приводом для багатьох європейських політиків нарощувати рівень вимог. Я дуже сподіваюся, що до моменту проведення саміту напруження політичної складової буде знятий з обох сторін. Залучення України в європейський процес - це не проблема поступки. Це для ЄС, як і для Києва - історичне рішення, яке не може бути пов'язано з однією політичною вимогою.

Іноді завищені вимоги до України виглядають як своєрідна гра на затягування часу. Не випадково від деяких впливових європейських політиків і дипломатів звучать нові можливі терміни підписання угоди про асоціацію. Це подається під соусом поточних переговорів, що якісь питання ще не вирішені. Але давайте збільшимо масштаб і тоді побачимо, що це певний геополітичний маневр ЄС.

- У чиїх інтересах розширення терміну?


- Інтерес може бути взаємним. Уявімо собі, що Україна в цьому році документ не підписує, і саміт залишається робочим, без якихось радикальних рішень. Україна від цього не перестане бути Європою. У цьому парадокс. Більше того, це рішення лише каталізує і підштовхне українську владу до більш наполегливого підходу до внутрішніх перетворень. Виявиться, що накопичилася маса викликів, які вирішити ми зможемо тільки самі - сподіватися буде не на кого.
Якщо успішно завершити переговори з Брюсселем не вдасться, якогось розвороту та торгів з Росією не буде - політика не любить різких поворотів 
- Але й проблем стане більше. Наскільки я розумію, уряд має деякі надії на те  що в результаті підписання асоціації Євросоюз може вплинути на Міжнародний валютний фонд, який висуває Києву занадто жорсткі умови для отримання кредиту. Для українців, для уряду і президента Януковича відстрочка саміту створює нові виклики? Або це ні на що не вплине?

- З одного боку, є надія, що, підписавши угоду, ми можемо розраховувати на більшу увагу з боку інвесторів. З іншого боку, якщо угоду цього року підписано не буде, це істотно мобілізує владу і всю управлінську систему, тому що змусить активніше працювати над собою і прораховувати антикризові кроки. Часто надія на зовнішню допомогу призводить до недооцінки того, що ти можеш зробити сам. "Захід нам допоможе" - не завжди найкраща ідея і малоперспективний рецепт.

- А хто допоможе - Росія?

- Самі впораємося. У тому-то й річ.

- Якщо не помиляюся, сукупний зовнішній борг - близько $40 млрд. Цього року треба віддати більше $2 млрд. Справді можемо самі?

- Звичайно. Але я говорю не про можливість взяти кредити, а про необхідність вживати дії. Справа не в самих по собі грошах. Можливості залучення кредитів для вирішення проблем бюджету будуть і без підписання угоди. А ось те, що ця ситуація змусить нас серйозно перезавантажити і прискорити внутрішні реформи - це безсумнівно. Головний ризик буде в дестабілізації внутрішньополітичного становища справ.

- Якщо Москва зробить вигідну пропозицію, Янукович може відмовитися від ЄС?

- Якщо нам не вдасться успішно завершити переговори з Брюсселем, то якогось розвороту та торгів з Росією не буде - політика не любить різких поворотів. Швидше за все, переговори стануть більш прагматичними, тому що всі сторони будуть змушені виходити з того, що є час для переоцінки своїх вимог. Головний мінус останніх місяців - превалювання емоцій над реальністю. Особливо зміни ми відчуємо з боку Росії. Треба знижувати психологічний тонус. Він підняте російською стороною невиправдано.

- Якщо саміт у Вільнюсі закінчиться успішно і асоціація з ЄС буде підписана, скільки часу і грошей буде потрібно на адаптацію країни до нової реальності? Прем'єр
Азаров заявив, що для ефективної роботи країни в нових умовах знадобиться не менше 160 млрд. євро.

- Найбільш невдячна справа - перераховувати вартість реформ в грошах. Йдеться про величезні суми в один конкретний день. Йдеться про розтягнуті у часі потреби різних галузей. Десь - за рахунок участі держави і внутрішнього інвестування, десь - за рахунок зовнішніх інвесторів. Ця цифра відображає процес, а не необхідну суму.

Тим не менш, ми йдемо на асоціацію, приймаючи як вигоди, так і ризики. Модернізувавши економіку, ми станемо конкурентом для багатьох держав ЄС. З нуля починати не доведеться: незважаючи на певну відчуженість у різних галузях, Україна зберігає цілий ряд високо-технологічних - космічну, авіаційну, суднобудування.

Всі ці сегменти, за умови підтримки великими транснаціональними високо-технологічними партнерами, зможуть підкорювати ринки.
Навіть у випадку погіршення відносин з Москвою ми повинні пропонувати підходи і робити конкретні пропозиції щодо співпраці. Найпростіше, зіткнувшись з проблемою, грюкнути дверима 
- Якщо угода з ЄС буде підписана, і Росія посилить економічні санкції щодо України, чи є сценарій, за яким Київ після Вільнюса зможе швидко вирівняти відносини з Москвою?

- Мені хочеться вірити, що економічна доцільність візьме своє, і санкцій не буде. Навряд чи має сенс створювати галузі з нуля, якщо є можливість розвивати їх на підставі міждержавної кооперації. Поки що в прогнозах наших північно-східних сусідів більше емоцій, ніж логіки.

- А є якісь практичні рекомендації інституту на той випадок, якщо санкції з боку Москви будуть? Будемо шукати інших партнерів - Китай, наприклад?

- Треба вчиняти розумно. У тих сферах, де у нас є взаємозалежність і високий взаємний інтерес, потрібно зайняти активну позицію і зробити зустрічні пропозиції. Не секрет, що довгий час проекти спільної співпраці виходили від Москви, а не від Києва. Позицію України потрібно підсилювати тим, що ведучи переговори з ЄС і зміцнюючи свої економічні позиції на Заході, ми повинні говорити з Росією мовою конкретних пропозицій щодо проектів, а не за об'єктами.

- Була пропозиція модернізувати українську ГТС.


- Ну, це нехай і сфокусована, але лише мала частина того, що ми можемо робити разом. Позиція така: навіть у разі погіршення клімату в українсько-російських відносинах Україна повинна займати розумну позицію партнера, який готовий обговорювати і домовлятися. Ми повинні пропонувати підходи. Потрібно наполягати на своїх пропозиціях в тій частині, яка не конфліктує з нашими інтересами в Євросоюзі, а також у тих секторах, де наші європейські партнери поки не бачать можливості для кооперації.

- Чи не стане збільшення економічних зв'язків з Росією додатковим важелем тиску на Україну - замість газу тепер будуть перекривати кордон і роздавати заборони від Росспоживнагляду?

- Партнер теж може помилятися. Найпростіше, зіткнувшись з проблемою, грюкнути дверима. Складніше переконати в тому, що наш підхід правильний. Сильна позиція полягає в тому, щоб знаходити спільну мову.

Має сенс говорити про нові проекти. Щось вигідно ще робити з Росією, щось - з так званими новими центрами зростання. Зараз дуже великий інтерес до України з боку Китаю, Бразилії, Індії, Туреччини та Японії. Цілий ряд галузей економіки отримають хід саме в результаті розвитку відносин з цими країнами.
Українцям за два десятиліття потрібно було одноразово вирішити дуже багато проблем. Наступні два десятиліття будуть набагато оптимістичнішими 
- Один з найпопулярніших аргументів деяких маргіналів - Україна не може претендувати на статус держави, що склалася. Яка буде роль України в найближчі 10-20 років?

- Не сумніваюся, що якщо ми завершимо намічене в плані модернізації  то будемо мати справу з сильною і конкурентною державою. Українці до біса талановиті люди. Наш уклад і організація доводять, що ми можемо демонструвати дуже велику соціальну привабливість.

Українцям за два десятиліття потрібно було одноразово вирішити дуже багато проблем - зберегти зв'язок поколінь, зберегти внутрішній світ, розібратися в тому, що ми вміємо, а що вже не зможемо зробити, визначити своє місце, знайти нових друзів і попутників. Наступні два десятиліття будуть набагато оптимістичнішими для нас, тому що приходить інше покоління людей, орієнтованих на успішні приклади. Це результат довгих спроб куди-небудь прилаштуватися і знайти свій шлях. Ми починаємо рухатися в загальносвітовому тренді. Я вважаю це дуже позитивним сигналом.

Досьє на Андрія Єрмолаєва
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини