12.10.2010, 11:30

Відставка Азарова: версії "за" і "проти"

Відставка Азарова: версії

Чи утримається Микола Азаров на посаді Прем'єра в умовах наростаючої "внутрішньовидової боротьби" у Партії регіонів? Як довго партія влади зможе зберігати видимість моноліту, і чи схильний Віктор Янукович обмінювати прем'єрів на особистий рейтинг?

Відставка Азарова: версії "за" і "проти"
З моменту призначення нинішнього складу Кабінету Міністрів 11 березня цього року автоматично стало актуальним питання: чи надовго прийшли у Будинок уряду "Азаров та його команда"? Прагнення в експертному і журналістському середовищі певною мірою точності передбачити відставку Кабміну пояснюється не стільки недовірою до Прем'єр-міністра Миколи Азарова і його міністрам, скільки традицією частої зміни українських урядів.

Українці схильні до персоніфікації влади. Кабінет Міністрів як колективний орган управління сприймається народом не інакше, як у форматі "Прем'єр-міністр і його підлеглі". Прорахунки окремого урядового відомства лягають плямою на біографію Прем'єра, перетворюються в його персональну помилку. Адже якщо в державі є проблеми, то, очевидно, повинна бути відповідальність за прорахунки, що стали причиною цих проблем. Відповідальність повинна бути персональною. І кому ж нести персональну відповідальність перед народом, як не главі уряду? Не Президенту ж, зрештою. Недаремно українська преса, передаючи настрої суспільства, згадує про уряди, роблячи акцент на персоні прем'єра: "Кабінет Азарова", "Уряд Тимошенко", "Кабмін Ющенка" тощо.

Отже, очоливши у березні цього року Кабінет Міністрів, М.Азаров з першого ж дня став об'єктом так званої превентивної критики. Щоб знайти мотив для відставки глави уряду, досить лише прослідити за формулюваннями, з якими покидали будівлю на Грушевського прем'єри, що найбільше запам'яталися країні.

Власне кажучи, найбільш популярних сценаріїв відставки Прем'єра всього два. Перший: від нього прийнято позбуватися, коли ступінь його популярності в народі примушує Президента побачити у ньому політичного конкурента. Так було з Євгеном Марчуком з 1996 року, Віктором Ющенком у 2001-м і з Юлією Тимошенко - в 2006 році.

Другий: Прем'єр-міністра відправляють у відставку демонстративно, гласно або негласно, звинувачуючи його у всіх прорахунках державного управління, "відмиваючи" тим самим главу держави. Так було з Вітольдом Фокіним у 1992-ому (причина: масові протести, студентська голодовка тощо), Валерієм Пустовойтенком у 1999-ому (обвинувачення у відсутності реформ), Анатолієм Кінахом у 2002-ому (не склалося "конструктивної співпраці" з парламентом), так і з більшістю українських прем'єрів загалом.

Словом, звільнити Прем'єра завжди є за що, і М.Азаров навряд чи є виключенням з правил української політики, що склалися. Інша справа, що відставка уряду, при всій можливій стратегічній вигоді для Президента як політика, не може пройти безболісно для іміджу партії влади. А партія влади на сьогодні - рідна для Віктора Януковича Партія регіонів. І звільнити голову ПР з посади Прем'єра напередодні виборів - означає поставити під удар імідж "біло-синіх" у найменш доречний для цього момент. З огляду на абсурдність такого сценарію, деякі експерти прогнозують, що час роботи М.Азарова як Прем'єр-міністр ще не закінчився.

Політолог Олексій Гарань вважає, що, мінімум, до виборів до місцевих органів влади Азарову відставка не загрожує. "Далі ситуація покаже: якщо виникнуть проблеми, і треба буде "перевести стрілки", то їх, безумовно, переведуть", - каже експерт.

Політолог Михайло Погребінський також вважає, що М.Азаров збереже свою посаду, а всі розмови про його відставку найближчим часом - не більш ніж безпідставні припущення. "Азаров - дуже комфортний для Президента Прем'єр-міністр, і щоб відмовитися від Азарова, потрібна якась форс-мажорна ситуація. Тільки за таких обставин Президент може прокинутися вранці і сказати - все, змінюємо", - зазначає він.

Чи можливі серйозні проблеми або форс-мажор, про які кажуть експерти? Очевидно, що так: вони можуть розвинутися з основних претензій, що пред'являються сьогодні М.Азарову політичними опонентами. Серед них особливо виділяються обвинувачення у відсутності обіцяних В.Януковичем під час президентської виборчої кампанії системних реформ у всіх сферах.

Є думка, що Президент сьогодні вичікує момент, коли градус народного обурення досягне найвищої точки. Наприклад, щорічні проблеми з опалюванням у регіонах можуть послужити для В.Януковича сигналом до того, щоб пожертвувати Н.Азаровим і підняти свій особистий авторитет в очах українців. А про те, що Президенту завжди є за що пожурити свого Прем'єра, свідчить показова сцена під час проведення у вересні Ради регіонів. Тоді Азарову дісталося від Януковича за затягнення повернення ПДВ: "Добросовісні платники податків повинні, Миколо Яновичу, так, як ми і домовлялися, отримувати його автоматично. Припініть морочити голову. Я кажу вже багато разів. Майте на увазі. У мене терпіння лусне. Поки що тільки розмови".

Ще одним мотивом для відставки М.Азарова з усім його "кабінетом", може стати скасування, що часто згадується у ЗМІ політреформа-2004. Адже внаслідок повернення до редакції Конституції 1996 року роль Президента у державі різко зросла. А отже, багато разів збільшився і вплив Адміністрації Президента. Принципово Азаров може просто не влаштовувати Главу Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, багато у чому формуючого думку В.Януковича. Саме у зв'язку з впливом, що зріс Льовочкіна з'явилося прізвище можливого наступника Азарова на прем'єрському посту - це Міністр палива і енергетики Юрій Бойко . Хоч в кулуарах політичної кухні в противагу людині з команди С.Льовочкіна називають і інших потенційних кандидатів - Першого віце-прем'єра Андрія Клюєва і Віце-прем'єра Бориса Колеснікова.

Ймовірність відставки у зв'язку з, по-медведевски виражаючись, "втратою довіри" є, навіть незважаючи на заяви М.Азарова про те, що і після скасування політреформи йому не варто побоюватися за посаду. "Віктор Федорович Янукович двічі працював Прем'єр-міністром, я у нього двічі працював першим заступником. І він, і я чудово знаємо, як працювалося при старій Конституції, і як працювалося при Конституції, скажімо, що діє зараз. Ми чудово знаємо, як організувати роботу уряду", - заявив Прем'єр-міністр незадовго до відомого рішення Конституційного Суду.

На користь того, що дуже скоро щодо М.Азарова застосують згаданий вище "другий сценарій", висловлюється політолог Тарас Березовець. Він вважає, що доля політика фактично вирішена - його "почесна", без скандалів і обвинувачень, відставка може послужити для регіоналів мотивом зачистити Кабмін від "чужих" міністрів, що отримали портфелі через необхідність формувати уряд на коаліційній основі. І як тут не пригадати про те, що у липні Верховна Рада збільшила термін повноважень глави Нацбанку з п'яти до семи років, після чого відразу ж народилася версія про те, що цей пост після відставки займе саме Азаров.

Аргументів "за" і "проти" швидкої відставки М.Азарова досить. І все ж, швидше, Партія регіонів не даремно заробила репутацію політичної сили, що не "робить різких рухів", особливо напередодні виборів. Отже, аргументи на користь того, що Азаров залишиться у главі Кабміну, принаймні, до кінця кампанії, виглядають більш переконливими.


Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Отправить:
Теги:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.