Україна у Раді Європи: півроку на лаврах?

13.05.2011, 09:10
Україна у Раді Європи: півроку на лаврах? - Фото
ee2ec50fa91bed83b061ba898f97cecd.jpg

Головування України у Комітеті міністрів Ради Європи підноситься як досягнення влади. Що ж насправді стоїть за символічним "ключем від Європи" і наскільки великий вплив Ради Європи у сучасному світі?

11 травня цього року деякі українці випробували почуття гордості за країну - Україна очолила Комітет міністрів Ради Європи, змінивши Туреччину. "Ну і що?" - спитали інші українці, які також хотіли б відчути гордість за Батьківщину, але не дуже розуміють, у чому суть звання держави - голови "комміну" Ради Європи. Україна на деякий час стала в Європі найголовнішою? Ні. Україну почнуть поважати більше, ніж до цієї події? Навряд чи. Президент України тепер головний в Європі? Тим більше, ні. Тому що президенти європейських держав взагалі не належать до складу Комітету міністрів Ради Європи. Тоді у чому ж перевага і вигоди від такого очолення?

Для початку, варто нагадати, що Рада Європи - це не Європейський Союз. Це найстаріша в Європі міжнародна організація, створена у 1949 році з метою побудувати "Європу без кордонів". У структуру Ради входить Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), Європейський суд з прав людини, Комітет міністрів, а також менш відомі "підрозділи" - Конгрес місцевої і регіональної влади Європи і Секретаріат Ради Європи.

Так ось, Комітет міністрів, який Україна очолила 11 травня, складається з керівників зовнішньополітичних відомств європейських держав-членів Ради Європи. До завдання Комітету, згідно зі статутом, входить підготовка різних конвенцій країн-учасників, організаційні процедури з прийняття нових членів (на сьогодні до складу Ради Європи входить 47 держав, тобто майже всі європейські країни за винятком, наприклад, Білорусі або Ватикану). Також Комітет міністрів зобов'язаний контролювати виконання рішень Європейського суду з прав людини і розробляти програми співпраці між країнами Центральної і Східної Європи.

Інакше кажучи, незважаючи на співзвучність назв, не варто плутати Кабінет Міністрів України - уряд, центральний виконавчий орган держави, і Комітет міністрів Ради Європи, який зовсім не є "урядом Європи", а, швидше, виконує функції "загальноєвропейського дипломатичного представництва". Отже, головування України у цій структурі варто оцінювати як роль "модератора міністерств закордонних справ Європи".

Про те, що роль голови Комітету міністрів Ради Європи не варто переоцінювати, можна зрозуміти також з красивих, але загальних слів міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, що озвучив плани України на час головування у цій структурі. "Під час свого верховенства Україна планує зосередити увагу Ради Європи на питаннях захисту прав дітей, розвитку місцевої демократії, пошуку спільних відповідей на загострення викликів поширення радикального націоналізму і нетерпимості", - сказав міністр, символічний "ключ, що прийняв від Європи" з рук керівника турецького зовнішньополітичного відомства Ахмета Давутоглу.

Варто сказати, що головування у Комітеті - благородна і почесна місія, яка, проте, мало впливає на розподіл сил в Європі. З моменту створення Євросоюзу роль Ради Європи значно змінилася, одинаково як і поменшало вплив його керівників. Парламентська асамблея Ради Європи може приймати резолюції, осуджуючи порушення прав людини в певній державі, але вплинути на реальну ситуацію у ньому ця резолюція може навряд чи. Комітет міністрів Ради Європи може прийняти рішення про виключення з Ради такої держави, як Білорусь, але це не заважає білоруському Президенту роками правити країною під шквалом європейської критики. Рада Європи - свого роду "совість" європейського співтовариства, на яку можна звертати, а можна і не звертати уваги. Не звертати уваги на совість - у пристойному суспільстві непристойно і не прийнято, але тому ж Олександру Лукашенку з 1997 року це якось вдається.

І, проте, недовге головування у Комітеті міністрів Ради Європи (згідно зі статутом, країна-голова змінюється кожні півроку, в листопаді 2011-року Україну змінить Великобританія) - це престиж. Це може бути мотивом для держави з'являтися в європейській пресі на період свого головування. Це - реклама, яка, зрештою, ніколи не перешкодить. Водночас новину про те, що Україні випала така честь - не мотив співати хвалебні оди керівництву країни, тому що це не подвиг або досягнення. Піврічне головування у Комітеті - констатація того, що держава Україна є, що Україна - частина європейського співтовариства, яка також може брати повноцінну участь у певних європейських політичних процесах.

Знову ж таки не варто забувати про те, що Україна через ряд серйозних суспільно-політичних проблем (корупції, залежності судової гілки влади, систематичного порушення прав людини) не перший рік перебуває під моніторингом ПАРЄ. Однак навіть досить авторитетне головування у Комітеті міністрів Ради Європи цю аж ніяк не престижну для будь-якої держави процедуру автоматично, за умовчанням не скасовує. Зняття моніторингу треба заслужити. Реальними і, головне, ефективними реформами.


Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини