Світ, де людина вільна. 10 тез лекції Святослава Вакарчука
Крим, розкол країни, три правила для України, ймовірнысть йти у президенти: про що розповів київським студентам лідер групи "Океан Ельзи"
Про перелом свідомості. Я ріс у Львові в звичайній родині наукових співробітників, ходив у звичайну школу. Це був Радянський Союз. Коли мені виповнилося 15 років (Вакарчук народився в 1975 році, - ред.), я потрапив в сім'ю в Канаді і прожив там близько сорока днів. Для мене це був зсув свідомості. Не можу сказати, що раніше жив в закритому світі - я багато читав, батьки були досить сміливих поглядів. Але одна справа - знати, а інша - побачити своїми очима. Я побачив світ, в якому людина вільна.
Про незалежність України. Та незалежність, яка у нас була всі ці 23 роки, дісталася нам дуже легко. І політики, яких ми вибирали, не мали за своєю спиною великої боротьби народу за свою свободу. У них в голові, коли вони лягали спати, не було тих картинок, які були у першій президентів США, не було досвіду столітньої боротьби британців зі своїми королями, у них не було перед очима величезної роботи Отто фон Бісмарка з об'єднання князівств Німеччини... Ми не мали права від них нічого чекати, тому що ми не дали їм конкретних правил. Фактично, генерального секретаря змінив президент України.
Про політтехнологів і розкол країни. У 2003 році трапилася дуже страшна річ. Політтехнологи вперше стали використовувати картинку поділу політичної карти України на дві частини. Я добре пам'ятаю 1990-ті і початок 2000-х, і я не пам'ятаю, щоб була проблема поділу на Схід і Захід України. Ми вже жили більше десяти років в незалежній Україні, і ніхто не думав, якою мовою розмовляє... І раптом хтось придумав, що для того, щоб мобілізувати електорат на вибори, потрібно поділити людей на "свій - чужий". Українці повелися на це, як маленькі діти, і до цих пір живуть в полоні цих ілюзій... Штучний розділ, який послаблює країну кожного дня, робить нас слабкіше і слабкіше, точить, як черв'як. І це головна небезпека для нашого майбутнього. Якщо ми не бачимо майбутнього разом, то це не країна - це територія. Країна - це коли всі її громадяни планують спільне майбутнє.
Про Майдані і громадянське суспільство. Неважливо, чому стався Майдан. Важливо те, що люди вперше за 23 роки не змогли терпіти того, що творила влада, і готові були воювати за свої права до останнього. Спочатку - мирно відстоювати, а коли стало зрозуміло, що немає іншого виходу - відбулися страшні події в січні і лютому... Коли після розгону студентів на Майдані вийшов мільйон людей на вулиці - я такого не очікував. Для мене це був такий привід для гордості! Все, що було потім - це готовність народу самому вирішувати свою долю. Правильними методами або неправильними - питання історичне і дискусійне. Зараз не час для дискусій
Про Крим і ефект доміно. Ситуація з Кримом була прогнозована спочатку. Україна програвала інформаційну війну в Криму всі 23 роки незалежності... На Крим з Києва довгі роки дивилися як на землі біля моря, які можна роздавати. А в цей час в Криму формувалося зовсім інша громадська думка, якк вміло підігрівали... Те, що там відбувається - це продукт 23-х років неправильної політики і безвідповідального ставлення. Дестабілізація в Криму і попрання міжнародних правил може привести до такого ефекту доміно, до якого не готові навіть автори цього проекту... Сподіваюся , у політиків в Криму вистачить розуму, і Рубікон не буде перейдено. Але свій військовий квиток я про всяк випадок знайшов. Я готовий.
Святослав Вакарчук зібрав повний зал (фото - Твіттер Nazar Kovalenko)
Про три залізні правила для України. Світова громадськість нам не допоможе, якщо не побачить, що ми готові самі щось зробити. Я пропоную дотримуватися трьох правил. Перше, залізне: Схід і Захід разом. Друге: ніякої паніки. І третє: не чекайте чудесної допомоги від Америки і Європи - ніхто нас до останньої краплі крові захищати не буде.
Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ в Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Коментарі