Світ, де людина вільна. 10 тез лекції Святослава Вакарчука

14.03.2014, 17:52

Вакарчук перед лекцією попросив аудиторію не ставити гламурно-ванільних питань: "Часи не ті" (фото - Твіттер Nazar Kovalenko)

Крим, розкол країни, три правила для України, ймовірнысть йти у президенти: про що розповів київським студентам лідер групи "Океан Ельзи"

"Я розумію, що стою перед вами як людина публічна, і в інший час ви задавали б мені інші питання. Але давайте без гламурно-ванільних питань. Часи не ті", - почав свій виступ перед студентами столичного технічного університету КПІ знаменитий український рок-музикант Святослав Вакарчук. Політичні лекції він зараз читає чи не частіше, ніж дає концерти: до Києва він вже виступав перед студентською спільнотою Харкова та Донецька. КореспондентЛІГАБізнесІнформ відібрав головні тези, на яких базувалася лекція Вакарчука.

Про перелом свідомості. Я ріс у Львові в звичайній родині наукових співробітників, ходив у звичайну школу. Це був Радянський Союз. Коли мені виповнилося 15 років (Вакарчук народився в 1975 році, - ред.), я потрапив в сім'ю в Канаді і прожив там близько сорока днів. Для мене це був зсув свідомості. Не можу сказати, що раніше жив в закритому світі - я багато читав, батьки були досить сміливих поглядів. Але одна справа - знати, а інша - побачити своїми очима. Я побачив світ, в якому людина вільна.

Про незалежність України. Та незалежність, яка у нас була всі ці 23 роки, дісталася нам дуже легко. І політики, яких ми вибирали, не мали за своєю спиною великої боротьби народу за свою свободу. У них в голові, коли вони лягали спати, не було тих картинок, які були у першій президентів США, не було досвіду столітньої боротьби британців зі своїми королями, у них не було перед очима величезної роботи Отто фон Бісмарка з об'єднання князівств Німеччини... Ми не мали права від них нічого чекати, тому що ми не дали їм конкретних правил. Фактично, генерального секретаря змінив президент України.

Про політтехнологів і розкол країни. У 2003 році трапилася дуже страшна річ. Політтехнологи вперше стали використовувати картинку поділу політичної карти України на дві частини. Я добре пам'ятаю 1990-ті і початок 2000-х, і я не пам'ятаю, щоб була проблема поділу на Схід і Захід України. Ми вже жили більше десяти років в незалежній Україні, і ніхто не думав, якою мовою розмовляє... І раптом хтось придумав, що для того, щоб мобілізувати електорат на вибори, потрібно поділити людей на "свій - чужий". Українці повелися на це, як маленькі діти, і до цих пір живуть в полоні цих ілюзій... Штучний розділ, який послаблює країну кожного дня, робить нас слабкіше і слабкіше, точить, як черв'як. І це головна небезпека для нашого майбутнього. Якщо ми не бачимо майбутнього разом, то це не країна - це територія. Країна - це коли всі її громадяни планують спільне майбутнє.

Радіо КПІ

Про Майдані і громадянське суспільство. Неважливо, чому стався Майдан. Важливо те, що люди вперше за 23 роки не змогли терпіти того, що творила влада, і готові були воювати за свої права до останнього. Спочатку - мирно відстоювати, а коли стало зрозуміло, що немає іншого виходу - відбулися страшні події в січні і лютому... Коли після розгону студентів на Майдані вийшов мільйон людей на вулиці - я такого не очікував. Для мене це був такий привід для гордості! Все, що було потім - це готовність народу самому вирішувати свою долю. Правильними методами або неправильними - питання історичне і дискусійне. Зараз не час для дискусій

Про нелегітимність Януковича. Можна багато сперечатися про легітимність того, що сталося останнім часом в Україні. Це питання для конституційних юристів, не для мене. Але був факт того, що на Майдані загинули люди. Хтось віддав наказ стріляти в них. Неважливо навіть, хто конкретно віддав цей наказ. Важливо, що влада, яка взяла на себе відповідальність за ситуацію в країні, не впоралася з цією відповідальністю і допустила це. Більше того - самоусунулася. Втекла. А потім несе на прес-конференціях дурниці... Жодна людина не зможе мене змусити повірити, що та влада легітимна.

Про свободу і відповідальність. Сьогодні ведеться дуже багато дискусій - у Фейсбуці, на кухні, на вулиці - чи допоможе нам хто-небудь, відступить (Росія від кордонів України, - ред.) або не відступить. Хочу вас попередити: все залежить від нас - від тих, хто сидить в цьому залі, від мене, від людей, які ходять по вулиці. Все залежить тільки від того, наскільки ми з вами готові захищати нашу свободу - власну свободу вибору і свободу своєї країни, в якій ми живемо і яку називаємо Батьківщиною.

Про Крим і ефект доміно. Ситуація з Кримом була прогнозована спочатку. Україна програвала інформаційну війну в Криму всі 23 роки незалежності... На Крим з Києва довгі роки дивилися як на землі біля моря, які можна роздавати. А в цей час в Криму формувалося зовсім інша громадська думка, якк вміло підігрівали... Те, що там відбувається - це продукт 23-х років неправильної політики і безвідповідального ставлення. Дестабілізація в Криму і попрання міжнародних правил може привести до такого ефекту доміно, до якого не готові навіть автори цього проекту... Сподіваюся , у політиків в Криму вистачить розуму, і Рубікон не буде перейдено. Але свій військовий квиток я про всяк випадок знайшов. Я готовий.

Світ, де людина вільна. 10 тез лекції Святослава Вакарчука

Святослав Вакарчук зібрав повний зал (фото - Твіттер Nazar Kovalenko)

Про три залізні правила для України. Світова громадськість нам не допоможе, якщо не побачить, що ми готові самі щось зробити. Я пропоную дотримуватися трьох правил. Перше, залізне: Схід і Захід разом. Друге: ніякої паніки. І третє: не чекайте чудесної допомоги від Америки і Європи - ніхто нас до останньої краплі крові захищати не буде.

Про реформи і досвід Грузії. Я був на бізнес-форумі. Відомий грузинський економіст, один з авторів грузинського економічного дива Каха Бендукідзе там заявив, що нам для проведення реформ потрібні три людини. Перший - той, хто готовий всіх садити. Другий - той, хто зможе зламати всі правила. Третій - той, хто буде їх політично прикривати. Але всі троє повинні бути готові до того, що рано чи пізно їх буде ненавидіти вся країна. І чим більше їх будуть ненавидіти, тим більше правильні речі, значить, вони роблять. Справжні реформи, які нам зараз потрібні - дуже і дуже невдячна справа. Це як взяти і засунути руки по лікоть в лайно. Фішка в тому, що саме такі люди приносять успіх країні.

Про ймовірність участі у виборах президента. Я не був готовий до цього питання. Я розумію, наскільки ця пропозиція серйозна, і постараюся вам на нього серйозно відповісти. Я готовий до будь-якої відповідальності, навіть такої. І я вам скажу так, що якщо я відчую, що для мене настав момент і можливість зважитися на цей крок - я обов'язково це зроблю. Я точно знаю, що мого патріотизму і витримки вистачить, щоб протистояти будь-яким викликам, яких потребують ця посада. Але це дуже велика відповідальність, і необхідний великий досвід, знання теорії державного управління і правильна команда. І я насправді, все більше і більше замислююся над тим, щоб присвятити своє життя саме цьому.

Зараз ряди кандидатів у президенти ще не сформовані. Думаю, у нас ще буде багато сюрпризів попереду. Вибори через три місяці. За цей термін змінити політичне обличчя країни майже неможливо. Важливо те, що ми змінимо не людей, а правила. Що новий президент, ким би він не був, не буде перекривати на півдня вулиці, щоб проїхати. Не витрачатиме за день більше, ніж витрачає ціла область. Майдан для цього є запобіжником.

Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ в Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини