Скорочення на Банковій: реформа чи інтрига?

07.04.2011, 11:10
Скорочення на Банковій: реформа чи інтрига? - Фото
0ca80d28d83ab55603f2847080b88104.jpg

В Адміністрації Президента сталися різкі зміни - відразу шість заступників глави АП Льовочкіна позбавилися високих посад. Що стоїть за реформуванням відомства - бажання Януковича оптимізувати роботу або закулісні інтриги?

Віктор Янукович скоротив штат президентської Адміністрації. Під звільнення потрапили шість замів Сергія Льовочкіна: Ганна Герман, Олена Лукаш, Юрій Ладний Андрій Гончарук, Андрій Портнов і Марина Ставнійчук, чия кар'єра у президентській Адміністрації виявилася найкоротшою в історії. Тепер на чолі АП усього три зами: перший заступник - креатура Рината Ахметова Ірина Акімова і два зами звичайних - Станіслав Скубашевський і Олег Рафальський. Реструктуризація стала несподіваною темою, що живо обговорюється - не стільки тому, що людей турбує майбутнє звільнених чиновників, скільки внаслідок того, що офіційна аргументація президентського рішення - "оптимізація з метою підвищення ефективності" - виглядає як відмовка і небажання розкривати істинні мотиви.

Витівка з перетворенням заступників глави АП у радників Президента, а саме так відтепер будуть іменуватися Г. Герман та її товариші з нещастя, виглядає підозріло з двох причин. По-перше, буквально минулої п'ятниці, 1 квітня, штат заступників Льовочкіна поповнився колишнім соратником Віктора Ющенка Мариною Ставнійчук. Якщо у Президента був план з реформування штату, то навіщо запрошувати пані Ставнійчук для роботи на зазделегідь приречену посаду - не логічніше було б зробити її радником всього через тиждень? Інакше дії Президента здаються зайво поквапними, а тому підозрілими.

По-друге, навіщо позбавляти людей посади, залишаючи за ними фактично ті ж повноваження? Наприклад, Герман, що замінила Льовочкіна у сфері інформаційної і гуманітарної політики, після звільнення буде займатися рівно тим же самим на посаді радника Президента - керівника Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань. Ю.Ладний як займався питаннями протоколу і церемоніалу, так і буде вести цей напрям, але вже у ранзі радника. І далі аналогічно за всіма прізвищами.

Можливо, звільнені заступники Президента як працівники потрібні, однак офіційного статусу їх треба було позбавити. Тому що замглави Адміністрації Президента - це солідний чин, тоді як радник - всього лише помічник, який у політико-адміністративному сенсі має менше значення. Варто сказати, що ситуація із звільненнями в АП дзеркально відображає реформу Кабінету Міністрів кінця минулого року, коли ряд міністрів, за підсумками реструктуризації, втратили реальні портфелі, зберігши обов'язки як замміністрів. Ділитися повноваженнями вигідніше, ніж ділитися владою, і цей принцип, як бачимо, добре відомий Януковичу, Азарову, так і Льовочкіну також.

До речі, про Льовочкіна. Політолог Віктор Небоженко після зазначеного призначення Ставнійчук в АП назвав главу Адміністрації Льовочкіна головною зацікавленою стороною у кадрових інтригах навколо Президента і девальвації впливу кожного окремого зама. Так, експерт зазначив, що саме Льовочкін зацікавлений у дублюванні функцій чиновників Адміністрації з ряду напрямів. Наприклад, "Портнов - Ставнійчук" або "Чепак - Герман". За логікою Небоженко, внутрішня кадрова боротьба у межах Адміністрації робить сильніше і впливовіше її керівника, а отже, скорочення штату заступників робить його ще сильнішим. Сам же Льовочкин після публікації Указу Президента про реформування АП з неприхованим натхненням запевнив журналістів, що ніхто із звільнених не залишиться без гідної роботи. "Кожний з них буде продовжувати роботу в структурі виконавчої влади або в структурі президентської гілки влади, кожний із них має величезний досвід, та їхній статус після того, як вони закінчать роботу на посаді заступників, не буде зменшений", - заявив Льовочкін. Щодо роботи - правда: не залишить владу своїх вірних соратників без засобів існування. А ось щодо статусу - тут з Льовочкіним можна посперечатися.

Глава Адміністрації Президента чудово знає, що означає політичний принцип "доступу до тіла" і наскільки велике його значення. Ще при Президентові Кучмі Льовочкін був одним з дуже небагатьох, хто мав привілей особистого контакту з гарантом. Те саме, схоже, відбувається і у відносинах Льовочкіна з Президентом Януковичем. Позбувшись від "зайвих" замів, Льовочкін значною мірою замикає на собі особисті контакти Януковича, а це джерело великої влади, що варте будь-якій державній посаді.

Безумовно, Льовочкін виграв від скорочення штату АП, однак про повний і беззастережний його вплив на Президента говорити, швидше, поки рано. Не варто забувати, що Акімова все-таки зберегла свою посаду, а це означає, що той же Ахметов володіє ситуацією в оточенні Януковича і вже він-то, напевно, менше з усіх хоче посилення Льовочкіна, яке "загрожує" зростанням впливу "групи Фірташа" на українську економіку.

Взагалі, вся ця адміністративна реформа в окремо взятій Адміністрації нагадує велику придворну інтригу. Різниця лише у тому, що у XXI столітті обходяться без отрути і удару кинджалом через портьєру. Принаймні, поки.


Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини