Політики від Бога. Що відбувається в УПЦ

23.02.2012, 12:52
Політики від Бога. Що відбувається в УПЦ - Фото
Протистояння між ієрархами УПЦ і відсторонення від справ митрополита Володимира (на фото праворуч) може виявитися на руку патріарху Кирилу (на фото ліворуч)

Кореспондент ЛІГАБізнесІнформ спробував з'ясувати у знавців церковного життя країни, що відбувається в УПЦ Московського патріархату

Війна деяких єпископів УПЦ з архієпископом Олександром (Драбинко) - секретарем митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана) - і прихильниками автономії українського православ'я перетворилася на війну проти самого Блаженнішого митрополита. Єпископи, яких підтримує Російська православна церква та які загралися в політику, не віддають собі звіту в тому, що, множачи на нуль авторитет митрополита Володимира, вони своїми руками копають яму самі собі.

Заколот

«Якщо сонце потухне, Ти будеш сяяти нам замість нього». Ці слова в 1992 році на одній із закритих зустрічей духовенство адресувало новообраному після Розколу митрополиту Київському і всієї України Володимиру. Двадцять років по тому деякі з тих архієреїв УПЦ, хто вимовив  ці слова, завдали хворому митрополиту удар, довівши тим самим, що православному духовенству не чужі прості людські якості - жага політичної влади й нерозбірливість у засобах. Події, що відбуваються останній місяць в УПЦ, схожі на колективний поцілунок Іуди. Деякі ієрархи немов намірилися поховати Блаженнішого митрополита Володимира заживо, відсторонивши його від управління церквою.

Історія, що почалася в січні і виглядала тоді як боротьба так званого промосковського крила УПЦ в складі митрополитів Донецького Іларіона (Шукало), Одеського Агафангела (Саввіна) і намісника Павла (Лебедя) з архієпископом і особистим секретарем Блаженнішого Олександром, швидко переросла у війну проти самого предстоятеля . Останній штрих до цього був доданий як раз на цьому тижні.

21 лютого відбулося те, що вже встигли охрестити церковним переворотом. Попри заборону Блаженнішого митрополита Володимира, 21 лютого Синод зібрався і з вкрай жорсткими формулюваннями виключив зі своїх рядів архієпископа Олександра. Поставивши під сумнів лист Блаженнішого, члени Синоду перейшли Рубікон. В кулуарах (якщо так можна виразитися в даному випадку) Синоду говорили про те, що лист митрополита про заборону проведення засідання - це чи не підробка. І що самі члени Синоду отримали благословення на проведення засідання безпосередньо вранці, під час відвідин Володимиром лікарні. В оточенні ж самого митрополита стверджували, що Блаженніший благословив членів Синоду на їхні діяння, не конкретизуючи питання проведення засідання. І що саме засідання проведено всупереч статуту УПЦ.

Сон розуму


Незважаючи на те що правду в даному випадку встановити неможливо, слід визнати: боротьба, яку єпископи Синоду ведуть проти секретаря предстоятеля, за фактом виявляється війною проти самого Блаженнішого. Ситуація починає тхнути справжнім роздвоєнням. Архієпископ Олександр звільнений з усіх посад, окрім посади особистого секретаря митрополита. Таким чином, він все одно залишається найближчою до нього людиною. Отже, самі розмови про те, що лист може бути підроблено, ставлять перед духовенством і паствою декілька питань. Перше: якщо лист підробка, і при цьому архієпископ продовжує займати посаду секретаря, чи означає це, що всі інші листи та звернення Блаженнішого також будуть підроблені і їх слід ігнорувати? Друге: якщо листи від предстоятеля підробляються, чи можна вважати його дієздатним?

Саме ці два питання перетворюють склоку ієрархів, яка здавалася банальною, у війну з власним предстоятелем. При цьому, ставлячи під сумнів звернення і листи митрополита Володимира, Синод тут же шукає його благословення, самостійно розбиваючи свої ж аргументи про недієздатність Блаженнішого. Далі. Телеканали транслюють на всю країну проповідь та інтерв'ю нібито недієздатного Блаженнішого, і ситуація стає аховою: вся країна бачить, що митрополит хворий, але перебуває при своєму розумі. І вся країна бачить, як Священний Синод УПЦ суперечить сам собі, просячи у нібито недієздатного Володимира благословення і чомусь відмовляючи йому при цьому в праві підпису і право верховенства над Синодом. Неначе благословляти і хоронители хресним знаменням можна в несвідомому стані. Вся ця сума факторів говорить про те, що, не оглядаючись на власну паству і норми пристойності, ієрархи УПЦ почали ділити престол ще не покійного Блаженнішого. Такі дії "трійці", як іронічно називають лідерів Синоду в УПЦ, парадоксальним чином б'є по ній же.

Зовнішнє управління


Імовірно, члени Синоду перейшли в атаку після візиту митрополита Одеського Агафангела до патріарха Російської православної церкви Кирила (Гундяєва). Новина про те, що виступаючи на річниці своєї інтронізації Патріарх схвалив всі діяння Синоду УПЦ під проводом Агафангела, з'явилася на початку лютого. При цьому, на сайті Одеської єпархії новина з'явилася з посиланням на слова архієпископа Іонафана (Єлецьких), який процитував слова патріарха про «недієздатність» Блаженнішого Володимира. Новина розлетілася по ЗМІ. А Чистий провулок в Москві і не став спростовувати слова владики Іонафана. Достеменно невідомо, пообіцяв що-небудь патріарх Кирило Агафангелу, проте так зване промосковське крило УПЦ явно відчуло за собою силу. І ввійшло в азарт.
Швидше за все, патріарх Кирило просто використовує одну частину українського духовенства проти іншої 
Сторонньому спостерігачеві не варто заперечувати одну просту річ. Швидше за все, патріарх Кирило просто використовує одну частину українського духовенства проти іншої. У 2009 році, як відомо, Кирилу довелося піти на угоду з митрополитом Володимиром, якого українське духовенство хотіло висунути кандидатом на патріарший престол. Всього на Помісному соборі РПЦ Україна виставляла близько третини кандидатів. Тому підтримка українського духовенства була для тоді ще митрополита Кирила вкрай важлива. Фактично, відбувся компроміс: українські голоси були обмінені на визнання Помісним собором за УПЦ статусу самокерованої церкви з правами широкої автономії. Після обрання патріарх Кирило почав активну пастирську діяльність на території України. Часті самостійні, не узгоджені з предстоятелем УПЦ, візити першоієрарха РПЦ знижували статус самого митрополита Володимира. І тепер, коли хвороба підкосила Блаженнішого, в Москві, схоже, зрозуміли, що пора діяти. Нинішній Синод УПЦ виглядає зручним знаряддям.

Яким буде підсумок цієї боротьби? Парадоксальним для членів Синоду. Цілком ймовірно, приписуване їм москвофільство дещо перебільшено. В кулуарах вони можуть мріяти про Російський світ, єдиний культурний простір. Але поки що логіка українського політичного процесу показує: жодна людина, яка отримала владу в незалежній Україні, не була готова піднести свої повноваження на блюдечку Москві. Малоймовірно наявність таких намірів і у членів Синоду УПЦ. Вони вважають, що використовують Чистий провулок в своїх інтересах. Однак Кирило може вважати інакше. Стратегічний інтерес патріарха розходиться з кон'юнктурою його українських прихильників.

Ймовірна розв'язка

По суті, митрополит Володимир залишається останнім українським канонічним діячем всецерковного масштабу та єдиним українським священнослужителем, авторитет якого можна порівняти з авторитетом патріарха Кирила. Після його відходу від справ перед Кирилом стануть два завдання: зміцнення контролю над УПЦ і підвищення власного авторитету й авторитету московської патріархії в очах української пастви.

Першого можна досягти тільки висуванням на київський престол технічної, підконтрольної фігури. Бажане паралельне скасування деяких пунктів статуту УПЦ, що дозволяє обирати митрополита Київського і всієї України без затвердження кандидатур предстоятелем РПЦ. У такому випадку логіка того, що відбувається стає зрозумілою: завдання групи Агафангела - при живому Блаженнішому зачистити внутрішньоцерковну опозицію Москви, яка встигла скластися за останні роки в оточенні Володимира, і привести статут УПЦ у відповідність до статуту РПЦ. Згідно з московським статуту, кандидати на престол предстоятеля самокерованої церкви узгоджуються з патріархом. В обмін комусь з членів Синоду УПЦ зараз може бути обіцяна посада митрополита Київського і всієї України.

Проте репутація учасників нинішнього перевороту явно не відповідає завданню зміцнення авторитету патріарха Кирила в Україні. Важко уявити, що лідерів Синоду підтримає більшість єпархій, особливо в центральній, західній Україні та в Києві. Отже, як тільки лідери Синоду виконають свою функцію, вони перетворяться в баласт для Москви.Тест на вірність вони вже не пройшли: адже своїми церковними кар'єрами вони зобов'язані саме митрополиту Володимиру. Особливо Агафангел, якого Блаженніший повернув із спокою, на який того відправив у бутність митрополит Київський і всієї України Філарет - нинішній голова УПЦ Київського патріархату.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини