Майбутнє України і РФ пов'язане. Цитати з книги Ложкіна

21.03.2016, 17:21
Майбутнє України і РФ пов'язане. Цитати з книги Ложкіна - Фото
Борис Ложкін

Журналіст ЛІГА.net прочитав книгу Ложкіна і вибрав цитати, що характеризують стиль нинішньої адміністрації та її місце в українській олігархії

Видання книги главою Адміністрації президента Борисом Ложкіним в співавторстві з екс-головним редактором українського Forbes Володимиром Федоріним було неоднозначно сприйнято політично активною публікою. В першу чергу тими, кого прийнято називати лідерами думок. З одного боку була оцінена проведена авторами робота по інвентаризації подій непростого періоду новітньої історії. З іншого, виник ряд питань, головним серед яких було: як один з головних державних менеджерів воюючої і нереформованої країни знайшов час для написання книги? Книги пишуть після перемог і після успішно проведених реформ - поки ні першим, ні другим нинішня влада похвалитися не може. Дісталося Ложкіну і за презентацію книги в одному з найдорожчих столичних готелів - Інтерконтиненталь. Війна і криза - не час для подібних івентів. Про змістовну частину говорять менше - не всі, навіть серед активних коментаторів, встигли її прочитати.

Журналіст  ЛІГА.net  прочитав книгу і вибрав 22 цитати, що характеризують стиль управління нинішньої адміністрації та її відносини з ключовими гравцями української олігархії.

Про парламентсько-президентську республіку

- Нинішня конструкція влади ставить під сумнів можливість швидкого, ефективного реформування країни... одна з ключових проблем, яка повинна бути вирішена в процесі реформування країни, - це дуалізм влади. Парламентсько-президентська модель неефективна.

Про шефа


- Особиста сміливість - одна з найяскравіших людських якостей Петра Порошенка. Досить згадати, як 1 грудня 2013 року він особисто спробував зупинити зіткнення протестуючих з "Беркутом" на Банковій або, як в кінці лютого 2014-го, сам відправився до Сімферополя, вже захопленого російським спецназом.

Про Липецьку фабрику


- Вона (фабрика - ред.) до ладу не працює: російська влада регулярно знаходить приводи паралізувати її діяльність... добре розумію власника, який не поспішає продавати за безцінь те, що, на його думку, має істотну цінність... чув навіть про божевільну ідею подарувати підприємство російській опозиції, щоб у тієї з'явилося джерело фінансування. Не здивуюся, якщо фабрика буде просто закрита.

Про свою роль в АП

- Чув версію, ніби Президент найняв мене на роботу головним комунікатором з олігархами. Це, звичайно, не так. Коло моїх обов'язків ширше. Але робота з найбільшими бізнесменами країни входила в нього спочатку.

Про фатальне сусідство

- Майбутнє України - як би ми до цього не ставилися - нерозривно пов'язане з майбутнім Росії. Справа не в трьохсотрічній (хтось скаже - тисячолітній) історії боротьби, взаємопроникнення і співіснування двох країн в межах загальної євразійської імперії. Фактор Росії, наслідки російської агресії будуть ще довго визначати економічний і політичний порядок денний Четвертої республіки. Швидка нормалізація відносин малоймовірна. Проблеми модернізації армії, проблема Криму, проблема Донбасу - я вже не кажу про проблему переорієнтації українського експорту на Захід, не вирішується ні за рік, ні за два.

Діагноз керівництву РФ

- Нинішні керівники Росії, як мені здається, живуть уявленнями про державу тридцяти-сорокарічної давності, коли СРСР був, принаймні зовні, на піку могутності. Звідси - синдром "обложеної фортеці" і прагнення повернутися до моделей, які показали свою життєздатність під час "холодної війни".

Про культурні традиції

- Мільйони українських громадян історично тяжіють до російської культури, так що там тяжіють - просто є носіями російської культурної традиції. Наше завдання - зробити так, щоб вони не відчували себе чужими всередині українського політичного проекту.

Про роботу з Опоблоком

- Іноді доводиться домовлятися з екзотичними, і, прямо скажемо, з малоприємними персонажами. Так було з голосуванням щодо змін до Конституції 31 серпня 2015 року. Нам було важливо, щоб поправки підтримала не тільки коаліція, але й "Опозиційний блок" - це показало б, що в суспільстві складається консенсус по одному з найбільших питань.

Про Яценюка

- У Яценюка є важлива позитивна риса, яка різко виділяє його на тлі переважної більшості інших українських політиків. Якщо з ним про щось твердо і чітко домовишся, він завжди тримає своє слово.

Про Коломойського

- Якщо він (Коломойський - ред.) знову стає бізнесменом, держава буде підтримувати його в цій якості як всередині країни, так і за його межами - як і будь-якого іншого українського бізнесмена. Але якщо він і його команда вирішить боротися за владу насильницьким шляхом, то вся відповідальність за наслідки буде повністю на них. Сподіваюся, Коломойський зрозумів, що Україна не можна управляти з Женеви по телефону. Чи означає це, що він змирився з тим, що час олігархів пройшло? Поживемо побачимо.

Про
Шокіна

- Це один з кращих представників старої системи. Він точно розуміє, що жити по-старому неможливо, і тому підтримав ідею призначити Сакварелідзе своїм заступником. Ярема категорично заперечував проти цього призначення.

Про Гонтарєву

- Гонтарєва з честю впоралася зі своїм завданням - не дивлячись на колосальний опір. Нова команда НБУ рішуче розчистила фінансову систему від банків-зомбі... інша заслуга - досягнення макроекономічної стабілізації.

Про Кучму

- Кучма був державником. Він прагнув перебувати над сутичкою, дозволяючи протиріччя між олігархами. Він майстерно лавірував між вирощеними ним капітанами бізнесу і не допускав домінування навіть свого зятя Віктора Пінчука.

Чого не вистачає Кабміну


- Українським реформ бракує лідерства. В уряді немає людини, яка сприймалася б як лідер перетворень, переконаний в тому, що реформи потрібно проводити будь-що-будь - і не тільки тому, що на них наполягає МВФ, а тому що це необхідно Україні. Такий лідер повинен бути готовий до відкритої конфронтації з опонентами і не боятися медіа.

Про деолігархізацію

- Ідея круглого столу, за яким держава домовляється з олігархами "жити по-новому", красива, але нереалістична. Для кожного з них "по-іншому" має абсолютно різний зміст. Олігархічна система для мене неприйнятна. Але неприйняття системи не означає, що найяскравіших її представників потрібно будь-якими способами усунути з економічного життя.

Про приватизацію

- Без приватизації - який би прегарний закон про держслужбу ми не прийняли - ми все одно отримаємо апарат, який буде займатися тим же, що і раніше - корупційними схемами, нехай і в дещо зміненій системі координат.

Чого не врахували, плануючи АТО


- Чи була альтернатива плану АТО, реалізованому в липні-серпні 2014 го? Можливо, варто було б не поспішаючи тіснити бойовиків в глиб контрольованої ними території, тримаючи в розумі можливість переходу до оборони відвойованих  позицій на випадок, якщо бойовики, забезпечені зброєю і військовою технікою з Росії, перейдуть в контрнаступ.

Про
ДТЕК

- У порівнянні з тим, як відбувається торгівля газом на регіональному рівні, бізнес-модель ДТЕК виглядає верхи коректності.

Про іноземців у владі

- Вважаю правильним дозволити іноземцям якийсь час працювати на високих постах - можливо, не міністрами, а заступниками міністрів - навіть не отримуючи український паспорт. У таких фахівців має бути час на те, щоб озирнутися і прийняти остаточне рішення про придбання українського громадянства.

На захист суддівських пенсій

- Після скасування спеціальних суддівських пенсій, пішовши на спокій, вони будуть отримувати не 27000, а 6000 гривень на місяць. Якщо повернути підвищену пенсію, думаю, багато суддів не стануть чіплятися за своє місце, тим більше, що для збереження посади їм доведеться проходити численні процедури оцінки, здавати іспити.

Про "радикалів"

- Роль ультраправих і в революції, і в бойових діях на сході серйозно перебільшена - в першу чергу все тієї ж російською пропагандою... Насправді, ультраправі просто приєдналися до революції, при тому, що їхні цілі були дуже далекі, а часто і несумісні з цінностями переважної більшості вийшли на Майдан громадян. Популярність ультраправих - симптом політичного і соціального неблагополуччя.

Про добровольчі батальйони


- Час воєнізованих формувань, які не підкоряються єдиному командуванню, пройшов. Вони або увіллються до складу армії або Національної гвардії - або будуть розпущені. Добровольчий підрозділ, який виконує тільки ті накази командування, які йому подобається, - це не актив, а тягар. Особливо якщо він поєднує своєрідно зрозумілий захист батьківщини з мародерством, участю в комерційних конфліктах або кришуванням.

Читайте також: Олігархи приймуть нові правила - мирно або не мирно. Інтерв'ю Бориса Ложкіна для ЛІГА.net

Підписуйтесь на аккаунт ЛІГАБізнесІнформ у Twitter і Facebook: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси. 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини