Мітинги і нічний погром. Репортаж з фіналу врадіївської ходи

19.07.2013, 11:44
Мітинги і нічний погром. Репортаж з фіналу врадіївської ходи - Фото
Групі мітингувальників міліцейські начальники протиставили незрівнянно великі сили "Беркута"

Акція протесту проти міліцейського свавілля закінчилася свавіллям: громадську приймальню МВС на Майдані змінив "прийом" мітингувальників в автозаки

Після жорстокого згвалтування Ірини Крашкової і штурму місцевого райвідділу міліції, селище Врадіївка знайшло широку сумну славу. Це була подія, аналога якій в Україні не було. Але, як часто трапляється,  багато хто захотів по шматочку слави собі. У підсумку, все розсипалося, так і не розпочавшись.

Непорозуміння почалися відразу після того, як півтора десятка врадіївчан заявили про намір йти до Києва. Похід відразу охрестили врадіївською ходою. На другий день походу до групи активістів приєднався народний депутат від
УДАРу Сергій Каплін. Частину людей з Києва координував лідер об'єднання "Спільна справа" Олександр Данилюк.

Ні одному, ні іншому конкуренція не сподобалася. І в день фінальної акції вони остаточно посварилися. Данилюк був проти партійної символіки та прапорів. Капліну потрібна була політична акція. Перший погодив вихід на Київ о 11:00 ранку 18 липня, другий вже о 8:00 вів квітчасту партійну колону вулицями столиці.

Група Капліна проводила акцію протесту під будівлею МВС. З самої Врадіївки у ній виявилося три людини. І ті не без "грішка". Як виявилося, свій похід на Київ почали в Білій Церкві, куди їх завчасно з вітерцем нардеп доставив на авто.

У МВС заявили, що "правильною" (в сенсі санкціонованою акцією) вони вважають іншу групу - яка в призначені 11:00 ранку була ще на Одеській трасі, і рухалася до столичного Майдану Незалежності. Міністр
Віталій Захарченко хотів зустрітися саме з жителями Врадіївки. Але в підсумку на зустріч пішли троє депутатів, троє врадіївчан-каплинціві кілька людей, які приєдналися до групи ударівця під час ходи.
У день фінальної акції остаточно посварилися. Данилюк погодив вихід на Київ о 11:00 ранку, Каплін вже о 8:00 вів квітчасту партійну колону вулицями столиці 
На прес-конференції після цієї зустрічі Захарченко назвав головним організатором врадіївської ходи Данилюка і навіть прокрутив відео, в якому активіст розповідає фактично про рейдерське захоплення протестної акції:

- Каплін, приєднавшись до врадіївської ходи, просто кинув його учасників і організував щось інше. По відношенню до людей, які ноги стоптали по дорозі з Миколаївської області, це підло. Для учасників ходи це удар в спину.

Сам Данилюк від своїх слів про Капліна не відмовився, а от тезу про "головного організатора" спростував. Хоча трохи пізніше, вже на Майдані, було видно, що багато питань координувалися саме через нього.

У кращих традиціях сімейного скандалу Каплін заявив, що це у Данилюка немає морального права претендувати на врадіївську акцію.

Що стосується трьох "недоврадіївчан" Капліна, то після зустрічі з Захарченком вони поїхали додому, заявивши, що на продовження акції на Майдані не залишаться. Таким чином, можна припустити, що Каплін привіз трьох жителів скандального селища, щоб легітимізувати свою частину ходи, і привів їх до кабінету Захарченка, позбавивши можливості зустрітися з міністром інших учасників ходи. На цьому місія закінчилася.

Каплін до останнього говорив про готовність прийти і на вечірню акцію, але так і не з'явився.

- Нехай приходить, тільки йому тут морду набити готові, - вже на Майдані говорив Данилюк. І не брехав, від депутата тут були явно не в захваті.

- Він до нас прилаштувався, а сам поводився так, як-ніби він начальник, а ми у нього ніхто. Люди у наметах, а він жодного разу з нами не ночував. На задньому сидінні в машині сидів, - навперебій обурювалися двоє чоловіків з Миколаєва. Сказали, що з Врадіївки йшли з першого дня.

Остаточно скомпрометувало акцію
відео, що  з'явилося в інтернеті, в якому глава Комітету учасників помаранчевої революції Сергій Мельниченко та лідер УНА-УНСО Ігор Тополя погоджуються за сто тисяч доларів "злити" врадіївську ходу. Після оприлюднення відео Мельниченко, який активно брав участь у недавньому штурмі Святошинського РУВС, заявив, що це була лише спроба вивести на чисту воду гінців влади, які намагалися доларами загасити народний гнів. Але осад залишився.

На Майдані акція проти міліцейського свавілля перетворилася на чергову демонстрацію свавілля у погонах. До 18:00 зібралося кілька сотень людей. Використання партійних прапорів припиняли. Дозволили розгорнути тільки прапори "Спільної справи" Данилюка. Контингент прийшов різний - і професійні учасники акцій протесту, і прості люди, рідні яких або вони самі постраждали від дій міліції. Останні на сходинках біля монумента Незалежності, змінюючи один одного, в мікрофон розповідали про свої сімейні драми. Це було мало схоже на традиційний мітинг з полум'яними промовами і красивими вимогами. Люди просто і плутано, але чутливо розповідали про незаконні арешти, тортури в райвідділі, липові кримінальні справи. Матері зі сльозами на очах говорили про загиблих синів.
Складалося враження, що активістам просто мстять за своїх колег, побитих і принижених у Врадіївському та Святошинському відділах міліції 
Багато хто з тих, хто прийшов у Київ не знали, що робити далі. Поки одні в мікрофон вимагали відставки Захарченка, інші, навпаки, шукали у міністра допомоги. Поруч з мітингом МВС організувало імпровізовану громадську приймальню - співробітник міністерства запрошував усіх до пластикового столика писати заяви про свої проблеми. Сподобалося це не всім.

- Відійдіть всі від столу, не пишіть нічого, це ж підстава, це нічого не дасть, ще й по голові отримаєте. Не залишайте прізвищ! - намагалися докричатися одні.

- Так що ж ми, даремно приїхали? Хоч якийсь толк, - несміливо, але все ж підходили до "приймальні" інші. За пару годин було написано близько трьох десятків заяв.

Наближалася ніч. Усі знали, що намети встановлювати заборонено, тим не менш, було прийнято рішення залишатися на ніч. Активісти побоювалися, що їм з наметами навіть підійти до Майдану не дадуть, але встановлювати спочатку їм ніхто особливо не заважав. Поставили два намети. Хтось взявся за бутерброди, хтось задрімав. Свою роботу завершила і "приймальня", міністерські начальники покинули акцію. Після чого "приймати" активістів взялися інші хлопці: до Майдану під'їхав десяток автобусів з бійцями "Беркуту". Їх здавалося незрівнянно багато для такої кількості мітингувальників.

Блискавично і особливо не церемонячись, спецназівці оточили намети і людей. Бійці ледь не затоптали людину. За відпрацьованою технологією вихоплювали з натовпу по одному-двох людей і тягнули до автозаку. Активісти зчепилися зі спецназом. "Беркут" діяв жорстко. Складалося враження, що активістам просто мстять за своїх колег, побитих і принижених у Врадіївському та Святошинському відділах міліції.

Десь у темряві, на плитах площі нестямно кричала жінка. Хтось поруч дзвонив у "швидку". Когось відливали водою. У тьмяному світлі нічних реклам та спалахах фотокамер те, що відбувається, більше схоже на моторошне кіно.

Дві жінки спробували відвоювати у "Беркута" те, що залишилося від наметів, виникла нова метушня, і до автозаку потягли ще кількох людей. Полетіли димові шашки. Люди, заблоковані всередині оточення, почали співати гімн.

У мітингуючих шансів проти спецназу не було в принципі. Після того як намети ліквідували, а найактивніших упакували в автозаки, "Беркут" почав витісняти тих, хто залишилися. На Майдані до того часу залишалося близько сотні людей. Бійці наступали, змушуючи людей відступати.

Частина протестувальників вийшла на проїжджу частину Хрещатика. Зупинилися машини. Виникла бійка. Підігнали черговий автозак. Зіткнення тривали близько години.
- What is happening here? - несміливо запитали іноземці. - Our president is Yanukovich, - відповів безіменний голос з натовпу 
Неподалік стояли двоє іноземців. Прогулянка по нічному Києву їм, безсумнівно, запам'ятається. Збожеволілими очима туристи дивилися на стрункі ряди спецназу в нічному світлі Майдану Незалежності:

- What is happening here? - несміливо запитали вони, ні до кого конкретно не звертаючись.

- Our president is Yanukovich, - відповів безіменний голос з натовпу.

До другої години ночі все закінчилося. Прийшов час робити висновки. Завдяки політикам і часом сумнівним діям громадських діячів моторошна історія врадіївчанки Ірини Крашкової стала інструментом політичної боротьби. Образ некерованого політиками врадіївського бунту потьмянів і розмазався на тлі кількох цілком виправданих нападів на РВВС. Плюс погано пахне історія зі спробою купити "злив" акції протесту. І все, як і не було хвилі народного обурення. Тільки політика. Кулуарні ігри, в яких простим людям якщо і є місце, то тільки в ролі пішаків на Майдані. У гіршому випадку - місце в автозаку.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Комментарі

Останні новини
Загрузка...