19.11.2010, 10:20

Київський престол, або Ложка дьогтю для Партії регіонів

Київський престол, або Ложка дьогтю для Партії регіонів - Фото

Київ знову в центрі політичної кухні, кияни знову живуть в епоху змін. Мер тепер не головний у столиці, а головний у столиці тепер не мер, і, можливо, навіть не глава міськадміністрації. Чи зможе партія влади "приручити" киян, чи Київ знову піднесе владі

Київський престол, або Ложка дьогтю для Партії регіонів

Отже, з 16 листопада 2010-го Леонід Черновецький де-факто припинив бути першою людиною у Києві. Повноваження глави Київської міськдержадміністрації волею Президента перейшли до Олександра Попова, який і без того з червня керує Києвом практично одноосібно. Завдяки цій події команда глави держави офіційно прийшла до влади у столиці, але тільки відбулося це трохи пізніше, ніж по всій Україні. Цей факт ще раз доводить унікальність української столиці у політичному значенні. Київський електорат особливо примхливий щодо вибору керівників для себе, і уже, напевно, найбільш "схильний до зради" кумирам, що на собі особисто повною мірою пережив попередник Черновецького - Олександр Омельченко.

Очевидно, що адміністративна реформа у Києві, що позбавила киян права вибору, проводилася новою українською владою саме з міркувань власної безпеки, оскільки непередбачуваність українського виборця відома і на Банковій. Але чому тоді О. Попов не став главою КМДА наступного же дня після втілення у життя змін до закону "Про столицю України - місто-герой Київ"? Швидше, тому що команда Віктора Януковича зробила спробу знайти "народного князя" для Києва, який: а) був би повністю лояльний до Банкової; б) не сприймався б киянами як "засланий козачок".

При всій повазі до менеджерських здібностей О.Попова, кияни його не вибирали. Так і не звикли вони, щоб главою міста був "адміністратор", "наказник", якщо хочете. Очевидно, що Партія регіонів, Адміністрація Президента, Президент особисто, словом - влада, вела перемовини з більш рейтинговим київським політиком, який погодився б стати главою КМДА "під наглядом" першого заступника Попова і згодом, після закінчення каденції Черновецького, зміг би стати мером. І те, що в результаті посаду глави КМДА обійняв Попов, може свідчити про таке: претенденти на "київський престол" з певних причин відмовилися бути маріонетками Президента. Хто це міг бути - складно сказати. Віктор Пилипишин, Віталій Кличко, Олександр Пабат? Наразі це нічим не підкріплені припущення. Але водночас припущення, не позбавлені здорового глузду.

Ще одне питання, що виникає після очікуваного призначення О.Попова головним київським адміністратором: хто править столицею? "Команда Попова" поки звучить не дуже переконливо, оскільки в очах багатьох нинішній глава КМДА і сам виглядає швидше частиною команди, ніж незалежною фігурою. Сам Янукович навряд чи буде управляти Києвом. Тоді у кого є умовний "пульт управління"? Сергія Льовочкіна, Миколи Азарова, Андрія Клюєва? Так чи інакше, але столиця, принаймні, на якийсь час, втратила звичний для всіх статус "питомого князівства". Не можна, напевно, стверджувати, гірше це чи краще - це просто інше і, певною мірою, незвичайне явище для консервативного київського "буржуа".

Питання таке: київська влада змінилася за формою і характером, але чи зміниться вона за суттю? Чого кардинально нового варто чекати від адміністрації Попова? Або ж навпаки, привчений до радикальних змін часів Черновецького (тільки платний в'їзд на кладовища і податок зі супутникових антен чого вартий) Київ має відвикати від радикальних кроків влади? З великою часткою ймовірності можна передбачити, що О. Попов стане уникати крайнощів - як у питанні непопулярних реформ, так і, з іншого боку, в справі загравання з електоратом (додаткових соціальних виплат і подарунків від Адміністрації, думається, також не треба чекати). Радикалізм, демонстративність і політичний кітч чужий О.Попову особисто, так і Партії регіонів, яку він представляє, загалом. Так що, прогнозуючи, передусім, моральний стан киян на найближчий час, слід зазначити, що жителям Києва треба не стільки чекати змін, скільки відвикати від змін таких частих, до яких була схильна попередня "молода команда Черновецького".

Однак не треба забувати також і про те, що Л.Черновецький, позбавившись посади глави КМДА, все ще залишається обраним мером Києва і головою Київської міської ради. Навіть такі, неабияк підрізані повноваження, не дають забути киянам про те, що О.Попов хоч і керівник Києва, але все ж, не абсолютний. А до напівмірів, або, як точніше буде звучати у цій ситуації, до "напівмерів" примхливий київський виборець не звик.

Україна не до кінця розуміла, хто такий Президент Віктор Ющенко у парламентсько-президентській республіці, і в цьому була трагедія Ющенка. Київ може не зрозуміти, хто такий глава КМДА Попов, чому гучним словом "мер" (образ господаря столиці, що устоявся) потрібно називати іншу людину. І в цьому може бути трагедія Партії регіонів. Тим більше, що отримати хоч трохи влади в "Україні Януковича" сьогодні хочуть багато хто. На сьогодні опозиція вимірюється далеко не облрадами і владою в цілих регіонах, як було раніше, опозиція зараз пишається наявністю представництва хоч би в окремих районах, містечках і селищах міського типу.

І в цьому контексті знада поборотися за крісло мера Києва (навіть з вельми обмеженими повноваженнями, але зате з доступом до ЗМІ) зростає у багатьох: від падаючої вниз "Батьківщини" Ю.Тимошенко до партії "УДАР" В.Кличка, що формується. Саме представники цих політичних сил відразу ж після опублікування указу Президента про призначення О.Попова на посаду глави КМДА виступили з вимогою найшвидшого проведення виборів мера Києва.

Які ж "київські висновки" для Партії регіонів? Перше: В.Янукович зрозумів, що перемога на виборах Президента не гарантує йому визнання стратегічно важливого електорального сегмента - киян.

Друге: Київ намагаються примусити звикнути, що основні рішення щодо його життєдіяльності, більше не приймаються виключно у приміщенні мерії.

Третє: можна передбачити, що ПР не знайшла союзника серед рейтингових в очах киян політиків, тому і відбулося призначення О.Попова. А це не може не бентежити керівництво "біло-синьої" партії, не звиклої до відмов і поразок.

Четверте: влада боїться виборів у Києві не менше, ніж боялася їх до зміни закону про столицю. Боїться, тому що не може напевно передбачити їхніх результат.

І, нарешті, п'яте: Київ у найближчому майбутньому, з оглядкой на вибори мера, може стати навряд чи не єдиним майданчиком для діяльності політичної опозиції в Україні.


Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Отправить:
Теги:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.