Хотів би Степан Бандера бути Героєм України?

17.01.2011, 10:00
Хотів би Степан Бандера бути Героєм України? - Фото
462d40de609fb3d98b02c727d999e9de.jpg

Позбавлення Бандери звання Героя України викликало не менше критики на адресу влади, ніж присвоєння йому цього звання. У країні знову розігрується національна карта. Сам же Бандера залишається найнеоднозначнішою фігурою української історії зі званням або б

Отже, Степан Бандера більше не Герой України. Лідеру українських націоналістів середини минулого століття не вистачило рівно десяти днів до річниці цього звання, присвоєного йому посмертно. Найвище звання Героя виявилося остаточно девальвованим. І справа навіть не у тому, заслуговує лідер ОУН цього визнання чи ні - до єдиної думки Україна все одно навряд чи коли-небудь прийде. Девальвованим звання Героя України виявилося з тієї причини, що українські президенти у своєму бажанні по-хлопчачому похизувалися силою і впливом перед своїми прихильниками, фактично перетворили престижну "відзнаку "в бутафорію, яка примушує народ дивитися на його носіїв не як на видатних людей минулого або сучасників, а швидше як на обраних конкретним Президентом улюбленників. А шкода - серед них є багато гідних людей.

Щодо конкретно С.Бандери, то лоббіюючи питання позбавлення його звання Героя України, нинішня влада шляхом Вищого адміністративного суду, який, власне, і приймає "рішення про позбавлення", не виправила "дурість Віктора Ющенка", про яку заявив керівник фракції регіоналів у парламенті Олександр Єфремов, а лише логічно продовжила. Ющенко у січні 2010 року поспішно, якби бажаючи наостанок відчути себе Президентом, зробив Бандеру Героєм, розбурхавши тим самим половину України. Віктор Янукович у січні 2011-го зробив все можливе для того, щоб розбурхати другу половину, позбавивши Бандеру звання. Чим не налагоджена командна робота з дестабілізації суспільства?

Словом, ситуація, що склалася навколо річного "геройства" Бандери, настільки схожа на фарс, що не робить честі ні колишній владі, ні нинішній. До того ж, якщо поспішні дії Ющенка з присвоєння звання можна ще якось можна логічно пояснити його бажанням закріпити своє особисте електоральне підґрунтя на Західній Україні з перспективою місцевих і парламентських виборів для "Нашої України", то ініціативу регіоналів зі зняття цього звання взагалі ніяк зрозуміти не можна. Природно, якщо не брати до уваги, знову-таки, юнацьку образу на попередників і бажання зайвий раз стусонути лежачого. Вигод для "Януковича і К" від самого факту позбавлення Бандери звання Героя ніяких немає. Спроба замінити своєму електорату відсутність хліба видовищем у вигляді приниження Бандери та його прихильників - вельми сумнівна мета. Усвідомлено ж роздратовувати своїх співгромадян, що є політичними опонентами просто безглуздо і не логічно для державника.

Політику часто порівнюють з шахами. Так ось, використовуючи шахові метафори можна сказати, що Віктор Янукович, зважившись на позбавлення Бандери звання Героя України (формально справу вирішив суд, але все ж), попався на "виделку" в дебюті - на першому ж році свого президентства. Прагнучи швидше знести оборонні редути суперника (символи, що залишилися від минулої влади; сюди ж можна віднести і зворотне перейменування Секретаріату в Адміністрацію Президента), В. Янукович кинув у бій головні фігури і потрапив у нехитру пастку - "виделку". Тепер йому треба вирішувати, чим жертвувати, а на кону стоїть багато що.

У разі продовження "війни з пам'ятниками" (наприклад, позбавлення звання Героя ще і Романа Шухевича або щось на зразок ліквідації Інституту національної пам'яті) Януковича абсолютно справедливо звинуватять у тому, в чому він тривалий час звинувачував Ющенка, - в поверхностності, недопустимі для лідера нації інфантилізм і перевага символічної політики реальній роботі. Неважко здогадатися, що напередодні парламентських виборів отримати таку порцію критики влада хоче в останню чергу.

У разі ж припинення тотальної атаки на все, що приємно і дорого екс-помаранчевим, Януковичу можуть приписати "половинчатість" у діях, непослідовність, зайву емоційність і взагалі незрілість. А це, очевидно, означатиме крах образу Президента, що створюється, як "залізного господаря", а його партії - як команди професіоналів і просто "серйозних мужиків".

Степан Бандера став для Президента чимось на зразок заборонного плоду, зірвавши який він нехай і не покине Едем, але клімат у цьому райському саду для нього зміниться не у найкращий бік.

Тепер про вигоди: якщо є подія, тобто і люди, які можуть витягнути з нього користь для себе. Так виходить, що найзацікавленішим у позбавленні Бандери звання Героя виявився, як не парадоксально, Олег Тягнибок і його "Свобода". Навіть навскидку стає ясно, що ультраправі, які давно вже не мали хорошого мотиву для піара, отримують чудовий подарунок від конкурентів. Лідер "Свободи" вже заявив про те, що його прихильників буде багато, а головне шумно протестувати проти "боротьби з всім українським", адже саме так встигли похрестити "розжалування" С.Бандери.

І, нарешті, про головне. Хотів би сам Степан Бандера бути Героєм у нинішній Україні? Тут можуть виникнути питання. Починаючи з того, що навряд чи лідер ОУН бажав би носити на лацкані Орден Держави у державі, в якій не менше половини населення його ненавидять, і закінчуючи тим, що Бандера мріяв не про таку Україну - ні з формального, ні зі смислового боку, якби сучасники до нього не ставилися. Виходить, що абсолютно все - і ті, хто сьогодні підносить Бандеру до небес, і ті, у кого сама згадка про нього викликає спалахи неконтрольованого гніву, нагороджуючи посмертно званням Героя України і позбавляючи цього звання, в останню чергу думали про цього історичного персонажа. Але насамперед - про себе і свої амбіції.


Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини