Інтерв'ю. Як зірка "Що? Де? Коли?" Ілля Новіков захищає в українських судах Порошенка

04.05.2020, 17:09
Інтерв'ю. Як зірка
Ілля Новіков (фото - особистий архів)

Російський адвокат Ілля Новіков захищав у Росії Надію Савченко та українських моряків. Зараз він захищає інтереси Петра Порошенка

Ілля Новіков - російський адвокат, який захищав відомих українських політичних в'язнів у Росії: Надію СавченкоМиколу КарпюкаСтаніслава Клиха, українських моряків, захоплених під час Керченського інциденту.

Але більшість дорослих українців упізнає Новікова зовсім не через його адвокатську діяльність: просто він зірка гри "Що? Де? Коли?", двічі завоював "Кришталеву сову". З жовтня минулого року, він у команді юристів, що захищають екс-президента Петра Порошенка.

Як він став українським адвокатом, чому йому все "сходить з рук" у Росії, хто воює з Порошенком, і яка з 18 справ становить найбільшу небезпеку для екс-президента.

- Як російський адвокат став, мало не найвідомішим адвокатом у політичних справах в Україні?

- Адвокатом, у якого в портфелі багато справ, так чи інакше пов'язаних із політикою, я став у Росії. Правда, до війни й (анексії. - Ред.) Криму їх було мало, і вони були невисокого рівня. А після 2014 року, й особливо після справи Савченко, пішли безперервною низкою - одна закінчується, інша починається.

Я захищав колишнього заступника міністра, екс-депутата Держдуми, правозахисника Оюба Тітієва, якого переслідували як особистого ворога Кадирова, учасників мітингів, протестних акцією. Все це було і продовжується до цього моменту.

Як я став українським адвокатом... Накопичилася низка справ, пов'язаних з українцями в Росії, яка вимагала отримувати українські документи за  адвокатським запитом прямим шляхом, а не через треті руки.

Потрібно було легалізуватися (як іноземний адвокат в Україні. - Ред.), що виявилося досить просто. Закон про адвокатуру не вимагає від іноземних адвокатів навіть володіння українською мовою, хоча я її знаю. Не потрібно також знання українського законодавства.

Достатньо подати пакет документів і заяву на вступ до реєстру адвокатів. До мене цю процедуру пройшли, здається, троє іноземних юристів, я став четвертим.

- Ви зараз більше російський чи український адвокат?

- До 2019 року я більше проводив часу в Москві. У минулому році - 50 на 50, від початку цього року я був у Росії лише два тижні.

Про Савченко, шпигунів і Путіна

- Савченко була не першим вашим клієнтом з України?

- Другим або третім клієнтом. Але популярність, як адвокату, мені принесла саме справа Савченко, звичайно. Раніше мене впізнавали в основному завдяки "Що? Де? Коли?"

- Російський адвокат, який захищає ворогів Росії, в кожному інтерв'ю говорить, що він не сприймає політику Путіна і йому на персональному рівні неприємна ця людина. Ви відкрито виступаєте проти анексії Криму. Пишете в соцмережах, що перерахуєте гонорар на підтримку ЗСУ. При цьому в Росії у вас немає серйозних проблем, вас не чіпає держава. Скажіть чесно, ви шпигун?

- Це питання, на яке я відповідав уже багато разів. Причина, через яку мене не чіпають, така ж, через яку Невловимий Джо був Невловимим Джо. Я нікому не потрібен, немає завдання цілеспрямовано мною займатися. Зрозуміло, що мій телефон слухають у Росії. Але слухали мене ще з 2012 року.

Тоді вся команда адвокатів потрапила під прослушку і стеження. Це була банківська справа, ніякої політики, чиста бізнесова тема за участю силовиків. Але, якщо розібратися, то я всього лише ще один адвокат, яких у Росії вистачає.

Умовний майор, який вирішить мною зайнятися, орден за це не отримає. А для статистики простіше взяти якогось блогера, який пише "ВКонтакте", з ним менше клопоту, ніж з адвокатом.

- Вам не погрожували, не тиснули?

- Ми ж не сприймаємо всерйоз повідомлення в Фейсбуці типу "тобі не жити, ми тебе заріжемо..." і т. інш.. Крім цього нічого серйозного не було.

У мене був епізод тут, у Києві, коли мій колишній колега Марк Фейгін почав просувати теорію, що я агент ФСБ, засланий до нього у справу Савченко. Це було досить смішно, тому що, якщо підняти історію, що ми один про одного говорили, писали в процесі справи і після - це такий показовий кейс адвокатської сварки.

Але в підсумку закінчилося тим, що Фейгін переключився на свою блогерську вендету проти Анатолія Шарія (проросійський блогер. - Ред.), а про мене, здається, забув.

Якщо серйозно - звичайно, я ніякий не шпигун. Хоча від початку моєї роботи у справах Порошенка, мене напевно пишуть не тільки в ФСБ, але тепер і в СБУ.

- Давайте закінчимо з Савченко. Вас не розчарувало, як Надія розпорядилася свободою і політичним капіталом?

- Я розраховував, що вона зможе виступити локомотивом, здатним витягнути з російських в'язниць ще півсотні політв'язнів. У неї був величезний кредит довіри і впізнаваність.

Для звільнення Савченко потрібні були зусилля багатьох людей, заяви президента США, канцлера Німеччини, папи Римського. Завдяки їх участі вона опинилася на волі. Якби вона доклала енергію в тому ж напрямку, її б могли почути.

- Інших українських політв'язнів-полонених звільнити також важко...

- Щоб витягнути українських моряків, Сенцова, Карпюка та інших у вересні минулого року знадобилося приблизно те ж, що з Савченко. Ну, може бути, сумарний рівень політичних гравців був трохи скромнішим. Але в цьому випадку треба враховувати ще й слабку позицію Кремля в цій справі.

На Росію дуже тиснуло порушення міжнародного морського права.

Щоб витягнути двох татарських активістів Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, було проведено неочевидний обмін із Туреччиною на двох російських агентів. Тобто, кожен раз шанси на звільнення людей з'являються, коли складається якась дуже спеціальна ситуація.

Зрозуміло, що Росія не зацікавлена ​​витягувати когось із України. Якщо їм уже дуже закортить, можуть змусити (Україну - Ред.) обміняти цю людину на (українського) в'язня з "ДНР".

Оскільки українська адміністрація не може просто взяти і відмовитися від обмінів як таких, а російська сторона може, то від самого початку зрозуміло: тиснути на Росію в цій ситуації безглуздо.

Інша справа, що після минулого вересня я також не бачу твердої і наполегливій лінії у Зеленського щодо звільнення заручників.

- Скільки зараз "політичних" українців у російських в'язницях?

- Дивлячись, як рахувати. Тих, хто однозначно відноситься до політв'язнів - під сотню. І більшість із них - кримські татари, яким навісили терористичні, екстремістські статті.

Є різні проміжні випадки. Наприклад, у мене було двоє підзахисних, засуджених за шпигунство. Обидва в списку на обмін, але не без складнощів. Оскільки СБУ сказало, приблизно таке: це не наша людина, хіба мало що там росіяни вигадали.

Справа закрита, вирок публікувати не можна і нам якимись непрямими шляхами довелося добиватися внесення цієї людини у список. Таких випадків чимало.

Список збільшується щомісяця. Когось взяли в Росії, когось у Криму. І що можна запропонувати Москві за цих людей, ніхто не знає. Упевненості в тому, що Єрмак, який відповідає за це з української сторони, дійсно вичавлює максимум із ситуації - немає. В цілому, ситуація досить сумна.

- Чому ви вважаєте, що українська сторона втратила інтерес в цьому процесі?

- Щодо ентузіазму судити складно. Але скоріше, за тональністю обговорення проблеми я розумію, що для ОП це не перший пріоритет. Інакше ми б чули про це кожен день, наприклад, так було в гарячі часи, коли в Росії сиділи українські моряки.

Уже кілька разів починалася якась розмова про майбутній обмін, але потім виявлялося, що це обмін не з Росією, а з "ЛНР"/"ДНР" - автобус туди, інший сюди. Ми за цих людей раді, але російські бранці залишаються в тюрмах, прогресу немає.

- Під які умови можна спробувати визволити російських політв'язнів?

- Я не хочу фантазувати. Росія може зажадати все, що захоче, а потім розвинути дискурс - ну, не хочете, як хочете. Можуть попросити визнати Крим, поміняти Конституцію, що завгодно...

В України на цих переговорах не може бути сильної позиції. Інша справа, коли ви пов'язує питання обміну з якимись іншими (як у випадку з моряками) і тоді шанси підвищуються.

Читайте також - Обмін. Те, що завжди буде важливіше за Цемаха

Поки я навіть не можу сказати, що Єрмак не допрацьовує в чому-небудь, оскільки це закрита кухня. Ми не знаємо, що він говорить, що йому відповідають, вимагають, із чим він погоджується. Але відсутність результату і наявність цієї теми в публічній площині - речі, які говорять самі за себе.

Зеленський і Путін

- Ви в декількох інтерв'ю говорили, що у Зеленського не вийде домовитися з Путіним щодо важливих речей, включно з "закінчити війну"...

- Послухайте, у Путіна було шість років на це - якби хотів, закінчив. Цілком очевидно, він цього не зробить. Крим Путін не віддасть, його можна буде забрати тільки з його мертвих пальців.

Піти з Донбасу? Путіну там добре і все подобається, навіщо йти. Інша справа, що на тлі кризи, в Росії починає палахкотіти те, що раніше жевріло і може виявитися не до українських справ...

Якщо так трапиться - може бути, стане можливо щось вирішити, але я поки не бачу, що з часів Дебальцево в цьому відношенні щось змінилося.

- Ви самі говорили, що в справах, подібних до справи Савченко, роль адвоката вторинна і більше схожа на медійного персонажа, в чому тоді сенс ваших саме адвокатських зусиль?

- Перша і головна роль адвоката в такого роду справах - це бути сполучною ланкою з людиною в ув'язненні. І не важливо, про яку з пострадянських країн йдеться. Бо зазвичай робиться все, щоб відрізати ув'язненого від зовнішнього світу. Встановити контакт з ув'язненим і підтримувати його - для такого роду справ дуже важливо.

Друге - це роль комунікатора з медіа. Інтерес ЗМІ важливий для звільнення клієнта - цим шансом треба користуватися.

І третє - я не поділяю захопленого ставлення до Європейського суду з прав людини. Часто чую від колег: зараз ми Росії все програємо, але потім ЄСПЛ стане на наш бік... Європейський суд стане на вашу сторону в кращому випадку через сім-вісім років.

І, як правило, для людини, яка сидить тут і зараз, цей інструмент не дуже ефективний. Але це не скасовує того, що необхідно мати опрацьовану правову позицію для суду. А часом не стільки для суду, скільки для людей, які цим цікавляться. Це дуже важливо.

Як приклад, та ж сама справа Савченко. Адже спочатку не було зрозуміло - винна чи ні, може вона і наводила артилерію на російських журналістів... Поки ми не розібралися з фактологічною стороною і поки не продемонстрували всім зацікавленим політикам у західних країнах, що насправді було, вони дуже обережно висловлювалися на цю тему. Хоча їх дуже просили українські дипломати.

Але вони, як політики, розуміли: вляпатися в підтримку людини, яка потім виявиться військовим злочинцем, убивцею - це не те, що тобі потрібно. Тому правову позицію треба мати для того, хто це оцінює, навіть якщо мова не про суд. Цю роботу з адвоката ніхто не знімав. У сукупності, виходить витягти людей із в'язниці набагато раніше, ніж вони розраховували.

Якщо порахувати, скільки сумарно Надія Савченко, Микола Карпюк і Станіслав Клих не досиділи (підзахисні Новікова. - Ред.), - вийде 50 - 60 років.

Адвокат п'ятого президента

- Як ви стали адвокатом Порошенка? Ви ініціювали співпрацю?

- Не ініціював, це не цілком нормальна ситуація, коли адвокат шукає клієнта. Президент Порошенко звернувся до мене на початку жовтня - я тільки що закінчив працювати у справі моряків. Власне, найперша подана Андрієм Портновим заява проти Порошенка як раз і була щодо цього керченського сюжету.

Він там написав, що Порошенко й інші "невстановлені особи" спланували фактично військову провокацію (прохід українських моряків через Керченську протоку - ред.), на яку піддалася Росія і це все було приводом для введення надзвичайного стану та скасування президентських виборів.

Усе це подавалося як держзрада, перевищення повноважень і захоплення влади. Зрозуміло, це не так, і ні одна з перерахованих статей не може застосовуватися до цього випадку.

Читайте також - Операція "Порошенко". Яке завдання ставить Зеленський наступному генпрокурору

Оскільки я працював у російській кримінальній справі щодо керченського інциденту, я добре знав фактаж аж до того, як рухався кожен корабель, і що там відбувалося - мені було просто включитися в цю роботу. Зараз я входжу в команду, яка представляє Порошенка.

Говорити про "захист Порошенка", як часто роблять, некоректно, оскільки він не є обвинуваченим у жодній зі справ. Це теж цілком усвідомлена лінія Державного бюро розслідувань і Офісу Генпрокурора. Порошенка викликають на допити в якості свідка, але при цьому публічно, коментуючи, що у нас тут вже є проти нього чи то 15, чи то 18 справ...

- Жодна підозра не підписана?

- Ні. Це принциповий момент. Хто нам протистоїть? - Генпрокурор Ірина Венедіктова. Вона як у статусі в.о. керівника ДБР, так і зараз не приховувала бажання висунути підозру. Іронія в тому, що на посаді в.о. директора ДБР Венедіктова просила генпрокурора  Руслана Рябошапку підписати підозру Петру Порошенку, яку Рябошапка потім після звільнення публічно назвав юридичним трешем.

А зараз, зайнявши його місце, вона має можливість сама її підписати, але чомусь не наважується це зробити.

Очевидно, розуміє, наскільки це погано написаний документ, і чим їй загрожує підписання. Нагадаю, це справа про (нібито незаконне. - Ред.) призначення Сергія Семочка першим заступником начальника Служби зовнішньої розвідки.

- Від початку вся історія навколо "справ Порошенка" сприймалася як помста Портнова. Опальний член команди Януковича пише одну за одною кляузи в ДБР, там їх відповідно до букви закону приймають... Але пройшло півроку...

- Пройшов рік. Перша заява була подана в травні 2019 року.

- ...Майже рік минув, змінилися керівники ДБР, прокурори, а історія продовжує розвиватися і, схоже, розвивається динамічно. Так хто переслідує Порошенка - влада в особі Зеленського чи ображений Портнов?

- Генпрокурор - фігура не самостійна. Я маю на увазі пані Венедіктову. Я так говорю, на основі того, як виглядала комунікація напередодні відставки Рябошапки і після призначення Ірини Вікторівни Венедіктової. Тому - так, у широкому сенсі наш опонент - це Офіс президента. Без його впливу і координації ДБР і ОГП не виявляли б такої активності за заявами Портнова.

Я абсолютно не розглядаю Андрія Портнова як самостійного від Офісу президента гравця в цій історії. Так, я вірю, що у нього є особисті мотиви, пов'язані з Порошенком. Бога ради, як приватна особа має повне право.

Але ось що стосується заяв в ДБР - вони припускають особисту відповідальність заявника. Ви не можете просто огульно звинувачувати кого завгодно, а тим більше колишнього президента в тому, що підкаже вам ваша фантазія.

І я не можу погодитися з вами, що справи розвиваються динамічно. Ми бачимо колосальні зусилля слідчих, але вихлопу немає. Їм нема чого представити публіці, це біг у колесі. Епітет динамічний до цієї роботи я б не застосовував.

- Кількість викликів на допит дозволяють про це говорити.

- Уявіть собі слідчого, у якого KPI - це кількість викликів на допит. А за що ми йому платимо зарплату?! За рекордну кількість повісток? Я кажу "платимо" оскільки мої податки також ідуть у бюджет України.

- Чому Офіс президента так просуває ідею відправити Порошенка під суд?

- Не буду оцінювати політичну мотивацію - я коментую тільки правову складову.

- Скільки зараз справ проти Порошенка?

- У нашому розпорядженні завжди застарілі цифри, тому що ці справи без нашого відома з'єднують і роз'єднують. У нас один підрахунок, а потім ми заднім числом дізнаємося, що якусь частину проваджень об'єднали або передали в НАБУ. В цілому через ДБР пройшло в тому чи іншому вигляді 18 різних зареєстрованих проваджень.

- НАБУ якось задіяно в цьому процесі?

- У НАБУ є наша заява про порушення з боку ДБР, яке веде не підслідні їй справи. Слідчі ДБР довгі місяці розслідують те, чим повинні займатися інші органи, там, де 364 "набушна" стаття та інше. І тим самим вони маркують свою ненормальну зацікавленість.

- Ок, вам не подобається робота ДБР, а як ви оцінюєте роботу судів?

- Перше, з чого треба починати - помітна зацікавленість ДБР, щоб вважати себе в підсудності Печерського суду. Коли ми бачимо, як слідчий орган чіпляється за районний суд, який полюбився йому, хоча фактично сидить в іншому районі, це вже наводить на певні роздуми.

У випадку з ДБР - вони сидять на вулиці Петлюри і, по-хорошому, повинні бути підконтрольні Шевченківському суду. Але вони із завзятістю пишуть, що на Петлюри - тимчасове приміщення, а юридичною адресою є бульвар Лесі Українки, рахуйте за ним.

Друге. Коли доходить справа до розподілу всередині Печерського суду, з деякою регулярністю повторюється ситуація, що чутливі для ДБР справи потрапляють до судді Сергія Вовка чи судді Крістіні Константінової.

І рішення, які при цьому приймаються - досить дивні. Можна взяти випадок, коли вони намагалися зробити привід (на допит - ред.) Петра Порошенка, бо він нібито ігнорує виклики. При цьому повістки не вручалися належним чином. Але головне - ці клопотання повинні були розглядатися в присутності Порошенка, так як він діючий депутат Верховної Ради.

Але судді - спочатку Константінова, а потім Вовк цю норму проігнорували. В результаті привід як такий не відбувся, тому що ми з'явилися в запланований термін у ДБР, зі слідчими ми спілкувалися в штатному режимі.

Портнов і Панама

- Восени прокуратура Панами порушила справу проти Андрія Портнова за вашою заявою (спочатку Портнов звернувся до правоохоронних органів Панами про легалізацію доходів у цій країні оточенням Порошенка, адвокати екс-президента подали зустрічну заяву про неправдиві свідчення). В якому вона стані?

- Це провадження в живому стані, Портнов подавав клопотання про його закриття, але воно не було задоволено. У Панамі інші графіки роботи - вони більш оперативні, ніж у ДБР, але все одно кожне питання займає тижні. Наскільки пам'ятаю, в кінці лютого суд відмовив Портнову в закритті провадження.

Справу порушено нашими колегами в Панамі за заявою про дачу Портновим неправдивих свідчень суду. Портнов представив аффідевіт (письмове свідчення або заява особи, що виступає в ролі свідка при неможливості його особистої явки - ред). У Панамі - це повний аналог свідчення в залі суду. Наші панамські колеги ставлять питання про виклик Портнова на допит, а в разі його неявки - оголошення в розшук.

- Терміни зрозумілі?

- Ні.

- Ви згадали, що не вважаєте, що фізична особа може безперешкодно писати неправдиві заяви на колишнього президента. Чи означає це, що ви плануєте залучати Портнова до відповідальності якимось чином.

- Я висловив свою думку. Я не уповноважений робити таких заяв від імені команди Порошенка.

- Ви вже три-чотири роки "варитеся" в українській судовій системі. Як її можна охарактеризувати, чим вона схожа або відрізняється від російської? Чи можна в ній знайти справедливість?

- Слухайте, навіть у Росії можна час від часу знайти справедливість. Судова система оцінюється не за тим, чи трапляються в ній хороші і правильні результати якихось справ. Скрізь трапляються. Питання в великій картині, яка в цілому температура у лікарні. І ще - наскільки у Вас особисто, коли ще розгляд не розпочався, є впевненість, що суд не зґвалтує вас і вчинить за законом.

Зрозуміло, що судова система має рівно таку ж репутацію, яку собі сама створила. Чи був прогрес? Звичайно, був. Якщо порівнювати з Росією, ситуація в Україні, як би там не стогнали колеги, що тут все дуже погано, помітно краща.

Що з цим робити і як виправляти те, що є зараз? Наприклад, можна згадати, що є така інституція, як суд присяжних. Якщо говоримо про кримінальну юстицію.

У тій же самій фашизованій, тоталітарній Росії в минулому році присяжні тільки в одній Москві виправдали 62% обвинувачених.

Ви можете порівняти це з цифрами, які видають професійні російські судді, - 0,4% виправдань на рік.

Судді, які хоч раз попрацювали з присяжними, починають поводитися інакше. Прокурори, які отримали для своїх обвинувачених виправдувальний вирок, теж починають розуміти, що тепер просто встати, сказати чергову фразу і чекати, що суд зробить, як ти хотів - вийде.

Правда, з першого разу такий інститут навряд чи вийде запустити. Перший виправдувальний вирок, який випустить обвинуваченого в злісному злочині, викличе шквал обурення...

Але він потрібен. Як і багато інших речей. Для початку можна налагодити нормальну автоматизовану систему розподілу справ. Щоб не було можливості дурити, "підкручуючи коліщатка" і направляти справу до потрібного судді.

- Останнє запитання - де і хто ви через три роки?

- Я перестав планувати на три роки вперед ще в 2014 році. Ще три роки тому я не знав, що буду довго жити в Києві, наприклад. Зате тепер кожен раз, коли повертаюся до Росії, думаю, відчуваю себе перший час незатишно, в Росії взагалі нічого не можна планувати ніколи, і ні від чого не можна зарікатися.

Ми живемо в цікавий, рухливий час. Вартісної роботи вистачає, її багато, є куди себе прикласти, треба бути задоволеним цим і жити сьогоденням.

Читайте матеріал російською: Интервью. Как звезда "Что? Где? Когда?" Илья Новиков защищает в украинских судах Порошенко

Борис Давиденко
Борис Давиденко
главный редактор LIGA.net
Федор Орищук
Федор Орищук
редактор LIGA.net
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини