RU

Резонанс | Bellingcat і таємниці Кремля. Як виглядає передова війни проти спецслужб Росії

Bellingcat і таємниці Кремля. Як виглядає передова війни проти спецслужб Росії - Фото
Христо Грозєв (кадри з фільму для European Press Prize)
30.03.2021, 12:31

За версією Христо Грозєва, спецоперація проти ПВК Вагнера вивела українські спецслужби у ТОП планети. Росія – тільки після України

ЧИТАТЬ ПО-РУССКИ

Впливова журналістська організація Bellingcat багато років на передовій війни з російськими спецслужбами. У цій нерівній битві демократія намагається відстояти право на існування в новому світі, де російські спецслужби, за командою Володимира Путіна, полюють на політичних опонентів у всьому світі. Будь-якого критика російського президента можуть убити. Журналісти – не виняток.

У цій запеклій і таємній війні задіяні всі спецоргани Кремля – від ФСБ (спецпідрозділ "Вимпел") до ГРУ (зокрема під вивіскою ПВК Вагнера). Інструментарій росіян надзвичайно широкий: кілери використовують військові отрути (Солсбері), вбивають політичних опонентів з пістолета (Берлін), розстрілюють журналістів на узбіччі (Африка).

Володимир Путін зробив спецслужби конвеєром політичних вбивств. Впливова Bellingcat роками ходить по стопах кілерів. Як Європі захиститися від Росії, яка доля розкритих вбивць і як спецоперація проти ПВК Вагнера вивела українські спецслужби в ТОП – про це LIGA.net розповів Христо Грозєв.

Цей текст був написаний за підтримки тисяч наших передплатників, які отримали його першими. Тепер ми відкриваємо його для всіх, тому що вважаємо важливим для вас. Підтримайте створення таких текстів, оформивши щомісячну передплату на сайті від 200 грн / міс або на Патреоні. Крім спеціальних текстів, ми також відключимо для вас рекламу і будемо надсилати щотижня переказ кращих історій планети.

"ЖОДНА СПЕЦОПЕРАЦІЯ НЕМОЖЛИВА БЕЗ СХВАЛЕННЯ ПУТІНА"

– Завдяки вашим розслідуванням широкий загал дізнався, як виглядають сучасні спецоперації Росії у всьому світі. Можете назвати переломний момент у своїй роботі, коли ви, спостерігаючи за діями спецслужб, вперше сказали собі: "Отакої, хлопці, ви й так вмієте?!".

– Якщо запитання в тому, коли я зрозумів, що ці служби настільки схильні до ідіотських помилок, що розслідувати їх буде відносно легко: напевно, це було тоді, коли я виявив грошовий переказ Western Union від офіцера ГРУ своєму агенту в Сербії, який написав як адресу відправника Хорошевське шосе, 76 (штаб-квартира ГРУ в Москві). Але якщо запитання в тому, коли я зрозумів масштаби жахливості їхніх операцій: це було визначено тоді, коли ми розслідували отруєння Навальнoгo і я виявив, що загін отруйників ФСБ стежить за понад 10 людьми в будь-який момент часу. Це означало, що в Росії реалізується програма з убивств буквально промислового масштабу.

Навальний зробив ставку на те, що система зламана – і це спрацювало. Я не думаю, що це може статися двічі за життя – я боюся, що ніколи не переживу чогось настільки неймовірного та шокуючого, як той 50-хвилинний телефонний дзвінок.

– Розмова Навального з одним із його отруйників – це журналістська удача чи свідчення деградації російських спецслужб, безпорадності та хаосу всередині?

– Це був "ідеальний шторм". Це не могло статися без хаосу та деградації всередині ФСБ. Це не могло статися без почуття безкарності, яке править всередині секретних служб: відчуття того, що ніхто ззовні не сміє втручатися в їхнє внутрішнє святилище сили і страху. Це не могло статися без страху перед Великим начальником, який змушує офіцерів порушувати всі правила тільки для того, аби не образити боса. Але це також не могло статися, якщо ви не знаєте про ці нюанси і не спробуєте їх експлуатувати.

Читайте також: Навальный позвонил "одному из отравителей" – тот подтвердил операцию спецслужб РФ

Навальний зробив ставку на те, що система зламана – і це спрацювало. Я не думаю, що це може статися двічі за життя – я боюся, що ніколи не переживу чогось настільки неймовірного та шокуючого, як той 50-хвилинний телефонний дзвінок.

Жодна спецоперація неможлива без особистого дозволу Володимира Путіна.

– За спецопераціями проти Навального, проти України (можна наводити численні приклади), проти Європи ("Вимпел" ФСБ у вбивстві Хангошвілі чи працівники ГРУ в Солсбері) стоїть Путін? Чи хтось може це все робити без його відома?

– Я вважаю, що нічого з цього не могло статися без схвалення Путіна. Просто тому, що політичну ціну за будь-яку з цих операцій сплачує він, а не Шойгу, чи Бортніков, чи той, що був шефом ГРУ цього року. Один тільки цей факт означає, що ніхто не посміє організувати операцію з таким потенціалом зворотного удару для Путіна без його особистого дозволу. Тому що це буде остання операція, яку вони організовують за життя.

– Якщо подивитися на задіяних осіб у політичних стратах і вбивствах у всьому світі, то виявиться, що цим займаються всі російські спецслужби. Росія в цьому унікальна чи інші країни теж поводяться так само нахабно?

– Ми дещо упереджені, бо дивимося на речі з європейського погляду. З цього погляду Росія сьогодні унікальна. Вона перебуває у сірій зоні з Європою (і США) – це означає майже війну, або неоголошену війну. Немає іншої країни, яка перебуває в сірій зоні з Заходом – якщо виключити Північну Корею. В Європі немає іншої країни, крім Росії, яка сьогодні теж веде гарячу війну. Тож Росія тут унікальна.

Христо Грозєв у фільмі для European Press Prize

Проте Росія унікальна і в тому, що в 21 столітті у неї є структурована, керована урядом програма щодо вбивства власних громадян. Навальний, Скрипаль, Кара-Мурза, Нємцов, журналісти, блогери, правозахисники. Я не можу пригадати жодного іншого прикладу серед розвинених країн. Цікаво, що російські пропагандистські ЗМІ – і МЗС – почали перекладати дебати з "ми цього не робили" на "та інші країни теж так роблять".

Грозєв відповідає Захаровій: Почніть з визнання, що саме ви вбили Хангошвілі, щоб порівнювати себе і свої дії з США і вбивством бен Ладена.

Минулого тижня, мабуть, був поширений новий темник – кілька російських ЗМІ та Марія Захарова почали звинувачувати Bellingcat у розслідуванні тільки російських вбивств, але водночас ігноруючи американські. Було наведено один конкретний приклад: "Чому Захід обурений убивством Хангошвілі в Берліні, але аплодував вбивству бен Ладена в США".

Ну, я б на це відповів: "Почнімо з того, щоб Росія з гордістю визнала, що вбила Хангошвілі, як це зробили США з бен Ладеном, замість того, щоб виставляти себе дурнем і годувати Німеччину принизливої ​​брехнею". Тоді ми зможемо розпочати дискусію про те, чи було у неї моральне право зробити це. Але вочевидь, лише той факт, що Кремль не сміє визнавати, що він це зробив, означає, що вони не впевнені, що зможуть переконати світ, що у них було на це моральне право.

– А як ви вважаєте, коли і чому в Кремлі вирішили, що тепер можна вільно вбивати політичних опонентів і нічого за це не буде? Сьогодні вони перейшли одну межу, завтра – іншу.

– Ця російська інфраструктура для позасудових убивств існувала роками, вона не нова... Але здається, що до 2013-2014 років вона здебільшого використовувалася для, скажімо, більш легітимних цілей – людей, яких Росія вважає, наприклад, терористами. А то, що ми бачимо зараз, – це розширення списку мішеней завдяки включенню в нього і політичних опонентів.

Якщо їм минулася крадіжка півострова з двохмільйонним населенням і вбивство тисяч людей в Україні, то навіщо їм зупинятися на вбивстві п'яти або десяти власних незручних громадян?

Гадаю, що для такої поведінки є дві причини. По-перше, окупація Криму Росією і вторгнення в східну Україну не завдали Кремлю надто великої політичної шкоди, і це показало їм, що це їм минеться. І якщо їм минулася крадіжка півострова з двохмільйонним населенням і вбивство тисяч людей в Україні, то навіщо їм зупинятися на вбивстві п'яти або десяти власних незручних громадян?

По-друге, після певного моменту, коли режим вчинив занадто багато злочинів, він вже не може дозволити собі передання влади. Тому що нові хлопці притягнуть їх до відповідальності. Схоже, що пік цього "накопичення кримінального багажу" припав приблизно на 2014 рік. Тому з цього моменту російський режим, здається, готовий на все – зокрема вбити будь-кого, хто становитиме навіть віддалену загрозу його спадкоємності.

– Часто кажуть, що для протистояння Росії, неможливо діяти так, ніби ми маємо справу з демократичною державою. Ви згодні з цією думкою? Чи треба Європі щось змінювати, щоб захищати себе?

– Безперечно. Нинішні правові механізми – навіть у правоохоронних органах – не підходять для роботи з країною, готовою вчинити злочин. Подивіться на приклад з розслідування Хангошвілі: вбивця їздив за підробленим паспортом, виданим російською державою. "Пан Соколов" – людина, яку за чотири місяці до вбивства навіть не існувало. Німеччина звернулася до РФ по правову допомогу: скажіть, будь ласка, чи існує ця людина. Росія відповіла: "Так, ця людина існує, і ФСБ каже, що він хороший хлопець, але через законодавство про недоторканність приватного життя ми не можемо більше про нього розповідати без його особистої згоди" (як з'ясували журналісти, насправді чоловіка звуть Вадим Красіков і він пов'язаний з ФСБ. – Ред.).

Читайте також: Киллера ФСБ подставили фотографии из Украины – Der Spiegel

Тобто Росія бреше і тролить Німеччину, повністю ігноруючи свої зобов'язання щодо міжнародного права. Тому – ні, Німеччина не може і не повинна продовжувати ставитися до Росії як до демократичної держави; і не повинна вірити в її офіційну брехню. Вона повинна розслідувати Росію як злочинну державу – і будь-які заходи, прийнятні для застосування до злочинця, мають застосовуватися до злочинної держави.

– Ваша робота пов'язана з високими ризиками. Як ви оберігає своє життя? Чи погрожували вам або вашій родині? Чи доводилося коли-небудь вдаватися до спеціальних заходів безпеки?

– Я б вважав за краще не коментувати це докладно. Так, звичайно, були погрози, але я не сприймаю їх серйозно. Справжня небезпека йде від людей, які не посилають вам погроз. Так, я вживав заходів безпеки – тим більше, що під час наших останніх розслідувань я зрозумів, що будь-хто, хто особисто образив пана Путіна, потрапляє в довгий список "ворогів держави".

Дехто з кілерів були відправлені на роботу в Сибір. Так, це не та відплата, якого заслуговують їхні жертви, але, принаймні, світ безпечніший – і рекрути подумають двічі, перш ніж погодитися на роботу, яка рано чи пізно зробить їх "невиїзними" назавжди.

– Що ви відчуваєте, коли розумієте, що герої ваших публікацій залишаться безкарними? Наприклад, коли йдеться про спецслужби Росії, і ми розуміємо, що влада РФ не чіпатиме тих, кого сама найняла. І якщо ви це розумієте, то якою бачите головну мету своєї роботи?

– Я б не сказав, що вони залишаються безкарними. Так, Чепіга і Мишкін вбили невинну англійку, і найближчим часом вони не відбуватимуть строк у в'язниці... Але жоден з них – жоден з їхніх 18 "колег" з таємної команди ГРУ, які їздили світом, вбиваючи людей, не зможе знову покинути Росію. Деякі з кілерів були відправлені на роботу в Сибір. Так, це не та відплата, якої заслуговують їхні жертви, але, принаймні, світ безпечніший – і рекрути подумають двічі, перш ніж погодитися на роботу, яка рано чи пізно зробить їх "невиїзними" назавжди.

Те саме можна сказати і про команду отруйників ФСБ: ми зробили їхні обличчя відомими, вони більше ніколи не зможуть виконувати свою роботу, а фотографію Кудрявцева викладено сусідами з написом "наш сусід – вбивця". Берлінського вбивцю судять під його справжнім, а не підробленим ім'ям – і про його зв'язки з ФСБ стало відомо. Тому – зернятко до зернятка.

Вивчаючи працівників російських спецслужб, ми відчуваємо, що знаємо їх іноді навіть краще, ніж їхні дружини.

– Ви відстежуєте подальшу долю героїв ваших розслідувань? Наприклад, що сталося з кілерами з Солсбері або в інших історіях. Люди, яких ви розкриваєте, – вони все ще служать під іншими іменами? Або зникають без сліду?

– Так, провівши довгі місяці – чи роки, – вивчаючи працівників російських спецслужб, ми відчуваємо, що знаємо їх іноді навіть краще, ніж їхні дружини. Тому ми стежимо за їхнім життям "після публікації". Більшість з них втрачають роботу – вони не можуть працювати під прикриттям, тому вони не приносять користі в своїй первісній кар'єрі. Майже ніхто з них не покараний, але всім їм дають державну роботу десь в іншому місці. Як я вже говорив, деяких з них відправляють у віддалені місця Росії в якості, наприклад, "державних інспекторів". Інших – на пенсію. Досі цікавлюся, яка буде доля "отруйників спідньої білизни" – поки що невідомо.

– Bellingcat публікує розслідування про конспірологічну мережу QAnon. Що стало причиною зацікавленості їхньою діяльністю – лише штурм Капітолія чи ви знайшли сліди спецслужб?

– QAnon надзвичайно цікавий як психологічний феномен, який може змусити велику групу людей робити ірраціональні речі – навіть речі, які не в їхніх власних інтересах. У нас немає підстав вважати, що цей рух було створено за допомогою спецслужб – проте я не сумніваюся, що багато спецслужб зараз вивчають його і здобувають із нього науку – або навіть намагаються використовувати його у власних цілях. Це просто один з нових, потужних інструментів маніпулювання громадською думкою, і як таке воно повинно становити інтерес для поганих державних акторів. Будь-який феномен, що може бути озброєний подібними поганими акторами, цікавий для нашого розслідування.

Христо Грозєв у фільмі для European Press Prize

"УКРАЇНА В ТОП СВІТОВИХ СПЕЦСЛУЖБ"

– Якби Христо Грозєв складав рейтинг найсильніших (впливовіших тощо) спецслужб планети, як виглядало б топ-5?

- Це важко ранжувати, оскільки немає жодного критерію, за яким їх можна було б упорядкувати. Існують різні критерії – такі як бюджет, масштаб глобального проникнення, здатність обробляти інформацію і вчитися, сміливість і агресивність, а потім – вміння зберігати власні секрети. Раніше КДБ був хороший у всьому цьому, але з трьох російських спецслужб сьогодні тільки СЗР здатна (наполовину) зберігати секрети.

Крім того, ми можемо мати лише думку про якість та ефективністі секретної служби, що заснована на загальновідомій інформації, – а цього замало за визначенням. Проте якби довелося вибирати один критерій, то це було б "співвідношення загальновідомих успіхів і загальновідомих невдач". За цим критерієм я б поставив сімку кращих:

1. Ізраїль
2. Китай
3. Нідерланди
4. Великобританія
5. США
6. Україна
7. Росія

– Україна в ТОП! Це дуже цікаво!

– Так, після початку війни ваші спецслужби здобули новий, величезний досвід, якого з природних причин немає у багатьох інших служб (бо не знаходяться в стані війни). Приклади успіхів: арешти та репатріація підозрюваних у тероризмі з територій, підконтрольних РФ; накопичення й обробка величезної бази перехоплень, включно з розкодуванням шифрованих комунікацій. Перехоплення розмови Суркова та Бородая. Спецоперація з вивезення Цемаха. І, звичайно, так звана операція "Вагнер", в рамках якої реально під носом ФСБ і ГРУ була розгорнута масштабна операція з накопичення інформації та виманювання "індустріальної" кількості підозрюваних.

Нещодавно дивилися зламану пошту одного генерала ФСБ. Він відправляє підлеглому посилання на статтю про нову ПВК (у 2016 році) і пише: "А що, в цьому проєкті ми не беремо участі? Давай, шукай, хто робив – домовляйся". Тож сьогодні російські ПВК – це зрощення інтересів режиму Путіна з особистими інтересами генералів і олігархів.

– Ви сказали, що до публікації фільму не будете давати коментарів щодо ПВК Вагнера, тому що розслідування триває. А чому обрали саме Netflix як майданчик для презентації?

– Netflix – далеко не єдиний майданчик, з яким ми ведемо переговори. А далі – як обіцяв, не відповідатиму поки не закінчимо.

– ПВК Вагнера, по-вашому, це – інструмент заробляння грошей чи політичний важіль Путіна? Чи і те, й інше? Чи щось більше?

– Приватні військові компанії – не тільки та, що стала відома як Вагнер – реально існують в Росії набагато довше, ніж публічно відомо. Вже точно понад 10 років. Почалося все як інструмент спецслужб – ГРУ і ФСБ – брати участь у військових конфліктах, щоб "офіційно не брати участь". Дуже зручно, оскільки, з одного боку, не потрібно дотримуватися правил війни, не потрібно виправдовувати внутрішньополітично участь у війні і не треба звітувати про втрати.

Але з часом це стало інструментом заробляння грошей – для генералів і оточення Путіна. Нещодавно дивилися зламану пошту одного генерала ФСБ. Він відправляє підлеглому посилання на статтю про нову ПВК (у 2016 році) і пише: "А що, в цьому проєкті ми не беремо участі? Давай, шукай, хто робив – домовляйся". Тож сьогодні це – зрощення інтересів режиму Путіна з особистими інтересами генералів і олігархів. І все це фінансується звичайним платником податків-виборцем, який на такий бізнес добро не давав і про свою участь у його фінансуванні навіть не здогадується.

– Bellingcat нещодавно виграв суд у структур "кухаря Путіна" Євгена Пригожина, якого пов'язують з ПВК Вагнера. У зв'язку з цим у мене запитання. Як ви вважаєте, яка зброя, коли вона потрапляє до рук спецслужб, найбільш небезпечна: нескінченна кількість "Новачка", нескінченна армія найманців або нескінченні нафтогроші на ботоферми та "медіа"?

– Бот-медіа, по-моєму, найнебезпечніше. Решту можна зупинити зміною режиму. Але медіа – це те, що не дозволить саму зміну режиму, такий собі "новачок" для суспільної свідомості на покоління вперед.

Христо Грозєв у фільмі для European Press Prize

Цей текст був написаний за підтримки тисяч наших передплатників, які отримали його першими. Тепер ми відкриваємо його для всіх, тому що вважаємо важливим для вас. Підтримайте створення таких текстів, оформивши щомісячну передплату на сайті від 200 грн / міс або на Патреоні. Крім спеціальних текстів, ми також відключимо для вас рекламу і будемо надсилати щотижня переказ кращих історій планети.

Читайте також: Війни майбутнього. Як виглядає світ приватних військових корпорацій і хто найсильніший

Владислав Сердюк
Владислав Сердюк
журналист LIGA.net
Петр Шуклинов
Петр Шуклинов
руководитель общественно-политической редакции LIGA.net
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини