Що не так з уроками фізичної культури в Україні та як це змінити pr

Що не так з уроками фізичної культури в Україні та як це змінити

в. о. керівника Інституту модернізації змісту освіти
14.09.2020, 09:43

Слабка матеріально-технічна база, перевантаженість спортзалів або їх відсутність, несерйозне ставлення до уроків фізкультури. Це лише частина проблем

Кожне покоління має свої характерні риси, а отже – потреби. Щоб заохотити сучасних дітей до будь-якого заняття, потрібно враховувати їхні особливості та говорити з ними однією мовою. Тут необхідно підключати винахідливість і постійно експериментувати, навіть якщо йдеться про звичні уроки фізичної культури. Деяким учителям-новаторам вдається знайти ключ до мотивації школярів, проте, на жаль, поки це залишається приємним виключенням. 

Щоб глобалізувати любов дітей до занять спортом у школі та поза нею, небайдужі організації запроваджують спеціальні програми та проводять освітні заходи для освітян. Серед них – онлайн-конференція "Інновації тіловиховання", яка відбулася 10 вересня. Напередодні заходу один зі спікерів – в. о. керівника Інституту модернізації змісту освіти Євген Баженков – розповів про те, як і навіщо змінювати підхід до викладання фізичної культури в школах.

Що не так з уроками фізичної культури в українських школах?

Сьогодні основною перешкодою для проведення якісних уроків фізичної культури є слабка матеріально-технічна база недостатня кількість сучасного спортивного інвентарю й обладнання або його невідповідність віковим нормам. 

В Україні існують школи, де взагалі відсутні спортивні зали, а учні взимку вимушені займатися у коридорах і переобладнаних приміщеннях.

Варто звернути увагу й на перевантаженість спортивних залів. У містах України доволі часто можна спостерігати картину, коли в одному спортивному залі одночасно займаються 2, а іноді 3 різновікові класи. У таких умовах дуже складно забезпечити високий рівень проведення уроків фізичної культури та тим паче — мотивувати та заохочувати учнів до занять спортом.

Дуже часто адміністрація школи не усвідомлює академічного статусу уроків фізичної культури. Звідси невдалий розклад і недостатня підтримка прогресивних ідей вчителів-новаторів.

Також до слабких сторін можна віднести недостатнє використання викладачами можливостей діючої програми з фізичної культури. Сьогодні вона нараховує більше 30 варіативних модулів, які вчителі можуть пропонувати учням для занять. Але сучасні українські реалії такі, що близько 80–90 % закладів освіти пропонують своїм учням лише незначну їх частину.

Актуальною залишається й проблема заміни спеціалістів вчителями-класоводами, зокрема, у молодшій школі. У багатьох школах для збільшення педагогічного навантаження урок фізичної культури веде вчитель-предметник, а не фахівець.

Слабка діалогізація, відсутність творчих завдань також є проблемами сучасних уроків фізичної культури. Учні доволі часто виконують роль пасивних виконавців вказівок учителя. На жаль, переважна більшість вчителів мають низьку мотивацію, не вміють/не хочуть вигадувати та впроваджувати нові ідеї. І дуже часто за програмами та нормативами ми можемо "загубити дитину", не надавши їй можливості полюбити спорт, отримувати задоволення від фізичної активності.

Останніми роками в усьому світі спостерігається тенденція до втрати підростаючим поколінням інтересу до занять фізичними вправами. Дуже часто саме батьки продукують таке ставлення: вони не вважають уроки фізичної культури важливими, використовують будь-які шляхи, щоб діти були віднесені до спеціальної медичної групи. В той же час у більшості шкіл окремих занять із такою категорією дітей не ведеться через фінансові обмеження.

Як проблеми фізичної культури впливають на дітей?

Найголовніше завдання шкільної системи фізичного виховання зробити так, щоб кожна дитина отримувала задоволення від занять фізичною культурою, знайшла для себе улюблений вид спорту та після школи й у дорослому житті продовжила регулярно займатися.

На жаль, окреслені вище проблеми, а також недостатня професійна готовність і мотивація вчителів можуть формувати у дітей негативне ставлення до уроків фізичної культури. Це, у свою чергу, призводить до зниження рухової активності та небажання підростаючого покоління самостійно займатися спортом. 

У масштабах країни це погіршення фізичного та  репродуктивного здоров'я нації, зниження обороноздатності, поширення у соціумі шкідливих звичок, зростання рівней захворюваності, смертності та втрата конкурентоздатності й економічної привабливості у глобалізованому світі.

Впливати на ситуацію важливо спільними зусиллями, де вирішальну роль відіграють, звісно, батьки. У моєму випадку саме вони дали поштовх до спорту.  Ще у дитинстві мене віддали до секції  плавання. Я дуже захопився цим спортом і кожного разу просто біг на заняття. З того часу спорт завжди був присутній у моєму житті. Уроки фізичної культури у школі я також з радістю відвідував. У нас усе проходило активно, динамічно та цікаво. Вчителю не потрібно було якось додатково мене мотивувати, тому що мені подобалися заняття спортом.

Батькам потрібно просто взяти дитину за руку та привести до спортивної секції чи гуртка. А завдання вчителя – побачити, розпізнати та вдосконалити природні таланти. Далі – це вже особистий вибір кожного: продовжувати займатись професійно чи ні.

Як в Україні модернізують уроки фізичної культури?

Модернізацію уроків фізичної культури проводять постійно, але хотілося б відзначити ключові моменти.

2000 рік. Перехід з 5-бальної на 12-бальну систему.

2009 рік. Впровадження модульної системи навчання з фізичної культури, яка передбачає можливість вибору видів спорту за бажанням. Також впровадження орієнтовних нормативів, що дозволяє вчителеві оцінювати учня за динамікою змін, а не за абсолютним результатом.

2017 рік. Імплементація концепції Нової української школи у практику фізичного виховання здобувачів освіти, посилення компетентнісного підходу в освітньому процесі.

Також відбулося введення доплат учителям фізичної культури за фізкультурно-спортивну роботу, завідування спортивними залами та вагомі результати (переможці обласних, всеукраїнських, міжнародних змагань).

Систематично проводяться фахові конкурси серед учителів фізичної культури — "Вчитель року", номінація "Фізична культура", та "Інноваційний урок фізичної культури й урок фізичної культури з елементами футболу".

Станом на сьогодні розроблено й апробовано більше 30 варіативних модулів із навчальної програми з фізичної культури. Її введення це крок назустріч дітям і вчителям, пошук компромісу. Основна мета програми полягає у тому, щоб школярі обирали цікавий їм вид спорту та продовжували займатися ним уже поза школою. А це, насамперед, сприятиме збільшенню рухової активності школяра та зміцненню його здоров’я.

Крім того, існує чимало програм для вдосконалення системи фізичного виховання. Серед них – "Відкриті уроки футболу", "Джуніор Z", "Посилка успіху",  "Клич друзів – граймо разом!", Shuttle Time, "Дитяча легка атлетика", "Олімпійське лелеченя" та онлайн-курс "Нова фізична культура". Вони допомагають зацікавити дітей спортом, зробивши заняття більш цікавими та різноманітними.

Дуже важливо підтримувати всі існуючі інноваційні проекти, адже тільки так можна зробити позитивні зміни у школах не винятком, а звичною справою.

Коли уроки фізичної культури в усіх школах будуть цікаві кожній дитині?

Уроки фізичної культури стануть цікавими тоді, коли молоді талановиті випускники закладів освіти фізично-культурного профілю захочуть піти працювати до школи. Коли у них буде гідна заробітна плата, умови для професійної самореалізації (сучасна варіативна система підвищення кваліфікації, спортивна база, інвентар, обладнання), активна життєва позиція (не просити, а пропонувати) та вимоглива адміністрація з небайдужими батьками, які свідомо ставляться до розвитку та здоров’я своєї дитини (конструктивна критика та допомога).

На перше місце повинен вийти авторитет викладача. Цікавий вчитель – цікавий урок – щирий і вдячний учень. Потрібно спробувати знайти підхід до кожного вихованця.

Дитина має сама обирати ту активність, займатись якою їй дійсно цікаво. Тоді питання небажання відвідувати уроки фізичної культури взагалі не стоятиме. Але, на жаль, у більшості шкіл вибір часто лише декларується, а насправді не реалізується.

Хто може прискорити якісні зміни?

Якщо ми говоримо про вчителя/тренера, то це має бути професіональна та креативна людина, яка не боїться змін і діє не за шаблоном. Викладач повинен вийти із зони комфорту, знаходити нові підходи, щоб цікаво та сучасно подавати матеріал. Він має бути прикладом та авторитетом для учнів, постійно займатися самоосвітою та вдосконалювати свій професійний рівень.

Директор школи має усвідомлювати значення академічного статусу уроків фізичної культури, прагнути покращити матеріально-технічне забезпечення свого закладу.

Батьки, в свою чергу, повинні виховувати ціннісне ставлення до предмету, бути прикладом для своєї дитини; підтримувати її бажання самореалізації та розкриття потенціалу.

Обов’язкова співпраця трикутника: дитина – вчитель – батьки.

Я переконаний, що лише за умови об’єднання зусиль усіх учасників освітнього процесу та підтримки держави ми можемо змінити сучасний стан речей та досягти максимальних результатів.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини