Про новини компаній
27.03.2020, 09:30

Як Плани доброчесності допомагають міським радам мінімізувати корупційні ризики

Як Плани доброчесності допомагають міським радам мінімізувати корупційні ризики - Фото

Розробка Планів доброчесності міст не є вимогою законодавства. Однак прагнення міських рад бути доброчесними досягається саме завдяки таким крокам

П’ять українських міст — Житомир, Маріуполь, Нікополь, Червоноград та Чернівці — із залученням зовнішніх експертів провели оцінку корупційних ризиків, яка стала основою для розробки Планів доброчесності міст. Водночас антикорупційне законодавство не зобов’язує міські ради оцінювати й мінімізувати корупційні ризики у своїй діяльності (виключенням є лише Київська та Севастопольська). Постає закономірне запитання: для чого міській раді проводити таку оцінку та затверджувати рішенням сесії План доброчесності міста?

Насамперед розглянемо, що таке оцінка корупційних ризиків

Поняття «оцінка корупційних ризиків» з’явилося в українському законодавстві у 2014 році — з ухваленням Закону України «Про запобігання корупції». Така оцінка має здійснюватися в діяльності органів, установ, організацій під час підготовки антикорупційних програм, які підлягають погодженню Національним агентством з питань запобігання корупції, та у діяльності юридичних осіб (статті 19, 61 зазначеного Закону).

Саме поняття та процедура оцінки корупційних ризиків визначені в Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженій рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №126 від 02.12.2016 року. Відповідно до Методології, оцінка корупційних ризиків — це процес визначення, аналізу та безпосередньої оцінки корупційного ризику. При цьому корупційний ризик — ймовірність того, що відбудеться подія корупційного правопорушення[1] чи правопорушення, пов’язаного з корупцією[2], яка негативно вплине на досягнення органом влади визначених цілей та завдань.

Тож основна мета цієї оцінки — це не встановлення фактів корупції у діяльності органів влади чи місцевого самоврядування, а виявлення корупційних ризиків, тобто імовірності вчинення корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Ефективне управління корупційними ризиками забезпечується шляхом ухвалення внутрішнього документа, яким визначено дієві заходи, спрямовані на мінімізацію / усунення таких ризиків. Для органів влади, установ та організацій, перелік яких визначений частиною першою статті 19 Закону України «Про запобігання корупції», таким документом є антикорупційна програма. Що стосується міських рад, то лише Київська та Севастопольська зобов’язані приймати антикорупційні програми, на інші ж - така вимога не поширюється. Саме тому Житомирська, Маріупольська, Нікопольська, Червоноградська та Чернівецька міські ради вирішили розробити власний локальний документ – План доброчесності міста.

Що таке План доброчесності міста?

План доброчесності міста — це документ міської ради, підготовлений з метою забезпечення дієвої протидії та запобігання корупції, який базується на результатах оцінки корупційних ризиків у діяльності міської ради та її виконавчих органів.

У Плані визначаються конкретні заходи, спрямовані на мінімізацію / усунення корупційних ризиків, особи, відповідальні за виконання заходів, строки виконання заходів, ресурси, необхідні для впровадження заходів, і очікувані результати (індикатори виконання).

Для розробки Плану міські ради створювали робочі групи у складі не лише депутатів і посадових осіб міської ради, а й представників громадськості та незалежних експертів. Із числа посадовців органу місцевого самоврядування обов’язково були включеними до їх складу працівники структурних підрозділів, у яких проводилася оцінка, а також працівники бухгалтерії.

План доброчесності міста потрібно затверджувати щороку?

План доброчесності міста є стратегічним документом органу місцевого самоврядування, тож розроблявся робочою групою та затверджувався міською радою на кілька років. Кожен орган місцевого самоврядування самостійно визначав строк реалізації Плану (зазвичай він становить 2–3 роки).

Чи передбачений механізм моніторингу та оцінки виконання Плану?

Ефективність управління виявленими корупційними ризиками у діяльності органу місцевого самоврядування залежить не лише від розробки та затвердження Плану, а й від якості його впровадження. Саме тому міська рада та її виконавчі органи забезпечують моніторинг та оцінку виконання заходів Плану.

Моніторинг виконання Плану передбачає систематичну перевірку стану виконання заходів, спрямованих на мінімізацію / усунення виявлених корупційних ризиків у діяльності органу місцевого самоврядування. Результати моніторингу щокварталу надаються міському голові.

Оцінку впровадження Плану здійснює комісія, персональний склад якої затверджується розпорядженням міського голови. До складу комісії входять представники депутатських фракцій та груп, посадові особи виконавчих органів ради, представники неурядових організацій. Важливим є те, що до її складу не можна залучати осіб, відповідальних за виконання заходів, спрямованих на мінімізацію / усунення виявлених корупційних ризиків у діяльності міської ради та її виконавчих органів.

Комісія наділена такими повноваженнями: насамперед оцінює ефективність заходів, ужитих з метою усунення / мінімізації виявлених корупційних ризиків у діяльності органу місцевого самоврядування, досягнуті результати й формулює (за наявності) узагальнені пропозиції щодо перегляду Плану та внесення до нього змін. За результатами оцінювання комісія щороку подає міському голові звіт, який також розглядається на сесії міської ради.

Чи можна внести зміни до Плану?

Так, однак попередньо слід визначити в Плані доброчесності міста перелік підстав для внесення змін. Серед них, зокрема, можуть бути:

  • результати моніторингу та оцінки впровадження Плану;
  • процедурні й кадрові зміни в міській раді та її виконавчих органах;
  • внесення змін до законодавства.

Ініціаторами перегляду Плану та внесення до нього змін можуть виступати міський голова, виконавці заходів Плану, депутати міської ради та комісія з оцінки впровадження Плану.

З якими труднощами може зіткнутися міська рада при оцінці корупційних ризиків та підготовці Плану доброчесності?

  • Часта зміна законодавства. Українське законодавство є досить динамічним, лише за останні пів року Верховна Рада України ухвалила близько 160 нових законів. Зміни стосувалися, зокрема, й низки законів, положеннями яких керуються у своїй діяльності органи місцевого самоврядування. З моменту оцінки корупційних ризиків і підготовки Планів доброчесності міст (ідеться про часовий проміжок два місяці) було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» і Закон України «Про оренду державного та комунального майна». В результаті це призвело, що деякі надані експертами рекомендації щодо управління виявленими корупційними ризиками втратили свою актуальність або ж не враховували положень новоприйнятих законів.
  • Небажання змінювати / створювати нові запобіжні механізми. Серед посадових осіб місцевого самоврядування доволі часто побутує переконання, що ті чи інші ситуації в їхній діяльності просто не виникнуть або ж, у разі виникнення вони зможуть їх вирішити за допомогою норм «звичаєвого права». З цього приводу слід відзначити, що при відсутності єдиних процедур та рівних правил гри і виникають сприятливі умови для вчинення корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних із корупцією. Саме тому надзвичайно важливий є «тон-зверху» – демонстрація керівництвом міської ради готовності до змін, запровадження нових процедур і дієвих механізмів, спрямованих на мінімізацію / усунення виявлених корупційних ризиків.
  • Реакція громади: «Отже, є що шукати». Розпочавши в міській раді оцінку корупційних ризиків, варто усвідомлювати, що не всі в громаді правильно розумітимуть мету її проведення. Потрібно бути готовим, що деякі жителі міста сприйматимуть її як беззаперечний доказ наявності корупційних схем в органі місцевого самоврядування. Тому надзвичайно важливо проводити в громаді роз’яснювальну роботу, висвітлюючи основну мету проведення оцінки корупційних ризиків у діяльності міської ради та підготовки на її основі Плану доброчесності міста. І тут постає наступне питання.

Навіщо місту План доброчесності?

Насамперед, слід зазначити, що затвердження Плану доброчесності дає міській раді безліч переваг, однак назвемо найголовніші:

  • усунення / мінімізація виявлених під час оцінювання корупційних ризиків у діяльності міської ради та її виконавчих органів;
  • посилення спроможності органу місцевого самоврядування у процесі розробки й застосування механізмів ефективного врядування;
  • посилення довіри до органів місцевого самоврядування з боку громадськості та участі останньої в процесі прийняття рішень місцевою владою;
  • підвищення рівня прозорості й підзвітності органу місцевого самоврядування.

На сьогодні, оцінка корупційних ризиків та розробка Планів доброчесності міст не є вимогою законодавства для міських рад, і звісно ж не є панацеєю від корупції на місцях. Однак прагнення міських рад бути доброчесними, більш прозорими та відкритими, досягається саме завдяки таким, здавалося б на перший погляд, малим крокам. А зробити їх чи ні – вибір залишається за містами.

Довідково: Проєкт «Міста доброчесності» реалізується Антикорупційною ініціативою ЄС в Україні (EUACI) у партнерстві з Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) і фінансується Європейською Комісією та Міністерством закордонних справ Данії.

Анастасія Коробай, спеціалістка з питань антикорупційної політики Програми розвитку ООН

[1] Корупційне правопорушення — діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та / або цивільно-правову відповідальність (частина перша статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»).

[2] Правопорушення, пов’язане з корупцією, — діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та / або цивільно-правову відповідальність (частина перша статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»).

Фото: ПРООН в Україні

Отправить:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Загрузка...