Про новини компаній
19.03.2020, 10:03

Михайло Шелеп: Чому доброчесність влади неможлива без активних громадян?

Михайло Шелеп: Чому доброчесність влади неможлива без активних громадян? - Фото

На думку експерта, залучати громадян - обов’язок влади, а долучатися - право членів територіальної громади

Наприкінці 2019 року мене запросили долучитися до проєкту Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні «Міста доброчесності», що реалізується у партнерстві з Програмою розвитку ООН за підтримки Європейської Комісії та Міністерства закордонних справ Данії. Разом з іншими експертами ми проводили для працівників виконавчих органів Нікопольської, Червоноградської та Житомирської міських рад тренінги різної тематики. Більше про саму ініціативу див. тут.

Я відповідав за тему «Роль міської ради у залученні громадян до процесів прийняття рішень». Протягом близько трьох годин ми з працівниками міськрад опановували інструменти громадської участі, з’ясовували, які кроки має здійснити влада для налагодження партнерства з громадськістю.

Здавалося б, що спільного між протидією корупції та залученістю громадян до управління громадою? Але, на мою думку, одне без іншого неможливе, адже протидія корупції — це насамперед мінімізація корупційних ризиків у процесі ухвалення рішень, що забезпечується шляхом запровадження прозорих процедур і створення умов для участі громадян.

На жаль, часто стикаємося з ситуацією, коли на папері процедури передбачають якісь елементи участі громадськості, але в дійсності вони недієві або ж ігноруються громадянами, тож усі передбачені кроки зрештою зводяться до формальностей.

Отже, навіщо владі залучати громадян до управління громадою?

Передусім це одне із завдань головної реформи сучасної України. Маю на увазі реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, концепцію якої затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. №333-р.

Однією з цілей концепції зазначено «становлення інститутів прямого народовладдя»; цю тезу влада активно використовує й у 2020 році. Далі в тексті документа вже йдеться про принципи, на яких має базуватися реформування, а саме: «відкритість, прозорість та громадська участь» і «підзвітність та підконтрольність органів і посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді».

Тобто завдання реформи — не лише передати більше коштів і повноважень на місця, але й змінити стиль роботи органів місцевого самоврядування, при цьому збільшивши роль громадян.

До переваг залученості громадян я б додав ще як мінімум три:

1. Члени громади долучаються до роботи місцевої ради. Проявляючи певну ініціативу або підтримуючи ідеї влади, громадяни таким чином беруть на себе спільну відповідальність за них.

2. Активність громадян переводиться в конструктивне річище. Адже є чимало громадян, які готові критикувати дії влади. І часто причина в тому, що влада не готова чути іншу думку або ж відсутні дієві механізми врахування конструктивних альтернативних пропозицій. 

3. Влада отримує свіжі ідеї для розвитку громади. Представники влади постійно зайняті рутиною, виконанням численних щоденних завдань, тож не завжди є змога креативно підійти до розв’язання проблеми. Натомість багато активних громадян  нестандартно дивляться на чимало питань, і врахування їхніх ідей допоможе вирішити питання значно краще.

Як залучити членів громади до діяльності органу місцевого самоврядування?

Для цього й існують інструменти прямої демократії, або інструменти громадської участі. До речі, значна частина з них визначена в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», однак часто  цими нормами нехтують.

Ідеться про такі інструменти:

  • місцевий референдум;
  • загальні збори громадян;
  • місцеві ініціативи;
  • громадські слухання;
  • органи самоорганізації населення.

До цього переліку слід додати електронні петиції та громадський бюджет, які вже регулюються іншими нормативно-правовими актами.

Я постійно звертаю увагу на два, як на мене, найцікавіші інструменти: місцеву ініціативу та громадські слухання.

Місцева ініціатива — це таке собі «депутатство без депутатського значка». У статті 9 вищезгаданого закону йдеться: члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді( в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Така місцева ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Тобто закон дає членам громади право вносити на розгляд ради проєкти рішень. Наявність у громади такого права руйнує монополію голови й депутатів ради на нормотворчу ініціативу і розширює механізми впливу на діяльність ОМС.

Однак важливо розуміти, що порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається самим представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Тобто тут закон дає широке поле для маневру місцевій раді, яка має право самостійно визначати відповідні процедури.

І насамкінець: місцева ініціатива — це не конкурс ідей чи проєктів і не роздача коштів. 

Громадські слухання як інструмент визначені в іншій статті того самого закону — статті 13. Так, територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, і під час цих зустрічей члени територіальної громади можуть заслуховувати депутатів і посадових осіб, порушувати питання й вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Також закон містить норму, згідно з якою пропозиції, що вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Важливо не плутати громадські слухання з громадськими обговореннями, які відрізняються не лише за правовими наслідками, але й за формами проведення.

Тож, на мою думку, саме ці два інструменти прямої демократії (місцева ініціатива та громадські слухання) найпростіше застосувати, саме завдяки ним громада може найшвидше й найрезультативніше вплинути на владу. Утім, це значною мірою залежить і від того, який порядок реалізації цих інструментів обере влада, чи пропагуватиме їх серед членів громади. Бо формальні процедури, які припадають пилом на полицях, нікому не потрібні.

Щоб ефективно налагодити партнерство та взаємодію з громадськістю, владі варто дотримуватися кількох рекомендацій:

1. Затвердити прості й зрозумілі процедури участі.

2. Визначити у структурі ради особу / підрозділ, на які буде покладено відповідальність за таку взаємодію.

3. Пояснити громаді, що це за інструменти і як вони працюють (інформування / навчання).

4. Регулярно й широко інформувати громаду про всі випадки взаємодії та їх результати.

5. Не обмежуватися лише одним інструментом.

6. І насамкінець — запастися терпінням!

Тож якщо хочете, щоб ваша громада була відкритою й доброчесною, слід серйозно попрацювати над розробкою процедур залучення громадян і докласти чимало зусиль до їх популяризації.

І пам’ятайте, що залучати громадян — ОБОВ’ЯЗОК влади, а долучатися — ПРАВО членів територіальної громади.

Михайло Шелеп, консультант з питань децентралізації та локальної демократії

Фото: ПРООН в Україні

Отправить:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Популярне