Українці люблять теорії змови. Цього разу - міфи про борг

Українці люблять теорії змови. Цього разу - міфи про борг

специалист отдела продаж долговых ценных бумаг Dragon Capital
11.12.2019, 16:25

Що трапляється, коли необхідність генерувати негатив про супротивників одних зустрічається з низьким рівнем фінансової грамотності інших

В Україні люблять теорії змови. Й українці щедро їх генерують. Іноді навіть діляться з іншими. Ось недавно прилітав особистий адвокат Трампа, Джуліані, якому вдалося взяти з собою трохи. Але більша частина теорій змови все-таки місцевого розливу і для місцевого споживання. Виникають вони в зв'язку з виробничою необхідністю одних генерувати негатив проти своїх супротивників і низьким рівнем фінансової грамотності інших. Тому просто необхідно внести ясність у цю ситуацію.

По-перше, борг це нормально.

У всіх країн світу, за дуже поодинокими винятками, є борги. Причому, у багатьох країн їх чимало, а іноді ще й дуже багато. У російських краях дуже люблять розповідати про піраміду держборгу США, наприклад. Піраміда - це нісенітниця, але як мінімум це дає розуміння того, що в США є зовнішній борг. Як і в Японії. І в Німеччини. І навіть у Швейцарії. Це ринковий борг, який купують інвестиційні фонди, що інвестують гроші, зокрема, і громадян цих країн. Таким чином, якщо країна бере в борг, це нормально.

Більш того, абсолютно нормально, що країна віддає старий борг, залучаючи новий борг. Ніхто не погашає борг грошима платників податків. Борг рефінансується. Тому не слухайте тих, хто каже, що Україна третину бюджету витрачає на обслуговування боргу. Це не коректно. Україна витрачає на погашення боргу і виплату відсотків суму, еквівалентну третині держбюджету. Це правда. Але більшу частину цієї суми ми позичаємо, щоб виплатити старий борг. І це абсолютно звичайна практика, яку сповідують усі розвинені країни світу. І тільки відсотки за боргом виплачуються з держбюджету.

І так, які ключові міфи про держборг ми чуємо останнім часом?

Перший - піраміда ОВДП

Дуже популярний міф. Посилюється ефект ще й тим, що зовсім недалеко від нас, і відносно недавно, в Росії в 1998 році побудували боргову піраміду з внутрішнього державного боргу, і вона дійсно впала, призвівши до дефолту.

Чи є в Україні піраміда держборгу - немає. Це нісенітниця. І зараз докладно про те, чому це нісенітниця. Але спочатку, про те, звідки з'явився цей міф?

У цьому році до внутрішнього ринку держборгу виникла підвищена увага, тому що ми стали свідками зміцнення гривні. Й одним з основних тригерів цього зміцнення стали іноземці, які купували гривневий внутрішній борг. А для цього продавали свої долари. Це внесло початковий дисбаланс на валютний ринок України. Ну а далі - всі побігли, і я побіг, як це часто буває у нас. В результаті гривня зміцнюється. І це помічають усі. Адже немає для українця більш улюбленої теми, ніж курс гривні, щоб він не робив, знижувався або зростав.

Читайте також - Долар по 23 вже на наступному тижні? Що відбувається і де зупиниться гривня

Отже. Що є фактами. Те, що на внутрішньому ринку з'явилися іноземці, які принесли сюди майже $4 млрд. Чи є це злочином? Ні, більше того, це норма для країни світу. Відсутність іноземців є проблема. Чи говорить це про те, що хтось будує якусь піраміду? Ні.

Повернувшись до досвіду, згадаємо, які три основні ознаки боргової піраміди на прикладі Росії. Це: постійно зростаюче боргове навантаження держави в зв'язку з неконтрольованим дефіцитом бюджету, постійно зростаюча вартість залучення ресурсів і зниження термінів залучення коштів. Коротше кажучи, коли будують піраміду, інвестори, професійні учасники ринку це бачать і відчувають кров, відчувають ризик. І уряду, якщо він будує піраміду, доводиться постійно збільшувати привабливість свого боргу, граючи на жадібності інвесторів. Підвищуючи прибутковість із кожним аукціоном. І, відповідно, знижуючи терміни залучення, тому що надовго гроші вже ніхто не дає.

Що ми бачимо в Україні? Чи є у нас постійне зростання боргового навантаження держави в результаті неконтрольованого дефіциту бюджету? Ні, все з точністю до навпаки. Завдяки співпраці з МВФ у нас контрольований дефіцит бюджету. МВФ не дає витрачати більше, ніж ми заробляємо. Стоїть жорстким наглядачем над головою і б'є владу по руках, коли у неї виникає бажання витратити більше. В результаті, боргове навантаження, яке характеризується один показником - відношення держборгу до ВВП, постійно знижується. І якщо ми в 2017 році мали показник відношення державного боргу до ВВП на рівні 80%, то зараз це - 52%. Тобто, українське боргове навантаження скоротилася на третину. Не схоже на піраміду, правда.

Прибутковість розміщення українського боргу постійно знижується. Тобто, з кожним разом Мінфін позичає все дешевше і дешевше. В результаті, якщо ми починали рік із прибутковості близько 18%, то зараз це вже 11,7%. Радикальне, кардинальне зниження вартості залучення грошей. Не схоже, що будується піраміда і зростає ризик, правда. І так, таке радикальне зниження прибутковості стало можливим завдяки попиту з боку зовнішніх гравців. Саме тому країні і потрібні іноземні інвестиції, до речі. Мінфін став позичати на третину дешевше тільки за цей рік, тобто, витрати платників податків на обслуговування боргу істотно падають. Ну зовсім не піраміда.

І терміни. Іноземці в Україні хочуть довгі папери. Найбільш успішні аукціони - це 4 і 5 років. А значить професійні гравці, ті самі спекулянти, не бачать загроз піраміди. І не бояться заходити в гривневий інструмент на 5 років, чекаючи ще довші, 7-ми річні папери.

У підсумку, три з трьох ознак піраміди не працюють. Але люди вперто продовжують повторювати як папуги, про піраміду держборгу.

Обсяг ОВДП дійсно виріс. В абсолютних показниках. Але це не означає, що у нас неконтрольовано зростає борг. Треба розуміти, що в уряду є різні джерела позичати кошти. І в цьому році Мінфін просто віддає перевагу внутрішньому ринку, не позичаючи на зовнішньому. От і все. Сталося заміщення. І це вигідно для уряду, адже тут повторюється та сама історія, що і з валютними кредитами населення, коли люди брали кредити при доларі по 5 або по 8.

Мінфін може позичати в доларах і на зовнішньому ринку або в гривні на внутрішньому. Ми - Україна - і для нас безпечніше брати в гривні. Тому що доходи то гривневі. Як і зарплати тих, хто думає, який кредит брати. І набагато безпечніше для країни мати гривневий борг. Адже в разі глобальної кризи, девальвації і так далі, це захищає нас. І якщо сам обсяг боргу контрольований, якщо боргове навантаження знижується, а у нас воно знижується, то зростання гривневих запозичень є позитивом для економіки і фінансової стійкості країни.

Чи можуть іноземці обвалити курс гривні, коли будуть тікати?

По-перше, чому вони повинні тікати? Важливо розуміти, що іноземні інвестори завжди і всюди присутні на боргових ринках. І вони не тікають, вони заробляють гроші. І якщо в світовій економіці все в порядку, то й іноземні інвестори залишаться на внутрішньому ринку України. Та навіть якщо вони будуть поступово виходити, отримуючи гроші від погашення, то це буде тривалий розтягнутий  у часі процес. Ніякого обвалу такий вихід не викликає. Різке бажання продати і втекти в іноземних інвесторів може виникнути, якщо уряд почне творити дурниці, приймати деструктивні рішення. І тоді присутність іноземців - це своєрідний "захист від дурня". І це не є погано.

Більш того, якщо раптом ось зараз ми б втратили співпрацю з МВФ, вирішивши, що Коломойський країні важливіше, наприклад, то в іноземців дійсно з'явилося б бажання втекти. Але правда в тому, що у них би не було можливості. Особливість українського ринку облігацій у тому, що основний обсяг угод тут проходить на первинному ринку, тобто, Мінфін продає облігації покупцям, зокрема й іноземцям. Але якби іноземці вирішили всі масово скинути свої облігації, то у них би ніхто не став їх купувати. Просто немає такого попиту з боку українських банків. Так що тут скоріше можна говорити про пастку, в яку потрапили наші іноземні покупці.

І так, якщо трапиться нова світова криза, то ці іноземці будуть тікати. І це чинитиме тиск на гривню. Але право слово, не повинні ж ми жити в своєму окремому загоні і не спілкуватися із зовнішнім світом, побоюючись, що не впораємося з новинками. Не можна залишатися в середньовіччі, боячись, що світ дуже складний для нас. Більш того, якщо трапиться ця сама світова криза, то іноземці в облігаціях будуть нашою не найбільшою проблемою, що б'є по гривні. Тим більше, що знову ж таки, продати їм свої папери буде нікому й якщо і з'являться покупці, то вони будуть робити це з величезним дисконтом. І тут $4 млрд, які зайшли, перетворяться в $400 млн, які виходять. Не проблема космічного масштабу. І не найбільша наша проблема в умовах нової глобальної кризи, яка в будь-якому випадку дуже боляче вдарить по Україні.

Часто можна почути, що уряд бере дорогий борг за ОВДП замість того, щоб взяти кредит у МВФ. Це маніпуляція. Просто тому, що гроші МВФ не можуть замінити залучення боргу урядом, зокрема через ОВДП. Кошти МВФ йдуть до резерву Національного Банку, там зберігаються, після чого йдуть назад у МВФ. Всі. Більш того, кредит МВФ потрібен для того, щоб нам довіряли інші інвестори, зокрема, хто купує ОВДП. Які, треба нагадати, покликані допомогти у двох цілях - рефінансуванні боргів і покритті дефіциту бюджету.

Другий міф стосується вже українських єврооблігацій

І каже він про те, що американський фонд Franklin Templeton купував українські єврооблігації для Сім'ї Януковича. І цей міф ми навіть намагаємося виставляти на продаж, продаючи його Джуліані. Важко правда уявити, як він зможе озвучити подібне в США, але буде цікаво. І цей міф дуже показовий. Він ілюструє, як народжуються теорії змови. Коли людина, не розуміючи чогось, намагається пояснити процеси, що відбуваються, виходячи зі своїх мізерних знань. Як зароджувалися перші релігії, адже людина не знала, що таке зірка на ім'я Сонце і не могла знати ще про гравітацію, наприклад, тому і вважала, що це небосхилом їздить великий дядько на колісниці. Ось так і українці, які живуть у рамках корупційної системи, не можуть зрозуміти, як працює світова фінансова система, наскільки етика і репутація там важливіші, ніж серед українського чиновництва. Ось і ходять серед кола українських політиків розповіді про страшну корупції, при цьому, без жодного доказу.

Немає жодного факту, який би свідчив про те, що Янукович купував українські єврооблігації через американський Фонд. Більш того, навіть важко уявити, як людина, котра переправляла гроші КАМАЗами, могла би доїхати з ними до Сан-Франциско. Більш того, люди, які це повторюють, навіть не уявляють собі, як працює цей Фонд і не здогадуються, що це було б неможливо навіть при великому бажанні, адже у Templeton немає спеціального Фонду, який би купував саме українські єврооблігації. А самі гроші ніколи б не потрапили Фонду під управління, бо не пройшли б сито перевірок.

Але людям все це не важливо. Вони не знають і не хочуть цього знати. Але звідки виник цей міф? Його джерелом послужив візит Арбузова і Ко в офіс фонду в далекому 2013 році. Чому вони туди поїхали? Люди, не знайомі з тим, як працює ринок єврооблігацій, вважають, щоб дати грошей. А суть якраз протилежна - вони не хотіли грошей. Давайте повернемося в 2013 рік. Наче все добре. Тарифи низькі, долар стабільний. Але саме це і душить, дефіцит бюджету, через необхідність забезпечувати цей самий дешевий газ, величезний, його потрібно покривати десь. А на штучне утримання долара по 8 витрачені майже всі резерви.

Треба щось робити. Є МВФ - але він вимагає реформ, а це якраз відмова від долара по 8 і дешевих тарифів. На це Янукович піти не може. Як розповідають люди з МВФ, люди Януковича навіть обіцяли відкотити їм третину траншу. І, напевно, дуже здивувалися, коли їх послали. Залишається випуск єврооблігацій. Але тут потрібні покупці. А хто в той момент був найбільшим власником українського боргу? Правильно, Templeton. Переконаєш його купити новий випуск, куплять й інші. Це якірний інвестор. І зустрічі з інвесторами взагалі нормальна практика. Майже щотижня в Україні гостюють Фонди, які звіряють годинники, зустрічаються з чиновниками й т. д. Але тут найбільший власник і тому їдуть до нього. Безрезультатно, як бачимо. Випуск так і не було здійснено. І від безвиході Янукович тоді побіг до Путіна, взяв перший транш на 3 млрд доларів із 15 і дуже скоро опинився в Ростові. І брав він ці гроші і відповідно брав на себе зобов'язання не від хорошого життя або від любові до Путіна. А тому що дуже гроші були потрібні, пенсії нічим платити було.

І ось на основі цієї історії з'являється дикий міф про те, що українські корупціонери прийшли в один з найбільших фондів світу, у якого під управлінням близько $800 млрд, що користується бездоганною репутацією, і попросили купити на їхні гроші трохи України. І дуже хочеться, щоб ці чутки Джуліані озвучив в інформаційному просторі США. Дуже будемо чекати.

Читайте матеріал російською: Украинцы любят теории заговора. В этот раз - мифы о долге

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини