28.11.2019, 18:48

"SAPожник без SAPог", Або мої пригоди у футуристичному вагоні

корреспондент ЛІГА.Tech

Нові технології - це не завжди про беззаперечну роботу. Тому завжди має бути план Б. Доведено практикою. Колонка-п'єса

Пролог

Я прилетів до Мюнхена, щоб побачити і протестувати технології. Девайси, "розумні" рішення, B2B, "e-commerce" рішення - далеко неповний список, про що повинні були не тільки розповісти в німецькій SAP, а й показати на практиці їх ефективність.

Тоді я ще не знав, що у німців є супер розробка - футуристичний вагон, у який можуть потрапити лише обрані. Пізніше я став одним із щасливчиків.

Епізод 1. На шляху до майбутнього

Близько тисячі людей зібралися у великому залізничному музеї. Нам розповідають, як покупець робить вибір, як привернути його увагу та як важливо прислухатися до того, що він хоче.


Заходячи в центральну будівлю, я пройшов повз невеликий вагончик. Мені тоді здалося, що це будка охорони, тобто приміщення саме для "внутрішнього" використання. У перерві між виступами до мене підійшла колега і сказала, що нам покажуть футуристичний фургон. Я не зовсім її зрозумів, але не став уточнювати. Подумав, що все побачу на місці.

Епізод 2. Футуристичний

Прийшов час "зануритися в майбутнє" і я став шукати фургон. Всередині приміщення його не було - я вийшов на вулицю. Біля, як мені раніше здалося, "будки охорони", стояла колега й кликала мене: "Скоріше, уже все починається". Так я потрапив у передпокій "фургона майбутнього". Там один із топів SAP нагадав нам, що компанія активно намагається зрозуміти суть споживчих настроїв. Його слова стали основою подальшої екскурсії. Нас підготували й морально, і фізично: "приготуйтеся зануритися" та "свої речі можете залишити тут".

Заходжу з колегами всередину. Ми опинилися в невеликій прямокутній кімнаті. На стіни виведені картинки. Приміщення нагадало мені кімнати в PinchukArtCentre, де показують відео різних сучасних художників. У центрі - панель управління (ПУ), виглядає як "великий планшет".

Виявляється, в майбутньому досить прохолодно. "Але це ж майбутнє, воно того варте", думаю я собі. Біля країв ПУ знаходяться двоє ведучих - саме вони будуть вести презентацію. Нам кажуть, що вагончик побував у 40 країнах і презентації проходили на "ура".

Зараз мають показати, як у недалекому майбутньому потрібно буде працювати з клієнтами. Беруть простий приклад - жінка хоче купити собі авто. "Куди ж німці без своїх надійних автомобілів", - шепоче мені колега.

Показують, із чого має складатися ланцюжок продажів: власне покупець - продажник фірми в магазині - співробітниця фірми - новий глава відділу продажів. Кожен із них розповідає свої відчуття спочатку до продажу, потім після невдалого продажу, а потім, як технології змінюють ситуацію і продаж стає вдалим.

Під час зав'язки історії, до фургона входить ще одна колега. Вона вибачається за запізнення й намагається потрапити в центр презентації, щоб не проґавити нічого нового.

Настає епізод, коли на стінах показують зображення нового глави відділу продажів. Щоб він "заговорив", потрібно щоб хтось із присутніх підійшов і "натиснув play", на виведене проектором зображення. Погоджується одна журналістка, підходить, натискає. Але картинка зникає. Вона повторює процедуру. Знову картинка глави відділу на стіні, знову "натискання" кнопки і знову білий екран. Німці здивовані. Переналаштовують, виводять картинку і... знову збій.

І лише після кількох збоїв, ведуча зауважує, що журналістка, яка запізнилася, ненавмисно поклала книгу на панель управління. А остання так не працює. В майбутньому ще немає настільки складної системи захисту. "Книга... книга... приберіть, будь ласка, книгу", - каже ведуча. Журналістка не очікувала. Якнайшвидше прибирає її. І ось, усе прекрасно працює, глава відділу продажів закінчує свою промову. У залі западає незручна пауза, після - звучить неголосний сміх.

Моя подорож у майбутнє майже закінчилася. Як ви можете здогадатися, жінка вибрала собі найкраще авто. Технології вдало зафіксували кожен її клік у мережі та порекомендували "найвигідніший" варіант купівлі.

Епілог. Усе буде добре

Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість... Є, звичайно, й більш сумні історії. Але розповідь зовсім не про смуток, і навіть не про комічність ситуації. Вона про те, як ми звикли розраховувати на силу технологій кожного дня. І як вони можуть нас підвести в найбільш відповідальний момент. Наче після клацання - бац - і не працюють. Було б непогано, хоча б іноді мати план Б  для подібного випадку.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не співпадати з позицією редакції LIGA.net
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter.