RU

Хто винен у "банкопаді" 2014-2016 років

Хто винен у "банкопаді" 2014-2016 років

эксперт Case Украина, экс-замдиректора департамента финстабильности НБУ
26.04.2021, 21:21

НБУ банкам все-таки не нянька, а регулятор. У банкірів був вибір – схематозити чи ні. Їх вибір, значить і відповідальність теж їхня

Канонічна, загальноприйнята версія – винен, звичайно, регулятор. Національний банк України. Регулятор вчасно не оновив економічні нормативи. Не особливо ретельно стежив за виконанням банками навіть тих нормативів, що існували в ті часи, в 2010-2013 роки. Тодішні регуляції НБУ дозволяли банкам "схематозити" – кредитувати компанії-одноденки, кредитувати фінансово слабкі і пов'язані компанії, не формуючи під цю справу необхідні резерви (простіше кажучи, дозволяли кредитувати все це добро за рахунок грошей вкладників, а не акціонерів).

Прийшли війна на Донбасі й економічна криза, такі компанії перестали віддавати свої кредити, банки повалилися. Винен Нацбанк – ще той, старий, арбузовсько-соркінській, що недогледів. Банки просто виконували нормативи і робили те, що дозволяв регулятор.

ОК, добре. Арбузовський Нацбанк (Сергій Арбузов очолював Нацбанк за часів Януковича – з 23 грудня 2010 до 11 січня 2013-го. – Ред.) своїми тодішніми регуляціями відкрив, як люблять говорити люди, скриньку Пандори. Або, краще, портал у пекло. Але НБУ не зобов'язував і не змушував банки стрибати в той "портал". Займатися схематозом, кредитувати одноденки, кредитувати держкомпанії, кредитувати пов'язані компанії.

Це вирішили самі банки, точніше, їхні менеджери. Самі і з доброї волі, усвідомлюючи й оцінюючи наслідки.

Як аналогія. Уявімо, Кабмін завтра приймає постанову приблизно такого плану "В умовах пандемії, надзвичайного стану та воєнного часу значення синуса може доходити до чотирьох". Або Верховна Рада приймає закон, що прискорення вільного падіння тепер може приймати значення в діапазоні від 1 до 20 м/с ^ 2. Або що число e може бути не лише 2.71828 і так далі, але і, наприклад, 31, 18 і 9. (9), дивлячись для яких цілей рахувати.

Що далі? Чи будуть виробники автомобілів або парашутів якось змінювати конструкцію автомобілів і парашутів, якщо прискорення вільного падіння тепер може бути в 9.8 разів меншим? Будуть інженери проєктувати щось виходячи з нових значень синуса і числа Пі? Буде у нас нове диференціальне числення, де e = 31?

Ні, звичайно, ніхто не буде так робити. І навіть не подумає. У кращому випадку хтось покрутить пальцем біля скроні і посміється. Тому що всі зі школи пам'ятають про закони фізики, і на своєму досвіді розуміють, як вони працюють, що у разі, якщо впасти з дерева, то прискорення буде 9.81, які б закони не приймала Рада.

Але коли справа доходить до законів економіки, люди, банкіри чомусь починають вести себе по-іншому.

Ок, Нацбанк у 2012 році прийняв так звану "Двадцять третю постанову". За якою банки мали можливість не повною мірою оцінювати ризики кредитування і необхідні резерви під очікувані збитки. Або, якщо дуже спрощувати, за якою банки мали можливість кредитувати повністю порожні компанії під фіктивні і неіснуючі застави, і не формувати під це резервів. Мовляв, ризику там немає.

Ок, мали можливість. Але не обов'язок.

Того, щоб злочинний арбузовський Нацбанк змушував банки схематозити, такого не було. Можливість була, користуватися нею чи ні – справа керівництва кожного з банків окремо.

Скористалися майже всі. І державні, і приватні, й українські, й іноземні. Все одно. З першої 20-ки великих банків, які в 2015 році проходили стрес-тести, таких "неоднозначних практик" (як прийнято дипломатично говорити) не було виявлено лише у двох. Решта 18 тою чи іншою мірою ризикували і занижували реальний рівень ризику.

Чи розуміли банкіри про ризики? Звичайно, розуміли. Не потрібно бути досвідченим банкіром, модельєром-економетристом, та й взагалі не потрібно мати особливої освіти, щоб зрозуміти, що кредит на мільярд, виданий компанії з нульовими доходами, де власник – ветеран Першої світової, пенсіонер із смт Лошкарівка, а в заставі – нафтобаза, що 30 років не працює, оцінена за ціною особняка на березі Середземного моря – такий кредит, м'яко кажучи, ризикований, і має не так багато шансів на повернення.

І від того, що НБУ – навмисно, або через незнання – давав можливість не визнавати ці ризики і не показувати їх у звітності, самі ризики нікуди не поділися. Банкіри їх прекрасно розуміли, усвідомлювали, і свідомо йшли на цей ризик. Сподіваючись, що "не наздожене".

Надії не виправдалися (та й не могли виправдатися): взяло й "наздогнало". Майже всіх. Просто у когось вистачило запасу міцності і бажання далі працювати на ринку. А у когось – ні.

У банкірів був вибір – схематозити чи ні. Їх вибір, і відповідальність, виходить, теж їхня.

А НБУ банкам все-таки не нянька, а регулятор.

Читайте матеріал російською: Кто виноват в "банкопаде" 2014-2016 годов

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини