"Данська зрада", ГТС і розбиті надії

"Данська зрада", ГТС і розбиті надії

эксперт UIF (Ukrainian Institute for the Future)
31.10.2019, 09:19

Події, які відбуваються, показують ціну самовпевненості української влади або, якщо хочете, шаленої віри в те, що нам пощастить

Отже, Данія дала дозвіл на будівництво "Північного потоку-2" на своєму континентальному шельфі. Російсько-німецький проект виходить на фінішну пряму.

На цьому тлі РФ, заручившись підтримкою ЄС, буде продовжувати тиснути на Україну, серед іншого, в питаннях транзиту газу. Кремлю необхідний короткостроковий контракт з можливістю пролонгації, Києву - довгострокова угода з установленим мінімумом обсягів. З огляду на баланс сил, нас будуть схиляти до першого, російського варіанту. І, якщо в ЄС буде холодна зима, зірвані поставки через Україну зіпсують репутацію Києва. Це виклик, передумови якого були закладені ще кілька років тому.

Адже, коли реалізуються довгострокові інфраструктурні проекти, є місце власній політиці.

Зокрема, залучити європейців у нашу ГТС, навіть продавши її. В такому випадку інвестори були б зацікавлені, як мінімум, у двох речах:

1. Безпека труби.

2. Наявність обсягів прокачування.

Але ми звично демонстрували впевненість у союзниках, кажучи, що цього не буде. Коли Туреччина розвивала свою інфраструктуру, офіційний Київ не мовчав. Навпаки, наш президент навіть "перерізав стрічки" на відкритті труби, "яка примножує на 0" південну гілку транзиту через українську ГТС.

Коли заговорили про "Північний Потік -2" ми стверджували, що проекту не буде. Раділи американським загрозам щодо санкцій, не прагнучи розібратися в мотивації різних сторін. Грубо кажучи, 2-3 роки тому ні в Кабміні, ні в Нафтогазі, ні в АП не було "плану Б" щодо ПП-2. Була просто впевненість, що "союзники не дадуть побудувати".

Сьогоднішні події показують ціну такої самовпевненості або, якщо хочете, шаленої віри в те, що нам пощастить. Із здачею ПП-2 в експлуатацію інтерес в українській ГТС буде дорівнює обсягам наших ПСГ. І щороку він буде падати - сховища авральними темпами будують Турки, німці, австрійці та навіть поляки.

На жаль, ми повинні думати і, з великою часткою ймовірності, відмовлятися від міфу про "священну ГТС, яка дана Господом Богом для годування України". Без планів на найближчі роки, без відповіді на питання: чим ми будемо наповнювати систему, вона, образно висловлюючись, перетвориться в досить стару і вельми дорогу в експлуатації залізну трубу.

Терміново потрібен "план Б". Дійсно терміново, оскільки час для України стискається. Який він буде - варіантів декілька, починаючи від продажу частини ГТС тим, кому газ потрібен, закінчуючи власним видобутком, розробкою альтернативних джерел поставок тощо. У будь-якому з варіантів, або їх комбінації, потрібна державна політика.

Пост вийшов злим і негативним? Можливо. Можна навіть спробувати сказати "зрада", звинуватити в замаху на святе. Але, от біда, переді мною відкритий документ річної давнини - наша доповідь "Україна і Північний потік-2", в якому колеги писали, що Данія дозволить будівництво і навіть пояснювали чому. Тоді нас теж у "зраді" звинувачували.

Суть сьогоднішньої ситуації проста: якщо довго вірити в казки або шукати винного в карі небесній - програєш. Треба діяти. Час стиснувся для України.

Читайте російською: "Датская зрада", ГТС и разбитые надежды

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини