Маргарита Короткова: UMES - трансформація інженерної освіти

Маргарита Короткова: UMES - трансформація інженерної освіти - Фото
23.05.2019, 10:51

Директор з управління персоналом і соцполітики Групи Нафтогаз розповіла про створення додаткової цінності, яку бізнес може принести до вищих шкіл

В Україні протягом багатьох років диплом про вищу освіту отримують не заради знань, а заради «корочки». Тим часом технічний прогрес йде вперед, технології змінюються, провали   між освітніми можливостями вітчизняних вузів і запитами ринку праці зростають. Через це останні років 15 періодично виникають кадрові колапси. Найбільш гостро такі кризи відчувають виробничі компанії, що використовують високотехнологічне обладнання. Один з показових прикладів - нафтогазовий сектор. Сьогодні компанії не можуть допустити випускника з дипломом профільного вузу працювати з обладнанням. Це може коштувати недосвідченому працівнику здоров'я або життя, а компанії - кількох мільйонів доларів. Але перекладати на бізнес відповідальність і витрати на «доведення співробітника до пуття» неправильно і нераціонально. Група Нафтогаз вирішила змінити ситуацію і задати тон реформам у сфері профільної інженерної освіти: допомогти вузам модернізувати програми навчання, забезпечити ринок кваліфікованими кадрами і сформувати розуміння, що освіту можна перетворити на успішний бізнес.

Маргарита Короткова, директор з управління персоналом і соціальної політики Групи Нафтогаз, розповіла про створення додаткової цінності, яку бізнес може принести до вищих шкіл країни, про освітній проект «Українські сучасні інженерні студії» / Ukrainian Modern Engineering Studies в партнерстві з канадським Технологічним Інститутом Південної Альберти (SAIT), а також про те, що нафтогазові спеціальності - це відмінні кар'єрні перспективи не тільки для чоловіків, але й для жінок.

КАДРОВИЙ ГОЛОД І НЕКОНКУРЕНТНА ВИЩА ОСВІТА

Представники багатьох галузей говорять про суттєву нестачу кваліфікованих кадрів. Наскільки ця проблема зараз актуальна для нафтогазової галузі?

Ця проблема зараз актуальна на кожному кроці, де мова заходить про складні спеціальності, які потребують технічної бази для підготовки. Більш того, я її передбачала ще в 2004 році. Моя кар'єра в HR менеджменті почалася в 2000 році. Я працювала не тільки в нафтогазовій галузі, а й у промисловості, агросекторі, інвестиційно-девелоперському бізнесі, сфері інформаційних технологій і всюди бачила цю проблему. Величезну проблему, яка абсолютно закономірна. Упродовж багатьох десятиліть українські вузи, та й не тільки вони, нічого не вкладали в матеріально-технічну базу, не оновлювали методологічну частину на бакалаврських та магістерських програмах. Тільки в останні 5-7 років деякі вузи почали намагатися щось робити. Але обсяг необхідних інвестицій для держави непідйомний. Та й не повинна держава шукати фінансування, тому що освіта - це такий же бізнес, і ним потрібно навчитися займатися. Як будь-який бізнес, він також вимагає інвестицій у матеріально-технічну базу. Якісно підготовленого інженера, агронома або технолога не випустять, якщо йому не буде на чому потренуватись, якщо його не буде вчити викладач з виробничим досвідом. Колапс, про який я говорила 15 років тому, наблизився. Він може бути катастрофічним - коли нікого ставити працювати. Може бути і пом'якшеним - коли компанія втрачає маржинальність, оскільки більше інвестицій потрібно в підготовку персоналу і, відповідно, в його утримання. Ситуація не покращиться, якщо ніякі радикальні кроки не будуть зроблені.

Проблема, яка виникла, все ж пов'язана більше з програмами підготовки або вона стосується в основному матеріально-технічної частини?

Це комплексне питання, в якому всі аспекти важливі, і вони не працюють один без іншого. Створивши матеріально-технічну базу, але не підготувавши адекватно викладачів, ви не отримаєте результат. Найкращі стенди-тренажери без грамотних викладачів - це марне залізо. Також важлива правильна комунікація індустрії і вишу. Цей аспект навіть важливіше грошових питань. Якщо не буде конкретного замовлення, які фахівці потрібні, що вони повинні знати, вміти, якими компетенціями володіти - теж ніякого ефекту не буде. Це завдання - багатопараметричне. Такі речі працюють тільки, якщо всі складові функціонують адекватно і злагоджено.

Розкажіть докладніше про роль бізнесу в створенні оновленої системи освіти. Як змінюється роль компаній в умовах браку фінансування, про яке часто говорять представники вишів?

Бізнес повинен стати локомотивом у частині передачі своїх знань і досвіду з побудови бізнесу як такого. Освіта - це теж окремий бізнес. Я повторюю нашим вишам-партнерам: якщо буде стратегія на найближчі 5-10 років, опис чітких результатів праці для клієнта вишів, яким є бізнес, під це можна знайти фінансування. Такий спосіб взаємодії сформує якісний продукт роботи - випускників, яких будуть розбирати на ринку праці. Коли бізнес/освіта створює додану вартість, створює продукт, який буде дуже корисним суспільству, будуть й інвестиції, і прибуток.

Зараз роль розвиненого і просунутого бізнесу - передати підходи, ідеологію, виробити правильний симбіоз в освітньому середовищі. Гроші йдуть за перспективою. Західна Європа останнім часом стала виділяти дуже суттєві фінансові ресурси для цільових пільгових програм кредитування саме освітньої сфери Східної Європи. Грузія вже скористалася цим інструментом, отримавши умови з відстрочкою першого платежу на 10 років. За цей час можна відпрацювати будь-яку матеріально-технічну базу та побудувати правильний бізнес. Якщо приходити і говорити: дайте нам, будь ласка, грошей, ми такі бідні, нам треба дах перефарбувати - це ні про що. Як і ще один підхід: дайте нам грошей, ми самі знаємо, як їх витратити. Це так не працює.

Виші розуміють, що в їх роботі закладена системна помилка?

Я щаслива тим, що ми бачимо, як мінімум, двох партнерів, з якими почали нормально працювати. Це Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка та Харківський національний університет міського господарства ім. О.М Бекетова. Обидва вони зайняли проактивну позицію і опікуються власним розвитком. Харкову в цьому сенсі важче, тому що вони більше. Але у цього вишу є серйозні досягнення: вони за останні 7 років своїми силами відкрили 30 лабораторій. Ректори - молодці, бо докладають максимум зусиль.

Але ці приклади швидше поодинокі. У нас виші отримують бюджетне фінансування. Поки їм хоч копійку будуть виділяти з держбюджету, ніякого розвитку чекати неможливо. Швидше ми будемо бачити виключення з цього правила, ніж глобальні зміни. Це сумно. Тому що освіта і здоров'я - це майбутнє країни. Якщо у людини є мізки і здоров'я - з нею все буде добре.

КАНАДСЬКА ПРОГРАМА НАВЧАННЯ І $ 30 МЛН НА ЛАБОРАТОРІЇ

Саме ці два виші, про які Ви говорите, відгукнулися на пропозицію створити нову програму навчання в співробітництві з канадським інститутом SAIT. Розкажіть про цю програму.

Вона почалася в 2017 році. Розігнати такий паровоз непросто. З одного боку, відбулося випадкове знайомство з ректорами вищих навчальних закладів, які виявилися дуже конструктивними і проактивними людьми і швидко переходили від слів до справи. Вони не просять подачок, вони керують своїми організаціями як сучасні управлінці. Потім був дзвінок від колеги - канадське посольство пропонує зустрітися, приїхали представники технологічного інституту Південної Альберти (Канада), у них одна з найсильніших у світі нафтогазових шкіл (спеціальність - Petroleum Engineering). Так відбулося знайомство з SAIT. Коштувало чималих зусиль переконати канадський виш почати проект в Україні.

Допомога канадців необхідна. З українськими вишами ми обговорювали наповнення  навчальних програм, як змінити ситуацію, коли не можемо застосувати випускника в роботі. Керівники університетів говорили: той матеріал, яким наповнені програми - це той максимум, який сьогодні є. Вони просили допомоги в оновленні програм. Зі свого боку я могла сказати, які саме фахівці потрібні галузі на виході. А от як навчити - ні. Це не моя робота. Тому знайомство з SAIT було дуже доречним. Під час розмови з представниками канадського інституту з'ясувалося, що подібний освітній проект вони недавно реалізували в Казахстані. Також є досвід роботи з вишами в Африці, Мексиці. Зручність технічних спеціальностей в тому, що вони не прив'язані до мовних особливостей. Вони універсальні. Як то кажуть, математика - вона і в Африці математика.

У цій співпраці для мене ключовим було те, що не потрібно відправляти дітей за дипломами в Канаду. Наша мета в тому, щоб у нас в Україні змінилася освіта, щоб ми в Україні могли постійно генерувати кваліфікований персонал по складним інженерним спеціальностям. Як тільки ми дітей відправляємо за кордон, половина з них не повертається. Це суперечить нашій ідеології. Нам потрібно, щоб хтось передав методологію навчання, розповів, як вчити, чому вчити, щоб отримати потрібний продукт на виході. Ще я розуміла, що це буде коштувати досить дорого, і без західного партнера ми гроші на модернізацію системи навчання в українських вузах навряд чи зберемо. Було складно переконати канадців запустити з нами цей проект. Але ми прописали план, блок-схему процесів проекту, перевели установчі документи вузів-партнерів, Федерації роботодавців нафтогазової галузі, Київської міської організації роботодавців нафтогазової галузі - сторін у цій ініціативі.

У SAIT побачили, що ми не зупиняємося на розмовах. Далі ми організували поїздку канадців в полтавський і харківський ВНЗ. Вони були здивовані, що база університетів все ж досить потужна, хоча її наповнення слабке. У ПолтНТУ дуже багато молодих співробітників, які добре володіють англійською. Особливість ХНУГХ - більш потужна інфраструктура. Українські вузи також доклали чимало зусиль, щоб дати старт проекту. У цю програму ми включили три спеціальності: 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», 151 «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології» та 185 « Нафтогазова інженерія та технології».

Далі почалася перша стадія проекту, її підсумком став gap-аналіз від канадських партнерів для вишів - що у них є і що ще потрібно для запуску навчання. Це звіт з повним переліком необхідного обладнання, вимогами до інструкторів, до вступників на програму. За попередніми оцінками лабораторна база вишу обійдеться в $ 30 млн. Іноді мені кажуть, що за такі гроші можна купити університет. Але це не так. Купити за ці гроші можна тільки стіни, а вони - не університет. Важливо, якими ресурсами володіє вищий навчальний заклад. Наприклад, в декількох мадридських університетах - Universidad Rey Juan Carlos, Universidad Politécnica de Madrid - лабораторна база коштує близько 800 млн євро.

У ПолтНТУ є вже лабораторія, де проходять практику студенти нафтогазового напряму. У Харкові ще немає?

У Полтаві тільки лабораторія бурових розчинів (ці розчини використовуються при бурінні нафтогазової свердловини - ред) і недавно відкрита лабораторія для обробки та інтерпретації геологічних даних. Це теж недешеве задоволення, але цієї лабораторії недостатньо. Ми почали вивчати сучасне лабораторне обладнання, і це як стрибок з кам'яного віку в космічну еру, минаючи всі проміжні етапи.

Скільки триватиме програма з SAIT?

Ми вже пройшли нульову фазу - оформлення всіх домовленостей. На це у нас пішло близько 8 місяців. Потім завершилася перша стадія - отримали результати gap-аналізу. Ми зі свого боку як індустрія виділили три ключові для нас спеціальності, зробили прогноз потреби в кадрах. Після поїздки до вишів фахівці SAIT також детально описали 5 лабораторій, які потрібно буде обладнати кожному університету. Аж до витратних матеріалів. Далі ми отримали від SAIT пропозицію вже щодо їхніх послуг на другу фазу. Ця робота стосується набору студентів на навчання на 3-4 курси, а також паралельне навчання українських викладачів. Спочатку вітчизняним тренерам віддається 10% часу начитки, до кінця програми вони будуть читати 100% матеріалу. На цьому активна робота SAIT завершується. Далі канадські фахівці можуть періодично перевіряти якість викладання програми.

Коли почнеться навчання студентів і набір на програму?

Швидше за все почнемо з наступного навчального року. Сподіваюся, ми все встигнемо підготувати, оскільки, щоб створити необхідну матеріально-технічну базу, потрібно знайти фінансування. Поки ми в процесі, є обіцянки від ряду донорів і спонсорів, треба відпрацювати величезну кількість документації, знайти всі можливі і неможливі програми. Сума, яку потрібно знайти, досить велика.

Група Нафтогаз - найбільший роботодавець в галузі. Але є ряд приватних компаній, які, можливо, також могли б допомогти. Чи є відгук від них?

Ми почали фандрайзингову активність 2,5 місяці тому. За цей час отримали цілковиту підтримку Посольства Канади в Україні, отримали від ДТЕК відповідь, що їм цікаво, але вони хочуть, щоб всі зміни за програмою в кінцевому підсумку зайшли в освітній стандарт.

Ми спілкувалися з усіма великими донорам. Розіслали проект комплектації лабораторій виробникам обладнання на попередню оцінку. Один з найбільших іспанських виробників сказав, що може допомогти взяти кредитування від держави Іспанія. Це підтвердження моїх слів: хочеш робити бізнес - гроші ось вони. Головне визначити, як ці гроші відпрацювати і повернути. Так це робить звичайний бізнес. Освіта - це ідеологічно і стратегічно значуща сфера, будь-які донори та інвестори лояльно до неї ставляться.

Зараз хороший момент залучати кредитування в цю сферу. Виробники обладнання розповідають, що саме зараз із Західної Європи в Східну йде фінансування. Раніш такого не було.

На даний момент у нас вже є підтвердження, що кілька сотень тисяч доларів донори готові дати, це вже початок шляху. Були переговори з українською діаспорою в Канаді. Влітку будемо презентувати наш освітній проект «Українські сучасні інженерні студії» на Global Petroleum Show в Калгарі (Канада). Перші відгуки про проект позитивні. Крім цього, ми підходимо до проекту глобально. Нещодавно говорили з полтавським університетом про просування України, як технологічного освітнього майданчику. Це важливо, тому що ті ж виробники обладнання, наприклад, китайського, хочуть продавати нам і далі - в Східну і Західну Європу - обладнання, а обслуговувати його, по суті, нікому. Як створимо навчальну базу, її можна використовувати для навчання не тільки українських, а й іноземних студентів, які працюють як в Україні, так і в найближчих країнах.

Такий підхід може стати для вишів додатковим видом заробітку ...

В Україні конкуренції в цій сфері взагалі немає. Її не так багато і в Східній Європі у напрямку petroleum engineering. У цій сфері ми, дійсно, можемо стати першопроходьцями і лідерами. Дозволивши дітям отримати сьогодні освіту прикладного характеру, завтра ми гарантуємо їм оплачувану роботу, інженери завжди добре оплачуються, особливо якісні. Кому це погано?

 

РЕФОРМАТОРСЬКИЙ ТРИКУТНИК: БІЗНЕС-ДЕРЖАВА-ВНЗ

Давайте трохи поговоримо про професійні вимоги. Як правильно вчити? На якому етапі змін знаходяться сьогодні профвимоги? І що потрібно змінювати?

В Україні існує довідник кваліфікаційних характеристик професій України. Це свого роду класифікатор. Багато що з того, що там написано вже застаріло, але його потрібно зберегти, як основу, оскільки структура професій найчастіше залишається. Багато тисяч описів просто нічим не замінити одномоментно. Оновлювати потрібно технології, обладнання. Це впливає на характеристики професій. Для прикладу, ми аналізували категорію бурильників і побачили, що ті компетенції і функції, які у нас розкладені на 3-х фахівців, на Заході виконує 1 людина. Це глобальна зміна, оскільки змінює відповідальність людини, вимоги до її знань, умінь, компетенцій. Світ не стоїть на місці, технології дозволяють і вимагають оптимізації виробництва.

Ми ще в 2017 році зробили вправу з розробки професійних вимог всередині Укргазвидобування. Напрацювали певний матеріал, при цьому, за основу взяли структуру профвимог, які зараз пропонують формувати на державному рівні. Там закладається компетентнісний підхід. Ми, коли почали для себе аналізувати, що нам потрібно, як всередині оцінювати людей, побачили, що ці структури збігаються. Для внутрішнього користування у нас є чернетки вимог з багатьох спеціальностей.

Законом визначено таку структура як галузева організація роботодавців. Це суб'єкт, який має право розробляти кваліфікаційні характеристики. Ми говоримо про профстандарт. Є ще освітній стандарт, який повинен слідувати за профстандартом. І це робить Міністерство освіти. В Україні створено Федерацію роботодавців нафтогазової галузі, в статуті якої прописано, що вона покликана займатися також і розробкою профстандартів.

Щоб цю роботу здійснити, ми звернулися до Міністерства освіти і науки України, отримали там хорошу підтримку та взаєморозуміння. Я була щиро здивована легкістю, з якою ми знайшли спільну мову. Ми спілкувалися з директором Дирекції з вищої освіти Олегом Шаровим. Я до сих пір під дуже приємним враженням від цього знайомства. Коли я почала розповідати про ініціативу, мене просто запитали, що саме потрібно від міністерства. Для нас було важливо, щоб вузи отримали з боку держави підтримку, якщо потрібно буде провести ліцензування, акредитацію, інші погодження та затвердження. Також нам необхідно вплинути на зміну стандартів. Це певна гарантія, що я залучу партнерів, і що згодом тепер уже виробництво не буде відставати від освіти. Запевнення в усій необхідній підтримці ми отримали.

Шляхом впровадження стандартів, держава повинна контролювати зобов'язання сторін освітнього процесу. Що потрібно бізнесу, він сам вирішить. Як вишу адекватно відповісти на запит бізнесу, він сам вирішить. Конкуренція і ставлення до освіти як до бізнесу - найкращий механізм регулювання взаємовідносин. Держава тут зовсім ні до чого. А ось, якщо мені виш пообіцяв, що відповідно до стандарту дасть певний продукт, тут роль держави проявляється, оскільки вона повинна стати власником стандарту. У неї є механізм і вплив на тих, хто порушує обіцянку.

Наше звернення до Міносвіти якраз припало на момент формування комісій, які займаються створенням освітніх стандартів. У відомстві тоді мені сказали, що промисловість не дуже активна в цьому процесі. Але індустрія просто не знає, що у нас таке відбувається, навіщо і як це працює. Група Нафтогаз делегувала трьох осіб до складу комісій з потрібних нам на даному етапі спеціальностей. Я переглянула наказ і бачу, що, обрані нами спеціальності чи не єдині, куди представники індустрії прийшли. Ми будемо використовувати ті напрацювання, які у нас є, і продовжувати їх розвивати.

Скільки часу може знадобитися для розробки профстандартів для трьох спеціальностей, які залучені до програми з SAIT?

Це не нагальний і не терміновий процес. У загальному і цілому, нас це теж влаштовує, оскільки розробка стандартів є далеко не основною нашою діяльністю. Думаю, 1-1,5 роки знадобиться. Це робота, що вимагає хорошої підготовки й інтелектуальних здібностей, що вимагає обробки великої кількості інформації, тому що потрібно задіяти велику кількість експертів, знайти раціональне зерно, структурувати, створити логіку. Такі терміни нас цілком влаштовують, з урахуванням того, скільки грошей потрібно, щоб поставити обладнання, навчити людей.

Моя особиста мета в цьому проекті на даному етапі - створити цей кейс. Створивши нормальну технічну і методологічну базу, можна в короткостроковій і середньостроковій перспективі розвивати курси навчання і якісно готувати фахівців в Україні. Створений механізм можна використовувати, щоб розвинути й інші інженерні спеціальності. Я часто стикаюся з тим, що під час візитів до різних ВНЗ їх керівництво розповідає про всі свої проблеми. Але я не Міністр освіти, щоб їх вирішити. Моє завдання створити конкретний кейс, в його рамках напрацювати механізм трансформації, який дозволить використовувати його на будь-якій інший спеціальності. Так я бачу свою особисту додану вартість для сфери освіти.

ПРЕСТИЖ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ, ГЕНДЕРНИЙ БАЛАНС І DIVERSITY

В Україні дуже популярні гуманітарні дисципліни

Тому що дешевше.

Чи не тому що простіше?

Вартість і складність - прямо пропорційні речі. Але насправді, простіше поміняти програму юристів, економістів, адміністраторів, ніж інженерні спеціальності.

Як би там не було, зараз в українських абітурієнтів у пріоритеті гуманітарні спеціальності. Чи зміниться ця тенденція в майбутньому?

Вона зміниться тоді, коли ми отримаємо якісного випускника, візьмемо його на хорошу зарплату, він буде щасливий-задоволений, і у нас конкурс виросте непомірно. Я коли вчилася на мехматі, був конкурс 5 осіб на місце. Я щаслива своєю освітою, добре вимуштрувані мізки мені допомагають розбиратися в чому завгодно. Хочу повернути як мінімум такий конкурс. Для мене це буде показником успішності того, що ми робимо.

Зараз на технічні спеціальності конкурс невеликий. Попит не стикується з пропозицією ні за якістю, ні за кількістю. Тому взаємини в трикутнику «держава-бізнес-виш» повинні сильно змінитися.

Дипломованого технаря в поточних реаліях не можна допустити до роботи. Ми його беремо на 6-12 місяців на робочу спеціальність. Інакше його страшно підпускати до обладнання. Це і ризик для життя, і загроза псування устаткування. Свердловину знищили - $ 10 млн інвестицій в буріння викинули.

Жодна помилка економіста не буде стільки коштувати, а ось інженера в нашій сфері - може. Іноді до півтора року випускники працюють на робітничих спеціальностях, а тільки після цього їх допускають на посади майстрів, інженерів, молодшого спеціаліста.

Історично в нафтогазовій галузі так завжди було. Але є й інша практика, у того ж SAIT випускники нарозхват. У цю вищу школу, буває, приходять люди з університетською освітою, отримати практичні навички. У цьому виші бакалаврська програма з балансом 70% практики, а 30% - теорії. У наших університетах зараз навпаки - 60% теорії, 40% практики, та й та вельми умовна.

Якісне навчання запустить зв'язку: якісна програма - якісний випускник - його бере роботодавець, сплачує хороші гроші. А діти голосують ногами. Люди все дуже швидко розуміють. Сподіваюся, що процес зростання популярності технічних спеціальностей почнеться роки за три. План такий: цей рік ми витратимо на формування матеріально-технічної бази для впровадження нової програми навчання, з 2020 року почнемо вчити перший стрім бакалаврів, ще за пару років ми побачимо зміни в свідомості абітурієнтів.

Є стереотип, що на мехматі або фізматі студенток завжди менше, ніж студентів. Ці стереотипи зараз стираються в спеціальностях, які стосуються нафтогазу?

Я дуже сподіваюся, що за допомогою наших зусиль межі будуть стиратися активніше. Ми плануємо посилювати роботу в цьому напрямку. Це те, що зараз у всьому світі називається diversity або різноманітність. Давайте відзначимо те, що різноманітність - це не про гендер. Це не про дівчаток і хлопчиків. Це про використання суспільством своїх прихованих ресурсів. Жінка - не тільки фізичний, але й інтелектуальний, моральний, духовний ресурс. Західне суспільство, було дуже домостроївським свого часу під впливом католицької моралі, вони пройшли навіть «Молот відьом» у своїй історії. Навіть на нашій території такого не було. У якийсь момент західне суспільство зрозуміло: ось же ресурс, який не вимагає ніяких додаткових вкладень, інвестицій та заходів, а тільки зміни стереотипів сприйняття. Минуло 100-150 років, як цим всерйоз почали займатися. І зараз західне суспільство говорить: а де наш наступний ресурс? Тепер бізнес вчиться працювати з людьми з інвалідністю. Менеджери великих компаній говорять, що, може, їм доведеться трохи напружитися, щоб навчитися працювати з такими людьми. Але бізнес приймає на роботу аутистів не для їх блага, а для свого. Можна почути наступну тезу: беремо, щоб наші менеджери навчилися знаходити підходи до таких людей. Питання рівних можливостей, допуску та поваги, підтримки - питання дуже прагматичні. Тут діє просте правило - треба бути розумними. Немає ніякого пафосу і гендерних аспектів. Навіть смішно говорити про якісь гендерні дослідження щодо збалансованості та ефективності команд. Це і так зрозуміло. Коли ти користуєшся однією рукою, ти менш ефективний, ніж, коли користуєшся двома.

Аспект фізичної роботи, коли людина повинна докладати серйозних зусиль, відходить усе далі і далі. Зараз у нафтогазовій галузі багато роботи з технікою, яка не вимагає більших чи менших фізичних сил. Але мізків і підготовки вимагає. Тому зараз плануємо більше студенток залучати в освітню програму з SAIT.

Яким чином?

Шляхом квотування. Цей інструмент направлений саме на стимулювання в конкретному періоді. Застосовувати квотування весь час ми не будемо. Але потім плануємо ще один проект - розвиток центру підтримки жіночого лідерства. Проблема в гендерних стереотипах не тільки в тому, що чоловіки не сприймають, а й те, що жінки дозволяють по відношенню до себе ті речі, які не дозволяють чоловіки. Вся моя кар'єра говорить про те, що я як керівник близько 30% свого часу витрачаю на те, щоб дівчаток переконати, що вони можуть. Що будь-який хлопчик на її місці, володіючи досвідом і досягнувши такого результату, вже б «одягнув корону» і кричав, що він тут цар і бог - кланяйтеся мені. А вона ще сумнівається у своїх можливостях. Жінка отримує менше, тому що просить спочатку менше. Це не правильно. Це двояка проблема. І вона пов'язана зі стереотипами, чи йти дівчаткам на інженерні спеціальності. Чому ні? Не обов'язково ж ставати геніальним фізиком і все життя присвятити науці. Це звичайна нормальна робота, це звичайні знання, які освоюються незалежно від того, жіночий це мозок чи чоловічий. Відмінності в здатності навчання - не більше ніж стереотипи. Я пам'ятаю, колись мої мама з бабусею намагалися мене вчити, що повинна хотіти робити дівчинка, а що ні. Я пручалася, поки мама не розібралася і не сказала бабусі: не потрібно її чіпати - вона знає, що робить.

Прибирати стереотипи ми збираємося шляхом інформування, різних тренінгів, підтримки в плануванні кар'єри. У нафтогазовій галузі історично мало жінок - за статистикою приблизно 22%. І така ситуація не залежить від географії. Хочемо, щоб було хоча б 35-40%.

Якщо ми будемо говорити про наступні роки, як роль бізнесу буде змінюватися в підтримці системи освіти? Від чого ці зміни будуть залежати: від середовища, яке буде вимагати залучення бізнесу, або внутрішня культура компаній буде впливати?

Не можна розділити ці речі. Те, що я спостерігаю зараз - це споживацьке ставлення до бізнесу в чистому вигляді. У цьому контексті важливо розвивати ще й тему дуальної освіти.

У липні-серпні хочемо провести в Харкові круглий стіл. На ньому поговоримо про дуальну освіту. Зробимо такий воркшоп, щоб приїхав західний фахівець і розповів докладно, як це працює. Про дуальну освіту говорять багато, але, коли колегам ставиш запитання, а чи розуміють вони що це і як працює, вони чесно кажуть, що ні.

Хоча зараз я бачу, що і роботодавці сприймають дуальну освіту, як можливість отримати безкоштовну робочу силу. Це може вбити ідею від початку. Дуальна освіта вимагає вкладень у студента з двох сторін: і з боку вузу, і з боку роботодавця. Тут питання вже в площині культури, сприйняття світу. Ми живемо в сприйнятті світу терміном до року. Якщо ми почнемо сприймати світ в терміні хоча б 3-7 років, ставлення до всього зміниться, і наші дії зміняться.

Бізнес - штука конкретна й існує для конкретних цілей, будується за конкретною ідеологією: якщо йому вигідно, він робить, якщо не вигідно - не робить. Але все повинно бути збалансовано культурою довгострокового бачення. Життя не закінчується завтра, а урвати і втекти не вийде - тебе скрізь знайдуть, світ став глобальним.

Важливо розуміти, що в освітніх процесах нічого швидко не буває. Потрібно чітко формувати потреби. Важливо розуміти реалістичність строків зміни і свою відповідальність у цих змінах. Безумовно, якщо не буде рівного партнерства і відповідальності з боку бізнесу і вузу, то говорити нема про що.

Даний матеріал підготовлений в рамках партнерського проекту ProГаз, за підтримки Федерации роботодавців нафтогазової галузь

Популярне