Віктор Пинзеник: Гривневий голод - це правильно

28.11.2011, 10:44
Віктор Пинзеник: Гривневий голод - це правильно - Фото
806e8ddbf85838cd8651e288f5c3403e.jpg

Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник - затятий противник життя у борг. Однак і він сьогодні визнає, що без нових позик Україні не обійтися

В інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ Віктор Пинзеник розповів, чим може закінчиться нинішня макроекономічна стабільність в Україні.

- Експерти малюють не дуже обнадійливий сценарій для економіки України вже в найближчій перспективі. Як ви оцінюєте ситуацію?

- На жаль, те, що робиться в країні, а також те, що не робиться, дає підстави для занепокоєння. Ризики зростають. Наприклад, ризик для стабільності національної валюти, ризики боргового навантаження, ризики, пов'язані з погіршенням інвестиційного клімату і так далі. Наростання таких ризиків може втягнути країну в дуже серйозні випробування.

- Проблеми єврозони підігрівають ситуацію?

- Ті проблеми, які нависли над Європою, можуть додати гостроти. Але головні ризики України - внутрішні. Якщо ситуація в єврозоні перейде в гострі форми, вона може негативно вплинути на нашу економіку. Це вже відчувається сьогодні. Уряду стало важко запозичувати гроші в т.ч. на зовнішніх ринках. Вони дорожчають. У 2005 році Україна розмістила українські євробонди під 4,95% річних. Зараз деякі члени ЄС роблять це. А це сім'я, де є взаємна підтримка. А ми не відносимося до такої сім'ї. Яка зараз буде дохідність за українськими зовнішніми облігаціями, сказати складно.

- В основному це пов'язано з держборгом?

- Борг України - 465,5 млрд.грн. Це чимала цифра. І для такої цифри ставка обслуговування боргу є дуже важливою. Дуже важливо, скільки ми будемо платити за відсотками. На сьогодні ми платимо вже 8% від доходів загального фонду держбюджету тільки на сплату відсотків. Тобто, майже кожна десята гривня з податків, які ми платимо, йде на вітер - на сплату відсотків за боргами.

- Прем'єр Микола Азаров вважає, що економіка Україна нарешті вибралася з безодні...

- Якщо брати поточні макропоказники, тут більш-менш ситуація виглядає непогано. Я підтверджую, що дефіцит бюджету цього року буде найнижчим за останні три роки, буде досить низькою інфляція, економіка виросте цього року. Але що буде завтра, післязавтра? Чи є підстави для серйозного занепокоєння? Перша половина 2008 року теж виглядала досить спокійно.

В останні місяці посилився тиск на валютному ринку. Наростають ризики рефінансування старих боргів. Серйозним ризиком стали нові старі проблеми законів щодо соціальних виплат, які зупиняються кожного року. В інвестиційному кліматі до неповернення ПДВ, неприйняття декларацій додалась заборона на відшкодування збитку минулих років. Не може позбутися проблем банківський сектор.

- Є інформація, що банківському сектору не вистачає гривні. Залишки на коррахунках банків рекордно скоротилися. Це наслідки політики НБУ і Мінфіну?

- Є проблема взаємодії Мінфіну та НБУ. Вона стала помітна, коли якийсь час назад з'явилася інформація про загрозу технічного дефолту. Я наголошую, в уряду гроші були. І це не малі гроші - понад 20 млрд.грн. Поява такої інформації свідчить лише про одне - між урядом та Інститутською немає потрібного порозуміння і взаємодії.

- Чому ж схудли коррахунки банків?

- До 20 листопада йшла сплата податку на прибуток. Це квартальна сума - близько 10 млрд.грн. Тобто, відбувається вилучення з рахунків комерційних банків на рахунок уряду в НБУ. Сума (досить пристойна) на кілька днів вилучається з обігу, а зворотного фінансування з бюджету в таких масштабах немає. Такий режим сплати податків завжди викликає проблеми з коррахунками. Тому вони впали. Але це проблема може бути вирішена або Мінфіном або НБУ. У будь-якому випадку це вимагає взаєморозуміння.

Важко судити, яким чином зараз Нацбанк здійснює пропозицію грошей, в яких формах це робиться, чи всі банки тут на рівних. Чому я про це говорю? Бо бачу невдачі Мінфіну в спробах зайняти гроші. Тут може бути дві причини: Мінфін намагається тиснути на процентну ставку та/або НБУ не дає гарантій підтримки ліквідності банків, які тримають урядові ОВДП. Банки купували б облігації, якби знали, що завтра вони під заставу цінних паперів отримають рефінансування НБУ, а прибутковість буде ринковою.

- Очевидно, що НБУ за рахунок резервів тримає курс гривні. Скільки ще це може тривати?

- Якщо мова йде про спекулятивні речі або тимчасові розбіжності, то зрозуміло, НБУ повинен виходити на ринок. Якщо мова йде про великі одноразові операції, які робить НАК Нафтогаз Україна, розраховуючись за газ, - це нормально, коли, минаючи ринок, долари продає НБУ безпосередньо. Але якщо кожен місяць НБУ втрачає резерви і не коригує курс, то хорошого в цьому мало. Фундаментальних причин для незмінності обмінного курсу немає.

У нас дефіцит торгового балансу на рівні 9,5 млрд., у нас проблеми позик ззовні, у нас є ризики рефінансування старих боргів, річний обсяг погашення яких перевищує резерви. Ці проблеми України переживає вже кілька останніх років, але на відміну від попередніх років, ризики набагато сильніше. І як за таких умов не реагувати курсом?

- Різка девальвація гривні можлива?

- Курс повинен дихати. Якщо ринок показує, що є перевищення попиту, курс повинен опускатися. Гривня повинна потихеньку рухатися за тенденціями на ринку. І не це повинно викликати тривогу. Викликати тривогу повинна втрата резервів.

- Останнім часом спостерігається зростання ставок по депозитах у гривні. Чи варто українцям побоюватися привабливих пропозицій від банків?


- Потрібно побоюватися, коли ставки підвищують один-два маловідомих банки. Але коли це роблять багато великих і відомих банків - це не сигнал тривоги. Це реакція на дефіцит гривні. Політика гривневого голоду - правильна. Небезпечні різкі коливання коррахунків банків та їх падіння до рівня, якого я не пам'ятаю вже роки.

Досі банки не очистилися від значного портфеля проблемних активів.

- Взяти кредит стає все складніше...

- Перш за все, діє фактор кризи 2008 року. Він ще багато років буде впливати на поведінку банків - у хорошому сенсі цього слова. У банків є проблеми - їм потрібно зализувати рани, очищати портфель. Наступна проблема - нема кого кредитувати. Який сьогодні сектор економіки можна кредитувати без ризиків? А це призводить до подорожчання кредитів, оскільки створює ризики для банків. Банки змушені згортати свою діяльність. Ненормальною була ситуація, коли співвідношення кредитів і депозитів було 2 до 1. Питання, з чого видавали кредити? З зовнішніх ресурсів. А якщо джерело перекриється (як і сталося)? Що буде з банківською системою? У цій частині орієнтація банків на внутрішній ресурс є правильною і цей процес, хоча дуже повільним темпами, але пішов у правильному напрямку. Банки зменшують кредитування, яке здійснювалося за рахунок зовнішніх ресурсів.

- Ви згодні з думкою, що НБУ почав проводити більш жорстку грошово-кредитну політику?

- Гривневий голод - правильний хід. Але багато рішень мені незрозумілі. Наприклад, паспортизація обміну валюти, зменшення резервів... Невідомо яким чином працює система рефінансування. На жаль, більше запитань, ніж відповідей.

- Ви завжди дуже обережно ставилися до співпраці з МВФ. В уряді сьогодні немає єдиної точки зору щодо продовження роботи з фондом. Як ви бачите розвиток подій навколо чергових запозичень?

- Я не люблю мати борги, слово "дефіцит" мене дратує. Але країна опинилася в ситуації, яку не зміниш помахом чарівної палички. Існують старі борги, і їх треба обслуговувати. Повторюся: у нас 465,5 млрд.грн. боргів. Борги на півроку, рік, два. Виникає питання, як погашати старі борги, при цьому знову позичаючи? На сьогодні Україна має погасити протягом року 53 млрд. доларів. Де взяти ці гроші? На зовнішніх ринках не можемо, МВФ не дає, крім того в наступному році фонду потрібно повернути майже 4 млрд. Як у такій ситуації тримати курс національної валюти? Наскільки вистачить резервів НБУ? Я, як противник боргів, наголошую: Україна сьогодні жити без боргів не може. МВФ позичає під низькі відсотки і це дуже важливо. Але фонд також ставить певні вимоги, тому що країна повинна виходити з важкої ситуації. Я вважаю, Україні не уникнути співпраці з МВФ.

Мене дуже стурбувала заява МВФ за результатами розгляду співпраці з Україною. Ті оцінки, які були оприлюднені за результатами засідання ради директорів фонду, містять чіткий сигнал - без серйозних дій відновлення кредитування не буде.

Країна повинна робити все, щоб не ходити з простягнутою рукою по світу і не просити грошей. До 2008 року українці не чули, що нам треба просити гроші. Незважаючи на критику, країна розвивалася і на нормальних умовах завжди могла позичити гроші.

- Влада стверджує, що зниження цін на російський газ може стати панацеєю для економіки...

- Ніяка це не панацея. Нічого суттєво не зміниться. Безумовно, я не можу сказати, що чинний контракт чудовий. Це дуже поганий контракт і будь-які зусилля влади, якщо це не харківський варіант вирішення проблеми, я вважаю корисними. Україна платить за газ більше, ніж європейські країни. Але незалежно від того, буде газ по $400 або по $300, не можуть тарифи у країні бути такими як зараз.

- Уряд хоче обкласти податком операції з офшорними зонами. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко заявляє, що це мільярди гривень, які можна направити до Пенсійного фонду. Це реально?

- Якщо не чіпати Кіпр, то нема про що говорити. Проблема в такому разі не вирішується. Кіпр - головний канал, через який йде ухилення від сплати податків. Є сенс у таких діях, якщо будуть включені всі офшори, а Кіпр не чіпають. І про це в уряді вже заявили.

- Ще одна ініціатива - так званий податок на розкіш...

- Я не знаю, що вважати розкішшю. Основна частина того податку, який називають податком на розкіш, є елементарне підняття ставки податку з 17 до 20% для громадян, дохід яких перевищуватиме цифру близько 15 тис.грн. на місяць. Ось вам і весь податок на розкіш.

Юрій ТАРАСОВСЬКИЙ
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини