Михайло Гончар: Газпром веде успішну корупційну політику

23.04.2012, 16:00
Михайло Гончар: Газпром веде успішну корупційну політику - Фото
Гончар називає рішення НКРЕ правильним, але його для вирішення проблем енергетичного сектора недостатньо (фото - nomos.com.ua)

Без реорганізації НАК Нафтогаз Україні буде складно стати сильним гравцем на європейському газовому ринку

Минулого тижня Національна комісія регулювання енергетики України прийняла документ, який передбачає забезпечення вільного доступу компаній до газотранспортної системи країни. Відтепер всі суб'єкти ринку природного газу будуть мати можливість отримувати на рівних і не дискримінаційних умовах послуги з транспортування, розподілу, зберігання, постачання природного газу та послуг з приєднання до газових мереж. Такого рішення давно очікували експерти, адже Україна раніше взяла відповідні зобов'язання перед Енергетичним співтовариством, членом якого стала в минулому році. Успішна реалізація нового підходу до ГТС може підвищити інтерес інвесторів до українського газового ринку, сказав у інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ директор енергетичних програм центру Номос Михайло Гончар. При цьому, за його словами, воно обмежує всепоглинаючу активність російського Газпрому.

- Як об'єктивно оцінити рішення, прийняте днями НКРЕ?

- Це рішення повинно було з'явитися ще в 2010 році, відразу після прийняття закону про засади функціонування ринку природного газу в Україні. Тому, якщо б сьогодні дійсно проводили реформи в енергетичному секторі, а не імітували їх, то відповідні підзаконні акти, які вкрай необхідні для того, щоб закон почав працювати, були б прийняті вже давно.

Проект постанови НКРЕ з'явився ще 24 березня 2011 року, він був оприлюднений на сайті комісії для громадського обговорення і міг бути розглянутий і прийнятий ще в минулому році.

На сьогодні влада чинить опір реалізації реформ, як тільки може і поки це можливо. Коли це стає неможливо, починається якийсь рух мимоволі. Ситуація з постановою НКРЕ добре це демонструє.
Влада зрозуміла, що краще втратити менше, ніж втратити все. Більшість форматів співробітництва з Газпромом в результаті веде до втрати всього, приклад - Білорусь 

- Чим було викликано зволікання з прийняттям документа?

- Це, перш за все, політика. Коли ставляться реальні, а не декларативні наміри, коли є політична воля, то всі технічні питання вирішуються дуже швидко. Україна не першопроходець, є європейський досвід.

Політика української влади в енергетичному секторі в останні роки нагадує маятник. У 2009 році було зроблено рух назустріч європеїзації енергетичного сектора - підписання брюссельської декларації. В 2010-му маятник хитнувся в іншу сторону - харківські угоди. В 2011-му - приєднання до Енергетичного співтовариства, а вже в кінці того ж року - реверанс у бік Газпрому в торгах за знижку на газ, коли обговорювалася навіть можливість виходу з Енергетичного співтовариства. Тепер ось - рішення Нацкомісії, яка по суті виступає заручником ситуації, оскільки фактично втратила статус незалежного органу.

- Що ви маєте на увазі?

- НКРЕ жорстко субординований під президента Януковича. Президент - ключова фігура в питаннях енергетичної політики держави. Відповідно, вся управлінська система орієнтована на те, що скаже й накаже голова держави.

- Якщо рішення НКРЕ запрацює, інтерес інвесторів до українського газового ринку зросте?

- Так, це дійсно збільшує інтерес компаній, які можуть працювати або працюють на газовому ринку України, зокрема, в секторі видобутку. Поза всяким сумнівом. Але з Україною - це той випадок, коли має відбутися якийсь пілотний проект, щоб всі побачили, що це працює.

- Є думка, що рішення України ламає плани Газпрому щодо участі в управлінні ГТС?

- Ідея тристороннього консорціуму з управління ГТС в цілому не відповідає сьогоднішнім реаліям. Ця ідея була більш-менш прийнятною 10 років тому, коли вона з'явилася. А варіант двостороннього консорціуму я вважаю замаскованим варіантом поглинання Газпромом активів Нафтогазу, перш за все - ГТС. У цьому сенсі прийняття постанови НКРЕ, поза всяким сумнівом, звужує можливості для поглинаючої активності Газпрому. Де-факто. Але я б не став і перебільшувати значення цієї постанови. Правова система в Україні, на жаль, не працює. В енергетичному секторі це виявляється дуже яскраво. Уже два роки як прийнятий закон про принципи функціонування ринку газу. Щось змінилося? Ні.

У даному випадку влада зрозуміла, що краще втратити менше, ніж втратити все. Більшість форматів співробітництва з Газпромом в результаті веде до втрати всього, приклад - Білорусь. Ця логіка - краще втратити якусь частину, але не втратити все - і послужила мотивом прийняття цього багатостраждального постанови, яка більше року блукала коридорами НКРЕ.
Якщо говорити про подальші дії, то, перш за все, потрібно провести реорганізацію Нафтогазу. Важливо трансформувати Укртрансгаз в самостійну компанію 
- Що далі, адже на цьому проблеми не закінчуються?

- Ні однієї ниточки, за яку можна потягнути й розв'язати весь клубок проблем, що накопичилися в енергетичному секторі. Тягнути потрібно з різних боків. Реформи повинні мати комплексний характер. Те, що зроблено - кроки в правильному напрямку, потрібні кроки, але їх недостатньо.

Якщо говорити про подальші дії, то, перш за все, потрібно провести реорганізацію Нафтогазу. Це питання теж має комплексний характер. Якщо говорити про ГТС, то важливо забезпечити трансформацію Укртрансгазу у фінансово самостійну компанію. І ЄБРР, і Європейський інвестиційний банк тільки тоді почнуть фінансувати модернізацію української ГТС, коли побачать, що Укртрансгаз зможе повернути ці гроші. Зараз вони цього не бачать, тому що Укртрансгаз гроші заробляє, але витрачає їх Нафтогаз.

- Скільки Європа ще може почекати?

- Зараз ситуація хитка. Або в 2012 році уряд почне реальну роботу з виконання домовленостей, досягнутих в Брюсселі, або все це тихо кане в Лету. Реалії європейського газового ринку, можливості та перспективи, які з'являються у європейських країн на тлі досить експансивної політики Росії в енергетичному секторі, нівелюють з часом значення української ГТС. Не тільки тому, що Україна затягувала з реформами в енергетичному секторі, а й тому, що найближчі перспективи європейського газового ринку пов'язані з інфраструктурної інтеграцією, а також з перспективами експансії великих обсягів американського скрапленого газу на європейських ринок. Це створить нові можливості для країн ЄС з імпорту газу, який не вимагатиме існуючої провідної інфраструктури по лінії Схід-Захід. Ці реалії чомусь у нас не враховуються.

- Ви зараз не сказали ні слова про Росію ...

- Про Росію я не говорю, тому що вона давно, ще в 2003 році, позначила свою енергетичну стратегію, яка полягає в будівництві обхідних газопроводів. Росія не сприймає енергетичне законодавство ЄС, яке удосконалилося після газових криз, спровокованих тією ж Росією.

Якщо Україна продовжуватиме колишніми темпами й способами реформування свого енергетичного сектору, то сума негативних факторів впливу на ЄС досягне критичної маси. І тоді робота в Європі буде вестися за різними альтернативним проектам. Перш за все, з розширення можливостей прийому зрідженого газу, з будівництва додаткових інтерконекторів. І той потенціал, який у нас є, так і залишиться лише потенціалом, ми будемо ним пишатися, розповідати, який він класний, але він уже мало кого буде цікавити.
Для Росії обхідні трубопроводи потрібні, щоб вести енергетичні війни з Європою, а білоруська й українська ГТС - щоб вести високоприбутковий бізнес 

- Росія ще побореться за українську трубу?


- Безумовно, Росія буде боротися за контроль над ГТС. Тому не випадково, що паралельно з черговою порцією пропагандистської риторики про нівелювання транзитної ролі України, увагу російської сторони було акцентовано й на тому, що необхідно продовжувати роботу по білоруському і українському напрямках. За білоруським напрямком, власне, вся робота вже зроблена, мета досягнута. За українським - ще ні.

Проблема для Газпрому полягає в тому, що які б потоки вони не побудували, по маршрутах цих потоків не вистачає потужностей сховищ газу. Потрібно чітко розуміти, що якщо відбувається аварія, то ми бачимо (навіть на прикладі газопроводу Ямал - Європа, коли там ідуть якісь регламентні роботи), що поставки газу припиняються. У випадку з унікальною українською ГТС, яка добре з'єднана між собою і має величезні підземні сховища, жодного разу перебоїв в поставках газу не було.

- Це козир України ...


- Так, але, як показує досвід, Україна жодного разу цей козир розумно не використовувала. Для Росії обхідні трубопроводи потрібні для того, щоб в майбутньому вести енергетичні війни з Європою, а білоруський та український маршрути - щоб вести високоприбутковий бізнес. Тому вони й намагаються тримати контрольні пакети за собою в обох потоках - і у Південному, і в Північному. Ще одне завдання - отримати повний контроль над маршрутами через Білорусь і Україну. По Білорусі мета досягнута. Але без українського маршруту російська енергетична стратегія не має шансу на успіх.

- Тобто заяви Газпрому та вищого керівництва Росії, що український маршрут втрачає свою значимість, перебільшені? Контроль над ГТС України залишається завданням номер один для російського монополіста?

- Український маршрут - ключовий пазл в карті, яку малює собі Росія. Російській стороні це потрібно для того, щоб ефективно запрацювала трубопровідна система з профіцитом потужностей. Тоді Газпром зможе працювати за задуманим сценарієм, маніпулюючи обсягами, напрямками й цінами.

- Що може протиставити Європа такій політиці Росії?


- По відношенню до Європи Газпром і російська влада досить успішно проводять корупційну енергетичну політику. Не досягнувши згоди з Євросоюзом щодо підтримки обхідних проектів, зокрема, Південного потоку, російська влада тепер намагається вирішити це питання на національному рівні - на рівні урядів європейських країн. І, як бачимо, у неї це добре виходить.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини