Лановий: Україна йде шляхом Греції

05.07.2011, 10:33
Лановий: Україна йде шляхом Греції - Фото
cc6e41ce3b3363bc53d4d0eddceae66c.jpg

Дефолт набагато ймовірніше, ніж здається... Росія дивиться на Україну, як на сировинний додаток... Йде узурпація секторів економіки окремими приватними групами... Для Європи наша дійсність - азіатська... Влада не хоче ні з ким радитися

Екс-міністр економіки України, голова Центру ринкових реформ Володимир Лановий вважає головними проблемами української економіки зовнішні борги, інфляцію і узурпацію секторів економіки окремими приватними групами. З його слів, політика позик як діючої, так і попередньої влади загрожує економіці колапсом. Якщо існуючі тенденції будуть продовжуватися, вже через рік Україну чекають серйозні економічні проблеми, вважає експерт. Про те, які реформи і перетворення необхідні нашій країні, як залучити інвесторів і наповнити бюджет Пенсійного фонду, а також, чи вигідна Україні економічна інтеграція з Росією, відомий економіст розповів в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ.

- Володимир Тимофійович, вже можна визначити, наскільки економічна політика діючої влади відрізняється від політики попередників?

- Попередня влада дозволяла розвиватися країні, суспільству значною мірою самостійно. Суб'єкти господарювання і споживачі були активними учасниками суспільних і економічних процесів. І така модель більше відповідала ринковим принципам. Хоч держава залишалася вельми активною в цих процесах. Але я не ідеалізую попередню владу. Було частим ручне управління економікою: державні закупівлі, виборчий підхід до держінвестицій, підписання економічно необгрунтованих угод і контрактів, стримування і диктування цін і багато іншого. Заради популістського ефекту робилися нелогічні речі.

Сьогодні ж влада спирається на великий бізнес, який не приймає ринкові відносини - він поглинає, диктує свої умови, піднімає ціни, ігноруючи конкуренцію. Такі перекоси ні до чого хорошого не приводять. Економіка повинна розвиватися спокійно, плавно, збалансовано. З точки зору методів все залишилося, як було, а в деяких випадках навіть стало гірше.

- В чому гірше?

- Наприклад, при президентові Ющенко підтримувалася і стимулювалася модель зовнішнього притоку капіталу - прямих іноземних інвестицій. Тепер все зупинилося. Уряд став основним кредитором в державі. Він бере на себе всі гарантії і зобов'язання.

Україна перейшла до централізованого управління і господарювання. Йде процес узурпації секторів економіки окремими приватними групами, що ще більше погіршує ситуацію. Значить, українці стануть ще біднішими. Це латиноамериканська модель, коли всі люди бідні, а держава нібито сильна.

- А як же розпочаті командою Януковича реформи?

- Я не розумію, куди рухається уряд, яка мета реформ. Напрямом реформ повинно бути встановлення ринкового саморегулювання, конкуренції, добровільного ціноутворення, гарантованості прав власності, ринкового розподілу інвестицій, вільного кредитно-грошового обороту, автоматизму структурних змін, усунення суб'єктивних втручань чиновників. Не влада повинна визначати, скільки виділити грошей на вугільну промисловість або на інформаційні технології. Це повинен визначати ринок. Ці базові принципи можуть бути реалізовані тільки після послідовного переходу до ринкової економіки. Але як це зробити, у мене таке враження, влада не знає.

Реформи повинні забезпечити перехід від державного монополізму до ініціативного підприємництва на базі приватного права. Метою повинна стати інтеграція країни в світові конкурентні системи.

- Сьогодні ми бачимо бажання України інтегруватися, зокрема, в російську економіку…

- Інтеграція повинна бути ринковою, горизонтальною, вигідною національному бізнесу, а не встановлюватися виходячи з політичних рішень. Природня необхідність обміну і кооперації, а не формальність договорів і концентрація влади. Ще - рівність і добровільність учасників, їх взаємопідтримка, в тому числі науково-технологічна, інформаційна, інфраструктурна, соціальна. З Росією та іншими країнами колишнього СРСР могла бути реінтеграція на нових умовах, але такого бажання у нашого сусіда не видно.

- Тобто Митний союз Україні не потрібен?

- Який може бути Митний союз, якщо Росія дивиться на Україну, як на сировинний додаток. Ми все частіше стикаємося з обмеженнями в торгівлі. У Росії паралельно будуються підприємства, що виробляють продукцію, яку ми їм постачаємо. Ми не чуємо пропозицій, щоб одна сторона розвивала одне виробництво, друга - інше, після чого вже знімаються кордони для загального ринку, проводиться кооперація, створюються спільні підприємства і спільні позиції на третіх ринках, як це відбувається в цивілізованих країнах. Ми бачимо, що Росія тільки витісняє нас з ринків.

Крім того, на сьогодні невідомо, як в Митному союзі буде розподілятися мито, до якого бюджету воно буде йти. І чим Митний союз відрізняється від Радянського Союзу? Обіцяють мільярдні прибутки… Не потрібні Україні ці мільярди, дайте їй самій їх заробити.

- Росія обіцяє дешевий газ…

- Розмови про дешевий газ - просто розмови. Ціну диктує ринок. Сьогодні вона одна, завтра - інша. Не буде Росія жертвувати своїми прибутками, благополуччям своїх громадян і продавати нам газ по $200, якщо його ринкова ціна буде $500.

Сьогодні головний лозунг Росії – "перевести всіх утриманців на світові ціни, щоб вони приповзли навколішки і благали". Яка ж це інтеграція? Інтеграція - це вільний вибір, це зацікавленість бізнесу, це об'єднання ринків, ця рівновага на ринках. Зараз нас тільки відштовхують. Митний союз для України при такому відношенні безперспективний.

- Влада переконує: Україна близька до підписання документів по асоціації і Зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом…

- Діюча влада декларує проєвропейську політику, але її насправді немає. Є побоювання, що Європа відмовить нам в асоційованому членстві через те, що у нас відсутні цивільні і ринкові свободи, верховенство права, незалежність судів. Для європейців наша дійсність – азіатська, ієрархічна, недемократична. Працювати європейським бізнесменам в такій країні – великі ризики.

- Тому іноземний інвестор і не поспішає вкладати в Україну. Як змінити ситуацію?

- Насамперед, повинна бути стабільність цін - неінфляційне походження прибутків. Великі інвестори, коли входять в будь-яку економіку, дивляться, який дефіцит бюджету в цій країні і яка інфляція. У 1990-і в Україні майже не було іноземних інвесторів, тому що дефіцит бюджету і інфляція зашкалювати. Крім того, для інвестора важливий макроекономічний прогноз, а в нашій країні зробити прогноз при постійних урядових змінах бюджетних витрат, позик, цін, тарифів, квот, обсягів грошових емісій, неповернень експортерам сплаченого ПДВ, авральних погашень боргів по зарплаті, штучного накопичення і списання енергетичних боргів і іншого робити прогнози – невдячна справа.

В Україні дуже поганий інвестиційний клімат. Працювати у нас відкрито і спокійно - неможливо. Дозволи, перевірки, здирства відбивають бажання займатися справою. Також інвестор не прийде туди, де одному друкують гроші, а інший платить скажені відсотки по кредитах. Правила повинні бути однакові для всіх.

Ще один важливий момент - податкова система повинна бути конкурентоздатною. Ми повинні створити умови, за яких чистий прибуток наших підприємств був би вищим, ніж у інших країн Європи. В Україні податкова система як і раніше дуже переобтяжена. Підприємства розглядаються як невичерпне джерело бюджетних потреб.

- Одним з головних досягнень діюча влада вважає прийняття Податкового кодексу…

- Зміни, що вносяться Податковим кодексом, багато в чому, на жаль, деструктивні. Ключові питання, як тіньова економіка, пожирання енергії, дестимулювання накопичень і інвестицій, залишені без уваги. На сьогодні у нас відрахування до Пенсійного і соціальних фондів становлять 37%, для вугільних підприємств - 40%. З'їдається майже весь прибуток підприємств, більшість з яких в Україні і так малоприбуткові. У цьому році половина підприємств – збиткові. Вони або не платять до Пенсійного і соціального фондів, або платять і внаслідок цього стають збитковими. Накопичується борг перед ПФ на сотні мільярдів гривень. Проблема заведена в глухий кут. Діюча система оподаткування неприйнятна, а Кодекс її затверджує.

Іншим системним недоліком є звинувачувальний і каральний ухил документа. Бізнес – в стані ізгоя. Дрібне підприємництво – ворог народу.

- Пенсійна реформа в силах вирішити проблему Пенсійного фонду?

- Те, що сьогодні робить влада, - спроба збалансувати фінанси. Пенсійний фонд хочуть зробити менш залежним від бюджету. Але поки що уряд не знайшов реальних джерел, які можуть наповнити фонд. Не бачить він і шляхів модернізації пенсійно-податкової системи. Підвищення пенсійного віку і трудового стажу не може поліпшити ситуацію. Пенсійна реформа в Україні повинна привести систему соціального змісту літніх людей у відповідність з приватновласницькими реаліями і дійсно солідаризувати працюючих. Намагатися ж прибудувати в нинішніх умовах радянську модель державного пенсійного страхування – чергова утопія влади. Крім того, не можна збільшити пенсійні надходження поза економічним контекстом: треба подолати збитковість, стимулювати створення нових робочих місць і прокладати нові галузі, повернути в країну 5 мільйонів емігрантів.

- Нам потрібні зараз гроші МВФ?

- Кредит МВФ не потрібен був навіть в 2009 році. У 2008-му був провалений валютний курс, за таких умов зростає експорт, а імпорт зупиняється. Міжнародних кредиторів не влаштовувала ситуація з припиненням імпорту, тому вони одразу запропонували гроші, щоб продовжувалося ввезення імпортних товарів. Кредит більшою мірою був призначений не для української економіки, а для іноземних компаній, що постачають свою продукцію в Україну. Не можна брати ці гроші. Треба стимулювати експорт і внутрішнє виробництво. Якщо будемо продовжувати жити в борг, економіку чекає крах.

- Україні загрожує сценарій Греції?

- Зараз наша країна йде тим самим шляхом, що й Греція, Португалія, Іспанія. Україну очікують серйозні економічні проблеми вже в 2012 році. І дефолт набагато ймовірніше, ніж здається.

- Це через пікові навантаження по виплаті зовнішніх боргів?

- Україна тільки в цьому році повинна віддати $11 млрд. Це величезні гроші. Хоч загальний борг у нас близько 50% від ВВП. У деяких європейських країнах він набагато більше, але у них кредити довгострокові, їх не треба гасити вже зараз. В Україні перший пік виплат припадає на цей рік. У 2012 році буде новий.

- З липня виросли зарплати бюджетникам. Таке вливання грошей в економіку провокує зростання цін…

- Підвищення зарплат потрібно було закладати до бюджету з 1 січня - щоб процес проходив більш еластично. А тепер, безумовно, є загроза інфляції. Соціальні стандарти можна підвищувати, якщо збільшилося виробництво товарів і послуг на внутрішньому ринку. Якщо влада, не маючи економічного резерву, хоче допомогти громадянам - це інфляція. Політичні обіцянки нічого не варті без економічних результатів.

- Прем'єр Азаров не раз заявляв, що головний ворог його уряду – інфляція, але, схоже, політичні рейтинги важливіше?

- Уряд хоче за один рік погасити 40 млрд.грн. внутрішніх боргів. Начебто добре, але насправді це - штучне вливання коштів у фінансову систему. Походження цих грошей не пов'язано зі зростанням виробництва. Також Азаров нещодавно заявив, що з минулого року на рахунках уряду залишилося 30 млрд.грн. Що це за гроші? Невідомо. У Національному банку цих грошей немає, на єдиному казначейському рахунку - також немає. Немає офіційного підтвердження існування цих коштів. І як тільки ці гроші запустять в систему – інфляція неминуча. Тому що це не гроші - папір.

- Як ви вважаєте, чиновники готові слухати незалежних експертів, вчених, громадськість?

- Прийшла влада, яка вважає, що їй не треба ні з ким радитися і нікого питати. Під час свого президентства Кучма хоча б формально збирав експертні наради. Особливих успіхів від цього не було, але він хоча б удавав, що цікавиться. Сьогодні Ахметов наймає іноземних експертів, але вони працюють, передусім, на його бізнес. Тимошенко же говорила, що у неї радники з МВФ, що вони кращі в світі, хоча це просто клерки з солідної бюрократичної контори.

У США демократична і республіканська партії мають консалтингові центри, що координують зусилля десятків аналітичних інститутів. Вони підбирають кадри, збирають інформацію, проводять обговорення і показують власті, які можуть бути підходи для розв'язання тих або інших економічних, оборонних або соціальних питань. Це громадянське суспільство, яке не просто вказує, який закон треба прийняти, а народжує сукупність альтернатив, інших підходів. Україна живе за якоюсь незрозумілою інерцією. У нас немає сучасного підходу до проведення суспільних реформ. Так, власне, владі вони і не потрібні, якщо їх не буде вимагати суспільство.

Володимир Лановий: біографія та добірка новин>>>


Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини