ПриватБанк перемагає Коломойського в Лондоні. Три аргументи суду й три можливих сценарії

ПриватБанк перемагає Коломойського в Лондоні. Три аргументи суду й три можливих сценарії - Фото
приватбанк epa
16.10.2019, 10:35

Шахрайство в ПриватБанку на $2 млрд - було чи ні? Вирішить не Коломойський і не Зеленський, а британське правосуддя


Трохи менше року тому лондонська юридична фірма Fieldfisher опублікувала на своєму сайті небагатослівний реліз про одного зі своїх східноєвропейських клієнтів: Високий суд Лондона відмовився розглядати позов українського ПриватБанку проти його колишнього власника Ігоря Коломойського на $1,9 млрд.

Адвокати не приховували задоволення - дійсно, на той момент це був справжній тріумф Коломойського і болісний провал держави. Як виявилося, не варто робити поспішних висновків.

Рік потому перемогу святкують вже юристи ПриватБанку. Вони виграли апеляцію: справа ПриватБанку залишається в англійському суді, арешт активів Коломойського і його партнера Геннадія Боголюбова на $2,6 млрд збережеться в силі ще на кілька років.

І головне – тепер вирішувати, чи дійсно найбільший банк України став жертвою однієї з наймасштабніших шахрайських схем в історії, не тільки українського, але і британського правосуддя.

Розгляд загрожує затягнутися на роки, але Україна вперше отримала реальний шанс стягнути з олігархів хоча б частину з $5,5 млрд, витрачених на націоналізацію ПриватБанку в 2016 році.

Чи є для цього підстави і до чого призведе перемога держави в Лондоні?

Як справа ПриватБанку потрапила в Лондон і чому це – найважливіший "приватівський" суд

Чому держава судиться з Коломойським. Перед націоналізацією ПриватБанку в кінці 2016 року Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов написали на ім'я тодішнього прем'єр-міністра Володимира Гройсмана лист з проханням забрати банк в держвласність. Одним з пунктів листа було реструктуризувати зобов'язання або погасити хоча б 75% пов'язаного кредитного портфеля до 1 липня 2017-го. Тим самим олігархи фактично підтвердили, що ПриватБанк дійсно кредитував належні їм компанії. В НБУ стверджували, що мова йде про майже 100% всього кредитного портфеля банку – близько 200 млрд грн. Гроші Привату повертали тільки формально: банк знову і знову кредитував підставні компанії, часто офшорні: нові позичальники гасили зобов'язання старих. В результаті в капіталі банку виникала діра – її компенсувало Міністерство фінансів, випустивши для Привату облігації внутрішньої держпозики на 155 млрд грн або $5,5 млрд. Це – офіційна версія. Коломойський і Боголюбов майже відразу після втрати банку стали оскаржувати в українських судах націоналізацію і вимоги до них як до екс-акціонерів. У відповідь державний ПриватБанк звернувся до Високого суду Лондона.

Чому в Лондоні. Привід був: за даними банку, $1,9 млрд було виведено через фіктивні кредитні операції, в яких брали участь десятки українських та іноземних компаній. Серед них - три англійські юрособи і три - з реєстрацією на Британських Віргінських Островах (BVI). Компанії належали Коломойському і Боголюбову. Суть схеми досить складна: на позичені у Привата гроші українські фірми укладали контракти з іноземними контрагентами на поставку гігантських партій різних товарів. Один з найяскравіших прикладів - контракт на закупівлю 2,3 млн тонн австралійської марганцевої руди. Це третина річного видобутку Австралії і в 26 разів більше імпорту цієї руди в Україну в 2014 році. З цими доказами адвокати Привату почали лондонський процес: в кінці 2017 року суд погодився заморозити активи Коломойського і Боголюбова по всьому світу на $2,6 млрд (World Freezing Order). Обмеження стало болючим для олігархів: їм довелося розкрити перед судом подробиці своєї власності; її більше не можна продавати або передавати третім особам; їх особисті витрати обмежили сумою 20 000 фунтів на місяць. Все це заради гарантії: якщо держава Україна все ж доведе факт шахрайства, у відповідачів повинні бути активи, якими вони відповідатимуть за виведені з ПриватБанку гроші. Адвокати Коломойського і Боголюбова (першого на суді представляє згадана Fieldfisher, другого - Enyo Law, британські компанії-відповідачі - Pinsent Masons, ПриватБанк - Hogan Lowell's) неодноразово намагалися оскаржити арешт активів, але головна їх мета - вивести розгляд з-під англійської юрисдикції. Альтернативні варіанти - Швейцарія (офіційне місце проживання Коломойського і Боголюбова) і Україна (місце, де розгорталися події навколо Привату).

Чому Лондон такий важливий? Британське правосуддя вважається одним з найвпливовіших і непідкупних в світі - тут судилися багато українських олігархів, в тому числі Коломойський, який в Лондоні залагоджував конфлікти з Віктором Пінчуком, Романом Абрамовичем і Костянтином Григоришиним. Головна особливість британських судів (мова насамперед про суди Англії та Уельсу) - прецедентне право. Рішення англійських судів визнають багато інших країн світу (перш за все - домініони і колишні колонії Британської імперії: Канада, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг). Найважливіший елемент британського правосуддя - всесвітній арешт активів. Від нього складно ухилитися, оскільки юрисдикція англійських судів виходить за межі Великобританії. Інші країни не мають такої преференції.

Два роки судів в Лондоні – що тепер? Три головних висновки після апеляції

Суперечка навколо юрисдикції тривала майже два роки. Коломойський і Боголюбов були близькі до перемоги: у грудні минулого року суд першої інстанції вирішив, що справа ПриватБанку не відповідає британській юрисдикції і її потрібно передати в інше місце.

Арешт активів олігархів теж повинні були скасувати, але статус-кво зберігся завдяки апеляції. Слухання в Апеляційному суді Англії і Уельсу пройшли в кінці липня, 15 жовтня став відомий результат: Коломойський і Боголюбов програли, тепер питання буде розглядатися по суті і, що головне, гарантовано у Великобританії.

Всі деталі слухань детально викладені на 75 сторінках тексту рішення. На відміну від першої інстанції, де діяв один суддя, в апеляції "працювали" троє суддів. Своїм рішенням вони закріпили три ключових обставини "справи ПриватБанку":

Процес повинен залишатися в Лондоні, арешт активів зберігається. Основний аргумент судді першої інстанції – справа ПриватБанку набагато ширша, ніж операції з шістьма британськими компаніями, на яких концентруються юристи держбанку. Самих адвокатів суд запідозрив у тому, що вони штучно побудували свої докази навколо саме цих фірм, хоча в історії про можливе шахрайство в банку було набагато більше компаній-фігурантів (близько 200). Ще один аргумент суду першої інстанції – претензії спочатку потрібно було пред'являти не підставним компаніям, а безпосереднім організаторам схеми – Коломойському і Боголюбову, офіційним резидентам Швейцарії і громадянам Ізраїлю та України. Але не Великобританії.

В результаті юристи ПриватБанку тільки в апеляції змогли переконати суддів, що їх увага до шести "британців" прикута не просто так: ці компанії були єдиними, хто брав у позичальників ПриватБанку передоплату за нездійсненні поставки. Загальна сума авансів – $1,912 млрд, з них $1,8 млрд припадає на дві англійські і одну валійську фірми (решта $100 млн – на юрособи з BVI).

Цей аргумент переконав двох суддів з трьох, що ймовірне шахрайство все-таки відбувалося на території Великобританії.

Шахрайство, швидше за все, було. Апеляційний суд не виносив жодних характеристик процесів, описаних в доказах сторін. Його ключова позиція – обставини повинні бути встановлені в розгляді по суті.

Судді встановили, що у ПриватБанку є кілька "добре доведених" (good arguable) епізодів, які можуть вказувати на шахрайство. По-перше, всі шість компаній-фігурантів були підконтрольні Коломойському і Боголюбову, деякі позичальники банку – теж. По-друге, "британці" підписували контракти, які неможливо було виконати. По-третє, адвокати екс-власників ПриватБанку не надали суду аргументів на користь комерційної природи цих угод. В окремих випадках мова йшла про "технічну помилку".

Судді також згадали про один із доказів адвокатів ПриватБанку, в якому з посиланням на платіжні документи банку (transactional data) стверджується, що схема з авансовими платежами на користь низки компаній в британській юрисдикції (в тому числі, тих самих, що фігурують в лондонському процесі), а також на Кіпрі, працювала ще на початку 2008 року. За 6 років з цього моменту через рахунки фірм пройшло близько $13,2 млрд, стверджують юристи Привату.

"На нашу думку, банк переконливо продемонстрував, що шахрайство, яке розслідується, тривало кілька років. У ньому були задіяні безпосередні відповідачі в цьому процесі й інші компанії", – йдеться в тексті рішення.

Претензії ПриватБанку – вже $3 млрд. Суддя першої інстанції погодився, що у "Привата" є переконливі докази за епізодами можливого шахрайства тільки на $515 млн, інші претензії він назвав "безнадійними". Адвокати Коломойського, Боголюбова ще тоді погоджувалися, що контракти з британськими компаніями дійсно могли завдати Привату збитки на таку суму, але це не було умислом, говорили вони.

В минулорічному рішенні також зазначалося, що британські компанії були тільки "транзитною зупинкою": отримані ними передоплати відразу ж перераховувалися на рахунки інших компаній (як правило, "небританські" офшори) і поверталися в Україну через кіпрську філію ПриватБанку, тому "британці", ймовірно, не були бенефіціарами та центральною частиною схеми.

Апеляційний суд з цим не погодився, зазначивши, що у адвокатів банку є підстави для претензій на всю суму позову – $1,9 млрд, але точну суму обґрунтованого позову повинен встановити розгляд по суті. Враховуючи відсотки (мова йде про кредити, які ПриватБанку так і не повернули – за ці гроші погашалися зобов'язання інших позичальників), масштаби позову досягли $3 млрд, йдеться в офіційному релізі ПриватБанку.

Відсотки продовжують капати. Оскільки суд розглядає епізоди, що відбулися в період з квітня 2013 по серпень 2014 року, мова йде про приблизно $500 000 в день або $180 млн на рік.

Що далі. Три сценарії

Судді апеляційної інстанції залишили Коломойському і Боголюбову право звернутися до Верховного суду (Supreme Court) - на це у їхніх юристів є час до 12 листопада. Але такий варіант малоймовірний - вищий британський суд веде дуже обмежену кількість процесів, щоб потрапити в число «обраних», справа повинна мати серйозне суспільне значення (по мірках Великобританії), розповів LIGA.net адвокат однієї з британських юридичних фірм.

Всі сценарії подальшого розвитку подій навколо ПриватБанку так чи інакше залежать від внутрішньоукраїнської тактики екс-акціонерів з одного боку, і відповідної реакції української влади - з іншого.

Як реагували держоргани. НБУ і Мінфін, як ключові учасники націоналізації привітали рішення лондонського суду. Прес-служба Кабміну обмежилася звичайною новиною без будь-яких оцінок, прем'єр Олексій Гончарук до вечора понеділка ніяк не прокоментував ситуацію. Взагалі без реакції обійшовся Офіс президента.

Вже 17 жовтня Госпсуд Києва може прийняти рішення про повернення частини акцій ПриватБанку Коломойському і підконтрольної їм з Боголюбовим компанії Triantal Investments.

Як поведуть себе олігархи, маючи на руках ще один судовий козир? Варіанти умовно можна розділити на три групи:

Без ексцесів в Україні. Лондонський процес не пов'язаний із судовими розглядами в українських судах. Якщо Коломойський і Боголюбов не стануть форсувати ситуацію в Україні (примусове списання акцій, зміна менеджменту за допомогою політичного тиску на банк etc), а позов їхніх юристів не пройде відсів в британському Верховному суді, основний розгляд по суті, ймовірно, почнеться тільки в другій половині 2021 року, каже співрозмовник LIGA.net, знайомий з особливостями процесу. Точні дати стануть відомі на початку 2020-го.

З огляду на те, що, починаючи з 2017 року сторони завершили тільки суперечку щодо юрисдикції справи, процес ризикує затягнутися ще на кілька років. До цього варто додати ймовірну апеляцію незалежно від самого рішення суду. Ще один "затягуючий" фактор: для стягнення активів Коломойського і Боголюбова на користь держави самого рішення Лондона недостатньо: його потрібно буде легалізувати в судах країн, де фізично знаходиться конкретна власність олігархів.

Компроміс на умовах держави. Після перемоги ПриватБанку в Лондоні, мирова угода між новим урядом і Коломойським-Боголюбовим стає більш імовірною - але вже на умовах, більш вигідних державі, вважає голова аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій.

"Українська влада отримала вагомий аргумент для того, щоб відштовхуватися від умов прийнятних не тільки для держави, а й для наших західних партнерів, - зазначає він. - З огляду на те, що процес, а значить і арешт активів, може затягнутися на роки, час буде грати проти екс-власників Привату".

Коломойський загострює ситуацію. Що стане "прийнятним варіантом" для української влади в історії з ПриватБанком - питання відкрите.

Активи Коломойського і Боголюбова заморожені, а витрати - лімітовані на найближчі кілька років, вони ризикують втратити все своє майно. В таких умовах єдиний вихід для них - отримати контроль над банком і відкликати позов, говорить фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса. Більш радикальний варіант - "немає держбанку - немає проблеми" у всіх сенсах цього виразу, додає Паращій.

"Немає сумнівів, що після поразки в Лондоні, вони активізують свої дії в Україні, - вважає він. - Тепер будь-які рішення українських судів, які будуть суперечити Суду Лондона, будуть сприйматися як факт того, що українську владу контролюють олігархи. Президент Зеленський не повинен впливати на суди, але він повинен перешкодити Коломойському вплинути на них", - вважає Фурса.

Читайте російською: ПриватБанк побеждает Коломойского в Лондоне. Три аргумента суда и три сценария будущего