08.11.2019, 14:43

Небезпечний бізнес. Як Україна буде торгувати зброєю

Небезпечний бізнес. Як Україна буде торгувати зброєю - Фото
Михайло Морозов (Фото: Укроборонпром)

Укроборонпром затіяв глобальну реформу спецекспортерів. Він хоче їх скоротити й продавати зброю самостійно. Подробиці реформи

Українські експортери озброєння, що входять до держконцерну Укроборонпром, удвічі скоротили обсяги продажу зброї за кордон: із $940 млн у 2013 році, до $451 млн - у 2018-му.

Очоливши Укроборонпром, Айварас Абромавічус запросив виправити ситуацію "ветерана руху", 65-річного Михайла Морозова.

Як заступник він курирує міжнародну діяльність концерну. Виходець із радянських спецслужб Морозов у нульові кілька років керував спецекспортером Прогрес і працював в Укрспецекспорті. Останні роки пройшли поза бізнесом у сфері зброї  - Морозов керував групою ISTIL бізнесмена Мохаммада Захура.

В інтерв'ю LIGA.net він розповідає, як влаштована внутрішня кухня міжнародної торгівлі зброєю та як буде змінюватися система продажу озброєнь в Україні.

Про роботу в КДБ і віджимання перед Абромавічусом


- Про вас мало інформації. Відомо, що останні 10 років були гендиректором Istil Group Мохаммада Захура. До цього очолювали держекспортера зброї "Прогрес". Хто такий Михайло Морозов?

- Наскільки детально розповісти?

- Коротко.

- Я вже досить зріла особистість - 1954 року народження. Перш ніж мене призначати, Айварас [Абромавічус] сказав таку фразу: "Я ще ніколи не призначав людину, якій 65 років". На що я йому відповів, що ще запросто від підлоги 20 разів відіжмусь. Не знаю, чи це його вразило, але я тут (посміхається).

Що стосується біографії, не буду розповідати про все, але намагатимуся про цікаве. У 1989 році моїми колегами була генерована ідея створення підприємства для вирішення важливих держзадач. Так, у надрах науково-технічної розвідки КДБ УРСР народилося перше підприємство, яке надалі стане одним із спецекспортерів - Прогрес.

Я тоді працював у Першому управлінні КДБ УРСР. Звільнившись у 1992 році, пішов у приватний бізнес. До теперішнього часу,  всього лише років 4 працював на державній службі.

У 2001 році був призначений директором Прогресу, який створювався на моїх очах. У 2004-2005 рр - перший заступник гендиректора Укрспецекспорту. Потім мене призначили керівником Служби експортного контролю, де я пропрацював лише пару місяців.

- Як потрапили в команду Абромавічуса в Укроборонпром?

- Є спільні знайомі. Я багато років керував досить великим холдингом, яким володіє пан Захур (відомий в Україні британський інвестор) - Istil investments (об'єднує медіа, виробничі активи, нерухомість і т. інш.). Там усе на даний час було налагоджено, працювало ефективно. Я міг, наприклад, прийти на роботу до 10 ранку й о 18:00 вже грати в теніс. Був досить вільний графік і мені в якийсь момент стало нудно. При цьому, час від часу давав якісь рекомендації людям, які перебували тут (в Укроборонпромі, - ред.), Про те, що б я  поміняв, що б зробив по іншому. Умовно, я був відомий їм, як потенційний реформатор.

Коли Айварас став претендентом на керівника концерну, я взяв у нашого спільного товариша його телефон і просто по WhatsApp написав свої пропозиції. Він зацікавився і попросив надіслати резюме. Потім ми зустрілися у нього в офісі в "Леонардо". Він познайомив мене з Романом (Бондарем). Таким чином почали спілкуватися, ділитися ідеями.

Мені подобається такий вислів: "Якщо у тебе є яблуко й у мене є яблуко, і ми обміняємося цими яблуками, то у кожного з нас так і залишиться по одному яблуку. А ось якщо у тебе є ідея і у мене є ідея, і ми обміняємося цими ідеями, то у кожного з нас буде вже по дві ідеї."

Ми обмінювалися ідеями, вони збігалися-не збігалися, сперечалися. Врешті Айварас запросив мене в команду. Його насторожував мій вік, але при цьому, він розумів, що я володію достатньо унікальним досвідом, що я розумію, як все відбувалося, як працює зараз.

Чому українську зброю стали менше купувати


- В Україні є 6 спецекспортерів, які сумарно продають зброю на $450 млн в рік. Днями наглядова рада затвердила реформу спецекспортерів, яка передбачає їх скорочення. Що не так з їх роботою? Мало заробляють?

- Є ряд факторів. Наприклад, безглузда внутрішня конкуренція. Нещодавно Айварас Абромавічус відвідав Перу й зіткнувся з дуже негативною реакцією з боку перуанської влади. Справа в тому, що інтереси України намагалися одночасно представляти одразу кілька українських компаній: 410 авіаремонтний завод, спільне підприємство, створене цим же заводом, Холдинг Антонов, Укрспецекспорт, Спецтехноекспорт і Укрінмаш!

Перуанці кажуть: не можна визначити когось одного, з ким працювати і хто буде представляти інтереси вашої країни. Коли працює більше двох представників спецекспртерів у країні - це проблема. Ми взагалі хочемо домогтися принципу - одна країна - один спецекспортер.

- Їх робота не координується?

- Координується. Це називається "узгодження маркетингу ринків збуту". Але, коли на присутність у країні претендує два спецекспортери з різними видами номенклатури (наприклад, один хоче продавати танки, інший - літаки), то за діючими інструкціями, ми повинні узгодити їхнє право працювати на цьому ринку. А в житті виходить по-різному - втручається людський фактор.

Наприклад, я приїхав продавати танки, а замовнику потрібні ще й літаки. У підсумку, компанія - спецекспортер, яка спочатку була уповноважена продавати умовно кораблі, пропонує ще й літаки. Ця штучно створена й некерована конкуренція закінчується насамперед зниженням ціни на товар.

- Крім зовнішніх гравців, ми конкуруємо між собою?

- Так, і це така прихована, погана конкуренція. Одна з цілей реформи - як раз прибрати цю конкуренцію. Ми вважаємо, що менше людей братиме участь - тим прозоріше і простіше ними керувати.

Це не єдиний фактор. Якщо подивитися на обсяги спецекспорту за роками, ми побачимо падіння починаючи з 2014 року. Після початку війни експортувалося продукції на $527,5 млн (за підсумками 2014 року). У 2015-му продали на $385 млн. Одна з причин такого падіння пов'язана з так званим зайвим майном Міністерства оборони, яке, зрозуміло, перестало бути зайвим (боєприпаси, військова техніка, що залишилися Україні у спадок від Радянського Союзу, частково поставлялися спецекспортерами на експорт ) - і після початку війни знадобилося на фронті.

З'явилися об'єктивні й не зовсім обмеження на експорт з боку Міністерства оборони. Говорячи про останній, я маю на увазі те, що іноді МОУ обмежувало експорт на ту продукцію, якої саме не потребувало. Плюс треба розуміти, що на окупованих територіях залишилося 21 підприємство, деякі з них були високо ефективними, а деякі взагалі унікальними - завод Топаз (Кольчуга), Луганський патронний завод та ін. Обсяги виробництва знизилися. Додайте сюди лібералізацію ринку - багато підприємств стали отримувати власне право на експорт своєї продукції ...

- Чи не пов'язано зниження експорту з тим, що держава тримає монополію на експорт зброї, тому приватні компанії не можуть самостійно, без посередництва чиновників, шукати собі ринки збуту, вести переговори і встановлювати ціни. Коли це зміниться?

- Спецекспортери до якогось часу дійсно були повними монополістами у продажу зброї, боєприпасів, військової техніки та техніки подвійного призначення. Сьогодні ця монополія зруйнована. 20 підприємств (12 приватні, 8 у складі ДП Укроборонпром) мають право самостійного експорту своєї власної продукції. І кількість таких підприємств буде тільки рости.

Небезпечний бізнес. Як Україна буде торгувати зброєю

Фото: Укроборонпром

- Чи означає це, що спецекспортери рано чи пізно виявляться не затребуваними?

- Я так не думаю. Навіть якщо всі підприємства отримають право експортувати свою продукцію, спецекспортери будуть потрібні. У них дуже великий досвід, зв'язки в країнах-споживачах, вміння і навички продавати продукцію на цьому специфічному ринку.

Про агентів і справу Гладковського


- Зв'язки - це контакти з агентами, які допомагають продавати і лобіюють інтереси українських експортерів за кордоном? Яка роль агентів у  бізнесі, пов'язаному зі зброєю?

- Так звані агенти мають дуже серйозний вплив на можливість реалізації продукції. Це представники тієї країни, в якій ви маєте намір реалізувати продукцію, які мають певні позиціями.

Агент - це нормальна практика в будь-якому бізнесі. Якщо у вас є посередник, який допомагає продати продукцію, він має право заробити якісь гроші. Розмір комісії агента іноді буває досить високим.

Якщо ми подивимося на комісії, які офіційно отримують спецекспортери - вони сьогодні можуть досягати 10% (від суми контракту). Агентські винагороди іноді обчислюються 15% -20%, а іноді й більш високою цифрою.

- На початку 2019 року детективи НАБУ і САП затримали керівника компанії Спецтехноекспорт (великий спецекспортер у складі Укроборонпрому, - ред.) Владислава Бельбаса, як раз за використання при укладанні контрактів компаній-посередників з ознаками фіктивності. Ви говорите, що використання агентів, це нормально і без них не обійтися. Але не згадуєте, що тут величезні можливості для корупції та політичних спекуляцій. Що з цим робити?

- Це дуже складна проблема. Знаєте, якщо гроші люблять тишу, то спецекспорт любить подвоєну тишу.

Але я не виключаю, що посередником у тій чи іншій угоді може виявитися не посередник, а штучно створена структура, яка отримує на себе якісь гроші. Природно, це потребує перевірки і якщо таке підтвердиться, то і в подальшому, покарання. Адже, це компрометує нашу діяльність. Ми вивчаємо можливість законодавчо обмежити розмір комісії агента, що може істотно знизити потенційне корупційне поле.

При цьому, це дуже tangible - дуже чутливий ринок. Якщо за фірмою посередником стоїть реальний посередник, а правоохоронні органи в нашій країні починають це розслідувати, коли з'являється негативна преса з приводу спецекспортерів, це може призводити до негативних наслідків, аж до зриву контракту. Більш того (і таке траплялося), правоохоронний орган, направляє запит до країни-споживача з питанням: а чи дійсно є такий посередник і він допомагав продати продукцію? В такому випадку, діючий контракт буде майже напевно перервано. Більш того, будуть закінчені та й не розпочаті можливі наступні контракти.

Є реальний випадок із тим же Спецтехноекспортом, коли негативна публікація, котра з'явилася в нашій пресі, що ця компанія підозрюється в причетності до корупційних операцій, привела до того, що замовник у порушення попередніх домовленостей відмовився платити за поставлену продукцію. Сказали: "У вас там корупція, а наша країна дуже серйозно з нею бореться, тому не заплатимо".

Перш ніж щось робити, потрібно дуже уважно зважувати можливу шкоду інтересам України. Ще раз підкреслюю: правоохоронні органи зобов'язані вести свою роботу, зобов'язані виявляти факти злодійства і корупції. Але повинні це робити дуже уважно, обережно й правильно, щоб не завдати шкоди нашій країні. Ми готові надавати їм всіляку підтримку.

- Продавати озброєння без посередників можливо?

- Виключити роботу з посередниками ми не можемо. Посередник, це не просто людина яка за руку вас приводить на якийсь ринок. Найчастіше він витрачає чималі гроші на те, щоб просунути продукцію. Наприклад, ми свого часу намагалися продати знаменитий пасивний радар "Кольчуга" в Пакистані. Посередник оплатив повністю транспортування, випробувальний процес, відрядження обслуговуючих співробітників. За моїми розрахунками, це коштувало не менше $1 млн. Але бувають випадки, коли це можливо. Мені пам'ятається я підписав контракт на поставку Кразів в Ірак й агентська угода за цим контрактом взагалі відсутня.

- Замовник дає гарантії під ці інвестиції?

- Ніяких гарантій. Це так і називається: no cost, no obligation. Підхід такий: Хочете продати, привозите, випробуємо, подивимося.

Про залежність України від Росії


- Ще свіжий у пам'яті найгучніший скандал минулого року в оборонній сфері. Журналісти Bihus.Info оприлюднили інформацію про зв'язок сина першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського з контрабандистами, що поставляли російські комплектуючі для української армії. Там теж були непрозорі фірми, котрі супроводжували поставки комплектуючих. Це історія про недобросовісних агентів?

- Абсолютно ні. Наскільки я зрозумів, там ішлося про можливі контрабандні поставки запчастин із території Росії. Були, нібито, деякі фірмочки, які допомагали поставляти запчастини доки не вирішилося питання імпортозаміщення.

До речі, провал в експортних продажах 2014-2015 рр, серед іншого трапився ще й тому, що ми втратили російський ринок, перш за все з точки зору постачання комплектуючих. Це до цього часу дуже серйозно впливає на нашу військову промисловість. І, до речі, саме ці проблеми допомагають вирішити в більшості випадків приватні підприємства.

Наведу приклад. У вертольотах Мі є лопаті несучого і рульового гвинта. У нас є найбільше вертоліторемонтне підприємство Авіакон. Воно в змозі провести весь комплекс ремонту цих вертольотів, навіть провести модернізацію. Але, лопаті виготовляються тільки в одній країні світу - Росії - і ми не маємо права закуповувати ці лопаті безпосередньо. Спецекспортери знайшли вихід - купують в інших країнах.

- В'ячеслав Богуслаєв (президент Мотор Січ, - ред.) заявляв, що Мотор Січ уже в цьому році запустить виробництво композитних лопатей для вертольотів.

- Так, є зрушення - незабаром вони налагодять серійне виробництво лопатей, які влаштують наших вертоліторемонтників.

Про приватизацію військових заводів


- Наскільки ми взагалі сьогодні залежні від Росії щодо постачання комплектуючих? Чому за 5 років питання імпортозаміщення не вирішено?

- Воно вирішується і досить активно. Говорячи про військову промисловість, хочу підкреслити - вам це буде цікаво - Україна найбільша за територією країна Європи. Як ви думаєте, який відсоток від території СРСР становила територія України?

- Приблизно, 10% -15%.

- Усі називають таку цифру. Насправді, площа України близько 600 000 км кв, площа СРСР - 22,4 млн км кв. Україна - це 2,6% території всього СРСР. Парадокс у тому, що на території радянської України було зосереджено близько 30% (а на думку пана Горбуліна, з яким я недавно обговорював цю тему - 40%) всього військово промислового комплексу СРСР!

Потужності заводу імені Малишева в Харкові, за радянських часів дозволяли виготовляти 900 танків на рік. Сьогодні в світі, в середньому, на рік продається всього 30 танків. Навіщо нам завод ім. Малишева в таких масштабах? Адже він, умовно, опалював пів-Харкова, там величезна соціальна інфраструктура.

Вважаю, що ось ці майже 30 років збереження 30% радянського ВПК на нашій території - це вбивча для України штука. Потрібно (й Айварас прекрасно це розуміє) прийняти жорстке рішення - частину підприємств закрити, ліквідувати - віддати в розпорядження Фонду держмайна і продати (мінімум як нерухомість), а гроші, за можливості, направити на розвиток ВПК.

Небезпечний бізнес. Як Україна буде торгувати зброєю

Фото: Укроборонпром
Уже є список підприємств які перейдуть до ФДМ?

- Ведеться попередній аналіз. Ми глибоко вивчаємо можливості підприємств, адже це колосальні соціальні проблеми. Я говорив на цю тему з паном Теттером (екс-керівник Агентства передових оборонних дослідницьких проектів DARPA, - ред.), який увійшов до наглядової ради Укроборонпрому. Запитав: "Що робити з людьми які працюють на підприємствах, котрі не мають майбутнього?". Він каже: "Чим швидше скажете їм іти в інший бізнес, тим краще буде для них". Потрібно чесно сказати цим підприємствам: "Ви більше не потрібні. Ми вас закриваємо, продаємо, а гроші використовуємо на розвиток ОПК ". Але, повторюю, це можна робити тільки в тому випадку, коли проведений аналіз точно покаже, що такі підприємства нам не потрібні. Й безперечно, необхідно заплатити людям все, що держава їм заборгувала!

- На прикладі Малишева розкажіть, як буде проходити скорочення?

- Нам вдалося підписати контракт з аудиторами. Вони все перевірять і дадуть конкретні рекомендації, як та в якій кількості, в яких частках і від чого потрібно позбавлятися.

- Ви згадали Ентоні Теттера. Його запрошувала в Укроборонпром ще минула команда. Його зараз призначено у Наглядову раду. Чи можна його називати "смотрящим" від американців за Укроборопромом, людиною, який стежить, щоб реформи проходили правильно?

- Ми, як менеджмент, не призначаємо Наглядову раду, це прерогатива держави. Пан Теттер, колосально досвідчена, наділена приголомшливими знаннями людина. Він організовував DARPA. Це незамінна людина, яка пройшла схожі процеси в країні, де всі виробники військової техніки приватні - США. І ми до цього йдемо. Його участь у Наглядовій раді незамінна.

Чому Україна випала з топ-10 світових виробників зброї


- Повертаючись до падіння експорту. У 2015 році році президент Порошенко ставив завдання увійти до топ-5 країн світу за обсягами експорту озброєння. Ця заява прозвучала вже після початку війни. У 2018 році Україна випала з десятки найбільших світових експортерів зброї, відкотившись на 12 місце. Чому падіння триває?

Я б тут м'язами не грав. Якщо нам дійсно не потрібні ці 30% ВПК колишнього СРСР (а нам вони не потрібні, на мою думку), я б не намагався бути найбільшим і найкращим у світі експорту озброєнь. Головне завдання для нас - забезпечити обороноздатність нашої країни. Зрозуміло, що стратегію будівництва збройних сил визначає МОУ. Я особисто вважаю, що маленька радянська армія не може перемогти велику радянську армію. Я говорю про Україну й Росії. Саме тому нам і не варто продовжувати будувати маленьку радянську армію.

І тоді, з моєї точки зору (підкреслюю - я не професійний військовий), нам потрібно змінювати стратегію військових дій. Щоб захиститися від великого агресора, потрібно вміти нанести йому точкові дуже болючі удари. Навіть великий і сильний лев стороною обходить невелику, але дуже отруйну змію, яка може нанести йому смертельний укус. Противник повинен глибоко задуматися, перш ніж прийме рішення нас атакувати. І ця стратегія, в тому числі, повинна визначати нашу позицію як концерну в розвитку тих чи інших видів продукції на внутрішньому ринку. Але ці рішення приймати не нам.

Що стосується експорту, скажу чесно - спецекспртери досить ефективно продавали й продаватимуть. Основна проблема сьогодні - це виробництво. Потрібно виробляти більше сучасної продукції і вона має бути набагато кращої якості та відповідати сучасним вимогам сучасних військових дій.

Скорочення спецекспортерів: головне про реформу


- Крім продажу неефективних підприємств, друга частина реформи зачіпає спецекспортерів. Мені відомо, що завдання протягом двох років сконцентрувати повноваження з експорту безпосередньо на Укроборонпромі, а потім концерн стане основним торговим домом державного ВПК. Це так? Розкажіть у чому ідея?

- Це досить серйозна реформа. Важко вказати точні терміни її реалізації, хоча ми маємо намір вкластися в один-два роки, причому почнемо реформу вже прямо зараз. Коли ми думали про те,кого зі спецекпортерів залишати, а кого ліквідувати, спиралися передусім на статистику й показники роботи кожного: кількість персоналу, ефективність кожного співробітника, обсяги контрактів і т.інш.

Сьогодні у шести спецекспортерів у штаті тисяча п'ятсот сорок чотири співробітника. Для порівняння в турецькій Aselsan експортом продукції займається 80 чоловік при річному обсязі експорту в $300 млн. Наші спецекспортери сумарно розраховують продати в цьому році продукції на велику суму. Ефективність низька.

Ми не збираємося розмахувати шашкою. Бачимо дві стадії реформи. Перша передбачає скорочення Промоборонекспорту (це найменше підприємство з 30 співробітниками й незначною присутністю на ринках збуту) й переведення людей, які тут працюють в Укрспецекспорт і Спецтехноекспорт.

Інше підприємство, яке досить швидко буде реформовано - Укроборонсервіс - досить велике (працює 701 людина). При цьому обсяг експорту всього $20 млн. Хочемо зробити його чисто виробничою структурою (оскільки у них є власні великі виробничі потужності), якою вони по суті зараз і є. Залишимо їм експортну ліцензію, але виключно з правом експорту своєї власної продукції та послуг. Підприємство займається найважливішою діяльністю - бере участь у програмах розмінування ООН, утилізації боєприпасів, ремонті комплексів ППО, що, власне, і продовжить робити.

На найближчий рік у нас залишається чотири підприємства. Ми дуже уважно будемо вибудовувати скорочення двох наступних. Візьмемо, наприклад, компанію Прогрес. Він закінчує виконання першої частини контракту на поставку в одну з країн протитанкових ракет виробництва КБ Луч. І у нього на носі висить контракт на поставку тисяч виробів такої ж номенклатури на суму близько $150 млн у цю ж країну. Зрозуміло, що про ліквідацію Прогресу зараз говорити немає сенсу. Укрінмаш буквально зараз підписує контракт на ремонт літаків Ан-32. Тому до моменту завершення всіх контрактів (старих і нових) Прогрес та Укрінмаш працюватимуть, але поступово ми почнемо працевлаштування не задіяних у цих підприємствах співробітників в Укрспецекспорт і Спецтехноекспорт.

У кінцевому підсумку, на другому етапі ми повинні залишитися з двома лідерами-спецекспортерами (Укрспецекспортом і Спецтехноекспортом) та єдиним для них бек-офісом (який сконцентрує фахівців із маркетингу, збуту, юристів і т.інш.). І до цього моменту Укроборонпром отримає ліцензію на право самостійної експортної діяльності.

Підкреслюю - ми не будемо ліквідувати як юрособу жодного експортера, поки не будуть виконані всі зобов'язання за діючими контрактами.

- На виході реформи залишиться Укроборонпром, який сконцентрує функції повноцінного експортера і бек-офісу, а також два спецекспортера?

- Так, нова структура передбачає централізовану позицію з потужним бек-офісом і маркетингом. При цьому залишаємо дві руки: Укрспецекспорт і Спецтехноекспорт. Але вони будуть  у скороченому вигляді з точки зору кількості людей, так як частину функцій візьме на себе концерн.

- Зараз працює 1544 чоловік, скільки залишиться після завершення реформи?

- Не більше 500 осіб після завершення першого етапу реформи.

- Як збільшаться обсяги експорту?

- Розраховуємо, що обсяги реалізації збільшаться. Централізація призведе до підвищення ефективності, керованості. Навіть за попередніми даними, без реформування, в наступному році спецекспортери повинні реалізувати продукції на $560 млн. При цьому 30% - це буде продукція підприємств, які не входять у концерн.

Про перспективні ринки та контракти


- Давайте трохи поговоримо про перспективні контракти. Таїланд? Туреччина, Польща, Саудівська Аравія, Індія?

- Вважаю Таїланд дуже перспективним. Ті БТР-3, які ми поставили,потребують сервісу - будемо це робити. Це цікаві контракти й вони зазвичай високомаржинальні. Таїланд проявляє інтерес до іншої нашої продукції. Не виключаємо, що вони можуть купити ще.

- Ірак?

- Це складна тема. У 2009 році був підписаний контракт на $450 млн. Ми виконали тільки частину поставки. Остання партія у 88 машин була відправлена ​​морем споживачеві, але повернулася назад, так як була забракована й не прийнята іракською стороною. Це сталося на підставі перевірки попередньої партії, поставленої раніше - нібито були виявлені тріщини на корпусах.

Намагаємося знайти рішення цієї проблеми, ринок дуже цікавий.

- Скільки БТРів Україна має ще довантажити Іраку?

- Виходячи з оплати, яку ми отримали, потрібно ще відправити техніки на близько $50 млн. Ще будуть переговори з іракською стороною.

- Саудівська Аравія, яку ви вже згадували?

- Цікавий, жорсткий ринок. Але ми вважаємо, що у нас є продукція, яка їх цікавить. Це підтверджують контракти, про які я згадував.

Зараз активно працюємо з ОАЕ і спостерігаємо великий інтерес. Це продукція КБ Луч, радіолокація і т.інш. Цікаві для нас ринки Китаю та Індії. Розраховуємо на певні успіхи на американському ринку, як би дивно це не звучало, на ринках Латинської Америки, Бангладеш, В'єтнаму та багатьох інших. Є чим займатися!

Читайте матеріал російською Опасный бизнес. Как Украина будет торговать оружием


обозреватель портала LIGA.net
Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Отправить:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.