17.10.2019, 15:16

Король Duty Free. Як живе й на чому заробляє Артур Гранц

Король Duty Free. Як живе й на чому заробляє Артур Гранц - Фото
Артур Гранц. Фото: Денис Кацило/LIGA.net

Співвласник найбільшої в Україні мережі магазинів дьюті-фрі про свою бізнес-імперію, Андрія Іванчука, Павла Фукса та грузинських реформаторів

Ім'я Артура Гранца ні про що не говорить більшості українців. Але всі, хто перед вильотом за кордон купували напої, парфумерію або одяг у магазинах дьюті-фрі Борисполя або Жулян - допомагали його бізнесу. Фінансово. У партнерстві з німецьким оператором Heinemann Гранц володіє найбільшою мережею магазинів безмитної торгівлі в Україні.

Домінуюче становище дає підстави недоброзичливцям говорити про монополію Гранца в Борисполі. А його дружба з соратником Арсенія Яценюка Андрієм Іванчуком - про використання адмінресурсу в отриманні площ під торгівлю.

Гранц всі звинувачення заперечує. Крім Іванчука він знайомий з десятком найбільших українських бізнесменів. У сфері його інтересів крім рітейлу - агробізнес, де він завів знайомства з Юрієм Косюком, Олегом Бахматюком, Олексієм Порошенком.

В інтерв'ю LIGA.net Гранц розповідає, як йому вдалося стати торговцем №1 в головному аеропорту країни, чому дружба з Іванчуком - це дружба, а не бізнес, скільки коштує злітати з Павлом Фуксом із Лондона в Мексику і навіщо він хотів купити (але не купив) журнал Фокус.

Про монополію в Борисполі
- Вас називають монополістом в аеропорту Бориспіль. Скільки торгових площ і магазинів duty free ви орендуєте?

- Спільне підприємство БФ Груп і німецького оператора Heinemann у 2014 брало участь і виграло в конкурсі на оренду площ у терміналі D. Термін договору розрахований на 10 років. Можна сказати, що зараз наша компанія оперує в аеропорту Бориспіль ексклюзивно.

Але тоді пасажиропотік був 2,4 млн осіб на рік. Тільки закінчилася революція, курс долара полетів кудись у космос, ніхто не покладав великі надії на те, що хтось буде літати. Ми тоді вже були присутні в аеропорту, ризикнули, пішли на конкурс і виграли.

Heinemann ексклюзивно присутня не тільки в Борисполі. Ще у Стамбулі, Тель-Авіві, Сіднеї, Франкфурті, Мюнхені. Це нормальна практика.

- Яку орендну ставку платили?

- Ми виграли конкурс із ціною за квадратний метр - 2500 грн на місяць. Але відразу запропонували платити крім вартості оренди (оскільки аеропорт весь час жалівся, що 70% орендної ставки у них забирає Фонд держмайна) додатково відсоток з обороту,котрий буде надходити безпосередньо аеропорту. Назвали це інфраструктурним збором.

Відповідно, чим більше пасажирів обслуговує аеропорт, тим більше ми платимо. І ці прямі платежі вони вже ні з ким не ділять. Плюс, передбачена індексація ціни оренди, в залежності від курсу національної валюти.

- Скільки в середньому для вас коштує один квадратний метр у Борисполі?

- У цілому, з урахуванням фіксованої ставки і відсотка з обороту, ми платимо до 20 000 грн на місяць.

- А навіщо ви це запропонували?

- Тому що ми такі хороші люди, тому що ми дивимося вперед, щоб відразу закрити всі питання.

- Ви ж бізнес. Навіщо платити більше?

- Ну ось бачите, ми це запропонували, а сьогодні, замість того щоб сказати нам спасибі, деякі люди про це забувають. Ми порахували, скільки заплатили аеропорту з 2014 по 2019 роки. Вийшло близько 1,8 млрд грн.

Прив'язка до відсотка від обороту, а не до ставки оренди, на нашу думку, - це найбільш правильна схема. Так само ми працюємо в приватному аеропорту Київ (Жуляни), де у нас сьогодні повний ексклюзив. Вони задоволені співпрацею. Ось, добудували новий термінал і віддали нам ці площі без конкурсу.

- Умови в Борисполі і Жулянах для вас відрізняються?

- Відсоток з обороту один і той же. Фіксована ставка, по-моєму, теж однакова.

- Гендиректор Борисполя Павло Рябікін говорив, що ваші компанії блокують конкурси в Борисполі. При цьому в аеропорту є потреба в розширенні торговельних площ і громадського харчування. Навіщо ви це робите?

- Зараз у нас із керівництвом Борисполя нормальні, робочі відносини. Ми не зацікавлені нічого блокувати. Крім того, заблокувати конкурс нереально. Будь-яка зацікавлена ​​особа може подати документи й ініціювати проведення нового конкурсу. Аеропорт сам пише умови конкурсу для Мінтрансу й подає документи в ФДМ.

Нещодавно (21 серпня і 23 вересня) пройшло два конкурси. В одному ми брали участь і зійшли з дистанції. Комерційний директор аеропорту говорив, що результати покажуть реальну ціну. Вони її побачили.

Король Duty Free. Як живе й на чому заробляє Артур Гранц

Артур Гранц (Фото: Liga.net)

Виграла компанія, яка платить всього 5000 грн за квадратний метр у "стерильній" зоні терміналу D. Більше ніхто не дав. Ми брали участь, але не зробили жодного кроку, щоб показати, що може бути, якщо ми не беремо участі.

- Хто виграв?

- Якась компанія Dafna - бренд одягу (бренд дизайнерського одягу Dafna May, заснований донькою співвласника авіакомпанії МАУ Арона Майберга Дафною, - Ред.).

У рамках іншого конкурсу розігрувалося місце під офіс у терміналі D - там взагалі квадратний метр віддали за 1500 грн.

- Питання про термінал F. Ви були співінвесторами терміналу на етапі будівництва. В обмін на інвестиції отримали право на експлуатацію його комерційних площ. Коли термінал законсервували, ви не захотіли платити фіксовані платежі й розірвали договір. Потім після розконсервації терміналу спробували відновити свою участь. Суд вам відмовив і тепер там буде новий конкурс. Я правильно описую події?

- Коли будувався термінал F в аеропорту не було грошей на завершення проекту. Ми запропонували проінвестувати в будівництво терміналу на умовах, що комерційними площами будемо користуватися спільно з аеропортом: 50 на 50.

Ми проінвестували понад $5 млн і отримали площі в спільне управління. У 2012 році, коли відкрився термінал D, нас попросили звільнити ці площі, ми сказали, що не можемо, оскільки не окупили інвестиції. Тому аеропорт перевів усі рейси в термінал D. У 2014-му ми виграли тендер на площі в терміналі D, а F закрили. Коли ми дізналися, що відкривається F, попросили знайти можливість нам там працювати. Тому що у нас залишилося там обладнання, готові були дозамовити нове і відкритися через місяць - у квітні. Це означає, що аеропорт почне відразу заробляти гроші, а пасажири отримуватимуть сервіс.

Ми звернулися до суду, але відновлювати спільну діяльність не захотіли. Тому все літо пасажири обслуговувалися без магазинів.

- Ви будете брати участь у новому конкурсі? Коли він буде?

- Можливо місяць-два. Я не знаю. Ми будемо брати участь, думаю, всі братимуть участь.

Зараз ви представлені в Борисполі, Києві та Одесі. Чому не йдете у Львів і Харків?

- Штучних перешкод там немає, були тендери, є гравці. Але ми порахували, що нам невигідно туди йти на умовах, які були.

- За якими критеріями оцінюєте бізнес?

- Дохід з квадратного метра.

- Оцініть дохід в Борисполі.

- Складно. Це комерційна інформація.

Про вплив на аеропорт, дружбу з Іванчуком і спортзал для себе
- Як влаштована структура вашого бізнесу з безмитної торгівлі? Весь ваш аеропортовий бізнес сконцентрований у двох компаніях: Київріанта і БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд?

- Так. Київріанта ми купили пізніше. Також в 2015 році ми купили прикордонні магазини [на автотрасах]. Усі компанії знаходяться у власності BF Capital Limited.

- На яких умовах у вас контракт із німецьким оператором Heinemann?

- У нас спільне підприємство з долями, 55% - у Heinemann.

- Держпідприємства часто відносять до сфери впливу тих чи інших бізнесменів і політиків. Коли в цьому контексті говорили про Бориспіль, часто згадували Андрія Іванчука, Ігоря Кононенка, Леоніда Юрушева. Ви з кимось із них вели розмови про присутність в аеропорту Бориспіль?

- З усією відповідальністю кажу, підкреслюю, що коли приписують пана Іванчука до моїх інтересів у Борисполі - будь-який із директорів скаже, що я сам безпосередньо веду переговори. Ніколи нікого не просив, нікого не залучав до цих переговорів. От і все. Всі ці люди не мають відношення, щонайменше, до моєї діяльності.

- Тим не менше, на відкритті одного з магазинів Heineman у Борисполі, Іванчук перерізав стрічку.

- Приїхав власник компанії, яка входить до трійки світових лідерів. Треба було покликати якихось офіційних осіб. Був директор аеропорту, ну і я попросив Андрія теж бути присутнім, як офіційна особа. Він як глава економічного комітету парламенту міг спокійно прийти, оскільки одне з його основних завдань, як парламентарія - залучення інвестицій.

- Хто впливає на аеропорт сьогодні?

- Це питання до директора, запитайте у нього.

- Ви досить непублічний бізнесмен. У яких ще бізнесах ви сьогодні представлені?

- У мене найбільша мережа Duty Free в Білорусі: понад 35 магазинів. Ми номер один у цій країні. Теж Heinemann. Але там у нас партнерство з Управлінням справами президента, там по законодавству повинен бути державний партер. Також ми представлені в Грузії. Там ми 100-відсоткові власники і контракти по 30-40 років. Але це не в аеропорту, а магазини на кордоні.

Ще є мережа продовольчих магазинів у різних країнах. Це чисто рітейл-бізнес, просто будую магазини та здаю в оренду операторам. В Україні поки цього не робив.

- Чому не заходите в український рітейл? Це ваш профіль.

- Дивимося. Вивчали мережі парфумерних магазинів в Україні. Нічого конкретного поки.

- Була гучна історія з купівлею спортзалу в центрі Києва. Навіщо це вам?

- Ми його купили з усіма чистими документами. Реально хочу зробити хороший клубний спортзал, куди б сам міг ходити. Ми найняли голландців, щоб зробити проект. Колишні власники, називаючи різні імена, вирішили зробити навколо цього хайп, заявили про рейдерське захоплення. Якби я знав, що буде така історія, я б може і не купував. Ми пройшли два роки судів, виграли.

- Це єдиний зал чи буде мережа?

- Ні, я хочу подивитися, як він буде працювати. Це буде такий "бутиковий" проект, високого рівня.

- Відповідно до реєстру юросіб, ви також власник компанії Нова-Сіті. Що це за бізнес?

- Якщо в реєстрі йдеться, що це моя компанія, значить моя. Але я зараз не пам'ятаю. Потрібно уточнити у юристів. (В процесі узгодження тексту Артур Гранц повідомив, компанія володіла автомобілем, яким він користувався, комерційної діяльності вона не веде. - Ред.)

Про грузинських реформаторів в Україні
- Раніше ви говорили, що є завод з переробки мандаринового концентрату. Він залишився?

- Так, є невелике виробництво в Кобулеті. Там короткий сезон, він себе окупає, але це більше хобі. Але ми його підтримуємо  й завжди будемо підтримувати.

- Правда, що в Кобулеті у Леоніда Черновецького велика дача?

- Так, бачив, дуже красивий будинок. Але ми з ним не знайомі, тільки з сином: "привіт-пока". До речі, розповім одну історію. Зараз уже можна. Я до революції часто бував у Грузії. Мені подобалося, як там все було побудовано. Так, були свої перекоси у Саакашвілі, але мені подобалося в цілому, як була збудована грузинська модель. Після революції в Україні я сказав: "Андрій (Іванчук. - Ред.) давай я привезу хлопців які робили певні реформи в Грузії, а зараз не при справах, в якості консультантів, щоб вони допомагали робити реформи українському урядові. Я запросив тоді колишнього губернатора Аджарії Левана Варшаломідзе та Грігола Вашадзе.

- Я чув, що це була ідея Бориса Ложкіна.

- Можете запитати у Вашадзе. До речі, саме Варшаломідзе зробив Батумі таким, яким ми його бачимо сьогодні. Тоді приїхали 10 або 12 осіб. Поселив усіх в Fairmont. 2014 рік, щойно пройшла революція, ще нікого нікуди не призначили. Просто взяв за свої гроші привіз їх і сказав: "Давайте, допомагайте робити реформи". В основному був акцент на Міністерстві юстиції. І взагалі не втручався в процес, сказав тільки, що готовий допомагати, фінансувати проект і т.д.

Король Duty Free. Як живе й на чому заробляє Артур Гранц

Артур Гранц (Фото: Liga.net)

- Міністерство юстиції - це Павло Петренко, квота Народного Фронту.

- Так, це мій друг, ми з ним знайомі були, ще коли він був юристом. І ось це все тривало близько року. Потім я дійсно сказав Борі Ложкіну, мовляв, беріть цих людей, задійте їх у всіх реформах. Звідти і пішли заклики залучати іноземців. Після п'яти років про це можна говорити. Вийшло, як вийшло. Але ідея сама по собі була хороша.

- Це ж Вашадзе придумав термін "деолігархізація"?

- Так, ми з ним тоді спілкувалися. Зараз вже не бачилися років 3-4. Коли пізніше Юра Косюк став заступником голови адміністрації президента, я йому сказав: "Юро, ось беріть цих людей, ви ж впливаєте на владу, можете щось робити". І він теж з ними почав спілкуватися. Пізніше приїхав Давід Сакварелідзе, його наскільки пам'ятаю, вже Юра запрошував. Потім Ека Згуладзе. Тобто процес пішов.

Україна - це прекрасне місце для заняття бізнесом. Палицю увіткнеш - буде працювати

- Повною мірою зробити реформи не вийшло. Чому?

- Це треба запитати у тих, хто був при владі.

- В Україні склалася ситуація, коли зовнішніх інвесторів залучити складно, а у внутрішніх усе добре. Парадокс?

- Парадокс. Але Україна - це прекрасне місце для заняття бізнесом. А ось чи легко його тут вести, чи ні - питання. Хоча місце таке - палицю увіткнеш, буде працювати. Сподіваємося, що зараз не будуть тісно переплітатися бізнес і правоохоронні органи.

- Бізнес ніколи не критикує діючу, влада, але все ж: ви вже бачите, що змінилося?

- Ще рано робити оцінки - пройшло мало часу. Очікування? Сподіваємося, що все буде добре. Декларації хороші. Бізнесу - зелене світло.

- Ви ж інтернаціональний бізнесмен. Як часто буваєте в Україні? Бачите зміни?

- На місяць буваю десь 10 днів. У цілому можна говорити, що за останні п'ять років не було позитивних змін. Просто у людей немає терпіння. Ті ж чиновники починають боятися показувати своє багатство, сидіти в дорогих ресторанах. Це ж добре? Добре.

Про дружбу з Павлом Фуксом  та спільні польоти до Мексики
- Можете порівняти інвест-клімат, податкове навантаження в Білорусі й Україні?

- Податкове навантаження приблизно однакове. Відмінність Білорусі - там взагалі немає контрабанди, контрафакту. Дуже комфортно працювати. У Грузії те ж саме.

- Де у вас більше бізнесу?

- З Білоруссю приблизно порівну. Там менше магазинів, але вони працюють краще. У Грузії, звичайно, менше частка.

- Які плани щодо розширення? Ви задоволені роботою в Україні?

- Ми всім задоволені, прийшли сюди надовго. Якщо будуть якісь тендери в аеропортах, будемо брати участь. Сподіваємося, що будуть розвиватися регіональні аеропорти.

Король Duty Free. Як живе й на чому заробляє Артур Гранц

Артур Гранц (Фото: Liga.net)

- Який поріг для інвестиції у вас?

- Якщо хороший бізнес, у мене є можливість залучити інвесторів. А до чого питання?

- У ЗМІ потрапила інформація про ваш політ до Мексики з Павлом Фуксом. Ви говорите, що у вас відносно невеликий бізнес. Це якось не асоціюється з польотами приватним літаком в Мексику з впливовими людьми з оточення Ігоря Коломойського. Розкажіть про поїздку.

- Відразу скажу, що утримувати приватний літак - це великі витрати. Замовляти приватний переліт коштує набагато дешевше. Бізнесмен середнього рівня може собі дозволити. Особливо, якщо політ оплачується в складчину - це навіть вигідніше, ніж летіти з пересадками першим класом.

Тому нічого поганого там не було. Я замовив літак, Павло сказав, що теж хоче внести свої гроші за цей рейс. Ті страшні цифри, що писали ЗМІ, мовляв рейс коштує $200 000 не відповідають дійсності. Рейс із Лондона коштував $80 000. Поділіть на 15 осіб, виходить вартість квитка $5 000.

- Літали відпочити, чи в справах бізнесу?

- Відпочинок. Я потім на Кубу полетів.

- Іванчук із вами літав?

- Так. Це мій друг, чому б і ні.

- Віталій Хомутиннік?

- Ні.

- Коломойський?

- Ні.

- Назад теж разом летіли?

- Ні, до речі, рейсовим - усі окремо.

- З Фуксом знайомі давно?

- Так, років 10 як знайомі. Ще коли він був у Росії.

- У вас теж був там бізнес?

- Ні, у мене в Росії немає бізнесу.

- Де може перетнутися білоруський бізнесмен з російським, так щоб потім разом відпочивати?

- На якихось вечірках. По-моєму, ми познайомилися на якомусь заході у Франції, на Лазурному березі. Це нормально.

- Фукс зараз вважається людиною з грошима, яка шукає куди вкластися. Логічно припустити, що у вас є спільні бізнес-інтереси.

- У мене з ним немає бізнес-інтересів. Просто спілкуємося, й то нечасто. Я рідко буваю в Україні. Він, я так розумію, частіше.

- У вас залишився спільний бізнес з Леонідом Юрушевим?

- Ні. Зрідка бачимося.

Про купівлю "Креатива"
- Що зараз відбувається з агрохолдингом "Креатив"?

- Коли береш участь у такій операції, купуєш кота в мішку. Реально компанія виявилася не такою гарною, як на папері. Відповідно, довелося майже всі активи, які були в заставі, віддати банкам. Зараз компанія перебуває у стані ліквідації. Цим проектом займається Рисбек [Токтомушев, партнер і співінвестор у проекті], я був портфельним інвестором.

- Зараз вже можете сказати, хто був вашими партнерами в угоді?

- Один із них - Рисбек, інші прізвища вам нічого не скажуть.

- Це невдала операція?

- Так, вийшло, що угода пішла в мінус. Тим більше, зараз переробка олійних культур - низькомаржинальний бізнес.

- У вас є претензії до продавця? Станіслава Берьозкіна, Юрія Давидова? До них є питання у правоохоронців.

- Була конфліктна ситуація, судилися. Але ми мирно розійшлися, у мене претензій немає.

Про інтерес до медіа та купівлю журналу Фокус
- Коли ми прийшли на це інтерв'ю, зустріли в кабінеті екс-головного редактора Forbes Володимира Федорина. На медіаринку останнім часом говорять про ваш інтерес до журналу Фокус. Ви його купили?

- Угоди немає. Я не буду приховувати, що я хотів. Думав, що з цієї історії може вийти гарний проект. Але угода не відбулася.

Артур Гранц

Артур Гранц

- За нашою інформацією, ви ще рік тому вели аналогічні переговори.

- Так, тоді теж хотів і теж не сталося.

- Що ви маєте на увазі під красивим проектом?

- Хороший, різнобічний журнал. Дорогий глянець.

- Навіщо?

- Самому читати. Скажу чесно - нічого читати.

- З Федориним зараз плануєте інший проект?

- Продовжуємо просто спілкуватися, комунікувати. Можливо, запуск нового. Гарна ідея, до речі. Дякую, що підказали (посміхається).

- Кажуть, що готується запуск українського Forbes. Ви берете участь?

- Дивимося. Було б цікаво. Ось щось а-ля Forbes хотіли би зробити.

- Запуск такого журналу - це взагалі дорого сьогодні? Які потрібні вкладення і скільки він може коштувати в роздріб?

- Для підтримки редакції - невеликі. Істотно менше $100 000 на місяць навіть з друком. А коштувати - гривень 100.

- Інтерес до медіа в Україні має політичне підґрунтя.

- У будь-якому проекті я хочу заробляти і прагну до його прибутковості. Відповідно у мене була ідея зробити прибутковий красивий, дорогий журнал.

- Я правильно розумію, що ви відмовилися від цієї ідеї?

- Так, якщо з нуля щось робити - будемо дивитися.

Читайте матеріал російською: Король Duty Free. Как живет и на чем зарабатывает Артур Гранц

Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Отправить:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.