RU

Велика розмова | Дружба з Косюком, спадщина Коломойського та санкції Росії. Інтерв'ю з главою Центренерго

Дружба з Косюком, спадщина Коломойського та санкції Росії. Інтерв'ю з главою Центренерго - Фото
Юрій Власенко (фото: пресслужба Центренерго)
19.05.2021, 12:54

Інтерв'ю з в.о. гендиректора Центренерго Юрієм Власенком про вплив Коломойського на колишній топменеджмент, "золотий" кіловат і санкції Росії

ЧИТАТЬ ПО-РУССКИ

Центренерго – великий виробник електроенергії, контрольний пакет акцій якого досі належить державі. До складу компанії входять три теплові електростанції: Зміївська, Трипільська та Вуглегірська, що генерують близько 8% електроенергії в Україні.

За останні п'ять років Центренерго кілька разів намагалися приватизувати, але безуспішно. І оскільки компанія належить державі – на ній за різних президентів і урядів заробляли наближені до влади бізнесмени. Змінюється влада – змінюються і куратори.

Численні розслідування пов'язували компанію з оточенням цілої низки бізнесменів: Олександром ЯнуковичемІгорем Кононенком, Віталієм Кропачовим. Останні пару років на слуху ім'я  Ігоря Коломойського. Пов'язані з ним структури нібито не тільки постачали на Центренерго вугілля і газ, а й охороняли офіс держкомпанії та викуповували її електроенергію з дисконтом.

Тому останні за два роки дві спроби Фонду держмайна змінити в Центренерго "зрозумілих" для Коломойського людей оберталися спецоперацією – зі штурмом головного офісу держкомпанії в селищі Козин загоном спецназу та поліції.

Як сьогодні працює Центренерго? З цим запитанням кореспондент LIGA.net вирушив у Козин, до нового в.о. гендиректора Центренерго – Юрія Власенка, який змінив у лютому 2021 року екскерівника Олександра Корчинського.

В інтерв'ю LIGA.net Власенко розповів, за яким принципом сьогодні держкомпанія продає свою електроенергію та купує вугілля, хто із зарубіжних інвесторів вже цікавився Центренерго і як проходив останній "штурм" офісу держкомпанії.

Робота Донбасенерго, дружба з Косюкои і членство в Партії Регіонів

– Про вас не так багато інформації у відкритому доступі. Розкажіть трохи про себе. Відомо, що ви родом з Криму, раніше були членом наглядової ради і дирекції Донбасенерго, членом НКРЕ і главою Черкасиобленерго.

– Те, що я з Криму – це біографічний період життя. Я народився в Криму і вже за п'ять років переїхав разом з батьками в Черкаську область. В принципі все моє подальше життя, крім періоду навчання і служби в армії, пов'язане з Черкащиною.

Я закінчив Національний університет біоресурсів. У 1991 році прийшов в АК "Київенерго" УПЕС (Уманські підприємства електромереж. – Ред.). У 1995 році була створена Черкасиобленерго на базі трьох ПЕС, в якій я пропрацював до квітня 2011 року. Пройшов там шлях від майстра дільниці до голови правління.

Мені здається, що на Центренерго мене запросили саме через досвід кризового менеджера в Черкасиобленерго.

– Що ви маєте на увазі?

– Там цікава історія. 2005 року Черкасиобленерго були майже в тому самому фінансовому становищі, що й Центренерго. У 90-х близько 15% розрахунків за спожиту електроенергію здійснювалися живими грошима. Все інше – бартер: електроенергія в обмін на якийсь товар, наприклад, зерно. І то бартер був непрозорим і на шкоду компанії.

Так у компанії утворився великий борг перед постачальниками сільгосппродукції – 470 млн грн. Він був штучний, компанію намагалися довести до банкрутства і забрати. Це великі гроші, долар був 4,5 грн. Але за п'ять років нам вдалося вивести її в прибуток – 160 млн грн.

Актив став прибутковим і більш цікавим, тому незабаром їм захотіли заволодіти деякі фінансово-промислові групи. Так мене потихеньку вижили з Черкасиобленерго. У квітні 2011-го я пішов з компанії, а в грудні був призначений членом Національної комісії з енергетики (зараз – НКРЕКУ. – Ред.).

– До того, як ви стали в.о. генерального директора Центренерго, ви були радником глави ФДМ Дмитра Сенниченка і колишньої в.о. міністра Ольги Буславець. Хто вас покликав у держкомпанію?

– Так, був позаштатним радником Буславець і входив до експертної ради Міненерго, який очолював мій товариш і наставник Сергій Чех. На той момент основною роботою була позиція члена дирекції Донбасенерго.

І оскільки в управлінні ФДМ багато енергетичних активів, але мало фахівців з сектора енергетики – все-таки це не їхнє основне завдання, [заступник голови ФДМ] Денис Кудін запропонував мені стати радником глави Фонду Дмитра Сенниченка. Я погодився.

– І після цього ви перейшли в Центренерго?

– Спочатку ніхто не планував міняти керівника Центренерго. Фонд планував мене призначити в наглядову раду держкомпанії. Можливо, головою наглядової ради. І до Олександра Корчинського жодних претензій не було.

Потім всередині Центренерго розпочалися проблеми. І тоді Сенниченко запропонував мені тимчасово її очолити.

– Про які проблеми йдеться? Що стало підставою для звільнення Корчинського? Адже в ФДМ спочатку представляли його як людину, яка повернула контроль над держкомпанією – заміну людям Ігоря Коломойського.

– Все розпочалося з фінансової звітності Центренерго за 2020 рік. Вона показала прибуток на 61 млн грн. І ця звітність викликала у нас певні сумніви. Чому? Тому що протягом року фінансова діяльність компанії йшла нормально, а потім відбувся різкий провал – і раптом прибуток.

Ми почали аналізувати. Ми бачили, що щось не так, але не могли зрозуміти, що, поки не зайшли в компанію. Все-таки ФДМ управляє активами, а не операційною діяльністю компанії. Ставить цілі менеджменту та моніторить їхні досягнення.

А потім з'ясувалося: Центренерго продала компанії Юнайтед Енерджі (пов'язують з групою Приват. – Ред.) золошлак на 850 млн грн, завдяки чому держкомпанія вийшла в прибуток на 61 млн грн.

Але прибуток – тільки за бухгалтерією. Контракт між Центренерго та Юнайтед Енерджі є. А за золошлак сплачено тільки частково – 20 млн грн. Водночас укладено договір на його зберігання на Вуглегірській ТЕС.

– Вам відомо, чому минулий керівник Корчинський залишив у правлінні Володимира Потапенка та Олександра Уварова? Учасники ринку пов'язували їх з Коломойським. Останній публічно називав Потапенка "зрозумілою йому людиною".

– Мені цього невідомо. Він чомусь їх залишив, хоча повинен був звільнити. Це – його рішення. Мало того, зі слів співробітників компанії, які працювали в той період, він ще опинився під їхнім впливом. Це те, що ми вже бачимо.

– Якщо повернутись до вашої біографії, крім кар'єри в енергетиці у вас також є невеликий досвід у політиці. 2006 року ви намагались пройти від Нашої України до Черкаської облради, в 2010 році були членом Партії регіонів, а в 2014-му йшли мажоритарником від партії Петра Порошенка до Верховної Ради.

– Я був депутатом в Черкаській облраді. Але зайшов я туди в 2010 році не від Партії регіонів, а як мажоритарник від мого рідного селища Катеринопіль. Тоді в облраді формувалися команди і мені запропонували увійти до фракції. У нас же, як робили? Хочеш працювати – маєш бути з правлячою партією (сміється. – Ред.).

Але, на жаль, депутатом в повному сенсі я був не так довго. Я ж тоді поїхав до Києва працювати в НКРЕ. Відповідно до закону, в зв'язку зі зміною роботи та місця проживання, я хотів скласти повноваження члена облради. Але заяву не розглядали – не хотіли проводити перевибори, їм потрібен був голос.

– Навіщо ж ви йшли в політику?

– Час був такий. До 2014 року. Якщо ти керівник обласної держкомпанії, ти просто не можеш бути поза політикою.

Це як за радянських часів: у тебе немає перспектив кар'єрного зростання, якщо ти – не член КПРС. Так воно десь і відбувалося. Тим більше, Катеринопіль – селище маленьке і піклуватися про нього комусь потрібно було. Послухав земляків і погодився.

А потім я переїхав до Києва. Тоді, після призначення в НКРЕ можливості їздити з Києва на сесії майже не було.

– За таким же принципом ви і в Раду йшли від БПП у 2014-му?

(Пауза). Чесно кажучи, у мене таких намірів не було. У мене є друг, мій земляк – Юрій Косюк (власник МХП. – Ред.).

– Ви ще створили разом ГО "Спілка Земляцтво Катеринопільщіни".

– Так. Ми з ним обоє з Катеринополя, хоча я народився в Криму, а він – на Кіровоградщині. Ми разом в школу ходили. Він на три роки молодший за мене. Дружили. Зараз, правда, не так часто бачимося. Вітаємо один одного зі святами, спілкуємося за можливості.

– Він вам запропонував піти у велику політику?

– За Порошенка Косюк увійшов до Адміністрації президента (був заступником глави АП. – Ред.). І вони збирали команду для виборів. Але основний кандидат на цьому окрузі був Геннадій Бобов, якого пов'язували з [Віктором] Медведчуком. І його вирішили "збити".

Їм потрібна була людина, яка могла б йому протистояти. Звернулися до мене, викликали в Адміністрацію президента і запропонували балотуватися. Бобову я програв всього 2% голосів.

 

Про угоди зі "структурами Коломойського", KPI та "штурм" ​​Центренерго

– У Центренерго ви зайшли як виконуючий обов'язки генерального директора. Які перед вами стоять завдання, і що вже вдалося виконати? Будете подавати свою кандидатуру, якщо Фонд держмайна оголосить конкурс на главу держкомпанії, як і обіцяв?

– Фонд держмайна поставив переді мною і моєю командою п'ять основних KPI. Максимізувати доходи від продажу електроенергії, оптимізувати витрати, побудувати вертикально-інтегровану компанію, налагодити ефективний ланцюжок постачань вугілля з державних шахт і підготувати компанію до приватизації в найкоротші терміни.

З завданнями ми справляємося – постачання вугілля налагоджені, доходи піднялися, витрати також оптимізуємо. Зараз займаємося побудовою вертикально-інтегрованої компанії.

У конкурсі брати участь поки не планую. На цю посаду мене запросили, щоб вирішити конкретні проблеми підприємства. До мене періодично надходять й інші робочі пропозиції, але часу їх розглядати поки що немає.

Тому коли Центренерго вийде з кризи і розпочнеться конкурс, я не буду надовго залишатися в компанії. До того ж має відбутися приватизація, новий власник буде вибирати власний менеджмент.

– Можете пригадати, що взагалі відбувалося на території Центренерго, коли ви вперше сюди зайшли? Фактично, це була ціла спецоперація – зі спецназом і таке інше.

– Ми коли під'їжджали до Центренерго, я навіть не знав, що нас будуть супроводжувати силовики. Змінити менеджмент планувалося без зайвого шуму й опору. І ось коли ми під'їхали, з'явилися силовики. З драбинами, ломами, автоматами. Вся територія була всіяна охороною.

Потім сюди під'їхала поліція та вибухотехніки. В охорони вилучили наркотики, автомати Калашникова і "Мухи" (РПГ-18. – Ред.). Силовики це все потім в ящиках виносили. Зброї тут було дуже багато.

– Це правда, що структура, яка охороняла офіс Центренерго, належить Семену Семенченку?

– В даний момент проводяться слідчі дії, встановлюються усі причетні до цієї структури. Я теж читав журналістські розслідування, де йдеться про його зв'язки з охоронною службою.

Тут дійсно була якась тренувальна база ще з 2014 року. Якби спецназ не взяв цю територію штурмом, охоронці нікого б сюди не пустили. Судячи з тих людей, які тут були... У них на обличчях все написано.

– У якому фінансовому стані була Центренерго, коли ви почали виконувати обов'язки?

– В "ідеальному" (сміється). На рахунку "нуль", а компанія Укрвуглезбагачення (її пов'язують з Ігорем Коломойським. – Ред.) зупиняє всі постачання вугілля на Центренерго. На той момент на станціях держкомпанії залишалося всього 47 000 тонн вугілля. За того споживання – це на тиждень. Це був лютий.

І тут дуже добре себе показало керівництво Фонду – Денис Кудін і Дмитро Сенниченко, нас підтримав Юрій Вітренко. Ми швидко з міністерством зібрали селекторну нараду з шахтами і домовилися, що держшахти протягом одного-двох днів укладуть з Центренерго договори на постачання вугілля з відстроченням платежу 30 днів.

Так ми забезпечили держкомпанію вугіллям і до кінця березня ми з ними розрахувалися за відвантажене вугілля в лютому.

– Як сьогодні працює компанія?

– Мені подобається словосполучення: стабільно задовільний. Це ще не добре. Але вже і не погано. За нашим фінпланом навіть у разі збитків 700 млн грн від роботи на газу цієї зими, ми маємо вийти в прибуток до кінця року – 25 млн грн.

Ми оновили стратегію торгів і тепер успішно працюємо на Українській енергетичній біржі. Відмовилися від практики продажу великих обсягів електроенергії за раз в одні руки. Тепер на аукціонах десятки компаній – часто це кінцеві споживачі, невеликі виробництва.

Завдяки їхній конкуренції ціни на торгах зростають, а ми отримуємо більше виторгу. Ми очікуємо, що за перші дев'ять місяців зможемо скоротити збиток приблизно до 30 млн грн. А далі вийдемо в прибуток і закінчимо рік "в плюсі".

– Це правда, що цієї зими Центренерго отримувала по 20 млн грн на день збитку, виробляючи електроенергію з газу?

– Так. За поставлений газ ми винні Нафтогазу близько 1 млрд грн. І цей борг потрібно якось погашати, тому що поки що оборотних коштів Центренерго для цього недостатньо. А видавати Центренерго кредити банки бояться.

Але у нас є пропозиція, як його виплатити. ДП Енергоринок винне нам 1,4 млрд грн. Ми можемо провести взаємозалік цих боргів через бюджет. А решту 400 млн грн – для взаємозаліку з шахтами, щоб ті погасили свої борги за електроенергію і розрахувалися з нами вугіллям.

– Який фінансовий результат компанії за 2020 рік, якщо враховувати, що Центренерго не отримала гроші від Юнайтед Енерджі за проданий золошлак?

– Підсумок року – 61 млн грн прибутку. Якщо за бухгалтерією. Ніде ж не написано, що золошлак не можна продавати. І за цією угодою Юнайтед Енерджі винна Центренерго близько 820 млн грн. Центренерго також винна 327 млн ​​грн Укрвуглезбагачення груп. Далі – суди, будемо домагатися виконання контрактів. Адже вони теж не думали, що так попадуть. Чому вони попали?

Юнайтед Енерджі купила у Центренерго 23,7 млн ​​тонн золошлаку. А ринок в Україні – 1 млн тонн на рік. Тобто цей золошлак вони продаватимуть 23 роки. Мало того, Центренерго щомісяця їм нараховує оплату за зберігання. І тепер до нас немає жодних претензій з боку екологів. Це ж не наш золошлак.

– Навіщо їм взагалі знадобився цей шлак? Щоб змішувати з вугіллям?

– Його можна використовувати для виробництва цементу. Є така компанія як Маклайф Асу. Вона планує на Трипільській ТЕС поставити спеціальне устаткування, яке відбиратиме суху золу.

Після технологічної обробки вона може коштувати 300-400 грн за тонну. Її можна відправляти на експорт. Суху золу можна використовувати для поліпшення ґрунтів. До нас, до речі, вже звертався якийсь харківський цементний завод, вони хочуть закуповувати у нас золошлаки і виробляти з нього цементну продукцію.

– Чи коректно говорити, що, якщо не враховувати угоду Центренерго та Юнайтед Енерджі щодо золошлаку, то держкомпанія отримала б збиток?

– Так, 670 млн грн збитку. Зараз ведеться розслідування щодо цієї угоди, в рамках кримінальної справи її чинність може бути поставлена ​​під сумнів. Ажде ми розуміємо, що цих грошей, найвірогодніше, ми не отримаємо. Але залишати все як є не хочемо.

– За підрахунками видання БізнесЦензор, за Корчинського Центренерго продавала близько 90% своєї електроенергії Юнайтед Енерджі. Купувала вугілля держкомпанія теж у структур Коломойського та ДТЕК Ріната Ахметова. Кому зараз ви продаєте електроенергію і в кого купуєте вугілля?

– Десь так. Ми достроково розірвали контракти з Юнайтед Енерджі. Вони перестали платити нам за поставлену електроенергію, тому ми достроково розірвали контракт і перепродали всю не відпущену електроенергію на РДН (ринку на добу наперед. – Ред.) набагато дорожче – не за 1,16 грн, як за контрактом з Юнайтед Енерджі, а за 1,30 грн.

Вугілля ми зараз закуповуємо безпосередньо у державних шахт за ціною 1650 грн за тонну +200 грн за транспортування. Ще на початку зими, коли нам не вистачало вугілля і ми спалювали його з коліс, ми уклали контракт з ДТЕК за 1650-1980 грн за тонну. Він поставив нам невелику партію вугілля за передоплатою.

Спочатку ми хотіли відмовитися від вугілля ДТЕК. Але після проведених переговорів і отримання згоди опустити ціну до рівня державних шахт, продовжили працювати за раніше укладеним контрактом.

Також розглядали можливість купівлі вугілля в Казахстані. Воно дешевше, але через загострення ситуації з Росією, яка перешкоджає транзиту вугілля, ми від нього поки відмовилися. Водночас вугілля марки "А" (антрацит. – Ред.) з Росії на склади Центренерго потрапляти так само не може. Ми вже близько двох місяців під російськими санкціями. Але вугіллям забезпечені.

– Яка собівартість електроенергії за ціною 1650 грн за тонну вугілля?

– Приблизно 1,5 грн за кВт-год. На кожній станції по-різному. А продаємо ми на РДН (ринку на добу наперед. – Ред.) і двосторонньому ринку в середньому за 1,3 грн за кВт-год.

Про поганий ринок електроенергії, інвесторів у Центренерго та переїзд

– Що треба зробити, щоб Центренерго перестала працювати собі в збиток? Усередині компанії і на ринку загалом.

– Ми вже поступово оптимізуємо свої витрати і скорочуємо затрати. Радикально скорочувати персонал і закривати нерентабельні енергоблоки ми не можемо. Тому що компанію готують під приватизацію і у мене є зобов'язання перед персоналом згідно колективного договору.

Якщо говорити про ринок загалом, то як колишній член НКРЕ я не підтримував перехід на нову модель ринку з липня 2019 року в тому вигляді, як він пропонувався. Тоді я ще був радником Олександра Домбровського – голови комітету з енергетики минулого скликання (зараз – президент МХП Еко Енерджі Юрія Косюка. – Ред.).

Моя позиція: ринок потрібно запускати поетапно, в тестовому режимі, доопрацювати. Але уряд вирішив піти іншим шляхом. Чи то Європейське енергетичне співтовариство підштовхувало до виконання директив ЄС, чи то з інших причин.

– Тобто головна проблема в механізмі ринку?

– Це не ринок. Є багато перекосів, діють різні обмеження. Хто з учасників ринку зараз працює в прибуток? Атомники зі збитками. Тепловики в глибокому збитку. Укренерго зі збитками.

– Укргідроенерго в прибутку і Енергоатом декларує прибуток в першому кварталі цього року.

– Дай Бог. Але поки що на цьому ринку заробляють переважно трейдери.

– Якщо повернутись до Центренерго. У березні заступник голови ФДМ Денис Кудін пропонував перевести офіс компанії з Козина, де ми зараз знаходимося, в Українку, де розташована Трипільська ТЕС. Що з цією ідеєю, плануєте переїжджати?

– Ми переконали Фонд, що перевозити офіс на електростанцію – не дуже правильне рішення. Це все-таки стратегічний об'єкт і закрита територія. Я вважаю, що нам потрібно заново орендувати в Києві офіс.

Нам потрібно десь близько 2000 квадратних метрів. Ми обговорюємо це питання з Фондом держмайна, оскільки вони здають в оренду безліч об'єктів. Щоб платити за оренду державі, а не третім сторонам.

Зараз підшукуємо відповідне приміщення. А цей заміський комплекс можна продати, і так дещо поліпшити фінансовий стан компанії. Звідси на пам'яті співробітників офіс Центренерго переїжджав рази три. Можемо переїхати і ми.

– Центренерго готується стати вертикально інтегрованою компанією. До 1 квітня спеціальна комісія з представників Міненерго, Центренерго і ФДМ повинні були вибрати перспективні держшахти, які об'єднають з Центренерго в рамках підготовки до приватизації. На якій стадії перебуває цей процес?

– Ця комісія вже завершує роботу, добір шахт фактично виконано. Постанова Кабміну передбачала, щоб комісія відібрала ефективні шахти для об'єднання з Центренерго. Але врешті було встановлено, що в Україні просто немає ефективних державних шахт. Тому комісія ухвалила рішення добрати потенційно привабливі шахти, які можуть вийти на необхідну собівартість для ефективної роботи разом з Центренерго після модернізації.

Були узгоджені відповідні критерії добору – промислові запаси, проеєктна потужність, трудовий персонал, а також рік введення в експлуатацію. Після цього всім вугільним підприємствам було запропоновано розробити бізнес-план з урахуванням обсягу інвестицій і виходу підприємства на беззбиткову роботу. Бізнес-план передбачає роботу підприємств в 15-річному періоді. Шахти надали свої інвестиційні проєкти.

Але вони виявилися сирими, і їх спочатку поставили під сумнів. Зокрема Добропіллявугілля. Після доопрацювання бізнес-планів ми побачили реальні перспективи. Ті шахти, які показали ефективність вкладення інвестицій, будуть рекомендовані комісією для побудови вертикально-інтегрованої компанії. Але необхідно визначити джерело фінансування для виходу на ефективну роботу.

– Кому Центренерго може бути цікава як актив, якщо у неї понад 2 млрд грн боргу і потенційному інвестору необхідно буде вкластися в її розвиток?

– Не треба недооцінювати ТЕС. Балансуюча потужність затребувана, і з розвитком відновлюваної енергетики цей попит тільки підвищуватиметься. Що більше в Україні будується "зелених" електростанцій, то більше будуть затребувані ТЕС, щоб збалансувати перепади споживання і виробництва. В майбутньому це будуть "золоті кіловати".

Якщо ви будете балансувати енергосистему газом, можете множити на два чинні ціни на електроенергію.

– А що робити з національним планом зі скорочення викидів в атмосферу? За підрахунками Міненерго, щоб виконати план в українські ТЕС необхідно вкласти до 2024 року близько 4,3 млрд євро.

– Без перегляду термінів реалізації програми і визначення надійних джерел фінансування виконати програму буде проблематично. Необхідно затвердити концепцію екологізації блоків і будівництва нових, передбачити працюючі механізми фінансування.

– Скільки Центренерго може коштувати?

– Думаю, близько $200-300 млн. Але остаточна ціна визначиться за підсумками приватизаційного аукціону. До речі, держкомпанією вже цікавилися кілька інвесторів з Європи й Азії.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини