09.12.2010, 12:10

Бермудський трикутник української ГТС

Бермудський трикутник української ГТС - Фото

Питання створення СП на базі "Нафтогазу України" і "Газпрому" вісить у повітрі. Ідея трьохстороннього консорціуму за участю європейських партнерів також не просувається. Відповідно, залишається без відповіді питання модернізації української газотранспортно

Бермудський трикутник української ГТС
Питання створення спільного підприємства на базі "Нафтогазу України" і російського "Газпрому" вісить у повітрі. Ідея трьохстороннього консорціуму за участю європейських партнерів також не просувається. Відповідно, залишається без відповіді питання модернізації української газотранспортної системи. У чому причина затримки і як зрушити віз з місця? Про це говорили у Києві учасники конференції "Енергетичні проблеми Європи і питання російсько-української співпраці".

Офіційну позицію української сторони чітко зазначив у своєму виступі Міністр палива і енергетики Юрій Бойко. Україна орієнтована на трьохсторонній формат: "Ми відкрито висловлювали свої міркування, коли попередній уряд підписав декларацію у Брюсселі на двох, скажімо так, без участі Росії. Ми сказали, що у бізнесі транзиту, поставки і купівлі газу повинні бути введені в дію всі три учасники. Якщо якісь рішення приймаються, вони повинні прийматися трьома учасниками. Тому що якщо хтось з цього ланцюжка буде виключений, то надалі ми отримаємо проблему, яка якийсь час буде заморожена, але потім впливатиме негативно на всіх учасників процесу".

Ю.Бойко заявив, що українська сторона хотіла б бачити чіткі гарантії транзиту газу по своїй території в довгостроковій перспективі. "Ми не можемо запропонувати своїм партнерам стійку схему розвитку ГТС, не розуміючи, скільки вона буде пропускати в майбутньому", - сказав міністр. Питання, за його словами, тут є і до російської сторони, і до європейської, оскільки Росія і ряд європейських країн будують газопроводи в обхід України. "Нам ясна мотивація наших партнерів, проте, ми повинні чітко розуміти перспективи", - зазначив він.

На думку Ю.Бойка, пряма і відкрита розмова, зокрема щодо найбільш проблемного для України проекту - "Південного потоку", повинна відбутися у трьохсторонніх дискусіях. Міністр також звернув увагу на те, що такі трьохсторонні перемовини почалися з ініціативи України під час візиту Прем'єра Миколи Азарова у Брюссель. І наголосив , що робота "у форматі трьох" набуває особливого значення з урахуванням зростання споживання енергоресурсів в Євросоюзі.

Неминучим назвав трьохсторонню співпрацю і старшого наукового співробітника Оксфордського Інституту енергетичних досліджень Саймон Пірані. "Ми вважаємо, що ситуація, коли Україна розмовляє з одного боку з Росією, а з іншого тільки з Європейським Союзом - незручна. Так не буде вирішена проблема транзиту газу в довготривалій перспективі. Як казав пан Бойко, проходила зустріч у Брюсселі, коли порушувалися ці питання. Але цей процес поки не просунувся", - сказав він.

На думку експерта, замість того, щоб говорити про інвестиції, які можуть з'явитися в рамках чинної з березня 2009 року угоди між Україною і ЄС або про які-небудь двосторонні домовленості з Росією, слід би повернутися до трьохсторонніх перемовин. Водночас він передбачив, що Єврокомісія "не здатна або не хоче" просувати трьохсторонню співпрацю.

У коментарі ЛІГАБізнесІнформ С.Пірані наголосив, що, на його думку, Європа не втратила інтерес до трьохсторонніх перемовин, оскільки тільки їхній результат зможе забезпечити довготривалі гарантії транзиту російського газу в країни ЄС. Він зазначив, що такі перемовини були ускладенені під час президентства Віктора Ющенка через складні відносини з Росією. Після явного потепління відносин між постачальником і транзитером газу і оголошення про можливе створення "газового" СП між двома країнами, Єврокомісія, як вважає С.Пірані, цілком могла б підключитися до діалогу. "Європейська комісія промовчала тоді. Зараз, через сім місяців, ми почули від пана Бойка, що була зустріч у Брюсселі… І це, звичайно, добре, але ми вже втратили сім місяців. Я думаю, що чим раніше почнуться трьохсторонні перемовини, тим краще буде для всіх нас", - наголосив експерт.

Проблеми трьохстороннього перемовного процесу пояснив у коментарі ЛІГАБізнесІнформ директор енергетичних програм Центру "Номос" Михайло Гончар. "Немає однієї європейської сторони. Коли перемовний процес йде з Єврокомісією, це той рівень, на якому справді є зацікавленість у створенні певного трьохстороннього формату. Єврокомісія докладає зусилля до того, щоб такий діалог проходив, щоб були надані певні гарантії українській стороні з завантаження ГТС, але мандат Єврокомісії обмежений", - зазначив експерт.

Він звернув увагу на те, що Єврокомісія не може бути учасником якого-небудь конкретного трьохстороннього економічного формату. "Тут учасником може виступати тільки господарюючий суб'єкт з європейської сторони. Загалом йдеться про те, що система може теоретично ефективно працювати, коли враховані інтереси трьох сторін - постачальника, транзитера і споживача. Коли ми спускаємося на інший рівень, рівень компаній, там виявляються більш серйозні проблеми", - додав він.

Серед таких проблем, за словами М.Гончара, - певні обмеження з погляду європейського законодавства щодо участі компаній в інфраструктурних проектах. Третій пакет Енергетичних Директив ЄС передбачає розділення таких напрямів роботи, як добування, транспортування і дистрибуція. Якщо до прийняття Третього пакету такі європейські компанії, як "Рургаз", "Газ де Франс" могли взяти участь у консорціумі з управління і розвитку української ГТС, то тепер вони не можуть цього зробити.

"Ще один чинник полягає у тому, що для європейських компаній залишаються непрозорими і незрозумілими деякі принципи функціонування тих активів, які становлять для них інтерес. Зокрема підземні сховища газу, які справді могли б бути ефективно використані європейськими споживачами. "Укртрансгаз", будучи оператором підземних сховищ газу, не самостійний у прийнятті рішень. Усі рішення приймає НАК "Нафтогаз України". Такий стан справ не дає змоги бачити європейським партнерам збоку українського самостійного гравця. А з таким гравцем ніхто справи мати не буде", - наголосив експерт.

Також, на думку М.Гончара, українська влада досі "не може звести загальну рамку, що відбувається". "Вона все ще вважає, що є якась загальна європейська сторона, яка якісь питання автоматично має вирішити. Можливо, так і робиться у Казахстані або Туркменистані, де є центральна фігура, яка вирішує всі питання. В Європі так не робиться, там потрібні диверсифіковані та індивідуалізовані підходи. По-моєму, це і є те, що поки не вдається у перемовному процесі українській стороні", - пояснив він.

М.Гончар також зазначив, що інтерес до співпраці з Україною в європейських країнах зберігається, але слабшає. Оскільки українська сторона ніяких конкретних кроків не робить, сусіди України - країни ЄС - починають розвивати свою інфраструктуру.

"Наприклад, та ж Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина у форматі Вишеградської четвірки розробили ряд проектів ще у 2006 році - після першої газової кризи. Ці проекти передбачають створення системи інтерконнекторів, щоб об'єднати свої газотранспортні структури. Також йдеться про розширення мережі власних підземних газових сховищ, створення технологічних умов для використання газотранспортних потужностей у реверсному напрямку. Щоб, наприклад, можна було подати газ з Чехії у Словаччину, якщо з України він не надійде", - сказав М.Гончар.

Експерт зазначив, що ці проекти вже дістали підтримку Єврокомісії, отримали фінансування і будуть реалізовані до 2014-2015 рр. "І тоді потреба у послугах української ГТС, української системи ПГС буде мінімальною. У них буде нехай маленьке, але своє. У цьому контексті і виникає стратегічна проблема. Але ця проблема не створена європейською стороною. Ми її створили самі внаслідок нелогічності і неадекватності політики протягом цих років", - пояснив експерт.

Водночас, за його словами, є деякі підстави для оптимізму, оскільки український уряд прийняв адекватне рішення про перемовини у трьохсторонньому форматі. "Головне, щоб вистачило політичної волі і здорового інстинкту самозбереження у діалозі з Росією, не перетворити трьохсторонній формат у двосторонній, щоб трикутник не склався в одну лінію. Тоді вже шансів не залишиться. А так є, в принципі, і програми, і напрацювання, за якими можна співпрацювати з ЄС, з найближчими країнами-сусідами", - наголосив він.

М.Гончар висловив впевненість у тому, що європейські партнери охоче скористаються послугами українських ПГС, якщо система управління ними буде прозора і зрозуміла європейським споживачам. Також, на його думку, уряду слід би заявити про створення компанії-девелопера, запросити за контрактом серйозного європейського менеджера. А на посаду президента або глави правління компанії заангажувати відомого в Європі політика. "Це зі сфери фантастики, але, наприклад, Олександра Квасневського", - роздумує він. У будь-якому випадку, за його словами, це має бути людина, відома в Європі тим, що може вирішувати питання в інтересах своєї країни і континенту загалом.

"Тоді все стає зрозумілим. Відповідно до європейської практики створена компанія-девелопер, її очолив європейський менеджер, з яким можна говорити професійною мовою. На чолі стоїть фігура серйозного політичного рівня. Це означає, що мінімізовані певні політичні ризики. На такий проект звернуть увагу. Це частково пояснює феномен "Північного потоку", який очолив Шредер, або феномен "Південного потоку", який може скоро очолити Сільвіо Берлусконі. Отже, виявлена цікавість ділових кіл конкретної країни до цього проекту, який не є бездоганним з економічного погляду. Якби український уряд діяв у такому алгоритмі, результатів було б більше. Але у нас всі звикли робити тихенько під столом", - наголосив М. Гончар.

Ринок газу, нафти і нафтопродуктів: добірка новин>>>


Підписуйтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook, Інстаграм: в одній стрічці - все, що варто знати про політику, економіку, бізнес і фінанси.
Отправить:
Теги:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.