48 годин: що подивитися, послухати й прочитати на уїкенд

13.04.2012, 09:48
48 годин: що подивитися, послухати й прочитати на уїкенд - Фото
У фільмі "Ворон" Едгар По заблукав у власних кошмарах (фото - kinopoisk.ru)

Жахи містечка Балтімор, дев'ять вікон Діни Рубіної, "Хмелева Project" від "ДахаБраха" і Port Mone в огляді ЛІГАБізнесІнформ

КІНО

"Ворон", 111 хвилин

Хто: австралійський режисер Джеймс МакТіг. Перші рядки в його фільмографії займають три частини "Матриці" - він був помічником братів Вачовскі. Від щедрот Ендрю й Ларрі австралійцю дістався сценарій першого самостійного фільму - "V означає вендета" (2006). Це було зняте за коміксом дивне кіно про бунтаря-терориста, фашизм і революції. Наступною самостійною роботою МакТіга стала картина "Ніндзя-вбивця" (2009) - щось середнє між аніме й комп'ютерною грою з життя ніндзя-одинаки.

Кому дивитися: любителям темної готики й детективних трилерів з життя чудових людей. Усім, хто в юності зачитувався розповіддю "Вбивство на вулиці Морг" Едгара По. При цьому зовсім не обов'язково знати, що "Ворон" - не тільки назва нового фільму МакТіга, але й найвідоміший вірш По. Необхідний для розгадування кросвордів біографічний мінімум про похмуру американську романтику можна знайти в самій картині. Правда, її сюжет - не більше ніж фантазії пари сценаристів, одну з яких звуть Ханна Шекспір, але кого це може збентежити.

Що: письменник, який заблукав у власних текстах - улюблений сюжет кількох поколінь детективників від Агати Крісті до авторів епізоду "Вбивство по книзі" із серіалу про лейтенанта Коломбо. Хтось на ім'я Едгар По (Джон Кьюсак), який вважає себе письменником, давно нічого не пише, крім рецензій в місцеву газетку, багато п'є й від нічого робити збирається одружитися на блондинистій панночці (Еліс Ів). Затяжну творчу кризу й апатію перериває таємничий маніяк, який не знаходить нічого кращого як позбавляти життів безневинних городян, причому способами, докладно виписаними в оповіданнях самого По. Жертвами вбивці за обставинами, що нагадують те саме оповідання "Вбивство на вулиці Морг", спочатку стають мати й дочка. А потім літературний критик, який облаяв твори письменника й за це розділив долю жертви з іншого оповідання - "Колодязь і маятник". Природно, підозра поліції спочатку падає на самого письменника.

Багато милих подробиць і режисерських знахідок: сокира-маятник, відрізані голови, кохана блондинка, яку зловмисник викрадає й зберігає в труні, нарешті, ручний єнот письменника, який живиться людськими органами. Причому тут нещасний Едгар По? Та ні при чому, власне. Так ніхто ж і не обіцяв правду життя від режисера фільму "Ніндзя-вбивця".

"Останній заповіт Нобеля", 90 хвилин

Хто: датський режисер Петер Флінт, про якого невідомо зовсім нічого, крім того, що він зняв півтора десятка фільмів, включаючи короткометражку й кілька серіалів. Найбільш примітні з них - "Банда Ольсена в юності" про парочку тупих злодюжок і генія криміналу Егоні Ольсені. А також кілька картин про шведського лицаря Арне Магнассоне ("Арн: Лицар-тамплієр" і "Арн: Об'єднане королівство"), які можна додивитися до кінця тільки під страхом примусового вивчення данської мови.

Кому дивитися: шанувальникам тихого скандинавського виру, де зазвичай водяться такі добірні чорти, що голлівудські сценаристи нервово курять в стороні. Тим, хто хоче переконатися в тому, що нордичний детектив - це не тільки всюдисущий Стіг Ларссон і його герой-журналіст Мікаель Блумквіст. Є й інші журналісти-правдолюби. Наприклад, Аніка Бенгтзон, яка на цей раз витягує на світ божий ні багато ні мало скелети з шаф нобелівського комітету.

Що: екранізація роману другого за популярністю шведського автора (після Ларссона, зрозуміло) - письменниці Лізи Марклунд. Автор відома серією книг про журналістку Аніу Бенгтзон (Малин Крєпін), яка розслідує резонансні злочини. На цей раз їй доводиться розбиратися з вбивством ізраїльського вченого Аарона Уізеля (Джекі Якубовські) та голови відбіркового комітету Кароліни фон Берінг (Анна фон Розен) прямо під час церемонії нагородження нобелівських лауреатів.

На шляху до істини її чекає таємниця заповіту Нобеля, жорстокий поліцейський Кью, кілер на прізвисько "Кошеня" і ще багато чого захоплюючого. Цікава деталь: бажаючи усунути журналістку від розслідування, газетне начальство переводить її в відділ світської хроніки, що в Швеції, мабуть, набагато страшніше, ніж кулі найманих убивць.

КНИГА

"Вікна", видавництво "Ексмо", 276 стор.

Хто: Діна Рубіна, російський письменник єврейської національності родом з Ташкента ізраїльський автор, твори якого найбільше видаються, який пише на мові беріз. Своя серед чужих, чужа серед своїх. Лауреат премії "Велика книга". Автор десятків романів, повістей і оповідань, зібраних в незліченну кількість збірників. І так з року в рік, з оповідання в повість, починаючи з першої книги - "Коли ж піде сніг?", випущеної в 1980 році ташкентським видавництвом із дивною назвою "Ёш гвардия".

Кому читати: любителям розумної, тонкої прози, для якої найкраще підходить визначення "белетристика", причому в кращому сенсі цього слова. Шанувальникам фірмового "коктейлю Рубіної", в рецептурі якого сентиментальність і сарказм представлені в рівних частках.

Що: дев'ять автобіографічних новел-вікон під однією обкладинкою. Подорожі-спогади в просторі (від Вінниці до Венеції) і часу. Легко вловима, але важко передана атмосфера цих місць цікавить автора набагато сильніше, ніж достовірність сюжетів або правдоподібність образів. Лист, який так і хочеться назвати дуже милим, а книгу відкривати з будь-якої сторінки й читати в будь-якому напрямку і в будь-яких місцях, включаючи громадський транспорт. Збірник проілюстрований роботами чоловіка Рубіної - художника Бориса Карафелова, який регулярно з'являється в її автобіографічних текстах.

МУЗИКА

Альбом "Хмелева Project", СD, 62 хвилини

Хто: фольклористи-музикознавці, під крилом Владислава Троїцького та Центру сучасного мистецтва "Дах" стали етно-хаос квартетом "ДахаБраха". Колишні викладач музики, архітектор і юрисконсульт мінського наркологічного диспансеру, які взяли в руки гітару, перкусію й акордеон та перетворилися в тріо Port Mone. Одна з найбільш непересічних груп України та Білорусі.

Кому слухати: любителям автентичного слов'янського фольклору, переплавленого з музичним "новоязом", експериментами з академічною музикою й всім-всім-всім.

Що: дев'ять композицій, найдовші з яких дотягують до 11 хвилин. Переходи від музики для шаманських медитацій до музики для танців можуть відбуватися в рамках однієї композиції, причому один раз. Музиканти записували альбом в Польщі, а складали пісні у відірваному від цивілізації прикарпатському селі Хмелева десь між стін Дністровського каньйону. Один з хітів нового альбому - нова версія композиції "Ванюша", яку вже встигли охрестити "майже шекспірівською драмою".
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини